25 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 922/4571/14 (922/4018/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
про витребування майна
в межах справи № 922/4571/14
про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309"
Хід розгляду справи
1. Відкрите акціонерне товариство "Лозівське автотранспортне підприємство-16309" (далі - ВАТ "Лозівське АТП-16309") в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онищенка К. С. звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а саме:
- контрольно-пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ. "А-2", загальною площею 1069,4 кв. м.;
- заправний пункт, літ. "Д", загальною площею 23,5 кв.м.;
- механічна мийка літ. "В", загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ. "С", "С-1", "С-2";
- виробничий корпус літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м.;
- одноповерхова нежитлова будівля 2СК-26, літ. "Г", загальною площею 84,4 кв.м.
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) в задоволенні вказаного позову було відмовлено.
3. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 06.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції, серед іншого, поновити строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24).
Стислий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у цій справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
6. Ухвала суду мотивована тим, що:
- апеляційна скарга підписана ОСОБА_1 як уповноваженою особою акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309". Водночас, скаржником не надано доказів набуття ним статусу уповноваженої особи акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" у справі № 922/4571/14 у законодавчо встановленому порядку;
- оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) в мотивувальній частині не містить висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , в резолютивній частині рішення суду не йдеться про порушення безпосередньо прав, інтересів та обов'язків такої особи.
Стислий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
7. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24), прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння в повному обсязі.
8. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також вказує, що оскаржувана ухвала апеляційного суду порушує принцип рівності усіх зацікавлених суб'єктів перед судом та неможливість звуження процесуальних прав сторін та інших учасників судового процесу.
9. Постановлена судом апеляційної інстанції ухвала робить неможливим виконання інших судових рішень у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309", які стосуються предмету спору. Крім того, твердження в оскаржуваній ухвалі про те, що рішенням місцевого господарського суду не порушені права уповноваженої особи акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" ОСОБА_1 є помилковими, адже саме вказана особа, а не ліквідатор боржника, вчиняє дії для повернення спірного майна банкруту.
10. ОСОБА_1 неодноразово приймав участь у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" як уповноважена особа акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" та належний учасник справи. Протилежні висновки, наведені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі свідчать про неправильне застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо складу учасників справи про банкрутство та перешкоджає акціонерам банкрута захищати свої законні права та інтереси, пов'язані з майном ВАТ "Лозівське АТП-16309", в якому вони мають корпоративні права.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
11. ТОВ "Лозівське АТП-16309" у відзиві заперечило проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про відсутність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції від 25.08.2025 у цій справі, позаяк судом не було допущено порушення норм матеріального та/або процесуального права. Касаційна скарга, подана ОСОБА_1 із зазначенням останнього уповноваженою особою акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309", фактично подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, що підтверджує висновки в оскаржуваній ухвалі апеляційного господарського суду про відсутність доказів набуття скаржником повної процесуальної дієздатності та не доведення правового зв'язку з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду.
Касаційне провадження
12. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини 13 статті 8, частини 5 статті 301 ГПК України. Витребувано з Господарського суду Харківської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/4571/14 (922/4018/24).
13. Вказаною ухвалою відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24).
14. 11.11.2025 до Верховного Суду на запит надійшли з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4571/14 (922/4018/24).
15. З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві, у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, у зв'язку з чим розгляд поданої касаційної скарги здійснювався Судом у розумні з огляду на вищевказані обставини строки.
Позиція Верховного Суду
16. На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання обґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого господарського суду від 09.04.2025 у цій справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
17. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає наступне.
18. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
19. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
20. За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
21. Водночас, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
22. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
23. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
24. Таким чином, процесуальне законодавство (стаття 254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: 1) учасники справи, 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
25. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у цій справі подавалася ОСОБА_1 як уповноваженою особою акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" та особою, яка не була залучена до участі у розгляді даної справи, але вважає, що це рішення безпосередньо впливає на права та законні корпоративні інтереси акціонерів ВАТ "Лозівське АТП 16309", яких представляє скаржник.
26. ОСОБА_1 як в апеляційній, так і в касаційній скаргах зазначає про те, що саме він як уповноважена особа акціонерів товариства банкрута ініціював процес витребування майна від незаконного власника. При цьому скаржник наголошував на тому, що його статус уповноваженої особи акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" визнається судами апеляційної та касаційної інстанції, центральними органами влади.
27. За результатами розгляду наведених в апеляційній скарзі аргументів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження набуття ним статусу уповноваженої особи акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" у встановленому порядку, а також не доведено правового зв'язку між оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду та порушенням майнових інтересів скаржника.
28. Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.
29. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
30. Положеннями статті 254 ГПК України визначено право учасника справи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, а також право іншої особи, яка не була учасником справи оскаржити судове рішення, за умови якщо у ньому містяться висновки (судження) про її права, інтереси та (або) обов'язки у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову за результатами розгляду справи.
31. Як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник не є учасником справи № 922/4571/14 (922/4018/24), в межах якої розглядався відповідний спір.
32. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
33. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 924/913/20.
34. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
35. У розумінні статті 254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.
36. При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Доведення такого правового зв'язку є обов'язковим при розгляді справ про банкрутство.
37. У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах
38. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведене, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 924/699/20).
39. Таким чином, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
40. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
41. Такі правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 11.03.2024 у справі № 922/5628/14.
42. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16; постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 01.04.2021 у справі № 910/17428/19, від 16.07.2021 у справі № 908/570/20, від 30.09.2021 у справі № 903/718/20, від 29.06.2022 у справі № 910/6065/18).
43. Таким чином, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).
44. Щодо права уповноваженої особи акціонерів боржника на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень у справі позовного провадження, що здійснюється в межах справи про банкрутство, колегія суддів враховує наступне.
45. Стаття 1 КУзПБ пов'язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття.
46. Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.
47. Водночас за наявності у боржника одного учасника (акціонера) він може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у справі про банкрутство або відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" своїм письмовим рішенням уповноважити іншу особу представляти його інтереси.
48. Вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України. При цьому уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.
49. Отже, набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України. Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.
50. Відтак, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов'язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.
51. Таким чином, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв'язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи.
52. У разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції.
53. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14.
54. Поряд з цим, у постанові від 16.10.2024 у cправі № 916/887/23(916/2996/23) Верховний Суд дійшов висновку про те, що викладена у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 правова позиція стосовно процесуального порядку набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника у справі про банкрутство стосується моменту виникнення повного обсягу процесуальної дієздатності та не може обмежувати таку особу без її попередньої легітимізації відповідною ухвалою суду у реалізації гарантованого Конституцією України (пункт 8 частини другої статті 129) права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
55. Тобто, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка попередньо не була визнана учасником справи про банкрутство ухвалою суду за її заявою в порядку статей 169 та 170 ГПК України, не позбавлена права на апеляційне та (у визначених законом випадках) касаційне оскарження судових рішень у такій справі з одночасним доведенням свого статусу на підставі відповідних доказів.
56. Таким правом наділений також засновник (учасник, акціонер) боржника, який володіє 100 % корпоративних прав боржника та, відповідно, може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
57. Відтак, суди апеляційної чи касаційної інстанції під час вирішення питання прийнятності відповідно апеляційної чи касаційної скарги не позбавлені можливості дослідити отримані докази, зокрема наявності у заявника 100 % корпоративних прав чи відповідного рішення (про уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника), оформленого протоколом вищого органу управління боржника.
58. У свою чергу, у справі позовного провадження з розгляду спору в межах справи про банкрутство уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника (яка не є стороною у справі позовного провадження) має право на оскарження судових рішень у двох випадках:
перший - якщо таку особу було залучено ухвалою суду учасником відповідної справи позовного провадження, за наслідком чого вказана особа набуває повного обсягу процесуальної правоздатності у такій справі;
другий - якщо уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника у апеляційній/касаційній скарзі доведе наявність правового зв'язку між оскаржуваним судовим рішенням та порушенням її прав, інтересів та (або) обов'язків.
59. Ухвали про залучення ОСОБА_1 як уповноваженої особи акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" до участі у цій справі позовного провадження № 922/4571/14(922/4018/24) матеріли справи не містять. Відповідної ухвали про залучення вказаної особи до участі у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" також не надано. Скаржником за змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування не заперечується відсутність вищезгаданих ухвал суду.
60. Посилання в касаційній скарзі на те, що в матеріалах справи № 922/4517/14 наявний протокол загальних зборів акціонерів від 27.04.2012 №1/2012, згідно з яким ОСОБА_1 набув право на представництво та захист акціонерів банкрута відхиляється колегією суддів, адже ані до апеляційної скарги, ані до касаційної скарги не було додано копію вказаного протоколу.
61. Крім того, колегія суддів враховує, що вищезгаданий протокол датований ще до порушення провадження у справі № 922/4571/14 про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" і скаржником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що його повноваження на дату подання апеляційної скарги на ухвалене місцевим господарським судом рішення від 09.04.2025 у справі № 922/4571/14(922/4018/24) були чинними.
62. Посилання скаржника на судові рішення, ухвалені за результатами розгляду його скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора у справі № 922/4571/14 про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309", зокрема, постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, наведеного не спростовують, адже за змістом статей 13, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
63. Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, скаржником помилково ототожнюється здійснення дій із оскарження дій/бездіяльності арбітражних керуючих стосовно спірного майна з виконанням вимог процесуального закону стосовно доведення статусу особи, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення.
64. Зважаючи на вищенаведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про не надання скаржником належних та допустимих доказів на підтвердження статусу ОСОБА_1 як уповноваженої особи акціонерів боржника, зокрема, рішення вищого органу управління боржника про обрання ОСОБА_1 уповноваженою особою акціонерів боржника.
65. Стосовно посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.07.2024 у справі №918/1116/23, колегія суддів зазначає наступне.
66. Неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
67. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
68. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
69. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
70. Натомість справа, що переглядається (позовне провадження), та справа № 918/1116/23 (справа про банкрутство) не є подібними за встановленими у цих справах обставинами, суб'єктом та метою оскарження, про що слушно зазначив в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції. Тобто, скаржником виокремлені висновки Верховного Суду у справі № 918/1116/23 із контексту судового рішення, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин, тому в цій частині доводи скаржника є безпідставними.
71. З'ясовуючи питання наявності правового зв'язку між оскаржуваним ОСОБА_1 судовим рішенням та порушенням його прав, інтересів та (або) обов'язків, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) в мотивувальній частині не містить висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , в резолютивній частині рішення суду не йдеться про порушення безпосередньо прав, інтересів та обов'язків такої особи.
72. Заперечуючи вказані висновки, скаржник наводить аргументи, які за своїм змістом зводяться до твердження про бездіяльність ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309", який подав позов про витребування майна, що розглядався у даній справі, а також про порушення законодавства, допущені місцевим господарським судом під час ухвалення рішення від 09.04.2025 (зокрема, у питанні з'ясування обставин справи і дослідження доказів, застосування строку позовної давності).
73. Однак у даному випадку судом апеляційної інстанції не переглядалося по суті рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24), що слугувало підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині вимог про скасування вказаного рішення місцевого господарського суду, тому аргументи касаційної скарги в цій частині також не приймаються до уваги.
74. Колегія суддів враховує, що формування змісту й обсягу своїх вимог є диспозитивним правом учасника судового процесу, кожен з яких сам визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави звернення до суду. При цьому тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів. Суд не може вийти за межі заявлених йому вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет поданої йому заяви (позову, клопотання, скарги).
75. За змістом наведеного скаржником обґрунтування не спростовано висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо не доведення скаржником правового зв'язку між оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду у цій справі та порушенням його прав та інтересів.
76. Твердження скаржника про порушення апеляційним господарським судом положень статті 13 ГПК України через безпідставне неврахування додаткових письмових пояснень ОСОБА_1 , в яких наведені додаткові аргументи щодо розгляду поданої ним апеляційної скарги з підстав не надіслання копій цих пояснень іншим учасникам справи, відхиляється колегією суддів з огляду на таке.
77. Згідно з частинами 1 та 2 статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.
78. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції дійсно вбачається, що судом встановлено відсутність доказів направлення додаткових пояснень учасникам справи. Водночас, апеляційний суд наголосив на тому, що подані скаржником додаткові пояснення за своїм змістом зводяться до додаткових обґрунтувань підстав для задоволення апеляційної скарги та подані поза межами строку для доповнення апеляційної скарги, встановленого статтею 266 ГПК України, тому ці додаткові пояснення залишені судом без розгляду.
79. Скаржником протилежного не доведено, у зв'язку з чим аргументи касаційної скарги в цій частині щодо допущеного судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права є безпідставними.
80. Доводи касаційної скарги про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, які мають значення для справи колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають змісту апеляційної скарги та постановленої судом ухвали про закриття апеляційного провадження.
81. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
82. З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, які не спростовані скаржником, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що в оскаржуваній ухвалі апеляційного господарського суду у цій справі правильно застосовано положення пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України та враховано відповідні висновки Верховного Суду у питанні застосування наведеної норми. Викладені в касаційній скарзі аргументи не доводять протилежного.
83. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
84. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування. Відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
85. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
86. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
87. З урахуванням викладеного у цій постанові, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.
88. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк