05 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2677/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Бакуліної С.В. (доповідач),
розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 (головуючий суддя - Стойка О. В. суддя: Попков Д. О., Істоміна О. А.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2025 (суддя Корсун В.Л.) в частині незадоволених позовних вимог
у справі №908/2677/24
за позовом Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ резерв",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Запорізька обласна прокуратура,
про стягнення вкладу статутного капіталу в натуральній формі, визнання права власності на об'єкт нерухомості та стягнення частки прибутку,
Дніпровський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ резерв" (далі - ТОВ "Січ резерв") вкладу статутного капіталу в натуральній формі, і визнання права власності на майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 447,9 м2, балансовою вартістю 167 420,14 грн, який розташований по вул. Братській, 45-а, у м. Запоріжжі; гаражі літ. А, А1 загальною площею 204,4 м2, балансовою вартістю 67 110,83 грн, які розташовані по вул. Рекордній, 1-а, у м. Запоріжжі; стягнути на його користь з відповідача частки прибутку за 2018 рік у розмірі 1 000 грн.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 12.03.2022 позов у справі №908/2677/24 задовольнив частково, визнав за Дніпровським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України право власності на такі об'єкти нерухомого майна: майновий комплекс, загальною площею 447,9 м2, балансовою вартістю 167 420,14 грн, розташований по вул. Братській, 45-а, у м. Запоріжжі; гаражі літ. А, А1 загальною площею 204,4 м2, балансовою вартістю 67 110,83 грн, розташований по вул. Рекордній, 1-а, у м. Запоріжжі.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2025 у справі №908/2677/24 скасував. Позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Січ резерв" на користь Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України частку статутного капіталу ТОВ "Січ резерв" у розмірі 7,9403% у натуральній формі, а саме:
- майновий комплекс, загальною площею 447,9 м2, що розташований по вул. Братській, 45-А, у м. Запоріжжі, балансовою вартістю 167 420,14 грн;
- гаражі літ. А, А1, загальною площею 204,4 м2, розташовані по вул. Рекордній, 1-А у м. Запоріжжі, балансовою вартістю 67 110,83 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ТОВ "Січ резерв" на користь Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України 12 272,60 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Дніпровський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України звернувся 12.02.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1)поновити строк на касаційне оскарження у справі №908/2677/24; (2)відстрочити оплату судового збору до моменту розгляду касаційної скарги; (3)скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2025 у справі №908/2677/24 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.
Строк на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 288 ГПК касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частинами другою і третьою вказаної норми учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК.
Предметом касаційного оскарження, як убачається з касаційної скарги, є, зокрема, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 (повний текст складено 13.01.2026) у справі №908/2677/24, останнім днем оскарження якої відповідно до норм ГПК є 02.02.2026.
Втім, Дніпровський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України звернувся з касаційною скаргою 12.02.2026, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 288 ГПК, з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Питання поновлення процесуальних строків врегульовано положеннями статті 119 ГПК і згідно частини першої цієї статті поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, здійснюється судом за заявою учасника справи.
Отже, нормами ГПК не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання та обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК.
Щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028 грн.
Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зі змісту касаційних вимог убачається, що скаржник фактично оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні права власності на об'єкт нерухомості (234 530,97 грн - загальна балансова вартість) та стягнення частки прибутку у розмірі 1 000 грн. Звідси предметом оскарження є дві вимоги майнового характеру.
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 5 628,74 грн (234 530,97 - загальна балансова вартість нерухомого майна х 1,5%) х 200% ставки) х 0,8 коефіцієнт пониження) та у сумі 4 844,80 грн (3 028 - прожитковий мінімум для працездатних осіб на момент звернення з позовом х 200% ставки) х 0,8 коефіцієнт пониження). Загальна сума судового збору становить 10 473,54 грн.
Скаржник не додав до касаційної скарги документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, натомість заявив клопотання про відстрочення його сплати до ухвалення судом рішення у справі, обґрунтовуючи його тим, що позивач зареєстрований в місті Запоріжжі, що є територією можливих бойових дій, згідно наказу №309 від 22.12.2022 року Міністерств з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, та відсутність можливості вільно розпоряджатися майном через протиправні дії відповідача, позивач не здійснює жодну господарську діяльність, відсутні прибутки та, відповідно, можливість здійснити на момент подання касаційної скарги оплату судового збору.
Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Верховний Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20).
Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
У касаційній скарзі відсутні доводи та докази, що підтверджують реальну фінансову неспроможність скаржника сплатити судовий збір.
Крім того, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подане клопотання не містить достатніх та належних доказів, які б підтверджували об'єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
З огляду на викладене та враховуючи відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2025 у цій справі, а відтак, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2025 у цій справі підлягає залишенню без руху на підставі частини другої та третьої статті 292 ГПК, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме подання Верховному Суду: (1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та наданням доказів в підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку; (2) документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 10 473,54 грн, за наведеними нижче реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
При цьому звертається увага на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №908/2677/24.
2. Касаційну скаргу Дніпровського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2025 у справі №908/2677/24 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Дніпровському районному спортивно-технічному клубу товариства сприяння обороні України, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Бакуліна