cправа №521/14422/25
провадження №1-кп/947/600/26
04 березня 2026 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року,
за участю: прокурора ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , обвинуваченої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх захисника ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_9 , її захисника ОСОБА_3 , потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , представника потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - ОСОБА_18 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.
Під час підготовчого судового провадження, захисниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заявлені клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим.
1. Зміст клопотань.
1.1) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_9 захисник зокрема зазначила, що ОСОБА_9 працювала так, як і де, які інші в ТОВ «Вінекс Трейд», отримуючи зарплату за свою працю, а не за «винагороду від протиправної діяльності», ОСОБА_9 також вкладала свої грошові кошти в ТОВ , отримуючи прибуток, як і всі інші особи, які визнані «потерпілими» по цьому кримінальному провадженню. ОСОБА_9 з липня 2025 року перебуває під вартою, інші обвинувачені утримуються під вартою з лютого 2025 року. Захисник зазначає, що у її підзахисної була повна можливість, якщо б вона вважала себе винною, то мала б скритися,так як було достатньо часу та виїхати, але вона не зробила це. Вважала, що в наступний час необхідність тримання ОСОБА_9 під вартою вже не актуальна. Вона надала свідчення.
Вказувала, що доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів для ОСОБА_9 , крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами - не доведені.
Також, вважала, що у клопотанні відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з'явилися нові ризики. Предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні є обставини 1-3-річної давності, а досудове розслідування триває з 2024 року, що свідчить про те, що активна фаза слідства пройшла, і вплив обвинуваченої на перешкоджання слідству,суду є мінімальним.
Звертала увагу, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, про що надавались довідки та витяги з міста реєстрації. Також, просила врахувати, що всі докази слідством вже зібрані, розгляд даного провадження триває, що дає підстави вважати, що ризики, які слугували підставою для обрання та продовження її підзахісній запобіжного заходу зменшилися.
Вважала, що шо подальше тримання обвинуваченої під вартою в якості запобіжного заходу не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_9 .
Стверджувала, що на час судового слідства вона має змогу продемонструвати належну процесуальну поведінку та не порушить жодного із обов'язків. До кримінальної відповідальності вона раніше не притягувалася; до неї раніше не застосовувались запобіжні заходи; раніше не оголошувались повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень; до адміністративної відповідальності також не притягувалася. Протягом усього часу розслідування кримінального провадження стороні обвинувачення не надходило будь-яких заяв щодо тиску на свідків ОСОБА_9 . В минулих судових засіданнях, сторона захисту надала документи до клопотання про зміну запобіжного заходу, які свідчать про те, що матеріальний стан сім'ї ОСОБА_9 не дозволяє внести таку велику суму за доньку. Об'єктивної можливості внести визначений розмір застави, у повному або частковому обсязі, ні обвинувачена ОСОБА_9 , ні її родина (батьки) не мають, надавались довідки про доходи родини , родичі є працевлаштованими, доходом яких є соціальні виплати та заробітна плата, які використовуються для утримання та забезпечення належних умов проживання сім'ї.
Заявляла, що діючим законодавствм передбачено, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.201 КПК України, просила суд: змінити запобіжний захід ОСОБА_9 на цілодобовий домашній арешт за місцем її проживання.
1.2) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_8 захисник зокрема зазначила, що період застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу, який слід брати до уваги для визначення загальної тривалості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить понад 12 місяців і триває, а така тривалість ізоляції об'єктивно вимагає від суду підвищеного стандарту обґрунтування як необхідності подальшого тримання під вартою, так і пропорційності альтернативної застави.
Вказувала, що фактична неможливість внесення застави протягом року свідчить про її недосяжність у реальному вимірі, а визначення застави у розмірі 1500 ПМ у п'ять разів перевищує максимальну межу, встановлену законом, та потребує доведення виключних обставин, пов'язаних з майновою спроможністю особи. При цьому, матеріали провадження таких обставин не містять.
Звертала увагу, що ОСОБА_8 зареєстрований як ФОП з 08.11.2023 року. Згідно податкових декларацій: за 2025 рік - 354706,83 грн; за півріччя 2025 року - 260143,39 грн; за 9 місяців 2024 року - 1138416,85 грн. Зазначені суми є валовими оборотами та не є чистим доходом. Із цих сум сплачувалися податки, військовий збір та здійснювалися господарські витрати. Отже, річний задекларований обсяг діяльності є неспівмірним із заставою у 4992000 грн.
Крім того, на рухоме та нерухоме майно накладено арешти; вилучені кошти та банківські картки визнані речовими доказами; арешти накладено також на майно матері обвинуваченого. Фактично обвинувачений позбавлений можливості реалізувати майно для внесення застави. Посилання сторони обвинувачення на «надходження на картки» не підтверджує наявність вільного ліквідного активу. Податкові відомості ДПС підтверджують відсутність відображених доходів у відповідному періоді за січень 2026, що додатково свідчить про відсутність поточного задекларованого доходу.
Заявляла, що застава має забезпечувати реальну альтернативу триманню під вартою. Якщо її розмір об'єктивно недосяжний, вона втрачає запобіжну функцію та набуває формального характеру. Застава, що у 15 і більше разів перевищує річний дохід особи, не може вважатися співмірною її майновому стану. Фактична неможливість внесення застави протягом року підтверджує її непомірність.
Стверджувала, що обґрунтованим є застава у розмірі 1050000 грн. Вказаний розмір: кратно перевищує річний дохід обвинуваченого; є істотним стримуючим фактором; відповідає вимогам ч.4 ст.182 КПК України; зберігає реальну альтернативність запобіжного заходу, забезпечує баланс між інтересами правосуддя та правом особи на свободу.
Акцентувала, що у даному кримінальному провадженні, окрім ОСОБА_8 , наявні й інші обвинувачені, відносно яких було змінено розмір застави. А тому, визначення такого розміру застави не є справедливим та обґрунтованим, а є таким, що порушує права обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки застосований до останнього з порушенням норм КПК, є дискримінаційним та завідомо непомірним для нього.
Виснувала, за необхідне та можливе змінити розмір застави в бік її зменшення, до рівня, достатнього для належного виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, в іншому випадку, перебування ОСОБА_8 під вартою буде суперечити п.п.«c» п.1 ст.5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.8, 10, 177, 178, 201, 315 КПК України, ст.21 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, просила суд: 1) змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 в частині визначеного розміру застави; 2) визначити заставу у розмірі 1050000 гривень замість раніше визначених 4992000 грн.; 3) у разі внесення застави покласти на обвинуваченого процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
1.3) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_6 захисник зокрема зазначила, що на момент подання цього клопотання строк перебування під вартою обвинуваченої становить понад 10 місяців.
Вказувала, що обвинувачена має постійне місце проживання в м.Одеса; є підприємицєю з багаторічним стажем; має сталі соціальні зв'язки; не має закордонних активів чи постійного місця проживання за кордоном; раніше не ухилялася від слідства.
Звертала увагу, що досудове розслідування завершене, матеріали відкриті за ст.290 КПК України. Основні свідки допитані, а жодного факту тиску, спроб контакту або протиправного впливу не зафіксовано.
Вважала, що домашній арешт для обвинуваченої ОСОБА_6 із електронним контролем, гарантує явку до суду; унеможливлює переховування; повністю нейтралізує гіпотетичні ризики.
Стверджувала, що розмір застави має бути реальним, а не каральним. З урахуванням зазначеного вище, виснувала, що тривалість понад 10 місяців утримання під вартою за відсутності: нових доказів ризиків; належної індивідуалізації; доведення неможливості альтернатив, - суперечить ст.5 Конвенції, ст.177, 183, 199, 201, 331 КПК України та практиці ЄСПЛ, а подальше тримання під вартою втрачає ознаки необхідності та стає непропорційним втручанням у право на свободу.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.113, 117, 199, 219, 370, 372 КПК України, ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, просила суд: 1) змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України; 2) у разі незгоди суду - зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів як пропорційний та достатній для забезпечення процесуальної поведінки.
В обґрунтування свого клопотання, ОСОБА_6 зокрема зазначила, що перебуває під вартю більше 12 місяців, а само по собі обвинувачення без доведених актуальних ризиків, дає право на більш м'який запобіжний захід як домашній арешт.
Заявляла про свій похилий вік та про незадовільний стан свого здоров'я, реальну загрозу погіршення стану свого здоров'я, а також загрожу жуттю через тримання під вартою.
Скаржилася на постійні блекаути та неможливість належного харчування через відключення світла.
Вважала, що подальше тримання під вартою є непропорційним та таким що створює надмірний ризик для її життя та здоров'я.
Крім того, звертала увагу про ризику для життя в умовах воєнного стану та систематичних атак.
Стверджувала, що на данний час має постійне місце прожиання, не має наміру переховуватися від слідства, не впливає на свідків, не перешкоджає судовому розгляду справи, належним чином виконує процесуальні обов'язки та не має жодних намірів переховуватися від виконання покладених на неї обов'язків.
З урахуванням наведеного, акцентувала про пропорційність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Посилаючись на викладене, просила суд: 1) змінити запобіжний захід з тримапння під вартою на цілодобовий домашній арешт, або нічний домашній арешт у встановлені дні судом для проходження обстежень, лікування у профільних лікарів, здання аналізів та проходження відповідних інструментальних досліджень та розсуд суду; 2) врахувати довгстроковість утримання під вартою її вік, стан здоров'я й умови воєнного стану; 3) обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або іншого більш м'якого запобіжного заходу, який суд визнає достатнім.
1.4) В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_7 захисник зокрема зазначила, що на момент подання цього клопотання строк перебування під вартою обвинуваченої становить понад 10 місяців.
Вказувала, що обвинувачена має постійне місце проживання в м.Одеса; є підприємицєю з багаторічним стажем; має сталі соціальні зв'язки; не має закордонних активів чи постійного місця проживання за кордоном; раніше не ухилялася від слідства.
