65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4726/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Європейська, буд. 26; код ЄДРПОУ ВП 02766367)
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕПТ-АГРО» (73020, Херсонська обл., м. Херсон, вул. І. Вазова, буд. 1; код ЄДРПОУ 33511364),
2) ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 200 000,00 грн;
представники сторін:
від позивача - Лепська А. В.,
від відповідача-1 - не з'явився,
від відповідача-2 - не з'явився,
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕПТ-АГРО» (далі - відповідач-1, Товариство) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість перед державою за Договором кредитної лінії № 119.10-10/447 від 27.10.2021, яка виникла внаслідок сплати гарантом (Мінфіном) суми за гарантією у розмірі 200 000,00 грн.
Ухвалою від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4726/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2025, запропоновано відповідачу-1 та відповідачу-2 у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.
Судове засідання, призначене на 24.12.2025, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 25.12.2025 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання призначено на 26.01.2026 о 12:20 год.
Протокольною ухвалою від 26.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2026.
26.01.2026 представник відповідача-1 подав до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, яке було призначено на 26.01.2026 о 12:20 год., на іншу дату. Вказане клопотання представник відповідача-1 мотивував необхідністю додаткового часу для підготовки до розгляду справи.
Клопотання про відкладення розгляду справи було зареєстровано канцелярією суду 26.01.2026 о 14:50 год., тобто після завершення судового засідання, а тому судом не розглядалось.
Того ж дня до суду надійшло повідомлення № 102687 про надання представнику відповідача-1 доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
У судовому засіданні, яке відбулось 25.02.2026, представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, в той час як про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Товариства (73020, Херсонська обл., м. Херсон, вул. І. Вазова, буд. 1) та адресу місця проживання відповідача-2 (73028, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 21).
Втім, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
За таких обставин, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд звертає увагу, що представник відповідача-1, як він сам зазначає у своєму клопотанні від 26.01.2026, був обізнаний про розгляд даної справи та вочевидь не був позбавлений права подати до суду відзив на позовну заяву із викладенням причин пропуску строку на його подання. Вказаним правом представник відповідача-1 не скористався.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи те, що відповідачі не скористалися процесуальним правом на подання відзивів та водночас вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.
25.02.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
27.10.2021 між Банком (кредитор) та Товариством (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 119.10-10/447 (далі - договір № 119.10-10/447; т. 1 а.с. 50-67).
Згідно з п. 2.1 договору № 119.10-10/447 Банк зобов'язується надати, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в ст. 3 договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.
В ст. 3 договору № 119.10-10/447 узгоджено основні умови кредитування:
3.1. Сума та валюта максимального ліміту кредитування: 2 000 000,00 грн;
3.2. Спосіб надання кредиту та строк кредитування: кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 26.10.2024;
3.3. Графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування:
ПеріодДіючий ліміт кредитування (валюта)
до 25.08.2024 (включно)2 000 000,00 грн
з 26.08.2024 до 25.09.2024 (включно)1 333 334,00 грн
з 26.09.2024 до 26.10.2024 (включно)666 668,00 грн
3.4. Забезпечення виконання зобов'язань позичальника: порука поручителя;
3.5. Проценти:
3.5.1. за користування кредитом позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули:
БПС = Індекс UIRD (3m) + Маржа, де:
БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб;
Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7 (сім) процентів.
3.5.2. на момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої п. 3.5.1 договору, розмір базової процентної ставки становить 14,21% (чотирнадцять цілих двадцять одна сотих) процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки у відповідності до п. 3.5.3 договору;
3.5.3. перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої п. 3.5.1. договору) здійснюється Банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором. При цьому застосовується індекс UIRD (3m), який визначається для відповідної дати, а саме станом на: « 01» січня, « 01» квітня, « 01» липня та « 01» жовтня відповідного року (далі - дата перегляду процентної ставки).
Базова процентна ставка у розмірі, розрахованому за наслідком такого її перегляду Банком (в тому числі у збільшеному або зменшеному її розмірі, якщо така зміна є наслідком відповідного перегляду базової процентної ставки) застосовується для цілей сплати процентів з дати перегляду процентної ставки включно по останній календарний день останнього місяця календарного кварталу, у якому відбувся такий перегляд Банком розміру базової процентної ставки. У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD (3m) станом на дату перегляду процентної ставки, що сталося з незалежних від сторін обставин, для цілей визначення розміру базової процентної ставки на новий період (календарний квартал) застосовується індекс UIRD (3m), який буде можливо визначити на найбільш ранню дату визначеного цим підпунктом періоду перегляду та зміни розміру базової процентної ставки. У випадку неможливості визначення розміру індексу UIRD (3m) у відповідності до зазначених вище у цьому підпункті правил, що сталося з незалежних від сторін обставин, для цілей сплати процентів у відповідному новому періоді дії договору (календарному кварталі) застосовується розмір базової процентної ставки, який був визначений за правилами, встановленими договором та застосовувався у попередньому періоді дії договору (календарному кварталі).
Сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної в п. 3.5.1 договору формули розмір базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30% (тридцять цілих процентів) річних базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 30% (тридцять цілих процентів) річних.
Банк інформує позичальника та/або поручителя про розмір базової процентної ставки, розрахований Банком внаслідок здійснення ним у відповідності до умов цього договору перегляду базової процентної ставки. З цією метою Банк протягом 15 календарних днів, що слідують за датою перегляду процентної ставки, направляє відповідне повідомлення, в якому зазначається встановлений розмір базової процентної ставки, який підлягає застосуванню у відповідному періоді (календарному кварталі).
3.6. Особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів:
3.6.1. приймаючи до уваги умови Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» (далі - Програма), користуючись принципом свободи договору та керуючись ч. 2 ст. 526 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання позичальником умов Програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів, їх частини), в межах періоду відповідності Програмі, позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасності сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору, які виключають можливість застосування такого особливого порядку, а саме:
- протягом періоду повної компенсації процентів, сплата процентів за договором в розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) в повному обсязі у зв'язку з наданням позичальнику компенсації (у випадку отримання позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений у п. 3.19 договору;
- протягом періоду часткової компенсації процентів, позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором проценти у розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов Програми становить 3% річних;
- решта нарахованих процентів у розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою, що сплачується Фондом у зв'язку з наданням позичальнику компенсації шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. цього договору або позичальником у випадках та у строки, визначені цим договором.
Пунктом 3.11 договору № 119.10-10/447 встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами договору, позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за договором.
Також позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п. 3.3 договору (п. 3.11.1 договору № 119.10-10/447).
Згідно п. 3.16.1 договору № 119.10-10/447 проценти нараховуються щомісяця методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту (траншу) та перебіг якого припиняється у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договором строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.
З урахуванням умов Програми, призупиняється надання компенсації позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів виконання зобов'язання зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами Програми. Надання компенсації позичальнику відновлюється у разі погашення ним заборгованості зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини) або у разі здійснення Банком та позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості (п. 3.18.1 договору № 119.10-10/447).
У разі виявлення фактів або інформації, що позичальник підпадає під обмеження щодо надання державної підтримки, визначені п. 8 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», які мають тимчасовий характер, надання компенсації позичальнику призупиняється з дати виявлення таких факторів або інформації. Надання компенсації позичальнику за цим договором відновлюється з наступного календарного місяця за місяцем, у якому позичальник перестав підпадати під встановлені обмеження (п. 3.18.2 договору № 119.10-10/447).
Згідно п. 6.5 договору № 119.10-10/447 у разі прострочення позичальником повернення основної суми боргу або її частини, в тому числі після спливу строку, встановленого для дострокового погашення в повному обсязі основної суми боргу, у випадках відкликання Банком кредиту, передбачених цим договором, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняються нараховуватися проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті основної суми боргу в наступному розмірі, що розраховується аналогічно до порядку, вказаного в пп. 3.5.1 цього договору, з додаванням до результату розрахунку 3 процентних пунктів - у разі прострочення повернення основної суми боргу або відповідної її частини.
27.10.2021 між Банком (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено Договір поруки № П-977 (далі - договір поруки; т. 1 а.с. 82-93), згідно з п. 2.1. якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язань, зокрема за договором № 119.10-10/447, у тому числі того, що виникне у майбутньому.
Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором у тому числі, але не виключно у разі: 1) повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені договором; 2) не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов договору.
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя, кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) поручителю вимогу. Не направлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов'язання відповідно до умов цього договору та законодавства (пп. 3.2.4. п. 3.2. договору поруки).
27.10.2021 між Банком та Товариством укладено додатковий договір № 1 до договору № 119.10-10/447 (далі - додатковий договір; т. 1 а.с. 68-70), яким сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії, врегулювали умови надання гарантії та її обсяги відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151, зі змінами та доповненнями (надалі - Порядок № 1151), та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 між Кабміном та Банком (далі - Договір про надання гарантії).
Додатковим договором Банк та Товариство доповнили договір № 119.10-10/447, зокрема, наступними положеннями:
- позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією у випадку включення кредиту до портфелю (п. 2.2.1.1 додаткового договору);
- позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (п. 2.2.1.2 додаткового договору);
- позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком № 1151 та Договором про надання гарантії (п. 2.2.1.3 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості позичальника перед державою нараховується (за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої заборгованості) пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України, діючої на кожен день прострочення (п. 2.2.1.4 додаткового договору);
- позичальник визначає та підтверджує, що Банк у відповідності до норм Порядку № 1151 та положень Договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державною заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені (п. 2.2.1.5 додаткового договору);
- позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум (у співвідношенні, визначеному згідно Порядку № 1151 та Договору про надання гарантії) та нарахованої пені, до моменту повного повернення (відшкодування) сплачених за Гарантією сум та до моменту повної сплати нарахованої пені (п. 2.2.1.6 додаткового договору);
- на момент укладення цього додаткового договору позичальник повністю відповідає критеріям прийнятності (п. 2.2.1.7 додаткового договору);
- позичальник запевняє, що кредит буде використано за цільовим призначенням, визначеним договором № 119.10-10/447 та з дотриманням критеріїв прийнятності (п. 2.2.1.8 додаткового договору);
- позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що протягом строку дії договору № 119.10-10/447 Гарант може прийняти рішення виключити з будь-яких причин та на свій власний розсуд кредит з портфелю (зокрема, але не виключно у випадках невиконання зобов'язання чи порушення позичальником умов або наданих ним гарантій, які визначені цим додатковим договором), що призведе до припинення дії гарантії в частині забезпечення нею виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, про що позичальник буде невідкладно проінформований Банком (п. 2.2.1.9 додаткового договору).
В доповнення до інших комісійних винагород, передбачених договором, позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за здійснення Банком операції з управління за кредитом, що пов'язана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята) відсотків річних від діючого ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця/останній банківський день користування позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.7 додаткового договору).
Пунктом 2.6. додаткового договору сторони визначили, що додатково для забезпечення, передбаченого розділом 4 договору № 119.10-10/447, на період (та у випадку) включення кредиту до портфелю виконання позичальником зобов'язання за договором № 119.10-10/447 (у тому числі і додатковими договорами до нього) частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечується Гарантією. При цьому Банк самостійно визначає ставку індивідуальної гарантії за кредитом та має право змінювати її розмір в порядку, передбаченому Договором про надання гарантії.
31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, який діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 за № 375 (Гарант), та Банком укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 (далі - Договір про надання гарантії; т. 1 а.с. 72-81).
За умовами п. 2.1 Договору про надання гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту Гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну Гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.3 Договору про надання гарантії, гарантія вважається наданою на користь банку-кредитора з дати укладання цього договору. Строк дії гарантії - період, що починається на дату укладання цього договору та закінчується в дату, яка випадає через п'ять років з дати укладення цього договору.
Гарантійним випадком у розумінні п. 1.1. Договору про надання гарантії є випадок, коли позичальник не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль.
Згідно з п. 2.5, 2.6 Договору про надання гарантії ставка індивідуальної Гарантії визначається на власний розсуд банку-кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом. Ставка Гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 %.
Пункт 2.7 Договору про надання гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку Гарант зобов'язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V «Сплата за гарантією» цього договору.
Пунктами 3.1 - 3.3 Договору про надання гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля банк-кредитор формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які банк-кредитор визначив як такі, що включені до портфеля. Банк-кредитор формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов'язання за таким і кредитами є такими, що частково забезпечені Гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.
У п. 5.1 Договору про надання гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор направляє Гаранту вимогу, а Агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Агент перевіряє вимогу (щодо правильності розрахунку сум, що належать до сплати Гарантом банку-кредитору) та за результатами перевірки інформує Гаранта щодо суми сплати за гарантією протягом 10 календарних днів з дати отримання копії вимоги (п. 5.2 Договору про надання гарантії).
Банк-кредитор зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надіслання відповідної вимоги Гаранту (п. 5.3 Договору про надання гарантії).
Не пізніше наступного робочого дня після отримання виплати від Гаранта банк-кредитор письмово надає інформацію про це агенту із зазначенням суми та дати виплати з посиланнями на відповідну вимогу (п. 5.4 Договору про надання гарантії).
Відповідно до п. 5.5 Договору про надання гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього Договору гарантії; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії Гарантії; загальна сума всіх виплачених банку-кредитору сум сплати за Гарантією, у урахуванням сум сплати за Гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміт Гарантії; Гарант отримав підтвердження від Агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою, що підлягає виплаті за Гарантією згідно умовами цього Договору гарантії; здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам чинного законодавства на момент здійснення такої виплати.
У разі коли Гарантом встановлено факт невідповідності будь-якого проблемного кредиту критеріям прийнятності під час першого його включення до реєстру, банк-кредитор зобов'язаний негайно повернути на рахунок Гаранта загальну суму всіх сум сплати за Гарантією, виплачену Гарантом за таким проблемним кредитом (п. 5.7 Договору про надання гарантії).
Згідно з п. 6.1 Договору про надання гарантії, у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за Гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2 Договору про надання гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та виконання ст. 6-1 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених п. 6.1 та 6.3 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку № 1151 та цього Договору про надання гарантії, зобов'язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору, за таким проблемним кредитом;
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються Позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог) в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку № 1151, ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Договору про надання гарантії відповідно до внутрішніх правил та процедур банка-кредитора та чинного законодавства України щодо організації процесу управління проблемними активами України до того моменту, поки банк-кредитор не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірено Агентом та погоджено Гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією Агенту) відповідного клопотання (термін погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або Агента) (п. 6.6 Договору про надання гарантії).
Згідно п. 6.7 Договору про надання гарантії, витрати, пов'язані із стягненням простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема судовий збір, послуги нотаріуса, суб'єкта оціночної діяльності, інші витрати на проведення незалежної оцінки предмета забезпечення, здійснюються за рахунок позичальника або за рахунок банку-кредитора з подальшим їх стягненням з позичальника. Такі витрати, що були понесені банком-кредитором, стягуються на їх відшкодування банком-кредитором насамперед при отриманні коштів під час застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом до пропорційного розподілу цих коштів між банком-кредитором та Гарантом відповідно до п. 6.3 Договору про надання гарантії.
На підтвердження надання відповідачу-1 кредитних коштів позивач надав банківську виписку по рахунку НОМЕР_2 за період з 27.10.2021 по 10.11.2025 (т. 1 а.с. 29).
Згідно цієї виписки Банк 18.01.2022 перерахував на рахунок Товариства кредитні кошти у розмірі 2 000 000,00 грн.
Позивач зауважив, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством умов договору № 119.10-10/447 в частині своєчасного погашення основної суми боргу та, водночас, з огляду на положення п. 6.5. цього договору, починаючи з 18.01.2023 нарахування процентів за користування кредитом не здійснюється.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку, Банк у порядку, передбаченому п. 5.1 Договору державної гарантії, направив Гаранту (з копією Агенту) вимогу № 61 від 05.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 200 000,00 грн (т. 1 а.с. 96).
За результатами розгляду зазначеної вимоги 04.01.2024 Гарант перерахував Банку гарантійну суму у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1473376931601 від 04.01.2024 (т. 1 а.с. 97) та банківською випискою (т. 1 а.с. 30, 38-39).
28.08.2025 позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 повідомлення про перехід до держави прав кредитора за договором № 119.10-10/447 у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом (т. 1 а.с. 98-103).
Того ж дня позивач направив відповідачу-2 вимогу про виконання забезпеченого порукою зобов'язання за договором № 119.10-10/447 перед Банком та державою (т. 1 а.с. 104-106).
Предметом позову є вимога Банку про солідарне стягнення з відповідачів 200 000,00 грн заборгованості перед державою за договором № 119.10-10/447, яка виникла внаслідок сплати гарантом (Мінфіном) суми за гарантією.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим і ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передні і йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Із ст. 612 ЦК України випливає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п. 15-1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття «гарантійне зобов'язання», яке являє собою зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
Згідно з п. 4 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5. ч. 1 ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (далі за текстом - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.
Статтею 12 Закону передбачено, що Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно зі ст. 16 Закону державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 17 Бюджетного кодексу України державні гарантії можуть надаватися виключно в межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.
У разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб'єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 Бюджетного кодексу України).
При цьому прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України).
Так, нормативно-правовими актами визначено умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі» на рівні Агента в особі акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та банків-кредиторів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1262 від 02.12.2021 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році», АТ «Ощадбанк» включено до переліку банків- кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2021 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 2 000 000 000,00 грн.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 № 261 (зі змінами та доповненнями), АТ «Ощадбанк» є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Суд встановив, що договір № 119.10-10/447 укладено між Банком та Товариством за програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» (надалі - Програма), реалізація якої здійснюється на підставі Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28 (надалі - Порядок № 28), виконання якого частково забезпечено гарантією держави (надалі - Гарантія), на підставі укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» Договору про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - Договір про надання гарантії), реалізація якого здійснюється на підставі Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151, зі змінами та доповненнями (надалі - Порядок № 1151).
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі, реалізація якої здійснюється на підставі Порядку № 1151 для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб'єктам господарювання мікропідприємництва. малого та/або середнього підприємництва резидентам України є:
Агент - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між Гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між Гарантом та банком-кредитором;
банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;
Гарант - Кабінет Міністрів України, що діє в особі Голови Боргового агентства, а до початку функціонування Боргового агентства - в особі Міністра фінансів;
позичальники - суб'єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, виконання боргових зобов'язань за якими частково забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку № 1151, між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, який діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року за № 375, та Банком укладено Договір про надання гарантії.
Доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт надання Банком відповідачу-1, згідно з умовами договору № 119.10-10/447 кредиту в розмірі 2 000 000.00 грн. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач-1 порушив взяті на себе договірні зобов'язання та не здійснив платежі за основним боргом у строк, передбачений п. 3.11.1 договору № 119.10-10/447. Вказаних обставин відповідачі в ході розгляду справи не заперечували.
При наданні оцінки наданим позивачем доказам надання кредиту суд враховує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (подібний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц).
Отже, наявні у матеріалах справи банківські виписки є належними та допустимими доказами надання відповідачу-1 кредитних коштів у сумі 2 000 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що кредит Товариства був включений Банком до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені Гарантією, та з метою виконання вимог розділу VII Договору про надання гарантії, 27.10.2021 Банк уклав відповідачем-1 Додатковий договір № 1 до договору № 119.10-10/447.
Умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки суб'єктам підприємництва шляхом здешевлення вартості кредитів визначено Порядком № 28 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 723 від 14.07.2021).
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку № 28 для цілей цього Порядку суб'єктом малого підприємництва, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва вважається фізична особа - підприємець або юридична особа, річний дохід якого від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10, 2 та 20 млн. євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком, що діяв на останній день звітного періоду.
Згідно п. 4 Порядку № 28 фінансова державна підтримка (надалі - Державна підтримка) надається з метою:
розвитку підприємництва, зокрема сприяння розвитку суб'єктів підприємництва, збільшення обсягів виробництва, експорту, імпортозаміщення, високотехнологічного виробництва, енергоефективності, впровадження інновацій, а також сприяння створенню нових робочих місць та підприємств, поверненню трудових мігрантів до України;
запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також для запобігання та подолання їх наслідків, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;
рефінансування існуючої заборгованості в банках України за кредитами суб'єктів підприємництва.
Державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді часткової компенсації Фондом процентних ставок пі кредитами, що надаються суб'єктам підприємництва для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього Порядку (далі - Компенсація процентів) (п. 7 Порядку № 28).
Згідно п. 13 Порядку № 28 Компенсація процентів надається Фондом суб'єкту підприємництва з метою зниження його фактичних витрат на сплату базової процентної ставки:
до рівня 5 або 7, або 9 відсотків річних (далі - компенсаційна процентна ставка) - для реалізації мети надання державної підтримки, визначеної підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку;
до рівня 0 відсотків річних - для реалізації мети надання державної підтримки, визначеної підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або обмежувальних заходів, пов'язаних з її поширенням, та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни, а після їх скасування - до рівня 3 відсотків річних;
до рівня 0 відсотків річних - для реалізації мети надання державної підтримки, визначеної підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - до 31 березня 2021 року, а після цієї дати - до рівня 3 відсотків річних.
Порядок № 1151, зі змінами та доповненнями, визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій у 2020 році для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентів України (далі - державні гарантії на портфельній основі), розмір та вид забезпечення, що надається такими суб'єктами господарювання, порядок виконання гарантом гарантійних зобов'язань, а також порядок урегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.
Державні гарантії на портфельній основі надаються відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України, яким, зокрема, визначається перелік банків-кредиторів та встановлюються для кожного банку-кредитора граничні обсяги державних гарантій на портфельній основі, що не перевищують 50 відсотків загальної суми зобов'язань за основним боргом за портфелем кредитів банку-кредитора та 70 відсотків за кожним окремим кредитом (п. 3 Порядку № 1151).
Пунктом 14 Порядку № 1151 встановлено, що якщо позичальник не здійснив планового платежу згідно з графіком платежів за отриманим кредитом і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 днів:
1) банк-кредитор щомісяця, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, надає гаранту вимогу щодо виконання ним гарантійних зобов'язань, а агенту - інформацію щодо сум, що належать до сплати гарантом разом із підтвердними документами (лист банку- кредитора із зазначенням переліку кредитів, включених до портфеля кредитів, за якими заборгованість із сплати основного боргу прострочена більше ніж 90 днів), оформленими відповідно до умов договору щодо надання державної гарантії на портфельній основі. При цьому сума, що належить до сплати гарантом, визначається як частина простроченої заборгованості за основним боргом за кредитом на дату підготовки вимоги банком- кредитором, пропорційна розміру гарантованих державою боргових зобов'язань за таким кредитом;
2) агент перевіряє надану банком-кредитором інформацію (щодо правильного розрахунку сум, що належать до сплати гарантом банкам-кредиторам) та протягом 10 календарних днів з дати отримання такої інформації від банків-кредиторів передає гаранту інформацію щодо сум, які підлягають сплаті гарантом за відповідними вимогами банків- кредиторів;
3) гарант один раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) на підставі вимог, отриманих від банків-кредиторів, перевірених агентом, виплачує банкам-кредиторам суми, що належать до сплати на виконання ним гарантійних зобов'язань. Якщо сума, що сплачується гарантом банку-кредитору на виконання гарантійних зобов'язань, буде більше за суму, що належить до сплати гарантом банку-кредитору на виконання гарантійних зобов'язань на дату здійснення такої виплати, банк-кредитор повертає гаранту різницю між цими сумами;
4) у разі здійснення гарантом виплати на виконання гарантійних зобов'язань на вимогу банку-кредитора банк-кредитор зобов'язаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом (у тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення). Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках;
5) частина коштів, отриманих банком-кредитором внаслідок застосування інструментів врегулювання простроченої заборгованості (крім коштів, отриманих від гаранта на виконання ним гарантійних зобов'язань за кредитом), перераховуються до державного бюджету. Сума такого платежу визначається пропорційно частині кредиту, покритій державною гарантією на портфельній основі, однак не може перевищувати суми, сплаченої гарантом банку-кредитору на виконання своїх гарантійних зобов'язань, та пені, на суму якої збільшується заборгованість позичальника. Якщо стягнення заборгованості проведено банком-кредитором до отримання від гаранта платежу на виконання гарантійних зобов'язань, перерахування коштів до державного бюджету не здійснюється та всі отримані в результаті такого стягнення кошти спрямовуються на погашення заборгованості позичальника перед банком-кредитором;
6) робота із застосування інструментів врегулювання простроченої заборгованості позичальників за кредитами проводиться банком-кредитором до того моменту, поки банк-кредитор не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора перевіряється агентом та погоджується з гарантом.
У зв'язку із неналежним виконанням вимог Програми та умов договору № 119.10-10/447, з квітня 2022 року відповідачу-1 було призупинено надання компенсації процентів за користування кредитом, що підтверджується виписками по рахунках Товариства.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку, Банк у порядку, передбаченому п. 5.1 Договору державної гарантії, направив Гаранту (з копією Агенту) вимогу № 61 від 05.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 200 000,00 грн (т. 1 а.с. 96).
За результатами розгляду зазначеної вимоги 04.01.2024 Гарант перерахував Банку гарантійну суму у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1473376931601 від 04.01.2024 (т. 1 а.с. 97) та банківською випискою (т. 1 а.с. 30, 38-39).
28.08.2025 позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 повідомлення про перехід до держави прав кредитора за договором № 119.10-10/447 у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом (т. 1 а.с. 98-103).
Того ж дня позивач направив відповідачу-2 вимогу про виконання забезпеченого порукою зобов'язання за договором № 119.10-10/447 перед Банком та державою (т. 1 а.с. 104-106).
Таким чином, заборгованість Товариства перед державою за договором № 119.10-10/447, яка виникла внаслідок сплати Гарантом суми за Гарантією, складає 200 000,00 грн.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, в силу приписів ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З аналізу вимог частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов'язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Судом встановлено, що зобов'язання відповідача-1 за договором № 119.10-10/447 забезпечено порукою відповідача-2 на підставі Договору поруки № П-977 від 27.10.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача в їх сукупності, у тому числі із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів 200 000,00 грн заборгованості перед державою за договором № 119.10-10/447, яка виникла внаслідок сплати гарантом (Мінфіном) суми за гарантією, підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд покладає на відповідачів 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору, по 1 514,00 грн на кожного.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕПТ-АГРО» (73020, Херсонська обл., м. Херсон, вул. І. Вазова, буд. 1; код ЄДРПОУ 33511364), ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Європейська, буд. 26; код ЄДРПОУ ВП 02766367) 200 000,00 грн заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕПТ-АГРО» (73020, Херсонська обл., м. Херсон, вул. І. Вазова, буд. 1; код ЄДРПОУ 33511364) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Європейська, буд. 26; код ЄДРПОУ ВП 02766367) 1 514,00 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Європейська, буд. 26; код ЄДРПОУ ВП 02766367) 1 514,00 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25 лютого 2026 р. Повне рішення буде складено та підписано 06 березня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков