18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4953/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Агропромисловий комплекс «Спаський» - не з'явився,
Приватного акціонерного товариства
«Страхова компанія «Арсенал Страхування»
в особі Дніпропетровської дирекції
приватного акціонерного товариства
«Страхова компанія «Арсенал Страхування» - Мамедової І. Р.,
Акціонерного товариства
«Перший український міжнародний банк» -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 (у складі колегії суддів: Чередко А. Є. (головуючий), Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)
у справі № 904/4953/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в особі Дніпропетровської дирекції приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»,
про стягнення грошового відшкодування у розмірі 8 973 154,70 грн,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» (далі - ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в особі Дніпропетровської дирекції приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування») про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 8 973 154,70 грн.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором добровільного страхування від 23.05.2022 № 796/22-Тз/Дп/19 щодо виплати позивачеві страхового відшкодування при настанні страхової події.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк».
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» суму страхового відшкодування у розмірі 8 973 154,70 грн за договором добровільного страхування від 23.05.2022 № 796/22-Тз/Дп/19. Здійснено розподіл судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2025 року ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 904/4953/24 за касаційною скаргою ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.02.2026.
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» та Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» та Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судом апеляційної інстанції установлено, що 23.05.2022 між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» (страхувальник), було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 796/22-Тз/Дп/19 (далі - договір) (розділи 1, 2); вигодонабувач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», якому належить право на отримання страхового відшкодування в сумі заборгованості страхувальника, що є позичальником за кредитним договором від 17.05.2022 № ZAP-Кл-17516, у забезпечення якого укладено договір застави транспортних засобів № ZAP-ТЗ-17516/1 від 17.05.2022, і на користь якого (вигодонабувача) укладається цей договір (розділ 3).
Відповідно до розділу 4 договору предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними у розділах 5, 6 цього договору, а саме, згідно з додатком № 2 до договору.
Так, згідно з додатком № 2 до договору до переліку застрахованих транспортних засобів (ТЗ) входять: комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND CX8.80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 ; комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND CX8.80, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 ; оприскувач самохідний BERTHOUD RAPTOR 3240, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова (шасі) НОМЕР_6 ; страхові суми по ТЗ: 1) комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND CX8.80, реєстраційний номер НОМЕР_1 - 4 722 713,00 грн; 2) оприскувач самохідний BERTHOUD RAPTOR 3240, реєстраційний номер НОМЕР_5 - 4 624 700,00 грн; 3) комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND CX8.80, реєстраційний номер НОМЕР_3 - 4 722 713,00 грн. Розмір щомісячного страхового платежу визначено у сумі 45 024,404 грн.
За умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у пункті 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості (пункт 22.1 договору).
Відповідно до підпункту 22.2.3 пункту 22.2 договору до страхових ризиків відносяться «збитки внаслідок інших подій», зокрема, пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок стихійного лиха (бурі, урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, оповзню, осідання ґрунту, обвалу, лавини, надзвичайних для даної місцевості морозів та великих снігопадів, дії підґрунтових вод, шторму, цунамі, удару блискавки та інших надзвичайних явищ природи), пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), падіння каменю або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадків, раптових та непередбачуваних подій (окрім вказаних у підпунктах 22.2.1, 22.2.2 договору), якщо такі події не є виключенням із страхових випадків згідно з умовами цього договору.
Згідно з підпунктом 25.1.3 договору, в разі настання передбаченої у пунктом 22.2 договору події страхувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту настання події письмово сповістити про це страховика шляхом надання повідомлення про страховий випадок встановленої страховиком форми. У випадку, коли виконання вказаних вимог було неможливим, страхувальник повинен довести це документально.
У пункті 27.1 договору визначено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.
Страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 26 договору. Ненадання вказаних документів дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами (пункт 27.2 договору).
Страховик повинен скласти страховий акт протягом десяти робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів згідно з розділом 26 договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до пункту 27.13 договору (пункт 27.3 договору).
Підпунктом 28.4.4 договору передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку та ін.).
25.10.2022 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 1 від до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти розділ 3 договору у такій редакції: Вигодонабувач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», якому належить право на отримання страхового відшкодування в сумі заборгованості страхувальника, що є позичальником за кредитним договором від 19.10.2022 № ZAP-Кл-19038, у забезпечення якого укладено договір застави транспортних засобів № ZAP-Кл-19038/1 від 19.10.2022, і на користь якого (вигодонабувача) укладається цей договір.
01.11.2020 приблизно о 18 год. 51 хв. на території ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» виникла пожежа, про що комісією у складі головного інспектора відділу розслідування пожеж та їх наслідків УЗНС ГУ ДСНС України у Луганській області -старшого лейтенанта служби цивільного захисту Кішинського В. С., начальника караулу 60 ДПРЧ Петренко Д. В., виконавчого директора ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» Застави В. А., та слідчого ВП № 8 Бородай Г. Ю. складено акт про пожежу від 01.11.2022.
Як установлено судом апеляційної інстанції, за твердженнями позивача, 02.11.2022 ним було надіслано ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та банку (вигодонабувачу) заяву про виплату страхового відшкодування. Але, оцінивши надані позивачем докази, суд апеляційної інстанції вважав недоведеною цю обставину.
28.03.2023 ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» листом від 15.03.2023 № 15/03 повідомило ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про те, що раніше 02.11.2022 ним було повідомлено страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку та просило повідомити про причини затримки страхової виплати у встановлений законом строк. До листа було додано: копія заяви на виплату страхового відшкодування від 02.11.2022; копія акту про пожежу від 01.11.2022; копії описів вкладення до рекомендованого листа від 02.11.2022.
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» листом від 05.06.2023 № 050623-4087/к повідомило ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» про відмову у страховій виплаті через порушення страхувальником (позивачем) обов'язків, встановлених підпунктами 25.1.2, 25.1.3, 25.1.10 договору, а саме, позивач не повідомив страховика у встановленому договором порядку та строки про настання події, що має ознаки страхового випадку; надав страховику недостовірну інформацію та документи, що мають ознаки підроблення/неправомірного виготовлення/недостовірності.
Позивач ще раз листом від 23.04.2024 № 23/4 звернувся до відповідача щодо виплати страхового відшкодування.
Листом від 30.04.2024 за № 300424-3600/к ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» повідомило позивача про відсутність підстав для перегляду раніше прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що до 28.03.2023 жодних відомостей, заяв, письмових та усних повідомлень як від страхувальника (позивача), так і від вигодонабувача (банка) та/або від інших осіб/ організацій про пошкодження застрахованого майна внаслідок пожежі 01.11.2022 страховику не надходило.
На підтвердження своїх пояснень сторони надали суду також такі докази:
- лист Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 04.05.2023 № КНО-58.1.5/88 на запит позивача, у якому зазначено про те, що вперше лист про пошкодження застрахованих комбайнів було отримано банком 28.03.2023;
- лист Акціонерного товариства «Укрпошта» від 10.04.2023 № 1853-П-2023040310256-В, у якому повідомлено, що 02.11.2022 поштові відправлення адресовані ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» за адресами: 49017, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 133 та 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154 до пересилання у ВПЗ Спаське не приймалися та не оформлювалися;
- листи АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 11.03.2025 № 11227/1001, від 01.04.2025, в яких зазначено, що відповідно до наявної в розпорядженні товариства інформації, на протязі доби 02.11.2022 відключень електропостачання об'єкта за адресою: 51236, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Спаське, вул. Петра Козинця, 81 в мережах АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не зафіксовано. Заявок в диспетчерську службу товариства з приводу відсутності електропостачання даного об'єкта не надходило;
- пояснення ОСОБА_1 начальнику ВП № 8 ДРУП головного управління Національної поліції в Дніпровській області майору поліції;
- заява ОСОБА_1 від 04.03.2025, засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області та зареєстрована за № 824;
- висновок експертного дослідження від 16.08.2023 № ЕД-19/104-23/21981-ПТ проведеного за заявою ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» про проведення експертного дослідження місця пожежі ;
- висновок експерта від 08.11.2023 № 769-23 за результатами проведення електротехнічного дослідження за заявою ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» від 12.09.2023 № 41;
- висновок експертного дослідження від 09.05.2023 № ЕД-19/104-23/12612-ПТ проведеного за заявою ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про проведення пожежно-технічного експертного дослідження;
- висновок автотоварознавчої експертизи від 24.04.2023 № ЭУs0404232 щодо визначення ринкової (дійсної) вартості комбайна зернозбирального NEW HOLLAND СХ8.80, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- висновок автотоварознавчої експертизи від 24.04.2023 № ЭУs0404233 щодо визначення ринкової (дійсної) вартості комбайна зернозбирального NEW HOLLAND СХ8.80, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Суд першої інстанції, встановивши обставини вчасного звернення позивача до страховика з заявою про настання страхового випадку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин вчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку.
ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/2326/16, від 13.11.2019 у справі № 910/922/18, від 23.12.2021 у справі № 910/4099/21, від 11.01.2022 у справі № 910/4226/21, від 07.07.2020 у справі № 904/5314/19.
За доводами скаржника, судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не враховано, що несвоєчасне повідомлення може бути підставою для відмови у страховій виплаті за умови доведення страховиком причинно-наслідкового зв'язку між таким порушенням та неможливістю встановити страховий випадок; саме страхувальник має довести, що порушення умов договору страхувальником унеможливило встановлення причин та обставин страхового випадку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський», виходить із такого.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частини 1 статті 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Згідно з пунктом 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У справі № 904/4953/24, що розглядається, спір між сторонами виник з приводу віднесення події, яка сталася з застрахованими транспортними засобами (комбайнами зернозбиральними NEW HOLLAND CX8.80) 01.11.2022, до страхового випадку та виплати відповідного страхового відшкодування.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (пункт 59 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування»).
Отже, у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» як страховика виникає обов'язок з виплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами укладеного між сторонами договору.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» листами неодноразово зверталось до відповідача щодо виплати страхового відшкодування.
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з посиланням на несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, без поважних на те причин, відмовило позивачу у страховій виплаті (лист від 05.06.2023 № 050623-4087/к).
Відповідно до частини 2 статті 104 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;
3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об'єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов'язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);
6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;
7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов'язковість укладення яких визначена законом.
Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству (частина 3 статті 104 Закону України «Про страхування»).
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що за умовами договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, зокрема, якщо страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку та ін.) (підпункт 28.4.4 договору).
Таким чином, як положеннями Закону України «Про страхування» (пункт 5 частини 2 статті 104), так і умовами договору (підпункт 28.4.4), передбачено, що сам по собі факт невчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. При настанні страхової події страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування тільки тоді, коли порушення договору страхування перешкодили страховику перевірити, чи є подія страховим випадком.
При цьому такі порушення з боку страхувальника мають окремо оцінюватися судом в кожному конкретному випадку.
Разом з цим несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише тоді, коли такі дії страхувальника позбавили можливості страховика встановити, чи є ця подія страховим випадком.
У постанові від 20.03.2018 у справі № 910/2326/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі на підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що виплата страхового відшкодування залежить від факту настання страхового випадку, а не від формального надання документів.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.06.2018 у справі № 335/8264/15-ц, сам по собі факт неповідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку не може братися за основу відмови у виплаті страхового відшкодування, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, а відповідач (страховик) не надав докази, що таке неповідомлення про страховий випадок позбавило його можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, встановити обставини події.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог наведених вище положень Закону України «Про страхування», умов договору та висновків Верховного Суду не взяв до уваги, взагалі не надав оцінку наданим сторонами доказам, не встановив причину несвоєчасного повідомлення позивачем страховика про настання страхового випадку та те, як таке неповідомлення позбавило відповідача можливості встановити факт, причини і обставини настання страхового випадку, а також те, які саме позивач створив перешкоди страховикові у визначенні обставин страхового випадку.
Таким чином, при розгляді касаційної скарги підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»).
Загальними вимогами процесуального законодавства визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Оскільки наведеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає, її не можна визнати законною і обґрунтованою.
Вищевказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції наведених норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).
З огляду на те, що для вирішення спору по суті необхідно встановити наведені вище обставини та надати оцінку доказам, враховуючи положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції- скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 904/4953/24 скасувати.
3. Справу № 904/4953/24 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко