04.03.2026 м. Дніпро Справа № 904/4355/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (відповідача): не з'явився;
від позивача: Носова В.І.;
від третьої особи: Носова В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 (ухвалене суддею Бажановою Ю.А. у м. Дніпрі, повне рішення складено 13.01.2026)
та
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 (ухвалене суддею Бажановою Ю.А. у м. Дніпрі, повне рішення складено 26.01.2026) у справі № 904/4355/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" (м.Покровськ, Донецька область)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський Електромашинобудівний завод" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)
про стягнення 1 218 971 грн 35 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.11.2025),
У серпні 2025 року Фізична особа - підприємець Кривченко Володимир Петрович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" заборгованість у загальній сумі 1 259 034 грн 37 коп.
Ціна позову на момент звернення з ним до суду складалася з наступних сум:
- 416 774 грн 19 коп. - основний борг (заборгованість зі сплати орендної плати);
- 111 817 грн 95 коп., - пеня;
- 10 975 грн 09 коп. - інфляційні втрати;
- 39 467 грн 14 коп. - 3% річних;
- 680 000 грн 00 коп. - неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" своїх зобов'язань за договором оренди № 2110 ШСП від 01.04.2024 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, а також своєчасного повернення майна з оренди.
В процесі розгляду справи судом першої інстанцій позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № суду 47988/25 від 03.11.2025), в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" заборгованість у загальній сумі 1 218 971 грн 35 коп., яка складається з наступних сум:
- 416 774 грн 19 коп. - основний борг (заборгованість зі сплати орендної плати);
- 91 855 грн 76 коп., - пеня;
- 21 341 грн 42 коп. - інфляційні втрати;
- 8 999 грн 98 коп. - 3% річних;
- 680 000 грн 00 коп. - неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі №904/4355/25 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" на користь Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича 145 714 грн 32 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 37 880 грн 26 коп. пені, 10 970 грн 85 коп. інфляційного збільшення, 3 775 грн 52 коп. 3% річних, 520 184 грн 40 коп. неустойки за несвоєчасне повернення майна, 8 622 грн 30 коп. витрат по сплаті судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтовано наступним:
- спірний договір припинив свою дію з 13.02.2025, відповідач повернув майно з оренди 07.03.2025;
- користування майном після припинення договору, а саме: з 13.02.2025 до моменту повернення об'єкта оренди - 07.03.2025, є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився, не нараховується;
- є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2025 по 12.02.2025 (включно) у розмірі 145 714 грн 32 коп. (340 000 грн 00 коп. (розмір орендної плати за місяць) / 28 (кількість днів у лютому 2025 року) = 12 142 грн 86 коп. (розмір орендної плати за 1 день лютого 2025 року) х 12 (кількість днів користування майном у лютому 2025 року на праві оренди) = 145 714 грн 32 коп.);
- оскільки договір припинив свою дію з 13.02.2025, орендна плата підлягала сплаті по 12.02.2025 включно;
- з урахуванням пункту 3.2. договору оренди № 2110ШСП від 01.04.2024 період прострочення за Актом надання послуг № Е-0000000011 від 30.11.2024 з 06.12.2024 по 19.12.2024, за Актом надання послуг № Е-0000000012 від 31.12.2024 з 04.01.2025 по 15.01.2025, за Актом надання послуг № Е-0000000001 від 31.01.2025 з 06.02.2025 по 10.02.2025, сплати орендної плати за період з 01.02.2025 по 12.02.2025 - з 06.03.2025 по 03.11.2025 (період заявлений позивачем);
- з урахуванням викладеного, підлягають стягненню з відповідача 3 775 грн 52 коп. 3 % річних за загальний період з 06.12.2024 по 03.11.2025, 10 970 грн 85 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2024 року по вересень 2025 року, 37 880 грн 26 коп. пені за загальний період з 06.12.2024 по 03.11.2025;
- за розрахунками суду неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за період з 13.02.2025 по 06.03.2025 складає 520 184 грн 40 коп., а саме: за період 13.02.2025 - 28.02.2025 у розмірі 388 571 грн 52 коп. (340 000 грн 00 коп. (розмір орендної плати за місяць) / 28 (кількість днів у лютому 2025 року) = 12 142 грн 86 коп. (розмір орендної плати за 1 день лютого 2025 року) х 16 (кількість днів неправомірного користування майном у лютому 2025 року) = 194 285 грн 76 коп. х 2 = 388 571 грн 52 коп.), за період 01.03.2025 - 06.03.2025 у розмірі (340 000 грн 00 коп. (розмір орендної плати за місяць) / 31 (кількість днів у березні 2025 року) = 10 967 грн 74 коп. (розмір орендної плати за 1 день березня 2025 року) х 6 (кількість днів неправомірного користування майном у березні 2025 року) = 65 806 грн 44 коп. х 2 (подвійний розмір) = 131 612 грн 88 коп.). День підписання акту приймання-передачі з оренди обладнання (07.03.2025) є днем виконання зобов'язання відповідача з повернення майна, тому не включається до періоду нарахування неустойки. За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 520 184 грн 40 коп. за період з 13.02.2025 по 06.03.2025;
- щодо зменшення неустойки, то суд дійшов висновку, що у даній справі мало місце порушення договору; умови договору, в тому числі строк сплати орендної плати, строк повернення об'єкта оренди, були відповідачу відомі, і відповідач погодився на них. За таких обставин зменшення штрафних санкцій може привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 заяву Фізичної особи-підприємця Кривченко Володимира Петровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська №3" на користь Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 527 грн 50 коп. та відмовлено у решті стягнення таких витрат.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції здійснив аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для сторін та суспільний інтерес, врахував клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 904/4355/25 в розмірі 61 000 грн 00 коп. та вважав прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції 45 000 грн 00 коп., які поклав на відповідача у сумі, пропорційній до розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись з вказаними рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі №904/4355/25 змінити у частині розміру стягнутих неустойки, пені та 3% річних шляхом їх зменшення, з урахуванням доводів апелянта про визначення періодів нарахування стягуваних сум та необхідність здійснити повний розгляд обґрунтування клопотання про необхідність зменшення їх розміру;
- додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 змінити у частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, з урахуванням зміни судом апеляційної інстанції розміру задоволених позовних вимог;
- судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- судом першої інстанції були допущені такі порушення: допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 11, 253, 785 Цивільного кодексу України (невірне визначення періоду нарахування неустойки за несвоєчасне повернення майна); порушення норм процесуального права, а саме: статей 7, 42 Господарського процесуального кодексу України (залишення без урахування обґрунтування клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" про зменшення розміру стягуваної неустойки, пені та 3% річних);
- 12.02.2025 як Договір № 2109 ШСП, так і Договір № 2110 ШСП продовжували діяти; станом на цю дату обов'язку повернути майно з оренди у орендаря ще не виникло; подія у вигляді припинення дії вищевказаних договорів, мала місце 13.02.2025, що визнається сторонами, тому обов'язок повернути річ з оренди виник у орендаря саме 13.02.2025, а не на день раніше, коли договір залишався чинним, отже з урахуванням вимог частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, прострочення виконання зобов'язання щодо повернення речі з оренди має обраховуватися, починаючи з дня, наступного за днем виникнення обов'язку з її повернення орендодавцю, тобто з 14.02.2025;
- судом першої інстанції суму неустойки було нараховано також на дату припинення договору, що призвело до збільшення стягуваних сум; на думку відповідача, період обрахування неустойки, що підлягає стягненню має починатися з 14.02.2025, а не з 13.02.2025, у зв'язку з чим, максимальна сума неустойки, що може бути стягнута з відповідача, має складати 495 898 грн 68 коп., а не 520 184 грн 40 коп.;
- згідно з наданим у відзиві на позовну заяву відповідачем контррозрахунком стягуваних сум, максимальна сума пені, яка могла бути нарахована та підлягати стягненню з відповідача, складає 30 558 грн 63 коп., а не 37 880 грн 26 коп. пені; при цьому з рішення суду першої інстанції незрозуміло, з яких саме періодів, баз нарахування та інших змінних, необхідних для нарахування пені виходив суд, визначаючи саме такий розмір;
- відповідач не вдається до оскарження розміру стягнутих судом першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат, за таких умов ТОВ "Шахта "Свято-Покровська № 3" просить суд апеляційної інстанції перевірити дотримання судом норм матеріального права у частині визначення розміру стягуваної неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди орендодавцю та пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним виконанням обов'язку з оплати за договором оренди № 2110 ШСП;
- суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних сум, залишив поза увагою вимушену зупинку підприємства відповідача внаслідок погіршення безпекової ситуації та наближення лінії бойового зіткнення до місця його розташування, різке погіршення фінансового становища відповідача, здійснені ним зусилля, спрямовані на ліквідацію заборгованості, зокрема шляхом її реструктуризації тощо; таким чином, не надав повної оцінки доводам учасника справи про необхідність прийняття рішення щодо зменшення розміру стягуваних сум, що свідчить про допущення судом порушення норм процесуального права, що, в свою чергу є підставою для перегляду судового рішення у цій частині;
- відповідач не погоджується з тим, що позовні вимоги мають бути задоволені саме в такому розмірі, тому не визнає й стягнутого розміру судових витрат, у зв'язку з чим, просить суд разом з апеляційним переглядом основного рішення здійснити також перегляд додаткового.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні 04.03.2026.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 2095/26 від 20.02.2026), в якому він просить врахувати позицію позивача під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Шахта Свято-Покровська № 3" та посилається на таке:
- на думку позивача, неустойка відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України дорівнює 340 000 грн 00 коп. * 2 = 680 000 грн 00 коп.;
- відповідач помилково вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині того, що не було розглянуто клопотання відповідача про зменшення неустойки, оскільки в тексті рішення суду наведені обставини, які стали підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача;
- також позивач погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення неустойки, а також щодо відсутності у відповідача підстав для посилання на форс-мажорні обставини;
- сума позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 1 218 971 грн 35 коп., а задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 718 525 грн 35 коп. (145 714 грн 32 коп. заборгованості з орендної плати + 37 880 грн 26 коп. пені + 10 970 грн 85 коп. інфляційного збільшення + 3 775 грн 52 коп. 3% річних + 529 184 грн 40 коп. неустойки за несвоєчасне повернення майна). Тобто, задоволено 59% від заявлених позовних вимог, то суд першої інстанції, вже зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу які підлягали стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" на користь Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив апеляційний господарський суд, що орієнтовний розрахунок судових витрат в цьому апеляційному провадженні складає 15 500 грн 00 коп., виходячи з наступного розрахунку: 12 000 грн 00 коп. - за подання відзиву на апеляційну скаргу (сторони погодились зменшити суму, що була визначена в договорі) та 4 500 грн 00 коп. - участь в одному судовому засіданні. У разі вчинення відповідачем додаткових процесуальних дій чи підготовки документів, сума витрат буде збільшена, відповідно до умов договору між адвокатом та позивачем. Позивач також заявляє, що документи, на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу (акти, платіжні інструкції тощо), будуть надані протягом розгляду справи або після ухвалення рішення у справі, враховуючи дату їх підписання (оплати). Отже, разом з заявою по суті справи позивач подає клопотання про стягнення судових витрат.
У судове засідання 04.03.2026 з'явилися представники скаржника (відповідача) та позивача.
Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні 04.03.2026 просив апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі № 904/4355/25 змінити у частині розміру стягнутих неустойки, пені та 3% річних шляхом їх зменшення, з урахуванням доводів апелянта про визначення періодів нарахування стягуваних сум та необхідність здійснити повний розгляд обґрунтування клопотання про необхідність зменшення їх розміру. Також представник скаржника (відповідача) просив додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 змінити у частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, з урахуванням зміни судом апеляційної інстанції розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 04.03.2026 представник позивача просив апеляційний господарський суд під час розгляду апеляційної скарги врахувати обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивача.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 04.03.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджуються такі не оспорені сторонами обставини.
01.04.2024 між Фізичною особою - підприємцем Кривченком Володимиром Петровичем (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" (далі по тексту - орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 2110ШСП, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для здійснення господарської діяльності технологічне та інше обладнання, інструмент та оснастку, машини і механізми (об'єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності, найменування, кількість якого вказують в додатках до цього договору.
У пунктах 8.1., 8.2., 8.3. договору сторони визначили, що термін, на який передається об'єкт оренди за договором, за взаємною згодою сторін становить 12 місяців з моменту передачі об'єкта оренди орендодавцем орендарю за актом прийому-передачі - до 31.03.2025. Договір набуває чинності з 01.04.2024 і діє до 31.03.2025. Дія договору також припиняється внаслідок.
- закінчення строку, на який було укладено договір (пункт 8.3.1 договору);
- загибелі об'єкта оренди (пункт 8.3.2 договору);
- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду або на умовах визначеним у договорі (пункт 8.3.3. договору);
- у разі перешкоджання орендарем здійснювати орендодавцем капітальний ремонт об'єкту оренди, у тому числі фактичний не допуск орендаря/ третіх осіб з метою виконання ремонту (пункт 8.3.4. договору);
- якщо орендар користується об'єктом оренди не за призначенням (пункт 8.3.5. договору);
- якщо орендар навмисно або з необережності погіршує стан об'єкта оренди.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 2110ШСП від 01.04.2024, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з положеннями частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до пункту 1.4. договору зазначений об'єкт оренди, знаходиться за адресою: об'єкт нерухомого майна "Виробнича будівля електроремонтного цеху, інвентарний №000211, літера А", що розташований за адресою Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 56.
У пункті 1.6. договору сторони погодили, що об'єкт оренди використовується орендарем виключно за адресою вказаною в пункті 1.4. договору і підлягає переміщенню за межі даного нежитлового приміщення за погодженням з орендодавцем.
Відповідно до пункту 1.2. договору об'єкт оренди надається орендарю для використання за цільовим призначенням, зазначеним у пункті 1.1. цього договору.
Згідно з умовами пункту 1.3. договору об'єкт оренди не має недоліків, які можуть перешкоджати його ефективному використанню.
Відповідно до пункту 2.1. договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти об'єкт оренди після підписання цього договору за актом прийому-передачі, підписання якого сторонами свідчить про фактичну передачу об'єкта оренди орендодавцю. Передача здійснюється 01.04.2024. Об'єкт оренди повинен бути придатним до експлуатації і перебувати в технічно справному та комплектному стані. При виявленні недоліків в об'єкті оренди орендодавець зобов'язаний зробити відповідну відмітку в акті прийому-передачі про такі недоліки.
Згідно з пунктом 2.2. договору передача в оренду не тягне передачу орендарю права власності на об'єкт оренди. Власником об'єкта оренди залишається орендодавець, а орендар користується об'єктом оренди протягом строку, визначеного цим договором.
У пункті 4.1.1. договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди відповідно до умов цього договору.
У відповідності до вказаних умов договору, 01.04.2024 між Фізичною особою - підприємцем Кривченком Володимиром Петровичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" (орендар) був підписаний Акт приймання-передачі обладнання, інструментів та оснастки, машин і механізмів (додаток до договору оренди № 2110ШСП від 01.04.2024).
Відповідно до пункту 3.7. договору за підсумками звітного місяця орендодавець зобов'язаний надати орендарю акт використання об'єкта оренди.
Так, між Фізичною особою - підприємцем Кривченком Володимиром Петровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" були підписані Акти надання послуг за період з листопада 2024 року по березень 2025 року на загальну суму 1 436 774 грн 19 коп, а саме:
- Акт надання послуг № Е-0000000011 від 30.11.2024 відповідно до якого найменування послуг: Оренда обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за листопад 2024 року, сума 340 000 грн 00 коп.;
- Акт надання послуг № Е-0000000012 від 31.12.2024 відповідно до якого найменування послуг: Оренда обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за грудень 2024 року, сума 340 000 грн 00 коп.;
- Акт надання послуг № Е-000000001 від 31.01.2025 відповідно до якого найменування послуг: Оренда обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за січень 2025 року, сума 340 000 грн 00 коп.;
- Акт надання послуг № Е-0000000002 від 28.02.2025 відповідно до якого найменування послуг: Оренда обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за лютий 2025 року, сума 340 000 грн 00 коп.;
- Акт надання послуг № Е-0000000003 від 07.03.2025 відповідно до якого найменування послуг: Оренда обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за березень 2025 року (з 01.03.2025 по 07.03.2025), сума 76 774 грн 19 коп.
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата за користування об'єктом оренди становить 340 000 грн 00 коп. Орендна плата нараховується з дати передачі об'єкта оренди та підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі. Будь яка зміна розміру орендної плати здійснюється тільки за попередньою згодою сторін договору.
Згідно з умовами пункту 3.2. договору порядок розрахунків за договором: оплата щомісячної орендної плати за поточний місяць здійснюється орендарем до 5 числа наступного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі, на підставі виставленого орендодавцем рахунку. Якщо 5-те число припадає на вихідний чи святковий день, то оплата здійснюється у останній банківський день, що передує 5-му числу.
Відповідно до пункту 5.1.4. договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
Так, Фізичною особою - підприємцем Кривченком Володимиром Петровичем було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" рахунки-фактури за оренду обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за період з листопада 2024 року по березень 2025 року на загальну суму 1 436 774 грн 19 коп.: Рахунок-фактура № ПП-00000011 від 30.11.2024 на суму 340 000 грн 00 коп., Рахунок-фактура № ПП-00000012 від 31.12.2024 на суму 340 000 грн 00 коп., Рахунок-фактура № ПП-00000001 від 31.01.2025 на суму 340 000 грн 00 коп., Рахунок-фактура № ПП-00000002 від 28.02.2025 на суму 340 000 грн 00 коп., Рахунок-фактура № ПП-00000003 від 07.03.2025 на суму 76 774 грн 19 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" здійснило оплату оренди обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів Фізичний особі-підприємцю Кривченку Володимиру Петровичу на загальну суму 1 020 000 грн 00 коп.
20.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" здійснило оплату оренди обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за листопад 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1092298 від 20.12.2024 на суму 340 000 грн 00 коп.
16.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" здійснило оплату оренди обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за грудень 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1101484 від 16.01.2025 на суму 340 000 грн 00 коп.
11.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" здійснило оплату оренди обладнання, інструмента, оснастки, машин, механізмів за січень 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 1111309 від 11.02.2025 на суму 340 000 грн 00 коп.
Відповідно до пунктів 4.2.1., 4.2.5. договору орендодавець має право вимагати розірвання договору у випадках, передбачених чинним законодавством України. Орендодавець має право розірвати (припинити, відмовитися від договору) цей договір в односторонньому порядку, в разі порушення орендарем строку оплати. Порядок розірвання договору викладений у пункті 4.2.6. договору.
Згідно з умовами пункту 4.2.6. договору орендодавець має право розірвання (припинення) договору в односторонньому порядку, в разі порушення орендарем строку оплати, відповідно до пункту 3.2. договору, більше ніж на 30 календарних днів, шляхом направлення відповідного листа про розірвання. Договір вважається розірваним на 7 день з моменту надання листа уповноваженому представнику орендаря, або з моменту відправлення такого листа поштовим (кур'єрським) зв'язком.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.02.2025 Фізична особа - підприємець Кривченко Володимир Петрович звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта "Свято-Покровська № 3" із листом про розірвання договору вих № 02 від 06.02.2025, в якому зазначив, що у зв'язку з розірванням в односторонньому порядку орендодавцем (ТОВ "НЕМЗ") договору оренди нерухомого майна № 2109 ШПС від 01.04.2024, з орендарем (ТОВ "Шахта "Свято-Покровська № 3") у лютому 2025 року, орендар та договором № 2110ШСП від 01.04.2024 не має можливості виконувати умови договору оренди рухомого майна щодо користування та забезпечення охорони об'єкту оренди (пункт 5.1.6. договору), то призводить до припинення дії договору оренди рухомого майна № 2110ШСП від 01.04.2024. Вказаний лист був отриманий відповідачем 06.02.2025.
Враховуючи вказане, проаналізувавши умови пункту 4.2.6. договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди № 2110ШСП від 01.04.2024 припинив свою дію з 13.02.2025 (останнім днем дії договору є 12.02.2025).
У пунктах 2.2., 2.5. договору сторони передбачили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві об'єкт оренди в стані, що враховує нормальний знос. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з дня підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі.
Відповідно до пункту 5.1.8. договору орендар зобов'язаний після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його розірвання повернути об'єкт оренди орендодавцю в належному технічно справному і комплектному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, про що сторони складають акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.
Акт повернення майна з оренди був складений сторонами 07.03.2025.
Так, між Фізичною особою - підприємцем Кривченко Володимиром Петровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахта "Свято-Покровська № 3" було підписано Акт приймання-передачі з оренди обладнання, інструментів та оснастки, машин і механізмів (додаток до договору оренди № 2110ШСП від 01.04.2024) відповідно до якого орендар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта "Свято-Покровська № 3" передало, а орендодавець, Фізична особа - підприємець Кривченко Володимир Петрович прийняв об'єкт оренди.
Слід також відзначити, що відповідачем були порушені зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати в період дії договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2025 по 12.02.2025 в сумі 145 714 грн 32 коп.
Розрахунок заборгованості з орендної плати за період дії договору має такий вигляд: 340 000 грн 00 коп. (розмір орендної плати за місяць) / 28 (кількість днів у лютому 2025 року) = 12 142 грн 86 коп. (розмір орендної плати за 1 день лютого 2025 року) х 12 (кількість днів користування майном у лютому 2025 року на праві оренди) = 145 714 грн 32 коп.
З урахуванням вимог пункту 3.2. договору оренди № 2110ШСП від 01.04.2024 строк оплати орендної плати за період з 01.02.2025 по 12.02.2025 є таким, що настав.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач доказів повної та своєчасної сплати орендної плати за період з 01.02.2025 по 12.02.2025 в сумі 145 714 грн 32 коп. не надав; доводи позивача щодо наявності заборгованості не спростував.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2025 по 12.02.2025 (включно) у розмірі 145 714 грн 32 коп.
Колегією суддів враховано, що між Фізичною особою - підприємцем Кривченко Володимиром Петровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахта "Свято-Покровська № 3" було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 08.03.2025 відповідно до якого, за даними позивача, на 08.03.2025 заборгованість склала 416 774 грн 19 коп.
У той же час з вказаного Акту звіряння вбачається, що сторони розрахували розмір заборгованості з орендної плати в сумі 416 774 грн 19 коп. за період з 01.01.2025 по 07.03.2025, що суперечить встановленим судом обставинам щодо того, що договір оренди №2110ШСП від 01.04.2024 припинив свою дію з 13.02.2025 (останнім днем дії договору є 12.02.2025), отже і орендна плата по договору підлягає нарахуванню лише по 12.02.2025 включно.
Крім того, відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 6.3. договору у разі порушення орендарем строків оплати орендної плати, що встановлені у пункті 6.3. договору, орендар зобов'язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:
- 8 999 грн 98 коп. - 3 % річних за загальний період з 06.12.2024 по 03.11.2025;
- 21 341 грн 42 коп. - інфляційних втрат за період з грудня 2024 року по вересень 2025 року;
- 91 855 грн 76 коп. - пені за загальний період з 06.12.2024 по 03.11.2025.
З урахуванням умов пункту 3.2. договору оренди № 2110ШСП від 01.04.2024, судом першої інстанції було вірно встановлено, що період прострочення за Актом надання послуг № Е-0000000011 від 30.11.2024 - з 06.12.2024 по 19.12.2024; за Актом надання послуг № Е-0000000012 від 31.12.2024 - з 04.01.2025 по 15.01.2025; за Актом надання послуг № Е-0000000001 від 31.01.2025 - з 06.02.2025 по 10.02.2025; сплати орендної плати за період з 01.02.2025 по 12.02.2025 - з 06.03.2025 по 03.11.2025 (період заявлений позивачем).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що підлягають стягненню з відповідача 3 775 грн 52 коп. 3 % річних за загальний період з 06.12.2024 по 03.11.2025, 10 970 грн 85 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2024 року по вересень 2025 року, 37 880 грн 26 коп пені за загальний період з 06.12.2024 по 03.11.2025.
Доводи апеляційної скарги щодо невірно визначеного судом періоду правомірного користування об'єктом оренди (період дії договору) колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до пункту 6.4. договору у разі неповернення об'єкту оренди орендарю у строк більше трьох днів, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати.
Отже, після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Як встановлено судом та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, відповідач після закінчення строку оренди (12.02.2025) не повернув орендоване майно позивачу.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Як було встановлено вище, спірний договір припинив свою дію з 13.02.2025, відповідач повернув майно з оренди 07.03.2025, отже користування відповідачем об'єктом оренди в період з 13.02.2025 по 06.03.2025 було неправомірним.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм.
За розрахунками суду неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за період з 13.02.2025 по 06.03.2025 складає 520 184 грн 40 коп., а саме: за період 13.02.2025 - 28.02.2025 у розмірі 388 571 грн 52 коп. (340 000 грн 00 коп. (розмір орендної плати за місяць) / 28 (кількість днів у лютому 2025 року) = 12 142 грн 86 коп. (розмір орендної плати за 1 день лютого 2025 року) х 16 (кількість днів неправомірного користування майном у лютому 2025 року) = 194 285 грн 76 коп. х 2 = 388 571 грн 52 коп.), за період 01.03.2025 - 06.03.2025 у розмірі (340 000 грн 00 коп. (розмір орендної плати за місяць) / 31 (кількість днів у березні 2025 року) = 10 967 грн 74 коп. (розмір орендної плати за 1 день березня 2025 року) х 6 (кількість днів неправомірного користування майном у березні 2025 року) = 65 806 грн 44 коп. х 2 (подвійний розмір) = 131 612 грн 88 коп.).
Судом першої інстанції було вірно зазначено, що день підписання Акту приймання-передачі з оренди обладнання (07.03.2025) є днем виконання зобов'язання відповідача з повернення майна, тому не включається до періоду нарахування неустойки.
За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 520 184 грн 40 коп. за період з 13.02.2025 по 06.03.2025.
Щодо клопотання скаржника щодо зменшення неустойки, пені та 3% річних колегія суддів зазначає таке.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, просило суд зменшити розмір штрафних санкцій, що заявлено до стягнення, на 90%. Відповідач зазначав, що він сумлінно виконував свій обов'язок з оплати орендної плати за договором, починаючи з квітня 2024 року та по лютий 2025 року, неістотна затримка оплати була викликана обставинами непереборної сили, а саме: погіршення воєнної та безпекової ситуації у м. Покровськ та навколо нього, у зв'язку з чим підприємство відповідача було вимушено зупинити роботу, що призвело до різкого погіршення його фінансового становища. Відповідач просив суд врахувати відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати з боку відповідача, наближення бойових дій до місця знаходження підприємства відповідача, зупинення роботи підприємства відповідача, призупинення дії трудових договорів з його працівниками, його скрутне фінансове становище та вжиття з його боку заходів, спрямованих на її ліквідацію (шляхом реструктуризації заборгованості), відсутності його вини у несвоєчасному поверненні об'єкта з оренди, очевидну неспівмірність суми застосованих штрафних санкцій з сумою заборгованості.
У свою чергу, позивач зазначав, що об'єкт оренди договору знаходиться у м. Нікополі Дніпропетровської області, а м. Нікополь з початку повномасштабного вторгнення перебуває під систематичними обстрілами, у зв'язку з чим позивач як власник, несе відповідальність за цілісність справність обладнання та устаткування перед своїми орендарями, тому такі ремонти здійснюються за рахунок позивача. На думку позивача зменшення розміру пені, у тому числі на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд першої інстанції зазначив, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Відповідно до абзацу 7.2. Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частини 1 статті 230 Господарського кодексу України в сукупності з частиною 3 статті 231 цього Кодексу).
Тобто, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції об'єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки у даній справі судом було встановлено порушення відповідачем умов договору, як щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, так і щодо своєчасного повернення майна з оренди, що може свідчити про недобросовісність відповідача у правовідносинах з позивачем, а також про те, що випадок з простроченням внесення орендної плати та повернення майна після закінчення договору оренди не є винятковим.
Посилання відповідача на погіршення безпекової ситуації, що негативним чином вплинуло на його фінансовий стан, розцінюється колегією суддів критично, оскільки воєнний стан має рівнозначний негативний вплив на діяльність як позивача так і відповідача. Більше того, спірний договір був укладений 01.04.2024, тобто в період, коли воєнний стан тривав понад два роки, що дозволяло належним чином оцінити всі можливі ризики під час виконання договору сторонами.
Колегія суддів також зазначає, що наслідок у вигляді сплати подвійної орендної плати за період прострочення повернення майна з оренди був також передбачений в пункті 9.4. договору, який був погоджений обома сторонами договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у даній справі підстав для зменшення неустойки, пені та 3% річних.
Оскільки апеляційним господарським судом підтверджена правомірність рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості у визначених судом сумах, а скаржник просив здійснити перегляд додаткового рішення виключно з підстав пропорційності вимог, що підлягають задоволенню, колегія суддів зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги апеляційним господарським судом не встановлено наявність підстав для зміни чи скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25.
Таким чином скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення суду такими, що підлягають залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі №904/4355/25 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 - залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3".
5. Матеріали справи № 904/4355/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 06.03.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя О.Ю. Соп'яненко