Справа №523/4274/26
Провадження №1-кс/523/2901/26
05 березня 2026 року Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №22026160000000066 від 28.01.2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Київського р/с м.Одеси від 19.11.2025 року до покарання у виді позбавлення волі строком на 5-ть років з іспитовим терміном на 2 роки,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України,-
Слідчий СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026160000000066 від 28.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_6 .
Відповідно до даного клопотання, не пізніше 28.01.2026 року, більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, громадянин України ОСОБА_7 знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці в м. Одесі, отримав на свій мобільний телефон (смартфон) марки «Redmi 9A» IMEI (1) НОМЕР_1 , IMEI (2) НОМЕР_2 , у месенджері «Telegram» від невстановленої досудовим розслідуванням особи, користувача месенджера «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_8 » пропозицію здійснювати підпали автотранспортних засобів, які перебувають в користуванні військовослужбовців Збройних Сил України на території м. Одеса, які мають відповідні ознаки: темний сіро-зелений або чорний кольори кузову, камуфляжний окрас, чорні номерні знаки або номерні знаки іноземної реєстрації, отримуючи обіцянку грошової винагороди за кожне підпалене авто від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, тим самим останній вступив у спільну злочинну змову, направлену на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Переслідуючи корисливий мотив ОСОБА_7 на пропозицію вищевказаної особи погодився та надав свою добровільну згоду на виконання поставлених перед ним завдань.
В подальшому, умислом ОСОБА_7 та вищевказаної невстановленої особи прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності окремим військовим частинам ЗС України та безпосередньо їх транспортним засобам. При цьому, усвідомлюючи об'єктивно існуючу небезпеку свого діяння вони передбачали настання суспільно небезпечних наслідків.
Надалі, ОСОБА_7 діючи за вказівкою від невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка була підписана в Telegram, як « ОСОБА_8 », у невстановлену досудовим розслідуванням дата та час, але не пізніше 28.01.2026, побачив на дорозі поблизу будинку 3, по вул. Інглезі м. Одеса, транспортний засіб марки «KIA SORENTO», д.н.з. «КАХОВКА», який мав явні візуальні ознаки автомобіля, що перебуває у користуванні військових частин ЗС України, про що за допомогою месенджера «Telegram» повідомив зазначену невстановлену досудовим розслідуванням особу, користувача месенджера «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_8 ».
Після чого, узгодивши через мобільний месенджер «Telegram» з невстановленої досудовим розслідуванням особою, користувача месенджера «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_8 » підпал вищевказаного транспортного засобу, ОСОБА_7 приблизно о 00 год. 05 хв 28.01.2026, реалізуючи злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, переслідуючи протиправну мету ослаблення обороноздатності України в умовах збройної агресії Російської Федерації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в особливий період в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, використовуючи заздалегідь пристосовану для підпалу запалювальну суміш невстановленого складу у полімерній ємності, наніс вказану суміш на лобове скло та капот вищевказаного автомобіля марки «KIA SORENTO», д.н.з. «КАХОВКА», який знаходився біля будинку 3, по вул. Інглезі м. Одеса, та який використовує військовослужбовець в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при відбитті збройної агресії Російської Федерації проти України, після чого підпалив його за допомогою відкритого джерела вогню, викликавши тим самим його займання, тим самим створивши перепони та перешкоди спрямовані на ускладнення здійснення законної діяльності ЗСУ в особливий період.
При цьому ОСОБА_7 , дотримуючись спільно узгодженого плану з невстановленою досудовим розслідуванням особою, користувачем месенджера «Telegram» з нікнеймом « ОСОБА_8 », здійснив відеозйомку підпалу автомобіля на власний мобільний телефон марки «Redmi 9A» IMEI (1) НОМЕР_1 , IMEI (2) НОМЕР_2 , після чого у цей же період часу в ході спілкування з останнім в месенджері «Telegram» передав йому відеозапис підпалу з метою подальшого одержання грошової винагороди.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 28.01.2026 року, більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, громадянин України ОСОБА_7 знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці в м. Одесі, отримав на свій мобільний телефон (смартфон) марки «Redmi 9A» IMEI (1) НОМЕР_1 , IMEI (2) НОМЕР_2 у месенджері «Telegram» від невстановленої досудовим розслідуванням особи, користувача месенджера «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_8 » пропозицію здійснювати підпали автотранспортних засобів, які перебувають в користуванні військовослужбовців Збройних Сил України на території м. Одеса, які мають відповідні ознаки: темний сіро-зелений або чорний кольори кузову, камуфляжний окрас, чорні номерні знаки або номерні знаки іноземної реєстрації, отримуючи обіцянку грошової винагороди за кожне підпалене авто від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, тим самим останній вступив у спільну злочинну змову, направлену на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Переслідуючи корисливий мотив ОСОБА_7 на пропозицію вищевказаної особи погодився та надав свою добровільну згоду на виконання поставлених перед ним завдань.
Умислом ОСОБА_7 та вищевказаної невстановленої особи прямо охоплювались дії, спрямовані на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, керуючись корисливим мотивом. При цьому, усвідомлюючи об'єктивно існуючу небезпеку свого діяння вони передбачали настання суспільно небезпечних наслідків.
Надалі, ОСОБА_7 діючи за вказівкою від невстановленої досудовим розслідуванням особи, з числа співробітників спеціальних служб Російської Федерації, яка була підписана в Telegram як «Joker», у невстановлену дата та час досудового розслідування, але не пізніше 28.01.2026, побачив на дорозі поблизу будинку 3, вул. Інглезі м. Одеса, транспортний засіб марки «KIA SORENTO», д.н.з. «КАХОВКА», про що за допомогою месенджера «Telegram» повідомив зазначену невстановлену досудовим розслідуванням особу, користувача месенджера «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_8 ».
Узгодивши через мобільний месенджер «Telegram» з невстановленої досудовим розслідуванням особою, користувача месенджера «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_8 » підпал вищевказаного транспортного засобу, ОСОБА_7 приблизно о 00 год. 05 хв 28.01.2026, реалізуючи злочинний умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді пошкодження чужого майна, керуючись корисливим мотивом, використовуючи заздалегідь пристосовану для підпалу запалювальну суміш невстановленого складу у полімерній ємності, наніс вказану суміш на лобове скло та капот вищевказаного автомобіля марки «KIA SORENTO», д.н.з. «КАХОВКА», який знаходився біля будинку 3, вул. Інглезі м. Одеса, та який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого підпалив його за допомогою відкритого джерела вогню, викликавши тим самим його займання, тим самим вчинивши пошкодження чужого майна.
При цьому ОСОБА_7 , дотримуючись спільно узгодженого плану з невстановленою досудовим розслідуванням особою, користувачем месенджера «Telegram» з нікнеймом « ОСОБА_8 », здійснив відеозйомку підпалу автомобіля на власний мобільний телефон марки «Redmi 9A» IMEI (1) НОМЕР_1 , IMEI (2) НОМЕР_2 , після чого у цей же період часу в ході спілкування з останнім в месенджері «Telegram» передав йому відеозапис підпалу з метою подальшого одержання грошової винагороди.
04.03.2026 року. ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.
04.03.2026 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 28.01.2026;
- протоколом огляду відкритої інформації, яка міститься в Інтернет мережі від 03.03.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03.03.2026;
- протоколом обшуку від 04.03.2026 за місцем проживання ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 ;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, зазначивши при цьому, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину в період іспитового терміну за вироком Київського районного суду міста Одеси, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може переховуватися від органів досудового розслідування; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, просив задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.
Захисник та підозрюваний заперечували проти клопотання, оскільки вважають що ризики не доведені,просили суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту,оскільки підозрюваний визнає провину, співпрацює зі слідством та бажає відшкодувати завдані сбитки.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню на підставі наступного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує ризики передбачені ст.177 КПК України, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання (за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі), той факт, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Фокс Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 (п. 32 справи), а також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п. 175 справи), що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.
При цьому, КПК України, не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з'ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років позбавлення волі, що, згідно ст. 183 ч. 2 п. 4 КПК України, дозволяє обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, Київським районним судом м. Одеси 19.11.2025 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено вирок та визнано його винним у кримінальному правопорушенні передбаченим, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з відтермінуванням покарання строком на 2 роки.
На даний час встановлено лише частину свідків, які можуть дати конкретні покази відносно підозрюваного, однак досудове розслідування відносно нього лише розпочато та проводиться збір доказової бази, у зв'язку з чим він має виконувати процесуальні обов'язки, які мають забезпечити об'єктивне та всебічне досудове розслідування в найкоротші строки.
ОСОБА_7 вчинив злочини в умовах агресії російської федерації та здійснив умисне знищення чужого майна шляхом підпалу (військового автомобілю), тобто загально небезпечним способом, а саме злочин який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей, суспільства, та перешкоджання законній діяльності ЗСУ, у зв'язку з чим відносно нього не може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також, вказані обставини не дозволяють застосувати відносно підозрюваного запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки. Крім цього, у разі визнання підозрюваного винним, йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років позбавленням волі, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність, чим може зашкодити виконанню покладених на неї процесуальних обов'язків.
Крім того, необхідно прийняти до уваги, що підвищена суспільна небезпека злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , полягає в тому, що в Україні введено воєнний стан в умовах агресії російської федерації, а останній підозрюється в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу та перешкоджанню законної діяльності ЗСУ, та знаходячись на свободі зможе вчинити агресію в умовах воєнного стану та продовжити співпрацю з представниками РФ або на протидію законній діяльності ЗСУ.
Підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість злочинів у вчиненні яких він на цей час підозрюється, а саме у вчиненні тяжкого злочину за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження.
Також може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки в ході проведення слідчих дій були залучені поняті та підозрюваному надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних та будучи обізнаним про хід досудового розслідування може незаконно впливати на зазначених свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою дачі ними завідомо неправдивих показань/висновків, а також перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином.
Зазначені обставини, відповідно до ст. 177 КПК України, є підставою до обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо з причин, які зазначені вище. Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо у зв'язку з наявністю вищевказаних обставин, зазначених у ст.178 КПК України.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або за наявності паспорту для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.
Одночасно з цим, з огляду на військову агресію російської федерації проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, а тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, не виключають такої можливості.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на тій стадії; що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_7 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Стосовно вказаного ризику (як підстави застосування запобіжного заходу, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК), слід зауважити, що застосування запобіжного заходу, який оптимально відповідає конкретним обставинам кримінального провадження, багато у чому визначається характером (властивостями вчиненого злочину), одним з важливіших серед яких є тяжкість пред'явленого обвинувачення. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від неї (тяжкості) залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Взявши до уваги вище викладене, можна дійти висновку, що у разі обрання відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, це не забезпечить виконання ним як підозрюваним, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченим, покладених на нього ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків, та він матиме змогу вчиняти інші злочини.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Кожен з вищезазначених ризиків, знаходить своє підтвердження у зібраних матеріалах, які додані до клопотання та обґрунтовують доводи органів досудового розслідування та прокуратури.
Наявність же ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити одну чи кілька із наведених дій як другу складову підстави обрання запобіжного заходу, означає наявність даних, які свідчать про обґрунтовану ймовірність вчинення ним таких дій.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, а також той факт, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину в період іспитового строку, слідчий суддя вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 - 442-1 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.114-1, ч. 2 ст. 194 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 02.05.2026 року включно.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 02.05.2026 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя (підпис) ОСОБА_1