Звертала увагу, що досудове розслідування завершене, матеріали відкриті за ст.290 КПК України. Основні свідки допитані, а жодного факту тиску, спроб контакту або протиправного впливу не зафіксовано.
Вважала, що домашній арешт для обвинуваченої ОСОБА_7 із електронним контролем, гарантує явку до суду; унеможливлює переховування; повністю нейтралізує гіпотетичні ризики.
Стверджувала, що розмір застави має бути реальним, а не каральним. З урахуванням зазначеного вище, виснувала, що тривалість понад 10 місяців утримання під вартою за відсутності: нових доказів ризиків; належної індивідуалізації; доведення неможливості альтернатив, - суперечить ст.5 Конвенції, ст.177, 183, 199, 201, 331 КПК України та практиці ЄСПЛ, а подальше тримання під вартою втрачає ознаки необхідності та стає непропорційним втручанням у право на свободу.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.113, 117, 199, 219, 370, 372 КПК України, ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, просила суд: 1) змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_7 на цілодобовий домашній арешт із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України; 2) у разі незгоди суду - зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів як пропорційний та достатній для забезпечення процесуальної поведінки.
В обґрунтування свого клопотання, ОСОБА_7 зокрема зазначила про тримвалий строк тримання під вартою більше 12 місяців, її вік 62 роки та вона є особою пенсійного віку, що істотно зменшує ймовірність будь - яких ризиків, передбачених 177 КПК України.
Вказувала, що процес знаходиться на стадії підготовчого засідання, досудове розслідування заверешено, вплив на слідство неможливий.
Заявляла, що має постійне місце проживання, соціальні зв'язки, позитивну характеристику, а тримвале перебування під вартою вплинуло на її стан здоров'я, що є самостійною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Тим більше, злочин не містить насильницький характер.
Вважала, що на даний час, прокурормо не доведено наявність реальних та актуальних ризиків.
Звертала увагу на довготривалість утримання під вартою в умовах воєнного стану в регіоні, який визнаний регіоном бойових дій, що несе загрозу життю та доров'ю й позбавляє можливосі подбати з абезпеку свого життя, я не залежати від інших фактрорів.
Посилаючись на викладене, просила: 1) змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт; 2) обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або домашнього арешту у нічний час.
2. Позиції учасників судового провадження.
Під час судового розгляду, обвинувачені та захисники, підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити.
Під час судового розгляду, прокурор проти клопотань захисників заперечувала, у їх задоволенні просила відмовити.
Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підтримали клопотання захиників та обвинувачених.
Потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , представник ОСОБА_18 підтримали позицію прокурора.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування було застасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому було продовжено судом до 28.03.2026 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: відносно ОСОБА_8 - у розмірі 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 4992000 грн., відносно ОСОБА_9 у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3328000 грн.; відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_6 - у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1664000 грн. для кожної.
Під час продовження обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, судом були враховані ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На думку суду, наведені захисниками та обвинуваченими доводи не підтверджують зменшення або зникнення ризиків, які були враховані судом під час останнього продовження обвинуваченим строків тримання під вартою, а саме:
-) щодо ОСОБА_8 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності продовжує існувати (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
-) щодо ОСОБА_6 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
-) щодо ОСОБА_7 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);
-) щодо ОСОБА_9 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Отже, на думку суду продовжує існувати ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Окрім цього, суд вважажє, що на сьогоднішній день, судовий розгляд не розпочато, свідки та потерпілі не допитані. Тож, на думку суду існує ризик того, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 можуть незаконно впливати на свідків та потерпілих з метою зміни показань під час судового розгляду (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст.615 цього Кодексу;
При цьому, наведені захисниками та обвинуваченми аргументи, на думку суду, не підтверджують зменшення або зникнення ризиків переховування від суду та випливу на свідків і потерпілих, оскільки кожний ризик завжди пов'язаний з певною невизначеністю, тобто відсутністю точної та повної інформації, яка б давала можливість встановити його настатння.
Суд вважає, що вказані захисниками та обвинуваченими доводи, жодним чином не виключають йомірність реальності цих ризиків та не відображають потенційну неможливість їх виникнення.
На думку суду, зі спливом певного часу, вищевказані ризики відносно кожного з обвинувачених не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовлювали також не змінилися та не відпали, а виникненню ризиків переховування від суду та незоканного впливу свідків і потерпілих й перешкоджає своєчасне застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З наданих стороною захисту документів вбачається, що загальна сума надходжень на картики обвинувачених, без урахування поповнень з власних карток становить: ОСОБА_8 - 7859764,00 грн.; ОСОБА_19 - 2276140,00 грн.; ОСОБА_7 - 274799,00 грн.
А загальна сума тільки пред'явлених позовних майнових вимог до всіх обвинувачених складає більше 23000000,00 грн.
Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, ч.5 ст.182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання захисника ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_8 про зменшення розміру застави; захисника ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт; захисника ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або зменшення розміру застави є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі - Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
А відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 315, 369 КПК України, суд
1. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 - відмовити.
2. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 - відмовити.
3. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 - відмовити.
4. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 - відмовити.
5. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1