Справа № 636/2217/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/854/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України
03 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-обвинуваченого ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7 ,
-прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції, матеріали за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 05 лютого 2026 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , 1970 року народження, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не надано доказів існування чи можливості настання передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КК України ризиків:
-переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 будучи обізнаним про факт внесення до ЄРДР відомостей відносно нього, добровільно з'явився до слідчого судді для вирішення питання застосування до нього запобіжного заходу, звільнений з-під варти з 14.11.2025 року до 04.12.2025 року не переховувався від суду та добровільно з'явився до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляції прокурора, що свідчить про його належну поведінку. Прокурором не надано даних на підтвердження можливості переховування ОСОБА_6 від суду;
-впливу на свідків у даному кримінальному провадженні відсутній, оскільки допитані в суді свідки дали показання, що обвинувачений ніяким чином на них не впливав, з лютого 2024 року вони його жодного разу не зустрічали, а прокурором не надано відомостей про здійснення ОСОБА_6 незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, хоча останній мав таку можливість.
Зазначає, що зазначені ризики на теперішній час істотно зменшились, а прокурором не надано відомостей про наявність нових ризиків у поведінці обвинуваченого.
Наголошує, що ОСОБА_6 перебуває під вартою з 07 лютого 2024 року по теперішній час, тобто більше двох років.
Вказує, що ОСОБА_6 страждає на хронічне захворювання підшлункової залози - панкреатит, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання.
Вважає, що серйозність обвинувачення не може бути вирішальним фактором, що обґрунтовує розмір застави. Крім того, зазначає, що позиції Харківського апеляційного суду відносно застосування застави до обвинувачених в цьому кримінальному провадженні - відрізняються.
На його думку пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення є необґрунтованим, не підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково, обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, або визначити розмір застави.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на необґрунтованість передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків.
Зокрема, вважає, що ризик переховування від суду відсутній, оскільки він дотримувався належної процесуальної поведінки під час перебування під заставою та добровільно з'являвся до слідчого судді. Крім того, ризик знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення відсутній, оскільки на теперішній час прокурором надані суду всі письмові докази, які досліджені і перебувають у суді, доступу до яких ОСОБА_6 не має, та не має бажання їх знищувати.
Зазначає, що у клопотанні прокурором не зазначені обставини, які свідчать про продовження чи існування нових ризиків.
Наголошує, що пред'явлене обвинувачення є необґрунтованим, а висновок суду про те, що він здійснював злочинні дії протягом тривалого часу в умовах дії військового стану, що вказує на стійкий та тривалий характер протиправної діяльності, - не підтверджений доказами. Судом першої інстанції не взято до уваги, що вчинена ним діяльність є наслідком примусу збоку військових держави агресора та небезпеки, що загрожувала йому та його родині. Висновок суду першої інстанції про те, що він має стійкі зв'язки з представниками рф, не відповідає дійсності.
Вказує, що істотної шкоди його діями заподіяно не було, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має сталі соціальні зв'язки, одружений, має постійне місце проживання в м. Харкові, протягом тривалого часу страждає на хронічну хворобу підшлункової залози.
Вважає, що твердження суду першої інстанції про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів є необґрунтованим.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, обвинуваченого, прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 15 років з конфіскацією майна або без такої, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві державі-агресору, яке виразилось в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації рішень та дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора та збройних формувань окупаційної адміністрації держави-агресора, вчинене групою осіб, за участю двох виконавців без попередньої змови, - на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і спроби переховуватися від суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність ризику впливу на свідків, який полягає у можливості застосування незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, оскільки цей ризик продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від суду , незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Доводи захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, а також про те, що істотної шкоди діями обвинуваченого заподіяно не було, в даному випадку не можуть бути визнані такими, що істотно знижують ризики встановлені судом, та слугувати підставою для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України.
Щодо посилань обвинуваченого та захисника на необґрунтованість пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, то зазначені обставини, повинні бути оцінені судом при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні, а аналіз та оцінка доказів не входить до повноважень суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про обрання чи продовження запобіжного заходу.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, згідно ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Згідно абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 05 лютого 2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання передбачених ст.28 КПК України розумних строків судового розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: