03 березня 2026 року Справа № 915/150/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 12.02.2026 (вх. №1996/26 від 13.02.2026) про неплатоспроможність боржника фізичної особи. Заявниця, посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру Белінської Наталії Олександрівни та призначити керуючим реструктуризацією боргів; оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України, визнати її неплатоспроможним, прийняти запропонований план реструктуризації та зупинити нарахування штрафних санкцій, пені, комісії, процентів (загальний мораторій).
В обґрунтування поданої заяви боржниця вказує, що станом на дату звернення до суду має заборгованість в розмірі 543887,26 грн перед 4 банками та 14 мікрофінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/150/26 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України “Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд застосовує норми ГПК України та КУзПБ.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Частиною 1 ст. 117 КУзПБ визначено, що у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
При перевірці підстав для звернення фізичної особи ОСОБА_1 до суду відповідно вказаних норм судом було встановлено численні недоліки, у зв'язку з чим ухвалою суду від 18.02.2026 заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено заявнику 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху на їх усунення. Також в ухвалі суд роз'яснив заявнику наслідки невиконання вимог даної ухвали.
Заявником 25.02.2026 у системі Електронний суд сформовано заяву про усунення недоліків, до якої долучено додатки понад 1000 сторінок.
Дослідивши заяву про усунення недоліків та додані до неї додатки, суд встановив, що заявником не усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 18.02.2026.
Так, в ухвалі від 18.02.2026 суд зазначив, що заявником не надано конкретних обставин, що стали підставою для звернення до суду, як цього вимагає п. 3 ч 2 ст. 116 КУзПБ, із обґрунтуванням природи та причин неплатоспроможності, не надано інформації щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з підтверджуючими доказами.
З цього приводу у заяві про усунення недоліків заявниця зазначила, що отримані кошти йшли на підтримання належного рівня забезпечення сім'ї в умовах нестабільного доходу. Указала про часті захворювання дитини, нестабільний дохід чоловіка.
Проте, ні у заяві про неплатоспроможність боржника, ні у заяві про усунення недоліків боржницею так і не подано доказів, що підтверджують викладені в заявах обставини, у тому числі доказів витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавця), з урахуванням того, що відповідно до наданого до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність списку кредиторів більша частина заборгованості боржниці складає заборгованість за договорами, укладеними останньою з кредиторами вже в 2025 році.
Щодо надання доказів загрози неплатоспроможності згідно ч. 1 ст. 1 КУзПБ для обґрунтування підстави для відкриття у відповідності - п. 4 ч. 2 ст. 115 КУЗПБ, боржниця указує, що її дохід є недостатнім для покриття всіх кредитних зобов'язань, боргове навантаження є значним та продовжує зростати через нарахування процентів, об'єктивні сімейні обставини мають тривалий характер. Однак,із пояснень боржниці вбачається лише пасивна позиція нарощування боргу без пошуку способів зменшення боргу чи збільшення доходу родини. На переконання суду така позиція свідчить про намагання боржниці списати заборгованість у повному обсязі.
На переконання суду боржниця не навела обставин, які ускладнять чи унеможливлять виконання грошових зобов'язань протягом наступних 12 місяців.
Суд зауважує, що передбачена чинним Кодексом України з процедур банкрутства процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов'язань та на шкоду іншим особам.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність ознак неплатоспроможності та відповідно підстав для відкриття провадження у справі за п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Щодо необхідності надання доказів на підтвердження заборгованості суд зазначає, що в ухвалі від 18.02.2026 суд конкретно зазначив недоліки. Так, суд зазначив, що заявницею указана наявність боргу «перед ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", АТ КБ "ГЛОБУС", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", АТ КБ "ПРИВАТ БАНК", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ", ТОВ "ФК "ФІНБУСТ", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".
Проте, на підтвердження зобов'язань заявницею надано лише договори щодо кредитних зобов'язань з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (договір з додатками у 2-х екземплярах), АТ КБ "ГЛОБУС", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" (договір з додатками у 2-х екземплярах), ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА".
На підтвердження зобов'язань перед ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" заявницею додано договори, відмінні від зазначених договорів у КСК.
Первинних документів на підтвердження кредитних зобов'язань перед ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", АТ КБ "ПРИВАТ БАНК", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ", ТОВ "ФК "ФІНБУСТ", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ" не надано.»
Крім цього суд зазначив, що при підготовці заяви до суду заявницею взагалі не проведена досудова робота по з'ясуванню розміру боргу.
Перелічені обставини підлягали уточненню боржницею.
Дослідивши заяву про усунення недоліків та додані матеріали щодо усунення зазначених судом недоліків, суд встановив, що перелічені недоліки не усунуті, НАТОМІСТЬ заявником до заяви додано додатки, які дублюють додатки до заяви про неплатоспроможність боржника, так само надані у двох, а то й у трьох екземплярах договори з додатками ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", АТ КБ "ГЛОБУС", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА".
Також, на зауваження суду боржницею не усунуто недоліки щодо оформлення конкретизованого списку кредиторів.
Так само й не надано частини первинних документів зазначених судом в ухвалі 18.02.2026.
До того ж, зазначивши про здійснення заходів для з'ясування розміру боргу жодних доказів не надано.
Щодо необхідності надання відомостей про походження коштів на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, як те передбачено ч. 5 ст. 34 КУзПБ, в ухвалі від 18.02.2026 суд зазначав, що ані у заяві, ані у проекті плану реструктуризації боргів зазначених витрат не передбачено.
Усуваючи недоліки заявниця процитувала суду законодавство про банкрутство, однак так і не зазначила про наявність коштів (майна), достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі.
Таким чином, слід вважати, що заявником не усунуто вказаних судом в ухвалі від 18.02.2026 недоліків заяви про визнання банкрутом протягом встановленого процесуального строку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
З урахуванням наведеного, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню заявнику, оскільки останній не усунув усі недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини. Так, у справах “Осман проти Сполученого Королівства», “Креуз проти Польщі», “Пелевін проти України», “Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. У зв'язку з чим право боржника на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи, що заява фізичної особи ОСОБА_1 від 12.02.2026 про неплатоспроможність та додані матеріали сформовано в системі “Електронний суд» та надано до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаної заяви з додатками не повертаються боржнику (заявнику) у зв'язку з його відсутністю.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України
Повернути фізичній особі ОСОБА_1 заяву про неплатоспроможність, сформовану в системі “Електронний суд» 12.02.2026 (вх. №1996/26 від 13.02.2026).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Давченко