Справа № 127/5479/26
Провадження №11-сс/801/203/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького суду Вінницької області від 24.02.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025020010001498 від 29.11.2025 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2026 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 квітня 2026 року (включно).
Згідно клопотання встановлено наступне.
ОСОБА_7 , маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, востаннє засуджений вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021, будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, 29.11.2025, близько 19.00 год., маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, зайшов до приміщення кав'ярні «Рай кава», що по проспекту Коцюбинського, 76, в місті Вінниці, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_9 ».
Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужими грошовими коштами, діючи повторно, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, відкрито, дістав зі своєї сумочки пристрій, призначений для стрільби шумовими патронами, який ззовні схожий на вогнепальну зброю, та дістав патрон до патронника, демонстративно тримаючи цей пристрій в руках та спрямовуючи його в бік потерпілої ОСОБА_10 , тобто створюючи таким чином загрозу нанесення цим пристроєм тілесних ушкоджень потерпілій, яка сприйняла цю загрозу, як реальну та відчула страх за своє життя та здоров'я, після чого висунув вимогу, щодо передання йому грошових коштів, які знаходились в касі кав'ярні.
Переживаючи за своє життя та здоров'я ОСОБА_10 , будучи в шоковому стані, почала вмовляти ОСОБА_7 не заподіювати їй шкоду та покинути приміщення кав'ярні.
Після чого ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своєї вимоги щодо передачі грошових коштів, розуміючи свою перевагу у фізичній силі, з метою сприйняття його погроз як реальних, вчиняючи таким чином психологічне та фізичне насильство, зайшов за барну стійку та підійшов до потерпілої в притул, тримаючи пістолет в руках, відчинив шухляду каси, звідки заволодів грошовими коштами в сумі одна тисяча шістсот гривень, які поклав до кишені своєї куртки в яку був одягнутий.
Заволодівши зазначеним грошовими коштами ОСОБА_7 залишив місце скоєння злочину та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ФОП « ОСОБА_9 » матеріальної шкоди на суму одна тисяча шістсот гривень.
В подальшому, ОСОБА_7 , маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, востаннє вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021, будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, 29.11.2025, близько 20.10 год., маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, зайшов до приміщення кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по вулиці Пирогова, 23, в місті Вінниці, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_11 ».
Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужими грошовими коштами, діючи повторно, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, відкрито, дістав зі своєї сумочки пристрій, призначений для стрільби шумовими патронами, який ззовні схожий на вогнепальну зброю, та дістав патрон до патронника, з метою сприйняття його погроз як реальних, вчиняючи таким чином психологічне та фізичне насильство, демонстративно тримаючи цей пристрій в руках та спрямовуючи його в бік потерпілої ОСОБА_12 , тобто створюючи таким чином загрозу нанесення цим пристроєм тілесних ушкоджень потерпілій, яка сприйняла цю загрозу як реальну та відчула страх за своє життя та здоров'я, після чого висунув вимогу, щодо передання йому грошових коштів, які знаходились в касі кав'ярні.
Переживаючи за своє життя та здоров'я ОСОБА_12 , будучи в шоковому стані, відчинила шухляду каси, звідки дістала грошові кошти в сумі одна тисяча п'ятсот гривень, які передала ОСОБА_7 , який в свою чергу поклав їх до кишені своєї куртки в яку був одягнутий.
Заволодівши зазначеним грошовими коштами ОСОБА_7 залишив місце скоєння злочину та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ФОП « ОСОБА_11 » матеріальної шкоди на суму одна тисяча п'ятсот гривень.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2026 року, постановити нову ухвалу, обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_2 .
В разі якщо суд дійде до висновку про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до ОСОБА_7 визначити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2026 року, зобов'язати прокурора ОСОБА_8 доказами обгрунтувати тримання його під вартою.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що судом не в повній мірі врахована особа обвинуваченого, який має постійне місце проживання, сприяв органам досудового розслідування у встановлені обставин справи, незважаючи на те, що являється раніше судимим обвинувачений жодного разу не ухилявся від явки до правоохоронних органів.
Недоведено прокурором необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України та не врахував положення Європейської конвенції з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, застосувавши до ОСОБА_7 найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також суд не визначив розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого мотивовано тим, що прокурором не було наведено достатніх обгрунтованих доказів висунутого обвинувачення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , який просив задоволити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1, ч. 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020010001498 від 29.11.2025.
18.02.2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025020010001498 від 29.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України скерований до Вінницького міського суду.
Підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким міським судом Вінницької області ще не призначено.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який в разі доведення його винуватості, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, та дійшов вірного висновку, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчиняти нові кримінальні правопорушення; переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Твердження апеляційної скарги захисника, що слідчим суддею не враховано всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 178 КПК України є необгрунтованими.
Твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність обставин, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язного з триманням під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту є безпідставними.
Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, захисник фактично погоджується з наявністю ризиків, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.
При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Посилання захисника ОСОБА_6 на те, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, сприяв органам досудового розслідування у встановлені обставин справи, незважаючи на те, що являється раніше судимим обвинувачений жодного разу не ухилявся від явки до правоохоронних органів в даному випадку є недостатнім для твердження про наявність в нього міцних соціальних зв'язків, які спростовують обґрунтовані у клопотанні прокурора об'єктивно існуючі у провадженні ризики та не можуть бути достатніми стримуючими факторами його належної процесуальної поведінки.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Посилання апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , що прокурором не було наведено достатніх обгрунтованих доказів висунутого йому обвинувачення, суд апеляційної інстанції не приймає.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Слідчим суддею на даному етапі судового провадження вирішувалося лише питання щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2026 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Керуючись ст.422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційних скарг.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4