04 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/2102/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Київської області (Бацуца В. М.)
від 03.07.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Андрієнко В.В., Шапран В.В., Буравльов С.І.)
від 13.08.2025 (повний текст складено 15.08.2025)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер-Київ"
про визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу
Хід розгляду справи
1. 26 червня 2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивачка, Скаржниця) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер-Київ" (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 30.06.2024 № 30-06/24, в частині по третьому питанню, яким вирішено затвердити рішення правління "Про збільшення розміру пайового внеску для членів кооперативу, що приймають участь у будівництві житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ", протокол Правління від 25.03.2024 р. № 25/03-24.
2. Також до позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову, в якій Позивачка просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу розривати договір про внесення паю №27/08/Кв-5/17 від 27.08.2020 в односторонньому порядку, а також приймати рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу членів Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер-Київ" і передавати її пай третім особам.
Стислий зміст оскаржуваних судових рішень
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2025 у справі №911/2102/25 Позивачці було відмовлено у прийнятті позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник не корпоративний, а цивільний спір.
5. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 08 липня 2025 року Позивачка звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену ухвалу та направити справу до Господарського суду Київської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі та забезпечення позову.
6. 13 серпня 2025 року Північний апеляційний господарський суд виніс постанову, якою апеляційну скаргу Позивачки залишив без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що даний спір не є корпоративним в розумінні пункту третього частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки Позивачка є асоційованим членом кооперативу, і фактично такий спір не виник між Позивачкою та Відповідачем із корпоративних відносин та не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності останнього, а фактично такий спір виник між Позивачкою та Відповідачем із цивільних відносин з приводу збільшення розміру її пайового внеску за договором про внесення паю, а тому такий спір відноситься до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та правова позиція іншого учасника справи
8. 26 серпня 2025 року Скаржниця із використанням підсистеми "Електронний суд" подала касаційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №911/2102/25 - повністю та ухвалити нове рішення, яким направити справу до Господарського суду Київської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі та забезпечення позову.
9. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
10. В обґрунтування касаційної скарги Скаржниця зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме:
- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, помилково віднесли цей спір до категорії цивільних і помилково застосували постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №750/319/18, не взявши до уваги доводи Скаржниці про те, що спір у справі №911/2102/25 виник з інших підстав і у наведених справах різні позовні вимоги;
- суди попередніх інстанцій неправильно визначили предмет і підстави позову, неправильно застосували висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, чим порушили ч. 4 ст. 236 ГПК України;
- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували частину п'яту статті 236 ГПК України, не врахувавши положення статуту Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер-Київ", який був чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів, а саме: не дослідили статус його членів, внаслідок чого помилково визначили статус Позивачки як асоційованого члена і безпідставно зазначили, що вона не має корпоративних прав;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває аналогічна справа №911/2018/24 до того ж Відповідача, але подана іншими членами кооперативу, яка слухається в порядку господарського судочинства.
11. Правом на подання відзиву на касаційну скаргу Відповідач не скористався.
Рух справи
12. Верховний Суд ухвалою від 03 грудня 2025 року передав справу № 911/2102/25 з касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з тим, що справа містить виключну правову проблему щодо тлумачення статусу асоційованого члена обслуговуючого кооперативу як носія корпоративних прав та з огляду на наявність висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18.
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21.01.2026 справу № 911/2102/25 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 03 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року повернула колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, вказавши на відмінність справи № 750/319/18, в якій предметом спору було стягнення заборгованості зі сплати пайових внесків, від справи №911/2102/25, де спір виник щодо оскарження асоційованим членом кооперативу рішення його загальних зборів в частині збільшення розміру пайового внеску.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
14. Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, та дійшов таких висновків.
15. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що спір, який виник між сторонами, не є корпоративним в розумінні пункту третього частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України і не відноситься до юрисдикції господарських судів.
16. Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
17. У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
18. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
19. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
20. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
22. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
23. Пунктом третім частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
24. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (ч.6 ст.96-1 ЦК).
25. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу.
26. Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та / або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статі 2, 23 Закону "Про кооперацію").
27. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону "Про кооперацію" одними з основних прав члена кооперативу є участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.
28. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18, на які посилається Скаржниця).
29. Статтею 14 Закону "Про кооперацію" встановлено, що у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу
30. При цьому не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об'єктів житлового, дачного, гаражного будівництва) (частина третя статті 14 Закону "Про кооперацію").
31. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки спір виник між Позивачкою як асоційованим членом кооперативу та кооперативом щодо законності та обґрунтованості збільшення розміру її пайового внеску у відповідності до рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу, то такий спір не є корпоративним в розумінні пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України і не відноситься до юрисдикції господарських судів.
32. Суд звертає увагу, що відповідно до оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 03.07.2025 між Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельного кооперативу «Марін-Білдер-Київ та Скаржницею було укладено договір № 27/08/Кв-5/17, згідно з умовами якого пайовик фізична особа, яка є асоційованим членом Кооперативу у відповідності до протоколу правління Кооперативу № 26/08-20 Ч-17/1 від 26.08.2020 р., внесла необхідні для цього внески, а також укладає договір про внесення паю, який необхідний для будівництва для пайовика об'єкту в житловому будинку.
33. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви суд першої інстанції не врахував, що 15 серпня 2022 року з метою захисту прав інвесторів будівництва нерухомого майна Верховна Рада України прийняла Закон України № 2518-IX (набрав чинності з 10.10.2022), яким статтю 14 Закону України "Про кооперацію" було доповнено частиною третьою: "Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об'єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)". Водночас підпунктом 4 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2518-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.
35. Крім того, Позивачка оскаржує рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу як член кооперативу, а не договір, укладений між нею та кооперативом, щодо розміру її пайового внеску. За таких умов висновок судів попередніх інстанцій про те, що спір не виник між Позивачкою та Відповідачем із корпоративних відносин та не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності кооперативу не може вважатися обґрунтованим.
36. Суди попередніх інстанцій з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №750/319/18 вважали, що спір у цій справі не стосується корпоративних відносин, у зв'язку з чим підлягає розгляду не судом господарської юрисдикцій, а в порядку цивільного судочинства.
37. Скаржниця, у свою чергу, стверджує, що вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не підлягає застосуванню у цій справі №911/2102/25 з огляду на відмінність у характері спірних правовідносин, суб'єктному складі сторін та предметі спору.
38. Суд погоджується з доводами Скаржниці у цій частині, оскільки у справі №750/319/18 спір виник між обслуговуючим кооперативом та асоційованим членом щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за договорами будівництва нерухомості (первісний позов) та у зв'язку з цим про відшкодування майнової та моральної шкоди (зустрічний позов).
39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18 вказала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами будівництва нерухомості за кошти замовника (п.110) та погодилася з тим, що суди правильно визначили цивільно-правову природу правовідносин між сторонами, і що предметом спору була відповідальність особи за несвоєчасне внесення інвестиційних коштів на будівництво квартир, які передані їй у власність, та відшкодування майнової і моральної шкоди. Велика Палата Верховного Суду у справі №750/319/18 вважала, що правовідносини між сторонами (кооперативом та асоційованим членом цього кооперативу) мають інвестиційну природу, оскільки насправді виникли з приводу несвоєчасного виконання зобов'язань за договорами будівництва нерухомості за кошти замовника, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
40. Водночас у цій справі №911/2102/25 спір виник не у зв'язку із несплатою внесків за договором зі здійснення інвестиційної діяльності (фінансування будівництва), а стосується оскарження рішення загальних зборів кооперативу. Таким чином, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №750/319/18, не підлягали застосуванню у цій справі з огляду на неподібність правовідносин.
41. Посилання Скаржниці на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває аналогічна справа №911/2018/24 до того ж Відповідача, але подана іншим членом кооперативу, Верховний Суд не бере до уваги як таке, що не має правового значення для вирішення даного спору, адже відповідно до положень статті 236 ГПК України, суди зобов'язані враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Процесуальне законодавство не зобов'язує суди враховувати правову оцінку інших судів.
42. Однак вказане не впливає на висновок Верховного Суду щодо інших наведених Скаржницею доводів касаційної скарги з викладених вище міркувань.
43. Як вже було зазначено, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками юридичної особи або між юридичною особою та її учасником, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини 1 статті 20 ГПК України).
44. Враховуючи викладене, з огляду на те, що спір у цій справі виник у зв'язку з оскарженням рішення загальних зборів кооперативу членом кооперативу, Суд доходить висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України та помилковість висновків про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
45. Текст цієї постанови складений у межах розумного строку з урахуванням дати надходження матеріалів справи до Верховного Суду та перебуванням головуючої судді у відпустці.
46. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
47. Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, заява №17185/02, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, заява №36655/02, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, заява №19567/02, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, заява №62771/00).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Згідно з положенням частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
49. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
50. Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Судові витрати
51. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 03.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №911/2102/25 скасувати.
3. Справу №911/2102/25 направити до Господарського суду Київської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова