ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1210/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кліща Миколи Миколайовича
до відповідача: Приватного підприємства "Комора КС"
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 305 566 грн 80 коп.
за участю:
від позивача: Гунько Олександр Юріювич,
від відповідача: Лукашова Ольга Євгенівна
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Фізична особа-підприємець Кліщ Микола Миколайович з позовною заявою до Приватного підприємства "Комора КС" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.07.2022 №01/07/2022 у сумі 305566 грн 80 коп., з яких: 92680 грн - заборгованість з орендної плати, 204545 грн 60 коп. - штраф в розмірі 2%, 8341 грн 20 коп. - 3% річних.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
14.10.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.11.2025.
27.10.2025 відповідач подав відзив на позов вх.№17755/25.
03.11.2025 позивач подав відповідь на відзив вх.№17912/25.
03.11.2025 суд постановив оголосити перерву в судовому засіданні до 24.11.2025.
10.11.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив вх.№18450/25.
17.11.2025 позивач подав додаткові пояснення у справі вх.№18757/25.
24.11.2025 відповідач подав клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача вх.№19137/25.
24.11.2025 в судовому засіданні суд розглянув клопотання відповідача про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача вх.№19137/25, постановив відмовити у його задоволенні та приєднати подане заперечення до матеріалів справи, оскільки розцінив подані позивачем додаткові пояснення як заперечення щодо позиції, викладеної відповідачем у заяві вх.№18450/25; закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 17.12.2025.
17.12.2025 суд заслухав вступні слова сторін та оголосив перерву в судовому засіданні до 21.01.206.
21.01.2025 позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи детального розрахунку розміру позовних вимог вх.№1064/26. В судовому засіданні представник позивача заявив про зменшення позовних вимог. Відтак позовними вимогами є стягнення 92 680 грн 06 коп. - основної заборгованості, 5 552 грн 46 коп. -3 % річних та 204 545 грн 60 коп. - штрафу.
21.01.2026 суд оголосив перерву до 16.02.2026.
В судовому засіданні 16.02.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №01/07/2022 від 01.07.2022 в частині сплати орендних платежів за використання об'єкта оренди, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 92 680 грн 00 коп. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.10.2 договору позивач нарахував відповідачу 3% річних та штраф. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 525, 526, 530, 549, 611, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 286, 230, 232 Господарського кодексу України.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що індексація є автоматичною умовою договору, погодженою сторонами ще при його укладенні, а не предметом окремої домовленості. Твердження відповідача, що орендар міг самостійно визначати суму до оплати, суперечить як умовам договору, так і нормам ст. 286 ГК України, є надуманим та спрямоване на введення суд в оману та спотворення фактичних обставин справи та умов укладеного між сторонами правочину. Вказав, що форма Актів наданих послуг не передбачена умовами Договору оренди, такі акти не є обов'язковим та підписувались сторонами для підсилення дійсності договірних відносин та реальності надання послуг, з метою їх підтвердження перед органами податкової служби та уникнення подання сторін в групу ризиків контрагентами при ймовірній камеральній перевірці діяльності інспекторами ДПІ.
Аналізуючи зміст усіх актів наданих послуг, в кожному окремому акті вказано таке: "Замовник не має претензій до Виконавця стосовно наданих послуг", а не щодо суми орендної плати, відтак твердження відповідача про так звану усну домовленість є спробою ухилитися від договірних зобов'язань.
Щодо не направлення рахунку на оплату орендної плати зазначив, що розмір орендної плати щороку в січні місяці розраховується на цілий рік та становить одну і ту ж суму щомісячно, а тому підстав для виставлення щоразу одної і тієї ж суми за попередньою погодженою домовленістю не було згідно умов договору. Також вказав, що намагався виставляти рахунок у 2025 році після надіслання цілого комплексу претензій та усних скарг на дії відповідача, але відповідач не вчинив жодних дій для усунення порушень договору.
Щодо нарахування штрафних санкцій, зазначив що п. 10.2. договору, який сторони узгодили добровільно при підписанні Договору не суперечить Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки у господарській практиці сторони є вільними при визначенні умов щодо укладення Договорів та мають право самостійно формувати їх, в тому числі встановлювати вищий розмір неустойки, ніж подвійна облікова ставка НБУ.
У запереченні вх.№18757/25 зазначив, що відповідач не надав жодного платіжного документа, який би підтверджував сплату орендної плати у повному обсязі згідно умов укладеного між сторонами Договору жодної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати; жодного офіційного листа чи акта звірки, які б підтверджували інше розуміння умов договору. Таким чином, усі твердження відповідача є гіпотетичними міркуваннями, суб'єктивним трактуванням умов Договору та норм чинного законодавства України, що не підпадають під критерії належності та допустимості доказів за ст. 76- 77 ГПК України.
Звернув увагу суду, на те що відповідач не заперечує самого факту користування майном, а лише формально вказує на відсутність рахунків, вимога про які відсутня між сторонами укладеного Договору, а також не аргументує та не зазначає чому він змінив розмір орендної плати у довільному порядку. Зокрема з січня 2023 року по травень 2023 року здійснено оплату в розмірі 40000 грн., а з червня по грудень 2023 року в розмірі 45000 грн. Тобто Відповідач самовільно і в довільному порядку індексує розмір орендної плати, частково виконуючи в цій частині умови Договору, визнаючи обов'язковість проведення такої індексації, та без дотримання в повному обсязі розміру такої оплати, чим порушив умови Договору оренди.
В судовому засіданні просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Вказав, що позов є безпідставним, оскільки заборгованість ПП "Комора КС" з орендної плати за 2023 рік відсутня. Ствердив, що протягом січня-травня 2023 року орендна плата мала становити та сплачувалася в розмірі 40 000 грн щомісяця, а з червня до грудня 2023 року - у розмірі 45 000 грн щомісяця за домовленістю сторін (в усній формі). Оплата за січень - березень 2023 року підтверджується прибутковими касовими ордерами, оплата за квітень - грудень 2023 року підтверджується платіжними інструкціями. Зазначила, що за період квітень - грудень 2023 року сторони підписали акти наданих послуг з оренди без зауважень, в яких зазначено, що загальна вартість послуг склала відповідно 40 000 грн та 45 000 грн. Ці первинні документи підтверджують належне та своєчасне виконання грошового зобов'язання, а відтак підстави для стягнення відсутні.
Вказала, що тривале прийняття послуг і підписання актів на суми - 40 000 грн/ 45 000 грн та приймання відповідних оплат без будь-яких застережень свідчить про узгодження цих сум і формує усталену практику виконання договору (ст. 213 ЦК України тлумачення правочину з урахуванням поведінки сторін, принцип добросовісності; заборона суперечливої поведінки venire contra factum proprium). Зміна ціни (щодо розміру індексації) без повідомлення і без своєчасних заперечень суперечить добросовісності.
Факт погодження ціни сторонами підтверджується щомісячними актами наданих послуг, підписаними Позивачем без зауважень щодо обсягу та вартості, що виключає можливість ретроспективного донарахування за 2023 рік.
Також зазначив, що в п. 3.9 Договору передбачено зміну розміру орендної плати при запровадженні нових цін/тарифів за погодженням сторін шляхом письмової пропозиції Орендодавця (не частіше одного разу на рік). Такої письмової пропозиції та визначення суми разом з індексацією для належного погодження у 2023 році Орендодавцем не здійснювалося.
Крім того вказала, що у 2023 році позивач жодного разу не ініціював звірку, натомість щомісяця підписував акти наданих послуг без зауважень та приймав оплату у визначених сумах (40 000 грн - січень-травень; 45 000 грн - червень-грудень). Така послідовна поведінка свідчить про відсутність спору щодо розміру поточних платежів у відповідні періоди та про конклюдентне погодження ціни на кожний місяць.
Щодо нарахування штрафних санкцій (пені) зазначив, що спір у цій частині стосується не базової місячної орендної плати (яка в 2023 році фактично сплачувалася щомісяця), а додаткової суми індексації за п. 3.3 договору. Пункт 3.3 не встановлює процедури доведення до Орендаря конкретного нового розміру орендної плати та строку сплати відповідної різниці. Позивач у 2023 році не надсилав жодних розрахунків/вимог/рахунків на сплату цієї різниці.
Отже, щодо індексаційної різниці строк виконання вважався невстановленим, а момент настання прострочення міг настати лише після пред'явлення належної письмової вимоги/розрахунку. Без такої вимоги прострочення у 2023 році не виникло, а тому штрафні санкції (пеня) та 3% річних за цей період нараховуватися не можуть (ст. 625 ЦК України - відповідальність лише за прострочення). Також зазначив, що заявлена пеня перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.
У запереченні на відповідь на відзив, відповідач вказав, що посилання позивача на автоматичність індексації є перекрученням змісту договору та вириванням п.3.3. із загального контексту розділу 3 договору. Зокрема, п.3.3 встановлює лише принцип можливості збільшення, але не містить жодної формули індексації, не визначає: базовий період (з якої дати береться інфляція), джерело інфляційного показника, порядок доведення розрахунку іншій стороні, тобто автоматичності розрахунку не існує - існує лише принцип можливості збільшення. Пункт 3.9. договору прямо спростовує твердження позивача: при зміні або запровадженні нових цін і тарифів - орендна плата збільшується за погодженням сторін, а пропозиція про зміну має подаватись Орендодавцем у письмовому вигляді. Ця норма договору визначає реальний механізм узгодження зміни ціни.
Зазначила, що твердження позивача про те, що акти нібито не мали значення для погодження вартості - є хибними та суперечливими. Зокрема, акти - це первинний бухгалтерський документ, який фіксує факт надання послуг, обсяг, ціну та погодження цих умов сторонами за конкретний місяць. Сам позивач їх підписував щомісячно без будь-яких застережень щодо: іншої ціни, необхідності доплат, відмови від фіксації суми 40 000 / 45 000 грн. Підписання актів на конкретну суму та прийняття грошових коштів саме в цій сумі є конклюдентні дії, що підтверджують погодження саме цієї ціни договору.
Також вказала, що посилання позивача на події та документи 2025 року (зокрема рахунок №1 від 06.10.2025 за вересень-жовтень 2025) жодного відношення не мають до предмету цього позову, оскільки спір у даній справі стосується 2023 року та розміру орендної плати саме за 2023 рік. Рахунок 2025 року не є доказом: розміру орендної плати у 2023 році, існування чи відсутності боргу у 2023 році, яким чином сторони погоджували ціну у 2023 році. Додана позивачем переписка та відповідь відповідача, що стосуються 2025 року, взагалі не можуть підтверджувати розмір або порядок узгодження орендної плати у 2023 році, оскільки це різні періоди, різні розрахункові суми та інші фактичні обставини.
В судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
01.07.2022 Фізична особа - підприємець Кліщ Микола Миколайович "Орендодавець", та Приватне підприємство "Комора КС" уклали Договір оренди нерухомого майна №01/07/2022 (далі - Договір).
Зазначений Договір укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, погоджені всі умови договору та досягнута згода щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною фактичною площею 285.1 м2 (Двісті вісімдесят п'ять цілих одна десята квадратних метрів), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, буд. 68 а,-1-й поверх (далі-Об'єкт оренди), згідно викопіювання з технічного паспорта, яке є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1) (нежитлове приміщення № V площею 21,0 кв. м, нежитлове приміщення № VI площею 88,2кв. м. нежитлове приміщення № VII площею 88,5 кв. м, нежитлове приміщення № VIII площею 64.8кв. м, приміщення вбиральні № IX площею 2,2кв. м, нежитлове приміщення № X площею 6,0кв. м, нежитлове приміщення № XI площею 1,4 кв. м., нежитлове приміщення № XII площею 13.0 кв. м.
Згідно з п.1.2. Договору , одночасно з Об'єктом оренди Орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Об'єкт оренди (його будівля), а також право на вільне користування земельною ділянкою, яка прилягає до Об'єкта оренди (його будівлі) у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди, зокрема для можливості вільного доступу до Об'єкта оренди, розташування об'єктів зовнішньої реклами, облаштування фасаду, входів, під'їздів до будівлі, в якій розташований Об'єкт оренди тощо.
Об'єкт оренди передається в строкове платне користування з метою здійснення господарської діяльності (1.4.).
Вступ Орендаря у володіння та користування Об'єктом оренди настає одночасно з підписанням Сторонами Договору та Акта приймання-передачі Об'єкта оренди ( п.2.1.).
Розмір орендної плати за користування нежитловим приміщенням загальною фактичною площею 285.1 кв.м. становить 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп. в місяць (п.3.1.).
Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця ( п.3.2.).
Відповідно до п.3.3. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати буде збільшуватись один раз на рік в січні місяці на річний індекс інфляції попереднього року і ця сума залишається сталою на наступний рік. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок орендної плати відбуватиметься без укладення додаткової угоди до цього Договору.
Орендна плата за договором складається з плати за користування об'єктом оренди. Орендна плата нараховується і сплачується Орендарем починаючи з дати підписання між сторонами договору оренди нерухомого майна та Акту приймання-передачі Об'єкта оренди ( 3.4.).
Орендна плата сплачується в національній валюті України в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця або в інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству України ( п.3.5.).
Для звірки взаєморозрахунків Сторони будуть при необхідності складати відповідний Акт звірки (п.3.7.).
Згідно з п.3.8. Договору Орендар самостійно сплачує витрати за надані послуги (електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення, Інтернету та охорони) згідно укладених ним договорів, які за погодженням Сторін укладаються Орендарем самостійно.
При зміні законодавчих або інших нормативно-правових актів, що стосуються орендних відносин, зміні або запровадженні нових цін тарифів та коефіцієнтів, введенні інших обов'язкових зборів та платежів орендна плата буде збільшуватись за погодженням Сторін. При цьому пропозицію про зміну орендної плати подається Орендодавцем Орендарю в письмовому вигляді, але не частіше одного разу на рік ( п.3.9.).
В п.3.10. Договору сторони дійшли згоди про те, що нарахування орендної плати за орендоване приміщення починається з 01 липня 2022 року.
Відповідно до п.6.1.3. Договору Орендар зобов"язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування Об'єктом оренди та здійснювати інші платежі згідно умов цього договору; при необхідності проводити звірку взаєморозрахунків по сплаті орендних та інших платежів та підписувати відповідні Акти звірки (6.1.7.).
Згідно з п.10.2. Договору сторони домовились, що у випадку прострочення Орендарем сплати орендної плати Орендодавцю в терміни, передбачені п.3.2 Договору, Орендар сплачує штраф (пеню) в розмірі 2% від належної до сплати суми за кожен день протермінування. Сплата штрафу (пені) не звільняє Орендаря від проведення передбачених Договором розрахунків.
Цей Договір набирає чинності із моменту підписання (п.13.1.). Укладений на термін орендного користування з 01 липня 2022 року до 30 червня 2025 року (п.13.2.). Зміни та доповнення до цього Договору оформляються додатковою угодою про внесення змін до Договору оренди, яку підписують уповноважені представники сторін та яка є невід'ємною частиною Договору оренди (п.13.3.). Одностороння відмова від виконання Договору не допускається (п.13.4.).
Відповідно до Акта прийому - передачі нежитлового приміщення від 01.07.2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною фактичною площею 285.1 м2 (Двісті вісімдесят п'ять цілих одна десята квадратних метрів), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Галицька, буд. 68 а,-1-й поверх (далі-Об'єкт оренди), згідно викопіювання з технічного паспорта, яке є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1) (нежитлове приміщення № V площею 21,0 кв. м, нежитлове приміщення № VI площею 88,2кв. м. нежитлове приміщення № VII площею 88,5 кв. м, нежитлове приміщення № VIII площею 64.8кв. м, приміщення вбиральні № IX площею 2,2кв. м, нежитлове приміщення № X площею 6,0кв. м, нежитлове приміщення № XI площею 1,4 кв. м., нежитлове приміщення № XII площею 13.0 кв. м.
Як ствердив позивач, відповідач в порушення умов договору, прийняті на себе договірні зобов"язання щодо сплати орендної плати в 2023 році належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 92 680 грн 00 коп.
21.07.2025 з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію б/н з вимогою оплатити заборгованість із сплати орендної плати з урахуванням усіх умов Договору оренди, докази направлення та отримання якої приєднані до матеріалів справи.
01.08.2025 відповідач у відповіді на претензію від 21.07.2025 зазначив, що така не відповідає вимогам встановленим статтею 222 ГК України, а тому залишається ним без розгляду.
06.10.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №б/н, відповідно до якої зазначив про порушення умов договору щодо строків оплати орендної плати за серпень, вересень 2025 року та внесення орендної плати в неповному розмірі встановленому Договором оренди нерухомого майна №01/07/2022 від 01.07.2022 починаючи з 2023 року. Однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та виконання.
Станом на 08.10.2025 відповідач заборгованість не сплатив, у зв"язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню та 3% річних і звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626,627,628,629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини перша, п'ята статті 762 ЦК України.
Договір оренди нерухомого майна №01/07/2022 від 01.07.2022 укладений сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання його судом недійсним, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач частково позовні вимоги визнав, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Відповідно до ст. 230 ГК України (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
З аналізу поданих сторонами доказів, пояснень представників сторін та чинного законодавства, суд не вбачає недобросовісності у діях позивача, оскільки останній діяв в межах укладеного сторонами договору, а підписання Актів наданих послуг та прийняття часткової оплати протягом 2023 року не свідчить про його суперечливу поведінку.
Твердження відповідача про узгодження розміру орендної плати у спрощений спосіб шляхом усної домовленості суд оцінює критично, оскільки в Договорі оренди нерухомого майна №01/07/2022 від 01.07.2022, сторони погодили та визначили розмір орендної плати, її збільшення на річний індекс інфляції попереднього року та порядок зміни розміру орендної плати, що і врахував позивач при проведенні розрахунку заборгованості. Матеріали справи не містять доказів про внесення змін до договору чи додаткових угод до нього щодо ціни, відповідно до п.13.3 Договору.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії")
Висновок суду.
Беручи до уваги умови договору, суд перевірив правильність розрахунку основної суми заборгованості із врахуванням річного індексу інфляції за 2022 рік, встановив факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати орендної плати в розмірі та в строк, які встановлені договором та дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 92 680 грн 00 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.
Суд враховуючи умови договору та межі заявлених позовних вимог, перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних в сумі 5 552 грн 46 коп. за період з 16.01.2023 до 01.09.2025, яка згідно з проведеним судом розрахунком більша за суму заявлену позивачем. Відтак суд задовольняє їх за розрахунком позивача в межах заявлених позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу.
Відповідно до п.10.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Орендарем сплати орендної плати Орендодавцю в терміни, передбачені п.3.2 Договору, Орендар сплачує штраф (пеню) в розмірі 2% від належної до сплати суми за кожен день протермінування.
Згідно з ч.2 та ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи вказані норми права та погоджений сторонами метод нарахування визначеної позивачем неустойки, суд зазначає, що за своєю правовою природою така неустойка є пенею.
Частиною 6 ст. 232 ГК України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).
Суд, враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суму заборгованості, умови договору, настання строку оплати та межі позовних вимог, перевірив правильність нарахування позивачем суми пені за період з 16.01.2023 до 15.01.2024, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 12 512 грн 47 коп. В решті суми нарахованої пені належить відмовити (розрахунок додається)
За таких обставин позов належить до часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача 92 680 грн 00 коп. основного боргу, 12 512 грн 47 коп. пені та 5 552 грн 46 коп. 3% річних.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1,2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи заявлення позивачем однієї майнової вимоги ( стягнення заборгованості в сумі 305 566 грн 80 коп.) при поданні позову останній мав сплатити судовий збір в сумі 4 583 грн 50 коп.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 4 816 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією про сплату №MFL6-S21D-EDUE від 07 жовтня 2025 року.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлений законом, а також зменшення позовних вимог, судовий збір в сумі 232 грн 50 коп. як зайво сплачений та судовий збір в сумі 41 грн 83 коп. у зв"язку із зменшенням позовних вимог, належить до повернення позивачу у разі заявлення останнім відповідного клопотання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 4 583 грн 50 коп. належить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме
1 661 грн 17 коп. - на відповідача, 2 880 грн 50 коп. - на позивача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити позов Фізичної особи-підприємця Кліща Миколи Миколайовича до Приватного підприємства "Комора КС" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 305 566 грн 80 коп.
Стягнути з Приватного підприємства "Комора КС", вул. Торговиця, буд. 11, м.Тернопіль, Тернопільський район, Тернопільська область, 46008 (код 38963063) на користь Фізичної особи-підприємця Кліща Миколи Миколайовича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) 92 680 (дев"носто дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 12 512 (дванадцять тисяч п"ятсот дванадцять) грн 47 коп. пені, 5 552 (п"ять тисяч п"ятсот п"ятдесят дві) грн 46 коп. 3% річних, а також 1 661 ( одну тисячу шістсот шістдесят одну) грн 17 коп. судового збору.
Відмовити в частині позовних вимог про стягнення 192 033 (сто дев"яносто дві тисячі тридцять три ) грн 13 коп. пені.
Судовий збір в сумі 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн 50 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 06.03.2026
Суддя Т. В. Максимів