79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.02.2026 Справа № 914/2543/23
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Кравець О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», місто Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», місто Львів
про стягнення 287 520 333,98 грн заборгованості.
За участі представників сторін:
від позивача: Шатарська Таміла Назімівна - адвокат (довіреність №20/11-14 від 20.11.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6498/10 від 23.03.2018), присутня в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку “ВКЗ»;
від відповідача: Рібун Роман Васильович - адвокат (довіреність №112-07-6637 від 24.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000898 від 21.02.2018).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про стягнення 287 520 333,98 грн заборгованості.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2024 у справі №914/2543/23 позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 2401246,96 грн інфляційних втрат, 1919252,90 грн 3% річних, 20842,83 грн пені, 7126,17 грн витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 242 813 567,15 грн основного боргу закрито провадження у справі та в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відмовлено, рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2025 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі №914/2543/23 задоволено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі №914/2543/23 в частині відмови у позові Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» 1 760 644,15 грн інфляційних втрат, 178 211,76 грн 3 % річних і 579 448,69 грн пені скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Хід розгляду справи на новому розгляді викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
Представник позивача в судове засідання 16.02.2026 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в частині стягнення з відповідача 760 644,15 грн інфляційних втрат, 178 211,76 грн 3% річних, 579 448,69 грн пені.
Відповідач в судове засідання 16.02.2026 для розгляду справи по суті з'явився, проти позовних вимог в частині направленій на новий розгляд заперечив частково, в частині позовних вимог про стягнення 40 341,60 грн 3 % річних провадження у справі просив закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору, щодо решти вимог, то такі вважає безпідставними та в їх задоволенні просив суд відмовити, пеню зменшити на 90%.
Відводів судді та секретарю судового засідання учасниками справи не заявлено.
У судовому засіданні 16.02.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача з врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2025 у даній справі.
Покликаюсичь на пункти 4.7-4.15 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2025 у даній справі, позивач зазначає, що штрафні санкції нараховуються на плановий та фактичний обсяг послуг до дня їх фактичної оплати. За наявності різниці між плановими та фактичними сторона здійснює доплату або кошти, за заявою сторони повертаються.
Позивачем відповідно до умов договору правомірно нараховані штрафні та фінансові санкції (пеня, 3 % річних, штраф та інфляційні втрати) на планову та фактичну вартість Послуги з порядком дотримання календарної хронології та до дати здійснення наступного платежу. Відповідний розрахунок наявний в матеріалах справи.
З урахуванням вказаного позивач просить суд задовольнити позов в частині нарахованих 1 760 644,15 грн інфляційних втрат, 178 211,76 грн 3 % річних і 579 448,69 грн пені задовольнити.
Позиція відповідача з врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2025 у даній справі.
Відповідач виклав свою позицію, щодо частини позовних вимог, направлених Верховним Судом на новий розгляд, у відзиві, поясненнях.
Зокрема зазначив, що на новому розгляді слід врахувати, що із пред'явлених за період: липень - грудень 2021 року 49 338,86 грн 3% річних та 600 291,52 грн пені, стягнуто судом в нескасованій частині за грудень 2021 - 6 947,61 грн 3 % річних та 20 842,83 грн пені (зменшено на 50 % із тих, що суд визнав обґрунтовано нарахованими 41 685,65 грн), такими що підлягають перегляду на новому розгляді є вимоги позивача, про стягнення 42 391,25 грн 3 % річних та 558 605,87 грн пені, оскільки рішення суду в частині зменшення на 50 % (до 20 842,83 грн) пені за грудень 2021 Верховним Судом не скасоване.
Покликаючись на положення п.6.2, 6.5. договору, щодо порядку оплати відповідач вказує на те, що розмір планових поетапних платежів визначається на підставі поданих користувачем та погоджених ОСП планових обсягів передачі електричної енергії (п.4.1, п. 6.2, п.п. 1 п. 9.3, п. 10.1 договору), а розмір плати за фактичний обсяг послуги визначається на підставі акту приймання-передачі послуги (п. 6.5 договору). Отже, базою для визначення планових поетапних платежів є повідомлення користувача про планові обсяги послуги, які повинні бути погодженими ОСП, а фактичних - узгоджений сторонами акт приймання-передачі послуги.
Конструкція розрахунків за умовами договору передбачає, що зобов'язання зі сплати планових поетапних платежів в неоплаченій частині перетворюється (трансформується) з моменту оформлення акту приймання-передачі послуги у зобов'язання з фактично наданої послуги.
Щодо планових обсягів з передачі електричної енергії у липні - листопаді 2021 року то рішення судів при первинному розгляді про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несплату планових платежів у вказаний період мотивовані тим, що матеріали справи не містили доказів того, що ПрАТ «Львівобленерго» повідомляло в установленому порядку НЕК «Укренерго» про планові обсяги послуги у вказаний період. В наступні періоди такі повідомленні були та на їх основі проведено розрахунок планових платежів відповідно до п. 6.2 договору.
Відповідно, за обставин, коли користувач не повідомив, а ОСП (за відсутності такого повідомлення) не узгодив планові обсяги передачі електричної енергії у період липень - листопад 2021, була відсутня база для визначення планових поетапних платежів за умовами договору відповідно до п. 6.2 договору у вказаний період.
Оскільки іншого (альтернативного) способу визначення планової вартості послуги для планових платежів договором не передбачено, тому доводи позивача про протермінування попередніх поетапних планових платежів у вказаний період (липень - листопад 2021) були необґрунтованими.
Відповідач вважає, що відсутні правові підстави для застосування умов типового договору при наявності укладеного договору при вирішенні вимог позивача про стягнення 3 % річних та пені за порушення строків оплати планових платежів за період липень - листопад 2021 року з міркувань наданих суду в додаткових поясненнях від 03.03.2025 (вх. № 5425/25 від 03.03.2025).
Однак, суперечка щодо можливості застосувань умов типового договору при вирішенні даного спору відпала у зв'язку із поданням позивачем копії листа ПрАТ «Львівобленерго» № 101-07-401 від 26.01.2021, в якому зазначені планові обсяги.
У зв'язку із поданням позивачем доказів повідомлення відповідачем про планові обсяги послуги у спірний (липень - листопад 2021) період, відповідач зазначив про часткову обґрунтованість вимог позивача на новому розгляді про стягнення 3 % річних та пені за порушення строків оплати планових платежів у цей період. Однак, вважає що розрахунок позивача 3 % річних та пені за період липень - листопад 2021 містить арифметичні та методологічні дефекти, наслідком яких є їх завищений розмір. Тому, ПрАТ «Львівобленерго» на спростування розрахунку, наданого позивачем вважає за доцільне надати суду власний контррозрахунок.
Відповідач звертає увагу суду, що як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, нарахування пені ним проведено без обмеження встановленого умовами договору, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частиною 2 статті 243 Господарського кодексу України та абзацом 2 частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, а саме у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%, при цьому врахувати поведінку ПрАТ «Львівобленерго», яка була спрямована на вжиття заходів на виконання зобов'язань перед НЕК «Укренерго», незважаючи на додаткові значні затрати задля цього, теж є обставиною, згідно правових висновків Верховного Суду, яка дає підстави суду для прийняття рішення про зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій.
З огляду на вказане відповідач зазначив, що із тих, які перебувають на новому розгляді вимог про стягнення 1 760 644,15 грн інфляційних втрат, 178 211,76 грн 3 % річних (з яких 40 441,60 грн сплачено добровільно та щодо яких відсутній предмет спору) та 579 448,69 грн пені, визнає позов в частині вимог про стягнення 22 930,42 грн пені (зменшену на 90 % від обґрунтовано нарахованої суми пені в розмірі 229 304,24 грн), щодо решти вимог, то такі вважає безпідставними і в їх задоволенні просить суд відмовити.
Відповідно до приписів частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2025 вказано, що Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, визнає висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові про стягнення 1 760 644,15 грн інфляційних втрат, 178 211,76 грн - 3% річних, 579 448,69 грн пені передчасними і при цьому виходив із наступного.
Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 4.1 спірного договору сторони узгодили, що для розрахунків за цим договором використовуватиметься плановий і фактичний обсяг послуги. При цьому плановий обсяг послуги визначатиметься на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць.
Тобто використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов'язком користувача за договором.
Порядок оплати планових обсягів послуг сторони передбачили у пункті 6.2 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього Договору.
Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 5 договору, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати
відповідного платежу у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 , на 5 днів наперед, якщо платіж здійснюється в першу дату відповідного платежу.
У свою чергу фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР (пункт 4.1 договору).
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, але не пізніше 09 числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 6.5 договору).
Звідси плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів із моменту отримання акта приймання-передачі послуги.
Таким чином, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, на яку на обґрунтування підстави, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається скаржник у касаційній скарзі).
Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі) та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 10.04.2024 у справі № 913/211/23.
Однак, суди першої та апеляційної інстанцій вказаних положень законодавства та умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії щодо моменту настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а також наведених правових висновків Верховного Суду не врахували, тому дійшли помилкового висновку про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних на планові платежі. За наведеного передчасною визнається і відмова судів у стягненні пені, нарахованої на планові платежі.
Водночас, навівши застереження про те, що про планові платежі у січні- листопаді 2021 року відповідач не повідомляв позивача і, відповідно, вони не були узгоджені, тому відсутня база для їх визначення, попередні судові інстанції не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22 щодо застосування пункту 4.1 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309) за обставин відсутності погодження планових обсягів передачі електричної енергії.
Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обставини встановлені судом.
10.06.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» як оператором системи передачі (далі - ОСП, виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» як користувачем системи передачі (далі - користувач, ОСР) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0521-02041 з протоколом розбіжностей від 10.06.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 29.06.2019. 16.08.2019 між сторонами підписано додаткову угоду, якою договір про надання послуг з передачі електричної енергії викладено в новій редакції з протоколом розбіжностей від 16.08.2019 та протоколом узгодження розбіжностей від 13.09.2019.
За цим договором ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору). Ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет (пункт 3.1 договору).
У пункті 4.1 спірного договору сторони узгодили, що для розрахунків за цим договором використовуватиметься плановий і фактичний обсяг послуги. При цьому, плановий обсяг послуги визначатиметься на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. Тобто використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов'язком користувача за договором.
Порядок оплати планових обсягів послуг сторони передбачили у пункті 6.2 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 5 договору, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому, розмір оплати відповідного платежу у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед, якщо платіж здійснюється в першу дату відповідного платежу.
У свою чергу, фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР (пункт 4.1 договору). Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, але не пізніше 09 числа місяця наступного за розрахунковим (пункт 6.5 договору).
Звідси, плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця та підлягає оплаті протягом 3 банківських днів із моменту отримання акту приймання-передачі послуги.
Таким чином, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць.
Оскільки, укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання Користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК України.
Згідно з пунктом 6.7 договору, у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
При невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України (пункт 9.1 договору).
Суд при первинному розгляді справи, навівши застереження про те, що про планові обсяги у січні-листопаді 2021 (на відміну від наступних періодів) Відповідач не повідомляв Позивача і, відповідно, вони не були узгоджені, тому відсутня база для визначення планових платежів, прийшов до висновку про безпідставність вимог Позивача про стягнення пені та 3 % річних, нарахованих за порушення строків оплати планових платежів за цей період.
Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 21.01.2025 в цій справі, підставою часткового скасування судових рішень при первинному розгляді було не застосування судами пункту 4.1 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309), відповідно до якого, у разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді.
Таким чином, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій, зазначивши про те, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів, які би підтверджували погодження планових обсягів передачі електричної енергії, помилково не врахували наведений пункт Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 21.01.2025 в цій справі, оскільки внаслідок передчасного висновку про неможливість нарахування і стягнення 3 % річних, інфляційних втрат і пені при порушенні користувачем строків оплати планових платежів за послугу за спірним договором суди попередніх інстанцій не здійснили належної оцінки поданих позивачем доказів щодо обґрунтованості здійснених ним нарахувань, тоді як Верховний Суд позбавлений права на такі дії, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про скасування ухвалених у справі рішення і постанови в оскарженій частині (щодо стягнення 1 760 644,15 грн інфляційних втрат, 178 211,76 грн 3 % річних та 579 448,69 грн пені) з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині. Під час нового розгляду справи суду необхідно належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок позовних вимог та розглянути цю справу відповідно до вказаних правових висновків Верховного Суду.
Відповідно до частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
На новому розгляді позивачем надано суду копію листа Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» № 101-07-401 від 26.01.2021, в якому зазначені планові обсяги послуги у спірний (липень - листопад 2021) період. Вказана обставина визнана відповідачем.
Згідно розрахунку позивача за період липень - грудень 2021, ним пред'явлено вимоги про стягнення 49 338,86 грн 3% річних та 600 291,52 грн пені. При первинному розгляді судом стягнуто в нескасованій частині за грудень 2021 - 6 947,61 грн 3 % річних та 20 842,83 грн пені зі зменшенням на 50 % від обґрунтовано нарахованої пені в розмірі 41 685,65 грн.
Відповідачем на новому розгляді, подано суду в додаткових поясненнях від 26.11.2025 контррозрахунок за цей період на суму 40 341,60 грн 3 % річних та 229 304,24 грн пені, яку просить суд зменшити в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України на 90 %.
Згідно платіжної інструкції № 33272 від 29.12.2025, Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» сплачено в користь НЕК «Укренерго» 40 341,60 грн 3 % річних.
Позивачем на новому розгляді подано суду додаткові пояснення від 08.10.2025, в яких надано розрахунок пені (з врахуванням обмеження максимального розміру подвійною обліковою ставкою НБУ) за цей період на суму- 282 870,16 грн, однак позовні вимоги підтримано в сумі 579 448,69 грн.
Провівши перевірку розрахунку вимог позивача про стягнення 3 % річних та пені за період липень - грудень 2021 в порівнянні з наданим відповідачем контррозрахунком, суд приходить до висновку, що арифметично правильною є сума в розмірі 42 363,06 грн 3 % річних та 241 024,73 грн пені.
Зокрема, суд погоджується із доводами відповідача про необхідність зменшення розрахунку позивача на суму стягнутих судом при первинному розгляді за грудень 2021 року 6 947,61 грн 3 % річних та на суму 41 685,65 грн пені, тобто на суму до її зменшення судом при первинному розгляді на 50 %, що стягнута за грудень 2021 в розмірі 20 842,83 грн.
Також, суд погоджується із контррозрахунком відповідача в частині необхідності зменшення суми заборгованості, при розрахунку 3 % річних та пені запорушення строків оплати 2-го планового платежу за жовтень 2021 (за 12.10.2021) на суму здійсненої 12.10.2021 оплати в розмірі 343 067,74 грн (згідно платежу за порядковим номером 93 в інформації про надходження коштів на рахунки НЕК «Укренерго» за період з 01.06.2019 по 03.08.2023 АТ «Ощадбанк» № Л-40221/16/2-09/2023 від 08.08.2023), а не 13.10.2021, як то враховано при розрахунку позивачем. Тобто, при розрахунку 3 % річних та пені за порушення строків оплати 2-го планового платежу за жовтень 2021 за 12.10.2021 слід враховувати заборгованість в розмірі 1 381 008,77 грн, а не 1 724 076,51 грн, звідси за порушення строків оплати 2-го планового платежу за жовтень 2021 за 12.10.2021 розмір 3 % становить 113,51 грн (а не 141,70, різниця 28,19 грн) та 643,21 грн пені (а не 802,99 за розрахунком Позивача в додаткових поясненнях від 08.10.2025, різниця 159,78 грн).
Водночас, судом з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.09.2025 у cправі № 927/1431/23 про те, що правило, передбачене частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України про зміщення граничних строків оплати, що припали на вихідний, святковий чи інший неробочий день на перший за ним робочий день стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору визначений саме термін оплати планових платежів, оскільки відповідні оплати мали бути здійснені до певного числа розрахункового місяця, відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничних термінів оплати відповідно до ч. 5 стаття 254 Цивільного кодексу України 5-го планового платежу за липень 2021 з 25 на 26 липня 2021, 5-го планового платежу за вересень 2021 з 25 на 27 вересня 2021, 4-го планового платежу за листопад 2021 з 20 на 22 листопада 2021 та 5-го планового платежу за грудень 2021 з 25 на 27 грудня 2021. Тому, суд погоджується із розрахунком позивача про початок нарахування 3 % річних та пені за порушення строків оплати 5-го планового платежу за липень 2021 з 26.07.2021, 5-го планового платежу за вересень 2021 з 26.09.2021, 4-го планового платежу за листопад 2021 з 21.11.2021 та 5-го планового платежу за грудень 2021 з 26.12.2021.
Крім цього, поданий позивачем розрахунок пені відповідно до позовних вимог, проведений з перевищеннями обмежень подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленого п. 6.7 договору, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 2 статті 243 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та абзацу 2 частини 3 статтті 549 Цивільного кодексу України. Незважаючи на те, що позивачем не зменшено позовні вимоги, відповідно до наданого в додаткових поясненнях від 08.10.2025 розрахунку пені (з врахуванням обмеження максимального розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України) на суму- 282 870,16 грн, судом такий перевірено в порівнянні із контррозрахунком відповідача.
Отже, з врахуванням наведеного за період липень - грудень 2021 арифметично правильною є сума в розмірі 42 363,06 грн 3 % річних та 241 024,73 грн пені.
З врахуванням сплати 29.12.2025 відповідачем на користь позивача 40 341,60 грн 3 % річних відповідно до платіжної інструкції № 33272 від 29.12.2025, провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.
Звідси, за порушення строків оплати планових платежів за період липень - грудень 2021 з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» слід стягнути 2 021,46 грн 3 % річних.
Щодо пені за період липень - грудень 2021, то із заявлених за цей період 579 448,69 грн, судом визнається арифметично правильною сума в розмірі 241 024,73 грн. В той же час, відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Законом визначення розміру, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, віднесено на розсуд суду. Відповідно, це вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення на 90 % пені, що підлягає до стягнення за результатами розгляду даної справи, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховує проведення відповідачем повної оплати за надані послуги; незначні терміни прострочення виконання зобов'язання; стягнення з Відповідача 3 % річних, які носять компенсаційний характер; те, що нарахування пені в переважній більшості випадків проведено не за прострочення оплати за вже надану послугу, а за порушення строків внесення планових платежів; наявності об'єктивних причин порушення термінів оплати відповідачем через заборгованість перед ним постачальників, на яких покладені спеціальні обов'язки (постачальника універсальної послуги та постачальника останньої надії); через протермінування планових платежів майновий інтерес позивача компенсовувався періодичними переплатами на кінець майже кожного місяця у спірному періоді; відповідач у спірний період неодноразово оплачував послуги позивача за рахунок кредитних коштів, що свідчить про вжиття ним заходів на виконання зобов'язань перед позивачем. З огляду на ці обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого відповідачем клопотання частково та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню на 50 % від обґрунтовано нарахованої в розмірі 241 024,73 грн, тобто до суми 120 512,37 грн, що, на думку суду, є справедливим по відношенню до обох сторін договору, буде стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань, а для позивача достатнім для компенсування його очікувань від неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Водночас приймаючи рішення про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, суд також врахував, що надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Судом констатується, що не є предметом перегляду на новому розгляді вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, що нараховані за порушення термінів сплати платежів в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, в задоволенні яких судом при первинному розгляді було відновлено на підставі настанови, передбаченої підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (в редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. В цій частині рішення судів при первинному розгляді позивачем в касаційному порядку не оскаржувались та, відповідно Верховним Судом постановою від 21.01.2025 на новий розгляд не направлялись.
На виконання вимог Верховного Суду в постанові від 21.01.2025 про необхідність належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок позовних вимог під час нового розгляду справи, судом встановлено, що виходячи з мотивів та підстав часткового скасування Верховним Судом рішень судів попередніх інстанцій при первинному розглядіщодо передчасної відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені за порушення строків оплати планових платежів у січні-листопаді 2021, то в спірний період інфляційні втрати позивачем не нараховувались. В наступний період: з січня по березень 2022 Позивачем не проводилось жодних донарахувань. В наступні періоди, починаючи з квітня 2022, судом при первинному розгляді стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних, як за порушення строків оплати по факту, так і за порушення строків оплати планових платежів.
Судом при первинному розгляді, проаналізувавши умови договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, встановлено, що договором передбачено оплату наданих послуг шляхом часткової попередньої оплати вартості послуги (п. 6.2 договору), зокрема п'ятьма частинами по 1/5 від планової вартості послуги: 1-ий платіж до 17 год другого банківського дня розрахункового місяця; 2-ий платіж - до 10 числа розрахункового періоду; 3-ій платіж - до 15 числа розрахункового періоду; 4-ий платіж - до 20 числа розрахункового періоду; 5-ий платіж - до 25 числа розрахункового місяця та оплати/доплати фактично наданої послуги протягом 3-ох банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі послуги.
При цьому, розмір планових поетапних платежів визначається на підставі поданих користувачем та погоджених ОСП планових обсягів передачі електричної енергії (п. 4.1, п. 6.2, п.п. 1 п. 9.3, п. 10.1 договору), а розмір плати за фактичний обсяг послуги визначається на підставі акту приймання-передачі послуги (п. 6.5 договору). Отже, базою для визначення планових поетапних платежів є повідомлення користувача про планові обсяги послуги, які повинні бути погодженими ОСП, а фактичних - узгоджений сторонами акт приймання-передачі послуги.
Конструкція розрахунків за умовами договору передбачає, що зобов'язання зі сплати планових поетапних платежів перетворюється (трансформується) з моменту оформлення акту приймання-передачі послуги у зобов'язання з фактично наданої послуги. Тому, зобов'язання з оплати планових поетапних платежів припиняється з моменту оформлення акту приймання-передачі послуги.
Крім цього, як встановлено судами під час первинного розгляду даної справи, за умовами даного договору уже мав місце судовий спір у справі № 914/2453/21.
У вказаній справі судом вирішувалось питання стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за порушення строків оплати за період: грудень 2020 - квітень 2021 за тим самим договором. У тій справі саме позивачем використовувалась конструкція розрахунків, відповідно до якої зобов'язання зі сплати планових поетапних платежів перетворюється (трансформується) з моменту оформлення акту приймання-передачі послуги у зобов'язання з фактично наданої послуги.
Відповідно до правових висновків судів у тій справі, які погодились з доводами саме позивача: «...згідно з правовою конструкцією договору сума п'яти грошових зобов'язань щодо здійснення поетапних попередніх оплат планової вартості послуги розрахункового періоду, яким є календарний місяць, лише з моменту отримання акту приймання - передачі послуги користувачем перетворюється на одне грошове зобов'язання, що становить різницю між вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця зазначеною в акті приймання - передачі послуги та сумою сплачених попередніх оплат планової вартості послуги відповідного розрахункового періоду. При цьому обов'язок сплатити грошове зобов'язання на вказану суму (якщо сума здійснених попередніх оплат є меншою від вартості наданих послуг згідно акту приймання-передачі послуги) виникає на підставі акту приймання-передачі послуги та строк його виконання спливає протягом 3 банківських днів з моменту отримання акту приймання-передачі послуги».
Приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які мають місце у справі № 914/2453/21, є аналогічними та враховуючи правові висновки Верховного Суду у вказаній справі, суди при первинному розгляді, застосовуючи принцип правової визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм та з метою однакового застосування того самого закону в подібних справах, дійшли до висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що виконання грошового зобов'язання за плановим розрахунком за умовами договору припиняється фактичною оплатою, а не днем складання акту, якщо така оплата не проведена раніше.
Відповідно, не може вважатися правильним розрахунок позивача у справі № 914/2543/23, відповідно до якого зобов'язання з оплати планових поетапних платежів не припиняється з моменту оформлення акту приймання-передачі послуги та не перетворюється в зобов'язання з оплати фактично наданих послуг, строк виконання якого спливає протягом 3-ох банківських днів з моменту отримання акту приймання-передачі послуги. Наведені обставини, вказують на неправильність нарахувань позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.
Крім того, суди при первинному розгляді дійшли висновку, що здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних до уваги потрібно брати вартість наданої послуги, що відображена в актах коригування до актів наданих послуг, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних настає за невиконання існуючого грошового зобов'язання.
Щодо вказаних висновків судів при первинному розгляді справи, Верховний Суд скасовуючи частково рішення та постанову з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд, не вказував про їх помилковість чи невідповідність умовам договору.
Враховуючи встановлені обставини справи, в тому числі вартості наданої послуги, дати виникнення прострочки оплати послуги, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суди при первинному розгляді прийшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3 % річних на суму 1 919 252,90 грн та інфляційних втрат на суму 2 401 246,96 грн та підставність їх задоволення.
На виконання вимог Верховного Суду в постанові від 21.01.2025, під час нового розгляду справи судом перевірено здійснений позивачем розрахунок позовних вимог (інфляційних втрат та 3 % річних) за наступні періоди, починаючи з квітня 2022 в порівнянні із наданим відповідачем контррозрахунком, за результатами якого суд погоджується із висновками судів при первинному розгляді, які не суперечать висновкам Верховного Суду в постанові від 21.01.2025 про часткову необґрунтованість розрахунку вимог позивача за цей період.
Зокрема, суд погоджується із висновками судів при первинному розгляді, що зобов'язання з оплати вартості фактично наданої послуги за змістом умов договору (строк оплати якого встановлюється протягом 3-ох банківських днів з моменту отримання акту приймання-передачі послуги) являє собою різницю вартості послуги, зафіксованої в акті приймання-передачі послуги та фактично сплачених попередніх планових платежів протягом розрахункового періоду, а не нарахованих, як про це помилково при розрахунку використовує позивач. Тому, в разі якщо протягом розрахункового періоду планові платежі відповідно до п. 6.2 договору не здійснювались, зобов'язання з їх оплати з моменту отримання акту приймання-передачі послуги припиняються та перетворюються (трансформуються) в зобов'язання з оплати фактично наданої послуги на підставі акту приймання-передачі послуги, добровільний строк оплати якого спливає протягом 3-ох банківських днів з моменту його отримання відповідачем.
Саме таку конструкцію розрахунків НЕК «Укренерго» використовує з іншими учасниками ринку електричної енергії за аналогічними договорами, зокрема, як вбачається з постанови Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21 за позовом НЕК «Укренерго» до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги»: «За твердженням позивача зобов'язання зі сплати планових платежів трансформувалося у зобов'язання зі сплати фактичного обсягу послуг, тому позивач розраховував строк порушення зобов'язання з оплати планового платежу до дня, що передує дню отримання акту приймання-передачі послуг (або до дати оплати заборгованості залежно від того, яка дата наступає раніше)».
Судом на новому розгляді встановлено, що при проведенні відповідачем контррозрахунку, відповідно до якого судом при первинному розгляді проведено стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в суму зобов'язання з оплати на підставі акту приймання-передачі послуги, добровільний строк оплати якого спливає протягом 3-ох банківських днів після оформлення акту приймання-передачі послуги включено повне нарахування згідно акту, в разі якщо планові платежі протягом розрахункового періоду не проведені, тобто в неоплаченій частині, а не різницю між фактичними та плановими нарахуваннями, як то помилково здійснив позивач. При цьому, контррозрахунок інфляційних втрат та 3 % річних проведений за порушення строків оплати планових платежів до дня, що передує даті отримання акту приймання-передачі послуги, а за порушення строків оплати по факту - з дня, що слідує за третім банківським днем після отримання акту приймання-передачі послуги та до дати, що передує оплаті.
Судом на новому розгляді встановлено, що при проведенні контррозрахунку інфляційних втрат відповідачем на відміну від розрахунку позивача включені індекси дефляції, коли така мала місце та проведено нарахування інфляційних втрат за період, коли прострочення у неповному місяці тривало понад 15 днів.
З врахуванням викладеного, суд на новому розгляді погоджується із висновками судів при первинному розгляді про часткову необґрунтованість розрахунку вимог позивача починаючи з квітня 2022, водночас суд констатує, що і контррозрахунок відповідача не є правильним.
Зокрема, судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничних термінів оплати планових платежів на наступний робочий день, якщо такі припали на вихідний, святковий або інший неробочий день з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.09.2025 у cправі № 927/1431/23 про те, що правило, передбачене частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України про зміщення граничних строків оплати, що припали на вихідний, святковий чи інший неробочий день на перший за ним робочий день стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору визначений саме термін оплати планових платежів, оскільки відповідні оплати мали бути здійснені до певного числа розрахункового місяця. У зв'язку з цим, підлягають перегляду та стягненню суми інфляційних втрат та 3 % річних, в задоволенні яких було відмовлено судом при первинному розгляді з мотивів зміщення граничних строків оплати планових платежів за правилом, передбаченим частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за квітень 2022 на суму 3 939,91 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача на суму 3590,61 грн, суд погоджується із доводами відповідача про необґрунтованість нарахувань 3 % річних за порушення строків оплати згідно акту наданих послуг за березень 2022 з 13.04.2022 по 14.04.2022 на суму 349,30 грн (186,98 + 162,32), оскільки акт за березень 2022 зі сторони позивача підписаний 10.04.2022 (неділя), тому такий вважається отриманим відповідачем в понеділок 11.04.2022, звідси добровільний строк його оплати відповідно до умов договору (3-ій банківський день після отримання акту) спливає 14.04.2022, тому нарахування 3 % річних з 15.04.2022, як то проведено відповідачем за його контррозрахунком судом визнається правильним. Суд звертає увагу, що умовами договору оплата по факту на підставі акту, встановлюється саме строком (3-ій банківський день після отримання акту) на відміну від планових платежів, оплата яких визначається конкретною даною розрахункового періоду, тобто встановлюється термін оплати планових платежів. З огляду на те, що при первинному розгляді судом стягнуто 3 590,61 грн 3 % річних за квітень 2022, суд погоджується з таким розрахунком та констатує відсутність підстав для стягнення інших сум (різниця 349,30 грн за цей період).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за травень 2022 на суму 227,10 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача на суму 110,39 грн, суд погоджується із розрахунком позивача та констатує безпідставність зміщення відповідачем граничного терміну оплати 3-го планового платежу за травень 2022 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України на 16.05.2022, згідно його контррозрахунку. З огляду на це, з врахуванням стягнутих судом 110,39 грн при первинному розгляді 3 % річних за травень 2022, додатково слід стягнути з відповідача на користь позивача 116,71 грн 3 % річних за часткове порушення термінів оплати 3-го планового платежу за травень 2022 на суму 1 419 987,28 грн (за 16.05.2022).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за червень 2022 на суму 252,37 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача на суму 84,15 грн, суд погоджується із розрахунком позивача та констатує безпідставність зміщення відповідачем граничного терміну оплати 5-го планового платежу за червень 2022, згідно його контррозрахунку, відповідно частини 5 статті 254 Цивільного кодексу на 27.06.2022. З огляду на це, з врахуванням стягнутих судом 84,15 грн при первинному розгляді 3 % річних за червень 2022, додатково слід стягнути з відповідача на користь позивача 168,22 грн 3 % річних за часткове порушення термінів оплати 5-го планового платежу за червень 2022 на суму 1 023 366,89 грн (за період 26-27.06.2022).
Згідно наданого позивачем розрахунку, нарахування ним інфляційних втрат та 3 % річних за липень 2022, не проводилось, а за серпень 2022 як за розрахунком Позивача, так і за контррозрахунком відповідача нараховано 586,24 грн 3 % річних, які стягнуті судом при первинному розгляді справи.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за вересень 2022 на суму 2 601,97 грн та 13 010,55 грн інфляційних втрат в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 1 739,63 грн,суд констатує безпідставність зміщення відповідачем граничного терміну оплати 2-го планового платежу за вересень 2022, згідно його контррозрахунку, відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України на 12.09.2022 та 5-го планового платежу за вересень 2022 на 26.09.2022. З огляду на це, з врахуванням стягнутих судом при первинному розгляді 1 739,63 грн 3 % річних за вересень 2022, додатково слід стягнути з відповідача на користь Позивача 3 % річних на суму 391,83 грн (231,81 + 160,02), що нарахованіза часткове порушення термінів оплати 2-го планового платежу за вересень 2022 на суму боргу 2 820 422,40 грн (за 11.09.2022)та на суму боргу 1 946 963,51 грн (за 12.09.2022), а також за часткове порушення термінів оплати 5-го планового платежу за вересень 2022 на суму боргу 520 422,40 грн (за 26.09.2022) на суму 42,77 грн 3 % річних, а всьогоза вересень 2022 слід достягнути 434,60 грн 3 % річних (391,83 + 42,77). В той час, суд погоджується із доводами відповідача, що зобов'язання з доплати 5-го планового платежу за вересень припинилося 09.10.2022, у зв'язку із отриманням відповідачем 10.10.2022 акту за вересень 2022 (не може вважатись акт врученим відповідачу 09.10.2022, як то вказано позивачем, оскільки 09.10.2022 - неділя), тому суд констатує безпідставність нарахувань позивачем 3 % річних за часткове порушення термінів оплати 5-го планового платежу за вересень 2022 за період з 10.10.2022 до 19.10.2022 на суму 427,74 грн. Щодо нарахування позивачем 13 010,55 грн інфляційних втрат, то суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність нарахування позивачем таких, оскільки прострочення 5-го планового платежу за вересень 2022 - 14 днів з 26.09.2022 по 09.10.2022, тобто менше 15 днів в неповних місяцях цього періоду).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за жовтень 2022 на суму 24 821,77 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача на суму 24 076,08 грн, суд погоджується з доводами відповідача в контррозрахунку 3 % річних на суму 1 603,14 грн (на відміну від 1 945,33 грн за розрахунком позивача) за порушення термінів оплати 1-го планового платежу за жовтень 2022 за період з 20.10.2022 по 27.10.2022 на суму 4 147 680 грн, зменшену на суму 1 709 566,27 грн відповідно до коригуючого в сторону зменшення акту за травень 2022 від 20.10.2022, тобто з суми боргу 2 438 113,73 грн (а не 2 958 536,13 грн за розрахунком позивача). Крім цього, судом встановлено безпідставність зміщення відповідачем граничного терміну оплати 3-го планового платежу за жовтень 2022, згідно його контррозрахунку, відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України на 17.10.2022. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, слід стягнути з відповідача на користь позивача 681,81 грн 3 % річних за часткове порушення термінів оплати 3-го планового платежу за жовтень 2022 на суму 4 147 680 грн (за період 16-17.10.2022). Також, судом встановлено, що за контррозрахунком відповідача за порушення термінів сплати за надані послуги на підставі акту за вересень 2022 проведено нарахування 3 % річних на суму 5 086,77 грн в порівнянні з розрахунком позивача на суму 4 808,49 грн, тобто більше на 278,28 грн, які стягнуті судом при первинному розгляді. Така різниця пояснюється тим, що відповідачем в контррозрахунку нарахування проведено на 1 день більше, розпочато нарахування з 14.10.2022 а не з 15.10.2022, як то розраховано позивачем та виходячи із суми боргу 4 420 643,10 грн, а не 3 900 220,70 грн за розрахунком позивача. Такий алгоритм нарахувань відповідачем суд визнає правильним, з огляду на те, що акт за вересень 2022 доставлений відповідачу 10.10.2022 (в понеділок), тому граничний строк оплати (3-ій банківський день) - 13.10.2024, звідси початком нарахування 3 % річних є 14.10.2022. В той час, такий збільшений на один день розрахунок, суд визнає в межах позовних вимог, оскільки відповідачем припинено нарахування 5-го планового платежу за вересень 2022 - 09.10.2022, тобто в день, що передує даті отримання акту за вересень 2022. Щодо збільшеної суми боргу на 520 422,40 грн, то таке збільшення обумовлено зменшенням нарахувань за актом на суму планових платежів сплачених, а не нарахованих, що теж не виходить за межі позовних вимог, оскільки компенсує зняті нарахування 3 % річних за цей період з вказаної суми за порушення строків оплати 5-го планового платежу за вересень 2022 (за період з 26.09.2022 по 19.10.2022) та 1-го планового платежу за жовтень 2022 (за період 20-27.10.2022).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за листопад 2022 на суму 64 918,36 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 71 200,56 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 39 546,49 грн та інфляційних втрат на суму 36 205,14 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, суд погоджується із доводами відповідача, що 2-ий плановий платіж за листопад 2022 на суму 389 338,63 грн був протермінованим з 30.11.2022 до 07.12.2022 (а не до 14.12.2022), так як 08.12.2022 зобов'язання з його оплати припинилося, оскільки перетворилося в зобов'язання зі сплати фактичних нарахувань за листопад 2022, згідно акту, який був отриманий відповідачем 08.12.2022, тому позивачем необґрунтовано нараховано 224 грн (480-256) 3 % річних. З цих же міркувань 3-ій плановий платіж на суму 4 479 494,40 грн був протермінований з 16.11.2022 до 07.12.2022 (а не до 29.12.2022), тому позивачем необґрунтовано нараховано 2 577,24 грн (10 677,15-8 099,91) за період з 08.12.2022 до 14.12.2022, 2 154,49 грн за період з 15.12.2022 до 20.12.2022 та 2 492,01 грн за період з 21.12.2022 до 29.12.2022 3 % річних, а всього 7 223,74 грн. Водночас, судом відхиляються доводи відповідача за його контррозрахунком про необхідність зміщення граничного терміну оплати 4-го планового платежу за листопад 2022 на 21.11.2022 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, слід стягнути з відповідача на користь позивача 368,18 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 4-го планового платежу на суму 4 479 494,40 грн за один день (21.11.2022). Суд погоджується із доводами відповідача, що 4-ий плановий платіж за листопад 2022 був протермінований до 07.12.2022 (а не до 29.12.2022), тому позивачем необґрунтовано нараховано 8 099,89 грн за період з 08.12.2022 по 29.12.2022. Аналогічно, 5-ий плановий платіж за листопад 2022 був протермінований з 26.11.2022 до 07.12.2022 (а не до 29.12.2022), тому позивачем необґрунтовано нараховано 8 099,90 грн (12 518,03 - 4 418,13) за період з 08.12.2022 до 29.12.2022. Щодо нарахування позивачем 31 356,46 грн інфляційних втрат запрострочення 5-го планового платежу, то суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність нарахування таких, оскільки прострочення 5-го планового платежу за листопад 2022 - 12 днів з 26.11.2022 по 07.12.2022, тобто менше 15 днів в жодному із двох неповних місяцівв періоді. Щодо зобов'язання зі сплати доплати по акту за жовтень 2022 в розмірі 2 836 081,97 грн, то суд погоджується із доводами відповідача, що таке протерміноване з 15.11.2022 до 14.12.2022, оскільки 15.12.2022 зменшується на оплату 500 000 грн до 2 336 081,97 грн, яке протерміноване з 15.12.2022 до 20.12.2022, оскільки 21.12.2022 зменшується на оплату 1 000 000 грн до 1 336 081,97 грн, яке протерміноване з 21.12.2022 до 29.12.2022. Суд погоджується із контррозрахунком відповідача 3 % річних за порушення строків зі сплати доплати по акту за жовтень 2022 на загальну суму 9 133,45 грн та водночас констатує хибність розрахунку позивача на суму 10 489,61 грн (завищено на суму 1 356,16 грн). З цих же міркувань, суд погоджується із контррозрахунком відповідача інфляційних втрат на суму 36 205,14 грн та констатує хибність розрахунку позивача на суму 39 844,10 грн (завищено на суму 3 638,96 грн). Отже, за листопад 2022 позивачем необґрунтовано нараховано 25 003,69 грн 3 % річних та 34 995,42 грн інфляційних втрат, водночас з відповідача слід стягнути 368,18 грн 3 % річних, у задоволенні яких було відмовлено судами при первісному розгляді.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за грудень 2022 на суму 202 498,36 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 561 698,81 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 69 261,74 грн та інфляційних втрат на суму 41 808,61 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 2-го планового платежу за грудень 2022 на 12.12.2022 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід стягнути з відповідача на користь позивача 981,80 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 2-го планового платежу на суму 5 972 659,20 грн за два дні (11-12.12.2022). Судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 5-го планового платежу за грудень 2022 на 26.12.2022 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді (6 381,75 грн за період: 27.12.2022-08.01.2023), додатково слід стягнути з відповідача на користь позивача 490,90 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 5-го планового платежу на суму 5 972 659,20 грн за один день (26.12.2022). Водночас, суд погоджується із доводами відповідача, що 3-ій плановий платіж за грудень 2022 був протермінований до 08.01.2023 (а не до 23.04.2023), так як 09.01.2023 зобов'язання з його оплати припинилося, оскільки перетворилося в зобов'язання зі сплати фактичних нарахувань за грудень 2022, згідно акту, який був отриманий відповідачем 09.01.2023, тому позивачем необґрунтовано нараховано 42 561,14 грн 3 % річних та 47 606,20 грн інфляційних втрат за порушення термінів сплати 3-го планового платежу за грудень 2022 за період з 09.01.2023 по 23.04.2023. З цих же міркувань, суд погоджується із доводами відповідача, що 4-ий плановий платіж за грудень 2022 на суму 5 972 659,20 грн був протермінований з 21.12.2022 до 08.01.2023 (а не до 26.04.2023). Отже розмір 3 % річних за порушення термінів сплати 4-го планового платежу за грудень 2022 становить 9 327,17 грн, як то правильно визначив відповідач, а не 61 698,47 грн, як необґрунтовано визначено позивачем (завищено на 52 371,30 грн), також позивачем необґрунтовано нараховано інфляційні втрати на суму 193 170,15 грн за порушення термінів сплати 4-го планового платежу за грудень 2022 з огляду на встановлені судом строки протермінування цього зобов'язання, тобто менше 15 днів в неповних місяцях цього періоду. Суд погоджується із доводами відповідача, що 5-ий плановий платіж за грудень 2022 на суму 5 972 659,20 грн був протермінований до 08.01.2023 (а не до 26.04.2023) з міркувань наведених вище. Звідси, за розрахунком позивача необґрунтовано нараховано 53 017,57 грн 3 % річних та 273 572,56 грн інфляційних втрат за порушення термінів сплати 5-го планового платежу за грудень 2022 з огляду на встановлені судом строки протермінування цього зобов'язання. Судом відхиляються доводи позивача про те, що акт за листопад 2022 року на суму 23 898 319,97 грн був доставлений 06.12.2022, оскільки зі сторони позивача цей акт підписаний ЕЦП 08.12.2022, звідси строк його оплати - 13.12.2022 (третій банківський день, з врахуванням того, що 10 грудня - субота, 11 грудня - неділя), доплата за ним за різницею оплачених планових платежів становить 15 328 669,80 грн. Судом констатується правильність нарахування відповідачем за його контррозрахунком 3 % річних на суму 20 158,25 грн, тобто більше ніж позивачем (2 467,14 грн за розрахунком позивача) за порушення строку оплати за актом за листопад 2022 в розмірі 15 328 669,80 грн (а не 1 500 847,97 грн, як неправильно визначено позивачем зі зменшенням нарахованих, але неоплачених планових платежів) з 14.12.2022 (а не з 10.12.2022) до 29.12.2022, оскільки погашається повністюз оплат, здійснених 30.12.2022 на загальну суму 28 836 084,15 грн. Такий збільшений контррозрахунок 3 % річних на підставі акту за листопад 2022, суд визнає в межах позовних вимог, оскільки відповідачем припинено нарахування 3 % річних за порушення термінів оплати з 2-го по 5-ий планових платежів за листопад 2022 датою, що передує дню отримання акту (07.12.2022), що компенсує зняті нарахування 3 % річних з планових платежів за цей період. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 198,90 грн за порушення строків з доплати донарахувань за серпень місяць 2022, згідно коригуючого в сторону збільшення акту від 21.12.2022 на суму 171 332,38 грн, яке було протерміноване з 27.12.2022 до 08.01.2023, зменшене на розмір оплати на суму 50 000 грн від 09.01.2023 та протерміноване на суму 121 332,38 - 09.01.2023, яке зменшене на розмір оплати на суму 50 000 грн від 10.01.2023 та було протерміноване на суму 71 332,38 грн - 10.01.2023 (погашене оплатами на загальну суму 171 675,52 грн, здійсненими 11.01.2023). В той час, суд констатує необґрунтованість відповідних нарахувань позивачем 3 % річних на суму 1 505,03 грн та інфляційних втрат на суму 5 541,29 грн за порушення строку з доплати донарахувань за серпень місяць 2022, згідно акту коригувань в сторону збільшення від 21.12.2022 на суму 171 332,38 грн з огляду на встановлені судом строки протермінування цього зобов'язання. Отже, за грудень 2022 з відповідача додатково, крім сум стягнутих судами при первинному розгляді слід достягнути 1 472,70 грн 3 % річних, в той час суд погоджується із безпідставністю нарахувань за цей місяць, в задоволенні яких було відмовлено судом при первинному розгляді разом 131 763,93 грн 3 % річних та 519 890,20 грн інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за січень 2023 на суму 509 663,05 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 1 082 772,00 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 256 403,37 грн та інфляційних втрат на суму 868 735,69 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, суд погоджується із доводами відповідача, що 1-ий плановий платіж за січень 2023 в розмірі 4 928 428,80 грн був протермінований з 04.01.2023 до 10.01.2023, оскільки часткового погашений на невикористану суму 100 343,14 грн (з оплат 11.01.2023 на суму 171 675,52 грн) та був протермінованим 11.01.2023 на суму 4 828 085,66 грн; зобов'язання з доплати донарахувань за вересень 2022, згідно коригуючого в сторону збільшення акту від 30.12.2022 на суму 121 675,52 грн було протерміноване з 07.01.2023 до 11.01.2023, яке припинилося у зв'язку із двома оплатами 12.01.2023 на суму 185 180,77 грн, з яких 63 505,25 грн зменшує зобов'язання по 1-му плановому платежу до 4 764 580,41 грн та який є протермінованим з 12.01.2023 до 08.02.2023, так як 09.02.2023 припиняється у зв'язку із перетворенням в зобов'язання зі сплати фактичних нарахувань за січень 2023, згідно акту, який був доставлений 09.02.2023. При цьому, судом відхиляються доводи позивача про його доставку 08.02.2023, оскільки такий підписаний з його сторони ЕЦП 08.02.2023 об 20:11:32 год, тобто в поза робочий час. Отже, нарахування за контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 2 835,53 грн за протермінований 1-ий плановий платіж за січень 2023 з 04.01.2023 до 10.01.2023 у розмірі 4 928 428,80 грн, 3 % річних на суму 396,83 грн за протермінований 1-ий плановий платіж 11.01.2023 на суму 4 828 085,66 грн, 3 % річних на суму 50,00 грн за порушення строків з 07.01.2023 до 11.01.2023 з доплати донарахувань за вересень 2022, згідно коригуючого в сторону збільшення акту від 30.12.2022 на суму 121 675,52 грн та 3 % річних на суму 10 965,06 грн, а також 38 116,64 грн інфляційних втрат за протермінований 1-ий плановий платіж з 12.01.2023 до 08.02.2023 в розмірі 4 764 580,41 грн судом констатується як правильне. Водночас, судом визнається як необґрунтоване нарахування позивачем 3 % річних на суму 80 625,23 грн та інфляційних втрат на суму 3 935,26 грн за порушення термінів оплати 1-го планового платежу за січень з 09.02.2023 по 27.04.2023, так як 09.02.2023 це зобов'язання припиняється у зв'язку із перетворенням в зобов'язання зі сплати фактичних нарахувань за січень 2023, згідно акту, який був доставлений 09.02.2023 та з доплати донарахувань за вересень 2022, згідно коригуючого в сторону збільшення акту від 30.12.2022 з 12.01.2023 до 27.04.2023 (у зв'язку із оплатою). При цьому, судом констатується нарахування відповідачем 38 116,64 грн інфляційних втрат за протермінований 1-ий плановий платіж з 12.01.2023 до 08.02.2023, якого не має в розрахунку позивача та з огляду на те, що такий нарахований правильно, а сумарне нарахування інфляційних втрат за цей місяць відповідачем є меншим від розрахунку позивача, тому суд визнає це донарахування, як таке, що в межах позовних вимог. Аналогічно, суд погоджується із контррозрахунком підповідача в частині нарахування 3 % річних на суму 11 747,21 грн та 39 427,43 грн інфляційних втрат за порушення термінів оплати 2-го планового платежу за січень 2023 на суму 4 928 428,80 грн за період з 11.01.2023 до 08.02.2023 та визнається як необґрунтоване нарахування за розрахунком позивача з 09.02.2023 до 31.07.2023 на суму 38 751,66 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 119 969,78 грн з огляду на встановлені судом строки протермінування цього зобов'язання. Натомість, судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 3-го планового платежу за січень 2023 на 16.01.2023 відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України. Тому, суд вважає, що з відповідача слід достягнути 405,07 грн 3 % річних за 1 день (16.01.2023) за порушення термінів оплати 3-го планового платежу за січень 2023 на суму 4 928 428,80 грн, з врахуванням стягнутих судом при первинному розгляді 9 316,76 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 3-го планового платежу за січень 2023 на суму 4 928 428,80 грн за період з 17.01.2023 до 08.02.2023 та визнається як необґрунтоване нарахування за розрахунком позивача 3 % річних за період з 09.02.2023 до 31.07.2023 на суму 70 078,20 грн та інфляційних втрат на суму 184 836,33 грн з огляду на встановлені судом строки протермінування цього зобов'язання, тобто менше 15 днів в неповних місяцях цього періоду. Суд погоджується із контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 7696,45 грн за порушення термінів оплати 4-го планового платежу за січень 2023 на суму 4928428,80 грн за період з 21.01.2023 по 08.02.2023 та визнається як необґрунтоване нарахування за розрахунком позивача 3 % річних за період з 09.02.2023 по 31.07.2023 на суму 70 078,20 грн та інфляційних втрат на суму 184 836,33 грн з огляду на встановлені судом строки протермінування цього зобов'язання. Суд погоджується із контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 5 671,07 грн за порушення термінів оплати 5-го планового платежу за січень 2023 на суму 4928428,80 грн за період з 26.01.2023 по 08.02.2023 та визнається як необґрунтоване нарахування за розрахунком позивача 3 % річних за період з 09.02.2023 до 31.07.2023 на суму 70 078,20 грн та інфляційних втрат на суму 184836,33 грн з огляду на встановлені судом строки протермінування цього зобов'язання. Щодо нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат з доплати по акту за грудень 2022, то судом перевірено контррозрахунок відповідача, який суму боргу визначив в розмірі 25 659 158,35 грн, як різницю між сумою акту за грудень 2022 в розмірі 37 830 490,73 грн та оплачених планових платежів (37 830 490,73- 5 972 659,20- 5 972 659,20- 226 013,98=25 659 158,35), яка є більшою від базової суми нарахувань позивачем за актом за грудень 2022 на суму 7 967 194,73 грн, яку він визначив як різницю суми акту від нарахованих, але неоплачених планових платежів. За контррозрахунком відповідача з доплати по акту за грудень 2022 за період з 13.01.2023 по 27.04.2023 з суми боргу 25 659 158,35 грн, яка поступово зменшувалась оплатами 50 000 грн - 17.01.2023, 50 000 грн - 18.01.2023, 10 000 грн - 20.01.2023, 10 000 грн - 27.01.2023, 10 000 грн - 31.01.2023, 3 000 грн - 02.02.2023, 3 000 грн - 10.02.2023, 3 000 грн - 13.02.2023, 3 000 грн - 20.02.2023, на суму 1 489 090,96 грн на підставі коригуючого в сторону зменшення акту від 21.02.2023 за жовтень 2022, оплатами 3 000 грн - 23.02.2023, 3 000 грн - 28.02.2023, 4 000 грн - 09.03.2023, 4 000 грн - 10.03.2023, 4 000 грн - 22.03.2023, 242 274,25 грн - 23.03.2023, 220 676,07 грн на підставі коригуючого в сторону зменшення акту від 30.03.2023 за грудень 2022, оплатами 4 000 грн - 07.04.2023, 5 000 грн - 13.04.2023, 5 000 грн - 14.04.2023, 6 000 грн - 18.04.2023, 5 000 грн - 20.04.2023, 2 005 000 грн - 21.04.2023, 1 000 000 грн - 24.04.2023, 2 500 000 грн - 25.04.2023, 2 500 000 грн - 26.04.2023, 8 000 000 грн - 27.04.2023, 7 654 542,93 грн - 28.04.2023 та повністю погашена 28.04.2023, розмір 3 % річних становить разом 207 724,47 грн, а інфляційних втрат - 791 191,62 грн (в порівнянні з розрахунком позивача 130 967,58 грн - 3 % річних та 364 930,54 грн - інфляційних втрат). Такий збільшений розмір нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, судом визнається, як такий, що в межах позовних вимог, оскільки компенсує зняті нарахування планових платежів та не виходить за межі розрахунку позивача в цілому. Отже, з нарахувань за січень 2023, з врахуванням стягнутих судом сум при первинному розгляді (256 403,37 грн), слід достягнути з відповідача на користь позивача 405,07 грн 3 % річних, водночас судом констатується як необґрунтоване нарахування за розрахунком позивача 252 854,60 грн 3 % річних та 214 036,31 грн інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за лютий 2023 на суму 311 036,18 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 764 186,44 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 401 674,41 грн та інфляційних втрат на суму 522 061,15 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді,судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 5-го планового платежу за лютий 2023 на 27.02.2023 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід достягнути з відповідача на користь позивача 660,12 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 5-го планового платежу на суму 4 015 756,80 грн за два дні (26-27.02.2023). З огляду на те, що акт за лютий 2023 доставлено 08.03.2023, тому суд погоджується із доводами відповідача, що зобов'язання зі сплати планових платежів за лютий припинились 08.03.2023, оскільки перетворились в нарахування по факту на підставі відповідного акту. Тому, судом відхиляються нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, проведених позивачем за порушення планових платежів за лютий 2023 за період з 08.03.2023 по 31.07.2023 та враховуються відповідні нарахування за контррозрахунком відповідача, за наведеним вище виключенням. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого зобов'язання зі сплати доплати по акту за січень 2023 за різницею оплачених, а не нарахованих, як визначив позивач планових платежів становить 27 092 274,92 грн (в порівнянні із 2 613 979,31 грн - за розрахунком позивача), що протерміноване з 15.02.2023 до 20.04.2023, яке зменшується на суму 268 697,47 грн, відповідно до коригуючого в сторону зменшення акту від 21.04.2023 за січень 2023, яке зменшується 28.04.2023 у зв'язку із оплатою на суму 7654542,93 грн в частині невикористаних коштів в погашення нарахувань за грудень 2022, а саме на 137425,86 грн, яке зменшується 11.05.2023 оплатами на суму 5000 грн, яке зменшується оплатами 12.05.2023 на суму 5 000 грн, яке зменшується оплатами 23.05.2023 на суму 5000 грн, яке зменшується 26.05.2023оплатами на суму 5000 грн, яке зменшується 31.05.2023 оплатами на суму 5 000 грн, яке зменшується 02.06.2023оплатами на суму 6000 грн, яке зменшується 07.06.2023 оплатами на суму 6000 грн та є протермінованим в розмірі 26 649151,59 грн до 31.07.2023. З огляду на встановлені судом суми та строки протермінування зобов'язань за актом за січень 2023, суд погоджується із контррозрахунком відповідача 3 % річних (368 338,13 грн), які значно перевищують розмір, нарахований позивачем (36 094,39 грн), однак компенсують зняті нарахування за порушення строків планових платежів. Водночас, судом встановлено, що за порушення строку сплати по акту за січень 2023 за період з 07.06.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 26 649 151,59 грн в контррозрахунку відповідача необґрунтовано включений індекс дефляції за серпень 2023 (98,60 %), що призвело до заниження розрахунку інфляційних втрат за цей період дойого від'ємного значення (-321 797,25 грн) та на величину якого було зменшений розмір інфляційних втрат в цьому місяці, в той час, позивачему власному розрахунку необґрунтовано не включений індекс дефляції за липень 2023 (99,40 %), що призвело до завищення розрахунку інфляційних втрат за цей період. Згідно проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за період з 07.06.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 26 649 151,59 грн, такий становить 52 019,14 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід достягнути 373 816,39 грн інфляційних втрат, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді (522 061,15 грн). Хоча, сумарно розмір інфляційних втрат, що стягується судом за цей період і перевищує розмір, визначений за цей період позивачем, однак такий відповідає алгоритму, запропонованому відповідачем за його контррозрахунком, який судом визнається правильним та не виходить за межі в цілому вимог позивача про стягнення інфляційних втрат,оскількикомпенсує та є в межах, знятих нарахувань інфляційних втрат за порушення строків планових платежів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за березень 2023 на суму 312 071,62 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 620 869,82 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3% річних на суму 327 468,08 грн (більше) та інфляційних втрат на суму 386 965,19 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 5-го планового платежу за березень 2023 на 27.03.2023 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід достягнути з відповідача на користь позивача 735,14 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 5-го планового платежу на суму 4 472 092,80 грн за два дні (26-27.03.2023). З огляду на те, що акт за березень 2023 доставлено 07.04.2023, тому суд погоджується із доводами відповідача, що зобов'язання зі сплати планових платежів за березень припинились 07.04.2023, оскільки перетворились в нарахування по факту на підставі відповідного акту. Тому, судом відхиляються нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, проведених позивачем за порушення планових платежів за березень 2023 за період з 07.04.2023 по 31.07.2023 та враховуються відповідні нарахування за контррозрахунком відповідача, за наведеним вище виключенням. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого зобов'язання зі сплати по акту за лютий 2023 становить 24 839 482,39 грн (в порівнянні із 4 760 698,39 грн - за розрахунком позивача) та є протермінованим з 14.03.2023 до 18.05.2023, яке зменшене на суму 283 091,69 грн, згідно коригуючого в сторону зменшенняакту за лютий 2023 від 19.05.2023 та є протермінованим на суму 24 556 390,70 грн з 19.05.2023 до 31.07.2023. Щодо зобов'язання зі сплати донарахувань за листопад 2022 в сторону збільшення на суму 238 274,25 грн, то таке є протермінованим з 23.03.2023 до 31.07.2023, як за розрахунком позивача, так і за контррозрахунком відповідача. Водночас, судом встановлено що за порушення термінів сплати по акту за лютий 2023 за період з 19.05.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 24 556 390,70 грн в контррозрахунку відповідача необґрунтовано включений індекс дефляції за серпень 2023 (98,60 %), що призвело до заниження розрахунку інфляційних втрат за цей період до його від'ємного значення (-296 526,47 грн) та на величину якого було зменшений розмір інфляційних втрат в цьому місяці, в той час, позивачему власному розрахунку необґрунтовано не включений індекс дефляції за липень 2023 (99,40 %), що призвело до завищення розрахунку інфляційних втрат за цей період. Згідно проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за період з 19.05.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 24 556 390,70 грн, такий становить 47 934,07 грн. Крім цього, судом встановлено що за порушення термінів сплати нарахувань за листопад 2022 на суму 238 274,25 грн за період з 23.03.2023 до 31.07.2023 в контррозрахунку відповідача необґрунтовано включений індекс дефляції за серпень 2023 (98,60 %), що призвело до заниження розрахунку інфляційних втрат за цей період до його від'ємного значення (-1 227,11 грн) та на величину якого було зменшений розмір інфляційних втрат в цьому місяці,в той час, позивачему власному розрахунку необґрунтовано не включений індекс дефляції за липень 2023 (99,40 %), що призвело до завищення розрахунку інфляційних втрат за цей період. Згідно проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за період з 23.03.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 23 274,25 грн, такий становить 2 138,67 грн. Тому з відповідача на користь позивача слід достягнути 347 826,32 грн інфляційних втрат, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді (386 965,19 грн). Такий збільшений розмір нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, судом визнається, як такий, що в межах позовних вимог, оскільки компенсує та є в межах знятих нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних за порушення строків планових платежів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за квітень 2023 на суму 185 072,64 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 292 428,92 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 257 023,57 грн (більше) та інфляційних втрат на суму 14 869,44 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді,судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 3-го планового платежу за квітень 2023 на 17.04.2023 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід достягнути з відповідача на користь позивача 611,07 грн 3% річних за порушення термінів оплати 3-го планового платежу на суму 3 717 360,00 грн за два дні (16-17.04.2023). З огляду на те, що акт за квітень 2023 доставлено 09.05.2023, тому суд погоджується із доводами відповідача, що зобов'язання зі сплати планових платежів за квітень припинились 09.05.2023, оскільки перетворились в нарахування по факту на підставі відповідного акту. Тому, судом відхиляються нарахування 3% річних та інфляційних втрат, проведених позивачем за порушення планових платежів за квітень 2023 за період з 09.05.2023 по 31.07.2023 та враховуються відповідні нарахування за контррозрахунком відповідача, за наведеним вище виключенням. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого зобов'язання зі сплати по акту за березень 2023 становить 24 683147,62 грн (в порівнянні із 2 322 683,62 грн - за розрахунком позивача) є протермінованим з 13.04.2023 до 15.06.2023, яке зменшене на суму 256 635,16 грн, згідно коригуючого в сторону зменшення акту за березень 2023 від 16.06.2023 та є протермінованим на суму 24 426 512,46 грн з 16.06.2023 до 31.07.2023. Судом встановлено, що за порушення термінів сплати по акту за березень 2023 за період з 13.04.2023 до 15.06.2023 з суми боргу 24 683 147,62 грн, як то правильно визначено відповідачем, розмір інфляційних втрат становить 173 028,86 грн. Однак, за порушення термінів сплати по акту за березень 2023 за період з 16.06.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 24426512,46 грн в контррозрахунку відповідача необґрунтовано включений індекс дефляції за серпень 2023 (98,60 %), що призвело в комплексі до повного обнулення нарахувань інфляційних втрат за порушення термінів сплати по акту за березень 2023, в той час, позивачем у власному розрахунку необґрунтовано не включений індекс дефляції за липень 2023 (99,40 %), що призвело до завищення розрахунку інфляційних втрат за цей період. Згідно проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за період з 16.06.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 24 426 512,46 грн, розмір інфляційних втрат хоча і становить від'ємне значення (-146559,07 грн), однак з врахуванням інфляційних втрат, визначених за попередній період (з 13.04.2023 до 15.06.2023), з відповідача на користь позивача слід стягнути 26469,79 грн (173 028,86- 146 559,07) інфляційних втрат, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді (14 869,44 грн).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за травень 2023 на суму 129 689,84 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 220 495,13 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3% річних на суму 189 461,99 грн (більше) та інфляційних втрат на суму 27 880,20 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 4-го планового платежу за травень 2023 на 22.05.2023 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід стягнути з відповідача на користь позивача 458,30 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 4-го планового платежу на суму 2 788 020,00 грн за два дні (21-22.05.2023). З огляду на те, що акт за травень 2023 доставлено 09.06.2023, тому зобов'язання зі сплати планових платежів за травень припинились 09.06.2023, оскільки перетворились в нарахування по факту на підставі відповідного акту. Оскільки, за контррозрахунком відповідача нарахування 3 % річних проведено по усіх п'яти планових платежах на суму 2788020,00 грн за травень 2023 до 07.06.2023, суд приходить до висновку, що за 1 день по кожному плановому платежу (08.06.2023) слід достягнути 3% річних, а разом слід достягнути 1 145,76 грн 3% річних.Отже, всього за цей місяць слід стягнути 1604,06 грн 3% річних. Водночас, судом відхиляються нарахування 3% річних та інфляційних втрат, проведених позивачем за порушення планових платежів за травень 2023 за період з 09.06.2023 по 31.07.2023 та враховуються відповідні нарахування за контррозрахунком відповідача, за наведеним вище виключенням. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого зобов'язання зі сплати по акту за квітень 2023 становить 24788571,34 грн (в порівнянні із 6 201 771,34 грн - за розрахунком позивача) є протермінованим з 13.05.2023 до 16.07.2023, яке зменшене на суму 91 675,26 грн., згідно коригуючого в сторону зменшення акту за квітень 2023 від 17.07.2023 та є протермінованим на суму 24 696 896,08 грн з 17.07.2023 до 31.07.2023. Судом встановлено, що за порушення термінів сплати по акту за квітень 2023 за період з 13.05.2023 до 16.07.2023з суми боргу 24 788 571,34 грн, як то правильно визначено Відповідачем, розмір інфляційних втрат становить 172 572,08 грн. Однак, за порушення термінів сплати по акту за квітень 2023 за період з 17.07.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 24 696 896,08 грн в контррозрахунку Відповідача необґрунтовано включений індекс дефляції за серпень 2023 (98,60 %), що призвело в комплексі до повного обнулення нарахувань інфляційних втрат за порушення термінів сплати по акту за квітень 2023. Оскільки дефляційні (від'ємні нарахування інфляційних втрат) за період з 17.07.2023 до 31.07.2023 не повинні нараховуватись, тому з відповідача на користь позивача слід достягнути 172 572,08 грн інфляційних втрат, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді (27 880,20 грн). Збільшений розмір 3% річних, що стягується судом визнається, як такий, що в межах позовних вимог, оскільки компенсує та є в межах знятих нарахувань 3% річних за порушення строків планових платежів, при цьому розмір інфляційних втрат, що стягується судом в цьому періоді є меншим від розрахованих позивача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за червень 2023 на суму 64912,48 грн 3% річних та інфляційних втрат на суму 70 031,97 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 93 828,15 грн (більше) та інфляційних втрат на суму 42956,16 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді,судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 2-го планового платежу за червень 2023 на 12.06.2023 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід достягнути з відповідача на користь позивача 441,33 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 2-го планового платежу на суму 2 684 760,00 грн за два дні (11-12.06.2023). Крім цього, судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 5-го планового платежу за червень 2023 на 26.06.2023 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід достягнути з відповідача на користь позивача 220,67 грн 3 % річних за порушення термінів оплати 5-го планового платежу на суму 2 684 760,00 грн за один день (26.06.2023), а разом за цей період слід стягнути 662,00 грн 3% річних. З огляду на те, що акт за червень 2023 доставлено 10.07.2023, тому суд погоджується із доводами відповідача, що зобов'язання зі сплати планових платежів за червень припинились 10.07.2023, оскільки перетворились в нарахування по факту на підставі відповідного акту. Тому, судом відхиляються нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, проведених Позивачем за порушення планових платежів за червень 2023 за період з 10.07.2023 по 31.07.2023 та враховуються відповідні нарахування за контррозрахунком відповідача, за наведеним вище виключенням. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого зобов'язання зі сплати по акту за травень 2023 становить 17 324 576,09 грн (в порівнянні із 3 384 476,09 грн - за розрахунком позивача) є протермінованимз 15.06.2023 до 31.07.2023. Водночас, судом встановлено, що за порушення термінів сплати по акту за травень 2023 за період з 15.06.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 17 324 576,09 грн в контррозрахунку відповідача необґрунтовано включений індекс дефляції за серпень 2023 (98,60 %), що призвело до від'ємного значення інфляційних втрат, в той час, позивачему власному розрахунку необґрунтовано не включений індекс дефляції за липень 2023 (99,40 %), що призвело до завищення розрахунку інфляційних втрат за цей період. Згідно проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за період з 15.06.2023 до 31.07.2023 з суми боргу 17 324 576,09грн, такий становить 33 817,57 грн. Тому, з відповідача на користь Позивача слід стягнути 33 817,57 грн інфляційних втрат, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді (42 956,16 грн). Щодо нарахування 423,25 грн 3% річних за порушення строків доплати, згідно акту коригування в сторону збільшення за червень 2023 від 20.10.2023 на суму 257 477,77 грн, то вказаний розрахунок 3 % річних є однаковим з обох сторін. Хоча, сумарно розмір інфляційних втрат та 3 % річних, що стягується судом за цей період і перевищує розмір, визначений за цей період позивачем, однак такий відповідає алгоритму, запропонованому відповідачем за його контррозрахунком, який судом визнається правильним та не виходить за межі в цілому вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки компенсує та є в межах, знятих нарахувань інфляційних втрат за порушення строків планових платежів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за липень 2023 на суму 58 987,55 грн 3 % річних (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3% річних на суму 75 229,53 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, суд погоджується із доводами відповідача, що 1-ий плановий платіж за липень 2023 повинен був бути сплачений до 04.07.2023 (2-ий банківський день, оскільки 01 липня - субота, 02 липня - неділя), тому судом відхиляються доводи позивача про нарахування 3 % річних з 04.07.2024 та визнається правильним контррозрахунок відповідача про нарахування 3 % річних в розмірі 6 717,51 грн (а не 6 966,30 грн за розрахунком позивача) за порушення термінів сплати 1-го планового платежуза липень 2023на суму 3 027 024 грн з 05.07.2023 до 31.07.2023. Водночас, судом відхиляються доводи відповідача про необхідність зміщення граничного терміну оплати 3-го планового платежу за липень 2023 на 17.07.2023 відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України. З огляду на це, з врахуванням сум стягнутих судом при первинному розгляді, додатково слід стягнути з відповідача на користь позивача 497,59 грн 3% річних за порушення термінів оплати 3-го планового платежу на суму 3 027 024,00 грн за два дні (11-12.07.2023). В іншій частині нарахування 3 % річних сторонами за порушення термінів сплати планових платежів за липень 2023 не відрізняються. Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого зобов'язання зі сплати по акту за червень 2023 становить 17 753 259,47 грн (в порівнянні із 4 329 459,47 грн - за розрахунком позивача) є протермінованим з 14.07.2023 до 31.07.2023 та з проведеним відповідачем контррозрахунком 3 % річних на суму 26 265,10 грн (в порівнянні: 6 405,22 - за розрахунком позивача). Хоча, сумарно розмір 3 % річних, що стягується судом за цей період і перевищує розмір, визначений за цей період позивачем, однак такий відповідає алгоритму, запропонованому відповідачем за його контррозрахунком, який судом визнається правильним та не виходить за межі в цілому вимог позивача про стягнення 3 % річних. Щодо нарахування позивачем 32 181,04 грн 3 % річних за порушення строків сплати нарахувань за актом за липень 2023, який був доставлений 09.08.2023, виходячи із суми доплати за ним за різницею планових платежів - 4 255 826,35 грн (19 390 946,35-15 135120,00=4 255 826,35) за період з 15.08.2023 по 14.11.2023, то суд погоджується із цим нарахуванням, водночас відхиляє контррозрахунок відповідача на суму 29 309,50 грн (стягнута судом при первинному розгляді), яка ним розрахована за аналогічний період з суми боргу 3876075,71 грн, що визначена шляхом зменшення доплати за актом на суму 4255826,35 грн на розмір коригуючого в сторону зменшення акту за липень 2023 від 17.11.2023на суму 379750,64 грн. Таке зменшення відповідачем бази для визначення 3% річних могло б бути правильним, якщо б віднімалось від нарахувань за актом в повному обсязі за попередньо застосованим відповідачем алгоритмом. Однак, оскільки позивачем нарахування 3 % річних проведено не від вартості заборгованості за цим актом, а від суми акту за різницею планових платежів, то таке зменшення від цієї вже зменшеної суми, за обставин, коли планові платежі не проведені, а фактична заборгованість навіть з врахуванням коригуючого акту більша від суми, взятої за розрахунком позивача, суд таке зменшення визнає необґрунтованим, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 871,54 грн 3 % річних, а разом за цей період слід стягнути 3 369,13 грн 3 % річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за серпень 2023 на суму 104426,31 грн 3 % річних та інфляційних втрат на суму 267 219,07 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3% річних на суму 102 822,08 грн та інфляційних втрат на суму 263 113,95 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, суд погоджується із доводами відповідача, що при розрахунку за період з 14.09.2023 до 14.11.2023 позивачем не враховано, що відповідно до коригуючого в сторону зменшення на 314 809,92 грн акту за серпень 2023 від 27.12.2023, фактична вартість наданої послуги в цьому місяці становить 20 177 450,42 грн, а не 20 492 260,34 грн, як то визначив позивач. Дані, що відображені в акті коригування відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу. Тому, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов'язання. Судом перевірено проведений відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат (263113,95 грн) та 3 % річних (102 822,08 грн) за період з 14.09.2023 до 14.11.2023 з суми боргу за серпень 2023 в розмірі 20 177 450,42 грн, за результатами якого встановлено, що такий визначений відповідачем правильно, за яким вже проведено судом стягнення при первинному розгляді.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за вересень 2023 на суму 65 088,60 грн 3 % річнихта інфляційних втрат на суму 197 977,84 грн в порівнянні із наданим контррозрахунком відповідача 3 % річних на суму 64 652,52 грн та інфляційних втрат на суму 196 651,43 грн, відповідно до якого проведені стягнення судом при первинному розгляді, суд погоджується із доводами відповідача, що при розрахунку за період з 14.10.2023 до 14.11.2023 позивачем не враховано, що відповідно до коригуючого в сторону зменшення на 165 802,34 грн акту за вересень 2023 від 30.01.2024, фактична вартість наданої послуги в цьому місяці становить 24 581 428,64 грн, а не 24 747 230,98 грн, як то визначив позивач. Дані, що відображені в акті коригування відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу. Тому, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідальність у вигляді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов'язання. Судом перевірено проведений відповідачем контррозрахунок інфляційних втрат (196 651,43 грн) та 3% річних (64652,52 грн) за період з 14.10.2023 до 14.11.2023 з суми боргу за вересень 2023 в розмірі 24 581 428,64 грн, за результатами якого встановлено, що такий визначений відповідачем правильно, за яким вже проведено судом стягнення при первинному розгляді.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок за жовтень 2023 на суму 2585,19 грн 3% річних, суд погоджується із доводами Відповідача про безпідставність цих нарахувань. Акт за жовтень 2023 на суму 31 453 159,07 грн був доставлений 09.11.2023, звідси строк його оплати - 14.11.2023 (3-ій банківський день, оскільки 11 та 12 листопада 2023 - субота та неділя, відповідно). Однак, позивачем проведено нарахування3 % річних за порушення строків оплати за цим актомза один день - 14.11.2023. Таке нарахування 3 % річних судом визнається необґрунтованим, оскільки цей день є ще третім банківським днем, передбаченим п. 6.5 договору для оплати та не вважається протермінованим, адже відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Суд звертає увагу, що умовами договору оплата по факту на підставі акту, встановлюється саме строком (3-ій банківський день після отримання акту) на відміну від планових платежів, оплата яких визначається конкретною даною розрахункового періоду, тобто встановлюється термін оплати планових платежів.
Судом встановлено, що як за розрахунком позивача, так і за контррозрахунком відповідача за порушення термінів оплати 2-ох перших планових платежів за листопад 2023 в розмірі 3 609 144,00 грн нараховано 4 746,26 грн 3 % річних (1-ий з 03.11.2023 по 14.11.2023, 2-ий з 11.11.2023 по 14.11.2023), які стягнуті судом при первинному розгляді.
Загалом, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені в порівнянні із наданим контррозрахунком Відповідача, з врахуванням сум, стягнутих судом при первинному розгляді, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 13 310,27 грн 3% річних, 954 502,15 грн інфляційних втрат та 120 512,37 грн пені.
Також, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 40 341,60 грн 3 % річних (в сплаченій до винесення судом рішення частині), у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також враховує при розрахунку судового збору, який підлягає до стягнення з відповідача те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Також, на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету сплачена сума судового збору пропорційно вимогам, по яких суд закриває провадження у справі, за умови звернення позивача з відповідним клопотанням до суду.
Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3949,57 грн судового збору.
Крім цього, з урахуванням положень статті 129 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, слід на новому розгляді розподілити судові витрати за перегляд справи в апеляційному та касаційному порядку, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Згідно платіжної інструкції № В-5014 від 29.07.2024 позивачем сплачено до Державного бюджету 45 329,48 грн судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку та згідно платіжної інструкції № 8375 від 21.11.2024 позивачем сплачено до Державного бюджету 60 439,31 грн судового збору за перегляд справи в касаційному порядку, виходячи із оспорюваних вимог на загальну суму 2 518 304,60 грн.
Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 21 759,07 грн судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку та 29 012,09 грн судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 3, ідентифікаційний код 00131587) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 13 310,27 грн 3 % річних, 954 502,15 грн інфляційних втрат, 120 512,37 грн пені, 3 949,57 грн судового збору, 21 759,07 грн судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку та 29 012,09грн судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
У зв'язку з перебуванням судді на навчанні у Національній школі суддів України з 23.02.2026 по 27.02.2026 повний текст рішення складено 02.03.2025.
Суддя Сухович Ю.О.