27.02.2026 року м.Дніпро справа №904/5683/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Демчина Т.Ю., Кошля А.О.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 (суддя Ярошенко В.І.) про зупинення провадження у справі
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», м.Дніпро
про стягнення 7 487 587 грн 17 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 зупинене провадження у справі №904/5683/25 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5119/20, відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» від 24.12.2025 про зупинення провадження у справі №904/5683/25 до набрання законної сили рішення у справі №160/326/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом спору у справі №904/5683/25 є стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023, тоді як у справі №904/5119/20 предметом є стягнення 2 044 838 465 грн 98 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н за період з червня 2019 по липень 2020, у тому числі і заборгованості за актом від 30.06.2019 у сумі 5 883 072 грн 62 коп. Суд першої інстанції дійшов висновку, що при вирішенні справи №904/5119/20 будуть встановлені обставини щодо стягнення/нестягнення зазначеної суми, що безпосередньо впливає на оцінку доводів сторін у справі №904/5683/25, а отже, обставини, які мають значення для вирішення справи №904/5683/25, будуть встановлені судом у іншій справі, що відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України вказує на обов'язок суду зупинити провадження по справі. Щодо клопотання відповідача від 24.12.2025 про зупинення провадження до набрання законної сили рішення у справі №160/326/24, суд не вбачив підстав для його задоволення, оскільки вже задоволено клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили рішення у справі №904/5119/20.
02.01.2026 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 у справі, у якій просить скасувати ухвалу у справі та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Скаржник вважає, що ухвалу про зупинення провадження прийнятою з порушенням норм процесуального права, з висновками, які не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, однак суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Апелянт наголошує, що предмет та підстави позовних вимог у справах №904/5683/25 та №904/5119/20 є різними. Предметом розгляду справи №904/5683/25 є стягнення заборгованості на підставі договору про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023, тоді як предметом розгляду у справі № 904/5119/20 є стягнення заборгованості у розмірі 2 044 838 465 грн 98 коп. на підставі договору купівлі-продажу природного газу №18-504-Н від 05.11.2018, у якому АТ «Укртрансгаз» не є стороною. Фактичні обставини спорів є істотно відмінними, що зумовлює різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин.
Скаржник зазначає, що правовідносини між АТ «НАК «Нафтогаз України» та відповідачем у частині зазначеної суми відступленої вимоги припинилися, тоді як права кредитора у зобов'язанні набув АТ «Укртрансгаз» саме на підставі договору про відступлення права вимоги. Договір про відступлення права вимоги є самостійним правочином, який не пов'язує обов'язок відповідача сплатити борг позивачу із будь-якими іншими обставинами чи подіями. Саме цим правовідносинам між позивачем та відповідачем має надаватись правова оцінка суду, а не братись до уваги правовідносини, що склались між учасниками у справі №904/5119/20.
Апелянт стверджує, що подані ним до матеріалів справи №904/5683/25 докази повною мірою дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи.
Щодо чинності договору про відступлення права вимоги скаржник зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №910/16746/23 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 залишено без змін, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2309000039/2023-18-504 від 14.09.2023. Отже, договір про відступлення права вимоги не визнано недійсним у судовому порядку, а в силу статті 204 Цивільного кодексу України він є правомірним, і відповідно до статей 11, 514, 509, 526 Цивільного кодексу України є таким, за яким у відповідача виникло грошове зобов'язання перед АТ «Укртрансгаз» на суму 5 883 072 грн 62 коп. Питання оскарження заліку зустрічних однорідних вимог на суму 5 883 072 грн 62 коп. не має значення для з'ясування обставин даної справи, оскільки залік є самостійним правочином, дійсність чи недійсність якого жодним чином не впливає на договір про відступлення права вимоги.
Скаржник також вказує на відсутність належних мотивів суду для зупинення провадження. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала має містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, за яких суд дійшов відповідних висновків, проте суд першої інстанції обмежився лише встановленням факту пов'язаності справ, не встановивши, у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої, не навів доказів неможливості оцінки обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору.
Апелянт посилається на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначаючи, що зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Скаржник звертає увагу, що справа №904/5119/20 знаходиться в провадженні з 21.09.2020 (більше 5 років), і також зупинена з 23.01.2024 (майже 2 роки), у тому числі, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/326/24, яка в свою чергу також зупинена (вдруге) з 01.07.2025 через призначення експертизи. Тобто відповідач просив суд зупинити провадження у справі до винесення рішення у справі, яка сама зупинена на невизначений строк, що призводить до безпідставного затягування строку розгляду справи. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.05.2018 у справі №903/351/16, а також у постановах від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі №908/1188/19, де зазначено, що провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Також скаржник посилається на рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», де зазначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» подало відзив на апеляційну скаргу, у якій заперечує проти апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» та вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 у справі №904/5683/25 залишити без змін.
Відповідач посилаючись на положення частин 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, наголошує, що за договором про відступлення права вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» відступило АТ «Укртрансгаз» право вимоги частини боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н на підставі акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 у сумі 5 883 072 грн 62 коп. Той факт, що позивач у справі №904/5119/20 відступив частину права вимоги іншому кредитору і цей інший кредитор стягує з боржника цю ж суму, але вже за договором про відступлення права вимоги, не може свідчити про те, що дані справи не пов'язані між собою. Наявність двох договорів як підстави позову у двох справах не спростовує того, що суду потрібно дослідити підстави виникнення боргу і встановити, чи не стягується даний борг іншим кредитором.
Відповідач стверджує, що сума 5 883 072,62 грн, яка є частиною суми 2 044 838 465 грн 98 коп., стягується АТ «НАК «Нафтогаз України» з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у справі №904/5119/20, жодних заяв від АТ «НАК «Нафтогаз України» про зменшення позовних вимог до матеріалів справи №904/5119/20 не подавалось, і позивачем не доведено зворотного. Тобто, сума заборгованості у розмірі 5 883 072 грн 62 коп. стягується одночасно з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» і АТ «НАК «Нафтогаз України», і АТ «Укртрансгаз».
Щодо пов'язаності справ №904/5119/20 та №910/16746/23 відповідач зазначає, що Господарським судом Дніпропетровської області вже було встановлено факт пов'язаності цих справ, оскільки у справі №910/16746/23 досліджувалось питання правомірності проведення заліку зустрічних однорідних вимог, які виникли з договору про відступлення права вимоги, і вимоги у справі №904/5683/25 виникли на підставі цього ж договору. Залік зустрічних однорідних вимог було визнано неправомірним, а відмовлено у визнанні договору недійсним лише через те, що сам договір в суді не досліджувався через відсутність його в матеріалах справи, оскільки ні АТ «Укртрансгаз», ні АТ «НАК «Нафтогаз України» не надали його ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».
Щодо доводів скаржника про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, відповідач зазначає, що зупинення провадження відбувається відповідно до чинних норм Господарського процесуального кодексу України і суд не може вплинути на прискорення настання обставин, до яких справа була зупинена. Відповідач звертає увагу на дії позивача, який у вересні 2023 року, цілком володіючи інформацією про те, що сума заборгованості виникла ще з червня 2019 року, є предметом спору з 2020 року у справі №904/5119/20 та є предметом врегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», уклав з АТ «НАК «Нафтогаз України» договір про відступлення права вимоги, щоб потім через два роки звернутись з позовом до суду. Позивач повинен був передбачити, що даний спір буде складним і тривалим у часі. Крім того, підтвердження обставин, на які посилається відповідач, а у справі №904/5119/20 не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають істотне значення для справи № 904/5683/25. Після прийняття рішення у справі №904/5119/20 встановлені обставини матимуть преюдиціальне значення у справі №904/5683/25.
Положенням частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів встановила наступне.
АТ «Укртрансгаз» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення 7 487 587 грн 17 коп., з яких: основна заборгованість у розмірі 5 883 072 грн 62 коп, 3% річних у розмірі 361 204 грн 54 коп, інфляційні втрати у розмірі 1 243 310 грн 01 коп, за договором про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Новий кредитор) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 на суму 5 883 072 грн 62 коп. Згідно з пунктом 1.1 цього договору, Первісний кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає право вимоги до боржника Первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», а саме право вимагати погашення (сплати) частини основного боргу, який виник за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н на підставі акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 56 302 542 грн 11 коп, у розмірі 5883072 (п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі сімдесят дві) грн 62 коп. 15.09.2023 направила на адресу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» ЗБУТ» лист №39/9-1787-23 від 15.09.2023 цінним листом з описом вкладення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2025 відкрито провадження у справі №904/5683/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 зупинено провадження у справі №904/5683/25 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5119/20. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про зупинення провадження у справі № 904/5683/25 до набрання законної сили рішення у справі №160/326/24 за позовом ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відмовлено.
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/5119/20 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №18-504-Н від 05.11.2018 у розмірі 2 044 838 465 грн 98 коп. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого природного газу за договором №18-504-Н від 05.11.2018. Позивач указує на те, що у межах періоду з листопада 2018 року до липня 2020 року було передано у власність відповідача природного газу на загальну суму 6 833 124 575 грн 38 коп, на підтвердження чого ним надано акти приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 4788286109 грн 40 коп, заборгованість становить 2 044 838 465 грн 98 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача у цій справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому законодавець визначив імперативне застереження: суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми, зупинення провадження з підстави пов'язаності справ є правомірним лише тоді, коли справа, яка розглядається, не може бути вирішена до вирішення іншої справи через об'єктивну неможливість самостійно встановити обставини, що мають значення для справи. Така неможливість має бути дійсною та підтвердженою, а не ґрунтуватися на припущеннях про можливий вплив результатів розгляду іншої справи.
Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.
У цій справі суд першої інстанції вказав, що предметом спору у справі №904/5683/25, є стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023 у розмірі 7 487 587 грн 17 коп., коли у справі №904/5119/20 предметом стягнення є 2 044 838 465 грн 98 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н за період червень 2019 року - липень 2020 року, у тому числі і заборгованості за актом від 30.06.2019 на суму 5 883 072 грн 62 коп. І при вирішенні справи №904/5119/20 судом будуть встановлено обставини щодо стягнення/нестягнення 2 044 838 465 грн 98 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н, що безпосередньо впливає на оцінку доводів сторін у справі №904/5683/25.
Однак колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
У даній справі суд першої інстанції, задовольняючи клопотання відповідача, виходив виключно з того, що у справі №904/5119/20, зокрема, вирішується питання про стягнення з відповідача заборгованості за актом від 30.06.2019, сума за яким є складовою ціни позову у даній справі. Однак такого висновку недостатньо для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не визначено, у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи.
Колегія суддів зазначає, що предмет та підстави позовів у справі №904/5683/25 та справі №904/5119/20 є різними. Предметом позову у справі №904/5683/25 є стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023, який укладений між Акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» (первісний кредитор) та Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (новий кредитор). Натомість предметом позову у справі №904/5119/20 є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н, який укладений між Акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут». Отже, підстави позовів у зазначених справах є різними та ґрунтуються на різних правочинах.
Сама по собі обставина, що сума 5 883 072 грн 62 коп., яка є предметом стягнення у справі №904/5683/25, одночасно є складовою загальної суми заборгованості, яка стягується у справі №904/5119/20, не свідчить про неможливість розгляду даної справи. Для вирішення спору у справі №904/5683/25 суду необхідно встановити обставини, пов'язані з укладенням, виконанням та чинністю договору про відступлення права вимоги, а також наявність права вимоги у позивача. Ці обставини підлягають встановленню судом самостійно на підставі доказів, поданих сторонами у даній справі.
Як заначено вище, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За наведеною нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з вимогами статті 234 Господарського процесуального Кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Враховуючи приписи пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального Кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 924/645/18 та від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі №910/974/18.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи №904/5683/25, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Суд, зупиняючи провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/5119/20, зазначив, що результат розгляду справи №904/5119/20 безпосередньо впливає на результат розгляду справи №9045683/25, оскільки при вирішенні справи №904/5119/20 судом будуть встановлено обставини щодо стягнення/нестягнення 2 044 838 465 грн 98 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н, що безпосередньо впливає на оцінку доводів сторін у справі №904/5683/25, тобто правовідносини є взаємопов'язаними. Втім вказані висновки суду не містять обґрунтування того, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а за цих обставин суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи №904/5683/25 містять докази, які необхідні для її розгляду по суті, зокрема: договір про відступлення права вимоги № 2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023, акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2019, докази набуття права вимоги, розрахунок заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат. Зібрані докази дозволяють суду першої інстанції встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, що унеможливлює посилання на об'єктивну неможливість розгляду справи в розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів враховує, що договір про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023 був предметом судового розгляду у справі №910/16746/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» про визнання недійсним цього договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, залишено без змін рішення у справі №910/16746/23, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023 відмовлено.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, отже є чинним.
Посилання відповідача на те, що сума заборгованості у розмірі 5 883 072 грн 62 коп. стягується одночасно первісним та новим кредитором, не спростовує можливості розгляду даної справи, а може бути підставою для з'ясування обставин щодо наявності подвійного стягнення, та не унеможливлює розгляд справи, а є предметом доказування та оцінки судом.
Зупинення провадження у справі №904/5683/25 до вирішення справи №904/5119/20, яка перебуває у провадженні з 2020 року, та яка зупинена ухвалою суду від 23.01.2024 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №160/326/24 та №910/16746/23, призведе до безпідставного затягування строків розгляду справи №904/5683/25 на невизначений період. Таке зупинення не відповідає меті зупинення провадження, якою є необхідність встановлення обставин, що мають значення для справи, а не відкладення її розгляду на невизначений строк.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав є порушенням цього права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для зупинення провадження у справі №904/5683/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/5119/20, оскільки судом вказано на взаємопов'язаність цих справ, проте не обґрунтовано об'єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, а зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, а саме зупинення призведе до порушення розумних строків розгляду спору.
Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18, від 07.05.2018 у справі №903/351/16 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.
Згідно з положеннями статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За приписами частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, при цьому судом першої інстанції порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, з подальшим направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 269, 275, 281, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 - скасувати.
Справу №904/5683/25 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.Ю. Демчина
А.О. Кошля