Справа № 338/1365/25
Провадження № 22-ц/4808/278/26
Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.
Суддя-доповідач Бойчук
06 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року під головуванням судді Битківського Л.М. в селищі Богородчани,
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, визначених рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року у справі №338/174/19, а також про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року у справі №338/174/19 змінено розмір аліментів, визначених рішеннями суду від 18 грудня 2014 року, а також від 29 січня 2015 року та присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття та навчається у Івано-Франківському національному медичному університеті, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків. Відповідач відмовився від будь-якої подальшої допомоги в утриманні дочки. При цьому витрати, пов'язані з навчанням та проживанням дочки є значними, такі витрати вона самостійно нести не спроможна. Відповідач має можливість сплачувати аліменти на період навчання дочки, оскільки працює без оформлення своїх трудових відносин. Тому просила визначити аліменти у розмірі 5 000 гривень щомісячно до закінчення дочкою навчання, але не далі як до досягнення 23 років.
Стосовно аліментів, які відповідач сплачує на утримання сина ОСОБА_6 , то їх розмір, який визначений раніше рішенням суду, на час звернення до суду є мізерними та не покриває базових потреб дитини. Тому вважає, що рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина слід змінити і стягувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року позов задоволено частково.Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 3 000 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 до закінчення навчання, але не довше, як до досягнення віку 23 років.Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог.
Не погоджуючись з рішення суду в частині визначення аліментів в розмірі 3 000 грн, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначив, що суд залишив поза увагою доводи, викладені у відзиві на позовну заяву і не врахував надані ним письмові пояснення щодо відсутності спроможності сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки. Також суд не надав належну оцінку долученій медичній документації, з якої вбачається, що стан здоров'я апелянта після перенесеної важкої хребетно-спинномозкової травми та проведеної операції погіршився і він потребує щорічного лікування в умовах стаціонару і це потребує значних фінансових витрат.
Вказав, що визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини в розмірі 3 000 грн суд не врахував стан здоров'я та матеріальне становище (дохід) апелянта і як наслідок сплата аліментів в такому розмірі ставитиме ОСОБА_2 у скрутне матеріальне становище.
На думку апелянта суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до закону повнолітня дитина, яка продовжує навчання має повний обсяг цивільної процесуальної дієздатності та може звернутись самостійно з позовом про стягнення аліментів на її утримання, а у разі подачі позову матір'ю дитини повнолітню дитину має бути залучено у якості третьої особи у справі.
Зазначив, що за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального та процесуального права.
Просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1 500 грнь щомісячно на утримання повнолітньої дочки до закінчення навчання, але не довше, як до досягнення віку 23 років.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційним судом розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, враховуючи таке.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В справі, що переглядається доводи апеляційної скарги стосуються рішення в частині стягнення аліментів в розмірі 3 000 грн щомісячно на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення навчання, а тому рішення переглядається в цій частині.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з принципу розумності, що розмір аліментів відповідно до вимоги закону має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і у випадку з повнолітньою дочкою для забезпечення її розумних витрат пов'язаних з забезпеченням життєвих потреб під час навчання. На думку суду першої інстанції, виходячи із майнового стану сторін, стану здоров'я платника аліментів, встановленого законодавчо розміру мінімальної заробітної плати, інших обставин, встановлених при розгляді справи та потреб дочки, яка продовжує навчання аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 слід визначити у розмірі 3 000 грн щомісячно до закінчення навчання, але не далі як до досягнення 23 років.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-7).
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2019 року у справі №338/174/19 змінено розмір аліментів, який був визначений судовими рішеннями попередньо та присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.3).
Дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття. Відповідно до довідки №631 від 09 жовтня 2025 року, виданої деканом факультету наук про здоров'я Івано-Франківського національного медичного університету ОСОБА_3 навчається на першому курсі Івано-Франківського національного медичного університету на факультеті наук про здоров'я (бюджетна форма навчання). Термін навчання 3 роки 10 місяців (а.с.9).
Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого №8876 від 07.12.2023, №2305 від 29.03.2024, №8116 від 05.11.2024, №2667 від 18.04.2025, №3041 від 09.05.2025, №8562 від 02.12.2024, №4433 від 19.06.2023, №4632 від 23.06.2023 ОСОБА_2 діагностовано стан після перенесеної важкої хребетно-спинномозкової травми (а.с.23-33).
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.05.2019 ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи (а.с.35).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18 та в постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
В спірному випадку на день звернення позивачки до суду і по цей час ОСОБА_3 не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює та незаміжня. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги. Суд першої інстанції, виходячи із майнового стану та стану здоров'я платника аліментів, законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, потреб дочки, яка продовжує навчання, правомірно визначив аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 у розмірі 3 000 грн щомісячно до закінчення навчання, але не довше як до досягнення 23 років.
Доводи апеляційної скарги щодо стану здоров'я та відсутності доходів у відповідача не можуть прийматися до уваги, оскільки вказаним обставинам суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Наявність в ОСОБА_2 третьої групи інвалідності та періодичне лікування в стаціонарі не звільняє його як батька від виконання свого обов'язку по сплаті аліментів, передбаченого ст. 199, 200, 201 СК України, на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що одним з завдань цивільного судочинства є справедливий розгляд цивільних справ.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У цій справі відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів його скрутного матеріального становища, а також неможливості отримання ним доходу для надання матеріальної допомоги повнолітній дочці, яка продовжує навчання. На думку колегії суддів, визначений розмір аліментів не є таким, що поставить платника у скрутне матеріальне становище і відповідач в силу своїх фізичних здібностей може сплачувати аліменти у такому розмірі.
Доводи апеляційної скарги щодо можливості повнолітньої дочки самостійно звертатися до суду з цим позовом не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Звернення матері з цим позовом передбачено ч. 3 ст. 199 СК України, відповідно до якої право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У цьому випадку незалучення дочки як третьої особи не суперечить вимогам процесуального законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення в частині, що переглядається.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції в частині, що переглядається, постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів не встановлено.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, і у випадках, передбачених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.
Постанову складено 06 березня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин