24 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 922/1896/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про стягнення 1 702 670,75 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 30.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг", Компанія, Постачальник, позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - ГУ ДСНС у Харківській області, Управління, Споживач, відповідач) про стягнення з відповідача 1 702 670,75 грн, з яких: 1 319 117,84 грн основного боргу, 173 245,29 грн пені, 176 121,34 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 34 186,28 грн, посилаючись на положення статей 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 173- 175, 193, 216, 232 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України).
2. Позовна заява обґрунтовується простроченням виконання Управлінням зобов'язань з оплати природного газу, поставленого Компанією в період із січня по квітень 2024 року (далі - спірний період) за договором постачання природного газу від 26.12.2023 № 19-5246/24-БО-Т (далі - договір постачання від 26.12.2023, договір № 19-5246/24-БО-Т).
У відзиві на позовну заяву ГУ ДСНС у Харківській області проти заявлених позовних вимог заперечує та водночас заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 90 % та 3 % річних до 1,5 %.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 (суддя Хотенець П. В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ ДСНС у Харківській області на користь ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" 1 319 117,84 грн основного боргу, 17 324,53 грн пені, 176 121,34 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 34 186,28 грн і 18 561 грн судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У задоволенні решти позову (у частині стягнення 155 920,76 грн пені) відмовлено.
4. Рішення аргументоване обґрунтованістю позовних вимог з огляду на доведеність порушення відповідачем умов договору постачання від 26.12.2023 у частині своєчасної та повної оплати за поставлений в спірний період природний газ, однак у підсумку місцевий господарський суд, ураховуючи висновки в подібних правовідносинах, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 21.10.2019 у справі № 910/1005/19, та зважаючи на поведінку відповідача у спірних правовідносинах, принципи справедливості і розумності, взявши до уваги інтереси обох сторін із метою уникнення зупинення роботи Управління, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України виснував про доцільність зменшення розміру стягуваної пені на 90 %.
При цьому, перевіривши розрахунок заявлених сум 3 % річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є правильним і відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 176 121,34 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 34 186,28 грн є такими, що підлягають задоволенню.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 (головуючий - Шутенко І. А., судді Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 скасовано в частині розподілу судових витрат, а саме в частині покладання на позивача судового збору за звернення з позовом у цій справі у сумі 1871,05 грн, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ГУ ДСНС у Харківській області на користь ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" судовий збір за звернення з позовом у сумі 1871,05 грн. Викладено абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 у такій редакції: "Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) кошти в розмірі 1 546 749,99 грн, в тому числі: 1 319 117,84 грн основного боргу, 17 324,53 грн пені, 34 186,28 грн 3 % річних, 176 121,34 грн інфляційних втрат, а також 20 432,05 грн судового збору". У решті рішення в цій справі залишено без змін.
6. Зазначена постанова у частині перерозподілу судових витрат мотивована посиланням на викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24 висновок щодо застосування норм частини 3 статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з яким судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог у цій частині, а наслідком виключно застосування судом права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Водночас, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про зменшення розміру стягуваної пені на 90 % (тобто в межах заявленого відповідачем клопотання), суд апеляційної інстанції, ураховуючи усталені висновки щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17, виходив із того, що:
1) матеріали справи не містять доказів щодо понесення Компанією збитків внаслідок несвоєчасного виконання Управлінням зобов'язань за договором № 19-5246/24-БО-Т, а зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору;
2) з огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії рф проти України, та на ступінь виконання зобов'язання Споживачем і його добросовісну поведінку, а також зважаючи на те, що ГУ ДСНС у Харківській області є уповноваженим органом із забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і території від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, зменшення розміру пені на 90 % запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
При цьому, відхиляючи доводи позивача про несправедливість зменшення штрафних санкцій, апеляційний суд зазначив про те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є саме її компенсаторний характер, тобто заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 155 920,76 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (у контексті визначення критеріїв реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки)), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи
9. ГУ ДСНС у Харківській області не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2025 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 922/1896/25 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 24.02.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. 26.12.2023 між ТОВ "ГПК "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) і ГУ ДСНС у Харківській області (Споживач) укладено договір № 19-5246/24-БО-Т, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період із січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 240 тис. м3, у тому числі по місяцях.
12. У підпунктах 3.5.1- 3.5.4 пункту 3.5 договору постачання від 26.12.2023 сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником Споживача. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 договору.
13. Згідно з пунктами 5.1, 6.2 договору № 19-5246/24-БО-Т оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
14. Пунктом 7.2 договору постачання від 26.12.2023 передбачено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3 % річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
15. На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору № 19-5246/24-БО-Т у спірний період Компанія передала у власність Управління природний газ обсягом 319 686,33 тис. м3 загальною вартістю 5 292 051,44 грн, що підтверджується відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, зокрема:
1) з 01.01.2024 по 31.01.2024 - 121 791,30 м3 на суму 2 016 119,45 грн;
2) з 01.01.2024 по 28.02.2024 - 98 027 м3 на суму 1 622 727,90;
3) з 01.03.2024 по 31.03.2024 - 90 037,57 м3 на суму 1 490 471,77 грн;
4) з 01.04.2024 по 30.04.2024 - 9830,46 м3 на суму 162 732,32 грн.
16. Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий газ (у сумі 3 972 933,60 грн), а саме:
1) 16.03.2024 на суму 2 019 119,45 грн;
2) 20.03.2024 на суму 1 326 016,03 грн;
3) 28.03.2024 на суму 357 265,99 грн;
4) 26.04.2024 на суму 273 532,13 грн.
17. Наступні оплати Управління здійснювало із 17.12.2024, а також за іншим договором - від 13.11.2024 № 19-7246/24-БО-Т.
Отже, поставлений у січні та лютому 2024 року газ відповідач оплатив у повному обсязі.
18. Обсяги спожитого газу в березні 2024 року на суму 1 490 471,77 грн були сплачені Управлінням частково - у сумі 334 086,25 грн.
19. Матеріали справи не містять доказів щодо оплати решти коштів за спожитий газ у березні 2024 року (у сумі 1 156 385,52 грн) та в квітні 2024 року (у сумі 162 732,32 грн), тобто Споживач не здійснив оплату вартості придбаного газу за зазначені періоди на загальну суму 1 319 117,84 грн.
Позиція Верховного Суду
20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди Компанії з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 155 920,76 грн пені, то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначеної постанови лише у відповідній частині позову.
22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
23. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність достатніх підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 %.
24. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
25. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
26. Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
27. У пунктах 8.20- 8.25, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано такі висновки щодо застосування положень статті 3, 551 ЦК України:
"8.20. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
8.21. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.22. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
8.23. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
8.24. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549- 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
8.25. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань".
28. У свою чергу в пунктах 7.25- 7.31, 7.42, 7.43 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала про таке:
"7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).
7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25- 7.30).
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України".
29. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (у контексті визначення критеріїв реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки)), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, з огляду на таке.
30. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.
31. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування зазначених правових висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.
32. Так, у справі, що розглядається, і в наведених скаржником справах суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.
33. Колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про наявність виняткових підстав для зменшення з власної ініціативи суду розміру заявленої до стягнення неустойки на 90 %, апеляційний суд цілком правомірно виходив із того, що матеріали справи не містять доказів щодо понесення Компанією збитків внаслідок несвоєчасного виконання Управлінням договору № 19-5246/24-БО-Т, а зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
Крім того, з огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії рф проти України, та на ступінь виконання зобов'язання Споживачем і його добросовісну поведінку, а також зважаючи на те, що ГУ ДСНС у Харківській області є уповноваженим органом із забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і території від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, зменшення судом розміру пені саме на 90 % запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін
34. Водночас колегія суддів звертає увагу учасників справи на таке.
ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (аналогічні висновки викладено в пунктах 9.27, 9.28 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).
35. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:
1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;
2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;
3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;
4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
36. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
37. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
38. У пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
39. Разом із тим у пунктах 131, 132, 159- 162, 213, 214 постанови від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (предмет позову - стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних) зі спору, що виник із подібних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі загальні висновки щодо застосування норм частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, які наразі є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду:
"131. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, визнав відсутніми підстави для зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на те, що відповідач не зазначив достатніх обставин та доказів на їх підтвердження, передбачених положеннями статті 233 ГК України, частини третьої статті 551 ЦК України.
132. Відповідач вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій помилковими, зазначаючи, що суди безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про зменшення штрафних санкцій та не врахували при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 21 січня 2021 року у справі № 927/704/19, від 23 березня 2023 року у справі № 921/580/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22, щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
159. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені, зокрема у справах, на які послався позивач (постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 21 січня 2021 року у справі № 927/704/19, від 23 березня 2023 року у справі № 921/580/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22), свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.
160. Тобто наведені справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, яка розглядається.
161. Висновки Верховного Суду у цих справах щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
162. До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 13 лютого 2024 у справі № 917/272/23).
213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
40. Колегія суддів наголошує на тому, що покладений в основу оскаржуваної постанови (в частині часткового стягнення суми нарахованої Постачальником пені) висновок суду апеляційної інстанції щодо реалізації судом першої інстанції дискреційних повноважень шляхом зменшення розміру стягуваної з відповідача пені (на загальну суму 263 269 199,62 грн) на 90 % цілком відповідає останній правовій позиції, викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, яку (правову позицію) фактично врахував апеляційний суд при вирішенні цього господарського спору, чим повністю спростовуються доводи скаржника про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій аж на 90 %.
41. Ураховуючи фактичне пріоритетне врахування судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє помилкові посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на висновки, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
42. Більше того, у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, у співвідношенні з оскаржуваними рішеннями та постановою не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, а лише наголошується на необхідності суду в кожному конкретному випадку виходити з оцінки наявності чи відсутності виняткових індивідуальних обставин як підстави для реалізації судом із власної ініціативи дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з боржника.
43. За наведених обставин Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність достатніх підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 %, а оскільки доводи касаційної скарги не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, то оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.
44. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, що наразі виключає як закриття касаційного провадження в справі, так і скасування оскаржуваної постанови в частині відмови в стягненні 155 920,76 грн пені.
45. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені, зменшивши його розмір на 90 %, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
48. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині 155 920,76 грн пені, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
50. Оскільки зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про зменшення розміру стягуваної пені на 90 %, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
51. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 922/1896/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай