06 березня 2026 року м. Чернівці
Справа № 727/7700/25
Провадження № 22-ц/822/485/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Литвинюк І. М., Лисака І.Н., Перепелюк І.Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2025 року позов задоволено.
На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про поновлення строку, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суд вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду є поважними, а тому такий підлягає поновленню, враховуючи наступне.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суд вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду є поважними, а тому такий підлягає поновленню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За правилами частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що повне рішення складено 26 грудня 2025 року.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Таким чином, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.
В матеріалах справи відсутні відомості про належне направлення відповідачу чи його представнику, судом першої інстанції копії оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст. 272 ЦПК України.
Апеляційна скарга подана 13 лютого 2026 року до Чернівецького апеляційного суду поштовими засобами зв'язку АТ «Укрпошта», що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження даного судового рішення слід визнати поважними та поновити апелянту вказаний процесуальний строк.
Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Клопотання мотивовано тим, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір, тому просила звільнити її від сплати судового збору.
До клопотання про звільнення від сплати судового збору заявником додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідку про доходи, довідку АТ КБ «ПриватБанк» про залишок по рахунку, довідка АТ «Універсал Банк» про стан рахунку, копію свідоцтва про право власності.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).
Надана заявником інформація не дають підстав для безумовного висновку щодо майнового стану заявника (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2024 року у справі № 276/622/16).
За таких обставин наведені заявником доводи та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що свідчать про відсутність можливості для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, оскільки апелянтом не надано суду належних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору подачу апеляційної скарги становить 4542 грн (3028 грн *150%).
Таким чином, апелянту необхідно надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або сплатити судовий збір в розмірі 4542 грн, за наступними реквізитами:
рахунок: UA258999980313161206080024405;
отримувач коштів Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/22030101,
код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095,
банк отримувача коштів Казначейство України (ЕАП),
код банку (МФО) 899998,
код класифікації доходів бюджету 22030101 призначення платежу судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, назва суду Чернівецький апеляційний суд.
Суд звертає увагу, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною та повинна відповідати вимогам Закону №3674-VI, не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної заяви в електронній формі (див. постанова Верховного Суду 02 липня 2024 року від справа №160/19149/23 (адміністративне провадження № К/990/12666/24).
Згідно з частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, відповідно до статей 185, 357 ЦПК України апеляційну скаргу апелянта, слід залишити без руху, надавши апелянту строк для виправлення недоліків зазначених в даній ухвалі.
Керуючись статтями 185, 354, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2025 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2025 року.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2025 року залишити без руху.
Для усунення недоліків надати апелянту строк десять днів з дня отримання копії ухвали, про що повідомити останнього.
Роз'яснити, що в разі невиконання зазначених вимог апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута апелянту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Литвинюк
І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк