Справа № 953/4257/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/98/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст. 111-1 КК України
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 22022220000000772 від 20.04.2022, -
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Словянського району Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, є головою Старосалтівської селищної ради Чугуївської району Харківської області, який раніше судимим не був, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади в органах влади, місцевого самоврядування на строк 10 років, з конфіскацією усього належного йому майна.
Зараховано ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 07.05.2022 по 16.04.2024 включно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 вирішено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Згідно вироку, ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що будучи головою Старосалтівської селищної ради VIII скликання з 19.11.2020 за результатами місцевих виборів, що відбулися 25.10.2020, здійснював повноваження у відповідності до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Як голова Старосалтівської селищної ради ОСОБА_9 згідно з частинами першою та третьою статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» являвся головною службовою особою відповідної територіальної громади і очолював виконавчий комітет зазначеної селищної ради.
Крім того, на ОСОБА_9 згідно зі статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладено функції щодо забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, що надавало йому право представляти інтереси об'єднаної територіальної громади, а юридичний статус голови Старосалтівської селищної ради - це його правове становище, встановлене сукупністю правових норм, які регламентували суспільні відносини, пов'язані з політико- правовою природою займаної ним посади.
24.02.2022 РФ, як державою - агресором, застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна, в тому числі й Старосалтівської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області.
У результаті вчинення вказаних дій військовими формуваннями держави- агресора РФ тимчасово окуповано частину територій України, перелік яких затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
ОСОБА_9 , як житель Старосалтівської селищної громади, де він проживав у житловому будинку АДРЕСА_2 , за вищевказаних обставин опинився на тимчасово окупованій території України.
Надалі представниками збройних сил та інших органів влади держави- агресора з метою зміни меж території та державного кордону України, реалізації власної окупаційної політики, на окупованих територіях, зокрема Старосалтівської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області, взято під контроль всі установи, в яких до повномасштабного вторгнення здійснювалось забезпечування діяльності органів державної влади України, а також виробничі, торговельні підприємства, медичні, учбові та комунальні заклади.
У свою чергу, в указаний період часу ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що є громадянином України, діючою службовою особою органу місцевого самоврядування з відповідними владними повноваженнями щодо здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій та повинен був здійснювати функції, які необхідні для відвернення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 2015, № 28), але у ситуації, що сталася, та з особистих інтересів і вигоди, оцінивши обстановку в умовах тимчасової окупації, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинив злочин проти основ національної безпеки України, пов'язаний з колобараційною діяльністю, за таких обставин.
Так, ОСОБА_9 , починаючи з 19 березня 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території селища Старий Салтів, був обізнаним, як представник місцевої влади, що в умовах воєнного стану безумовним є дотримання співробітниками селищної ради принципів законності, патріотизму, політичної неупередженості у проходженні державної служби, оскільки це є обов'язком державного службовця.
Тому він, являючись службовою особою місцевого органу самоврядування, перебуваючи в умовах окупації, продовжив виконувати свої посадові обов'язки, визначені законодавством та Планом запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану (Розпорядження КМУ № 181-р від 24.02.2022).
В процесі виконання своїх обов'язків службової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_9 для забезпечення сприятливих умов проживання на окупованій території, наприкінці другої декади березня, але не раніше 20.03.2022, виявив бажання щодо надання матеріальних ресурсів представникам збройних формувань РФ у вигляді приміщень будівлі Старосалтівського ліцею для розміщення особового складу військових. При цьому він, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету Старосалтівської селищної ради у зв'язку з продовженням виконання своїх посадових обов'язків голови селищної ради, в умовах окупації, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи всупереч інтересам держави, надав усну вказівку ректору Старосалтівського ліцею - ОСОБА_10 , та завгоспу вказаного закладу - ОСОБА_11 , відчинити будівлю вказаного навчального закладу, розташованого у селищі Старий Салтів по вул. Перемоги, 34, представникам збройних сил РФ для використання приміщень у власних цілях.
У подальшому вказана будівля ліцею на шкоду обороноздатності України була звільнена та передана в розпорядження представникам збройних формувань держави-агресора, які почали її використовувати у своїх загарбницьких інтересах.
ОСОБА_9 , переслідуючи злочинну мету та втілюючи її в життя, реалізував свій протиправний умисел, направлений на вчинення усвідомлених дій щодо здійснення передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, маючи доступ до приміщень будівлі Старосалтівського ліцею, розташованого за вищевказаною адресою, та добровільно передав її у розпорядження військових збройних сил ворога для потреб окупаційних військ.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачене частиною 4 статті 111-1 КК України, тобто передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
Не погодившись із зазначеним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Київського районного суду м. Харкова від 12.07.2024 скасувати, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України - виправдати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує на те, що під час судового розгляду у суді першої інстанції, після зміни обвинувачення на частину 4 статті 111-1 КК України, головуючим по справі було поставлено питання ОСОБА_9 , чи бажає він надати покази відповідно до зміненого обвинувачення, на що останній відповів, що буде давати покази, але після допиту усіх свідків по даному провадженню. Так, після допиту усіх свідків по даному кримінальному провадженню, головуючим по справі було позбавлено обвинуваченого права на надання показів, та одразу було прийнято рішення про перехід до судових дебатів, що є істотним порушення норм КПК України.
Також, захисник посилається на те, що у суді першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_10 та фактично було встановлено, що даний свідок не є свідком обвинувачення, як це було зазначено в реєстрі, оскільки свідок ОСОБА_10 не була допитана в ході досудового розслідування та під час свого допиту у судовому засіданні підтвердила, що протокол допиту у слідчого вона не підписувала, а в день його складання, взагалі знаходилась у м. Вінниця і ніяким чином не могла бути присутньою під час допиту, що на думку сторони захисту, також є істотним порушення норм КПК України щодо заявленого свідка обвинувачення, а отже остання взагалі не могла бути допитана в ході судового розгляду, як свідок обвинувачення відповідно до реєстру.
Апелянт звертає увагу на те, що з 2007 року ОСОБА_9 очолює управління ветеринарної медицини у Вовчанському районі. Профільний спеціаліст, з вищою освітою, на гарному рахунку у обласного керівництва та його громада входить до п'ятірки кращих на Харківщині. ОСОБА_9 доводиться вирішувати цілу низку питань, які безпосередньо стосуються діяльності будь-якого очільника громади, а саме: дбати про забезпечення роботи службового автотранспорту, займатися комунальними проблемами, організовувати швидке та бездоганне, з юридичної точки зору надання адміністративних послуг населенню, та інше. Його обізнаність у роботі органів влади Старосалтівської громади характеризує 13-річне членство у виконкомі селищної ради. Трудовий шлях ОСОБА_9 розпочав з посади головного ветеринарного лікаря радгоспу «Салтівський», з 1997 року він працював завідувачем Старосалтівської дільничної лікарні ветеринарної медицини. Двічі обирався головою Старосалтівської селищної громади у 2016 та 2020 роках, мешкає у ОСОБА_12 більше 25 років. Одружений, має сина, нагороджений державною нагородою Верховної Ради України.
Також захисник вказує, що судом було залишено поза увагою, те що, санкцією частини 4 статті 111-1 КК України передбачено покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна. На думку захисника, судовий розгляд проведено неповно, із суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та невідповідності його висновків фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Суд першої інстанції належним чином не мотивував своїх висновків, та не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості заявлених клопотань стороною захисту стосовно неналежності та недопустимості доказів, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, більшість яких базується на припущеннях та загальних формулюваннях про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованому йому злочині.
Захисник зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам статті 370 КПК України, оскільки судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, вважає, що судовим розглядом не було достовірно встановлено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого частини 4 статті 111-1 КК України. Судом не досліджено достатніх доказів для доведеності винуватості обвинуваченого, висновки суду ґрунтуються на припущеннях та доказах які не відповідають критеріям допустимості і законності. Наявні сумніви стосовно доведеності вини повинні трактуватися судом на користь обвинуваченого.
Крім того, захисник зазначає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого до кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, та аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, в межах пред'явленого обвинувачення, сторона захисту приходить до переконання про недоведеність участі ОСОБА_9 у передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави - агресора. А отже, відсутні жодні докази на підтвердження версії прокурора, що підтверджує очевидну неповноту досудового розслідування, яка прокурором не усунута і під час розгляду справи у суді першої інстанції. Стороною обвинувачення не доведено сукупністю достатніх допустимих доказів та їх взаємозв'язком, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Захисник звертає увагу на те, що якщо стороною обвинувачення, на яку покладається тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, не доведено факту вчинення такого діяння, наявності у ньому складу кримінального правопорушення чи участі обвинуваченого у його вчиненні, суд згідно з приписами частиною 1 статті 373 КПК України зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення захисників та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про дослідження в судовому засіданні звукозаписів судових засідань суду першої інстанції від 30.01.2024, 05.03.2024 та 14.03.2024.
Однак, вказане клопотання захисника не узгоджується із вимогами статті 404 КПК України.
Враховуючи, що звукозаписи судових засідань суду першої інстанції, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції при підготовці до апеляційного розгляду та перевірки доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , що не вимагає повторного дослідження вказаних звукозаписів судом апеляційної інстанції безпосередньо у судовому засіданні, у зв'язку з чим вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону у повній мірі не дотримався, та допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 7 КПК України передбачено, що кримінальне провадження за формою та змістом має відповідати його загальним засадам, у тому числі такій, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, який визначено законом і який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи кримінального обвинувачення. Зазначену норму імплементовано в національне законодавство України, вона міститься у статті 21 КПК України.
Відповідно до положень частини 1 статті 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Не допускається зміна обвинувачення прокурором з кримінального проступку на злочин будь-якої тяжкості під час судового розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 338 КПК України суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.
Частиною 1 статті 20 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду зміна прокурором обвинувального акта в суді, відповідно до положень статті 338 КПК України, потребує повторного допиту обвинуваченого, оскільки закон вимагає оголошення нового обвинувачення та роз'яснення прав, а також надання можливості захисту від зміненого обвинувачення. Верховний Суд наголошує, якщо прокурор змінює обвинувачення, суд має забезпечити обов'язковость дотримання прав обвинуваченого, а саме процедури, яка включає його допит за новим обвинуваченням.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_9 , відповідно до обвинувального акту затвердженого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 08.07.2022, пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022220000000772 від 20.04.2022.
29.07.2022 року вказане кримінальне провадження надійшло до Київського районного суду м. Харкова та було призначено до судового розгляду.
З журналів судових засідань та досліджених під час підготовки до судового розгляду судом апеляційної інстанції дисків звукозаписів, вбачається.
22.09.2022 у судовому засіданні ОСОБА_9 був допитаний, як обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України, та ним були надані показання.
Під час судового розгляду судом першої інстанції у встановленому порядку дослідження доказів допитувались свідки: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_19 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33
22.01.2024 у судовому засіданні прокурор з урахуванням встановлених під час слухання справи у суді об'єктивних обставин та фактів, заявив клопотання про надання йому часу для зміни обвинувального акту.
30.01.2024 у судовому засіданні прокурором оголошено змінений обвинувальний акт затверджений заступником керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_34 26.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022220000000772 від 20.04.2022.
Копія зміненого обвинувального акту вручена обвинуваченому ОСОБА_9 та його захиснику - адвокату ОСОБА_7 , судове засідання відкладено, та судом надано час для підготовки до захисту від зміненого обвинувачення.
05.03.2024 у судовому засіданні суд першої інстанції з'ясував у обвинуваченого ОСОБА_9 , чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні за зміненим обвинувальним актом, та чи бажає обвинувачений надавати показання за зміненим обвинувальним атом, на що - обвинувачений ОСОБА_9 повідомив, що бажає надавати показання лише після допиту всіх свідків у даному кримінальному провадженні. Після чого, суд ще раз з'ясував у обвинуваченого, чи бажає він на даний час надавати показання, на що обвинувачений підтвердив, що зараз відмовляється надавати показання за новим обвинуваченням, після чого, суд першої інстанції продовжив судовий розгляд, допитав свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та була оголошена перерва у судовому засіданні.
21.05.2024 у судовому засіданні суд завершивши дослідження доказів з'ясував у обвинуваченого та його захисників про наявність доповнень чи клопотань, та за їх відсутності, оголосив перерву для підготовки до судових дебатів.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції після допиту свідків, не запропонував обвинуваченому ОСОБА_9 надати пояснення по зміненому обвинувальному акту, та не допитав його, що на думку суду апеляційної інстанції, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які призвели до порушення права обвинуваченого ОСОБА_9 на захист, закріпленого у частині 1 статті 20 КПК України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 про порушення судом першої інстанції права обвинуваченого на захист, є слушними.
Решту апеляційних доводів захисника, колегія суддів вважає передчасними, оскільки згідно частини 2 статті 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що інші доводи сторони захисту, які стосуються доведеності чи недоведеності обвинувачення в обсязі, висунутому органом досудового розслідування, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, мають бути враховані судом під час нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки апеляційний суд не має права вирішувати наперед ці питання, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції.
Оскільки колегія суддів погоджується лише з частиною апеляційних доводів, апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із наведеним, реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, положеннях частини 1 статті 412, пункту 6 частини 1 статті 407, пунктів 1, 3 частини 1 статті 409 КПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що є підставою для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм частини 3 статті 415 та статті 416 КПК України, а також ретельно перевірити решту апеляційних доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , що викладені в його апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 404, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2024 року стосовно ОСОБА_9 - скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: