Справа № 946/1345/26
Провадження № 1-кс/946/410/26
03 березня 2026 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 26.02.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, -
27.02.2025 до суду надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 26.02.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначив, що 26.02.2026 року дізнавачем СД Ізмаїльського РВП ГУНП ОСОБА_4 було винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим малолітнього ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками ч. 1 ст. 182 КК України. Копію постанови отримав 26.02.2026 року. Вважає постанову дізнавача незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Підставою для відмови стало твердження дізнавача про відсутність об'єктивних даних, які б підтверджували факт заподіяння моральної шкоди дитині саме кримінальним правопорушенням. Однак, дізнавач проігнорувала той факт, що саме для встановлення цих даних і здійснюється досудове розслідування. Всупереч вимогам ст. 55 КПК України, дізнавач фактично переклала на заявника обов'язок довести наявність складу злочину ще до моменту набуття статусу потерпілого, що є неприпустимим. Право бути визнаним потерпілим виникає з моменту подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення, а не після збору всіх доказів слідством. Дізнавачем не було виконано жодних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на перевірку його доводів. Його, як законного представника дитини, навіть не було викликано для надання пояснень. Не було допитано працівників дитячого садка, не витребувано документи щодо створення комісії. Висновки про «припущувальний» характер його заяви зроблені без належної перевірки. У постанові не надано оцінки тому факту, що дії щодо збору та обговорення інформації про стан психічного розвитку його дитини (наявність особливих освітніх потреб та затримки психічного розвитку) могли відбуватися без його згоди, що прямо підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 182 КК України (порушення недоторканності приватного життя).
Скаржник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги скарги підтримує.
Дізнавач та прокурор про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися.
Проте, дізнавач СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 03.03.2026 року надала письмові заперечення на скаргу, в яких зазначила, що вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. У заяві скаржника зазначено, що дошкільним навчальним закладом створено комісію для спостереження за дитиною, яка має особливі освітні потреби. Разом з тим, створення комісії та здійснення педагогічного спостереження мають організаційно-освітній характер та самі по собі не свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Скаржником не наведено конкретних протиправних дій службових осіб, не зазначено способу, часу та обставин вчинення кримінального правопорушення. Твердження про заподіяння моральної шкоди носять припущувальний характер та не підтверджені жодними об'єктивними даними. До матеріалів не надано медичних або психологічних висновків, доказів негативних наслідків для психічного стану дитини, інших документів, які б свідчили про заподіяння шкоди саме кримінально караними діями. Під час досудового розслідування перевірено доводи заявника щодо можливого незаконного збору та розповсюдження відомостей про малолітню. Станом на момент винесення постанови об'єктивних даних, які б підтверджували факт незаконного збирання, використання чи розповсюдження інформації про дитину, не встановлено. З моменту внесення відомостей до ЄРДР минуло незначний строк, протягом якого здійснювались першочергові слідчі дії. На момент прийняття рішення відсутні фактичні дані, що підтверджують наявність складу кримінального правопорушення та заподіяння шкоди. Визнання особи потерпілою за відсутності таких даних суперечило б вимогам КПК України та призвело б до безпідставного надання процесуального статусу. Просить скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Розгляд справи провести без участі дізнавача.
В силу ст. 107 КПК технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В ході розгляду скарг встановлено, що в провадженні СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Згідно витягу з ЄРДР, кримінальне провадження № 12026166150000061 внесено 20.02.2026 за ст. 182 ч. 1 КК України на підставі ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.02.2026 (справа №946/899/26).
23.02.2026 ОСОБА_3 звернувся до дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області з заявою про визнання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпілою особою, оскільки кримінальним правопорушенням дитині завдано моральної шклди.
Постановою дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 26.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 , поданої в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 від 23.02.2026 щодо визнання малолітню дитину потерпілою в рамках кримінального провадження №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Питання не вчинення будь-яких дій, обов'язок вчинення яких покладено на слідчого нормами КПК, вирішуються суто в порядку, передбаченому КПК України для оскарження бездіяльності слідчого.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як вбачається із оскарженої постанови, вона була прийнята у зв'язку із тим, що під час розгляду заяви встановлено, що заявником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про вчинення щодо малолітньої дитини будь-якого кримінального правопорушення, не зазначено протиправних дій конкретних осіб, а також не надано жодних об'єктивних даних чи доказів, що підтверджують факт заподіяння дитині моральної, фізичної або майнової шкоди. Наведені у заяві доводи носять припущувальний та оціночний характер, зводяться до незгоди із організаційними заходами дошкільного навчального закладу щодо спостереження та оцінки освітніх потреб дитини. Відповідно до вимог Кримінальний процесуальний кодекс України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Обов'язковою умовою набуття статусу потерпілого є наявність об'єктивних даних про заподіяння шкоди саме кримінальним правопорушенням. На теперішній момент в ході досудового розслідування не здобуто даних про подію кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , відсутні докази заподіяння їй шкоди та причино-наслідковий зв'язок між діями працівників закладу освіти і можливою шкодою, підстави для визнання її потерпілою відсутні. Також станом на час прийняття процесуального рішення об'єктивних даних, які б підтверджували факт незаконного збирання, накопичення, використання або розповсюдження відомостей про малолітню особу будь-якими працівниками дошкільного навчального закладу чи іншими особами поки встановлено не було. За таких обставин твердження про незаконний збір або розповсюдження інформації на даному етапі досудового розслідування носять припустимий характер та не підтверджені фактичними даними, що у розумінні вимог Кримінальний процесуальний кодекс України виключає можливість їх покладення в основу рішення про визнання малолітнього потерпілим.
Отже, висновки постанови зводяться лише до констатації, що малолітньої дитині не завдано шкоду і відсутні підстави для визнання її потерпілою.
Однак, в оскаржуваній постанові не наведено аналізу спричиненої особі шкоди, не наведено аргументів, чому на думку дізнавача не спричинено злочином шкоди особі.
Також, у постанові не здійснений аналіз тверджень заявника щодо спричинення її дитині шкоди та не наведено аргументів чому, на думку дізнавача, ці аргументи не є підставою для задоволення заяви.
Істотним для вирішення питання про визнання особи потерпілим є саме факт завдання певній особі шкоди певним кримінальним правопорушенням.
Наведені дізнавачем в оскаржуваній постанові твердження по суті наявності складу кримінального правопорушення можуть бути викладені в постанові про закриття кримінального провадження, а не в постанові про відмову у визнання особи потерпілою.
Особа є потерпілою з моменту внесення даних про злочин до ЄРДР, а не тоді коли зібрано вичерпний перелік доказів наявності складу кримінального правопорушення.
В повідомленні про злочин від 29 січня 2026 року, ОСОБА_3 зазначив про факт дискримінації, незаконного збору та розголошення персональних даних стосовно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зроблений дізнавачем у постанові про відмову у визнанні ОСОБА_3 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потерпілим висновок є передчасним.
Відмовою у визнанні ОСОБА_3 потерпілим він позбавлений прав як учасник кримінального провадження на участь у збиранні та наданні доказів. Вказаною відмовою у визнані ОСОБА_3 потерпілим порушено принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 26.02.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України .
Також, враховуючи все вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання уповноваженого дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 23.02.2026 в рамках кримінального провадження №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України відповідно до положень ст.55 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 26.02.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України
Керуючись ст.ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 26.02.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 26.02.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України .
Зобов'язати уповноваженого дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 23.02.2026 в рамках кримінального провадження №12026166150000061 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України відповідно до положень ст.55 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 05.03.2026р. о 10:50 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1