Дата документу 05.03.2026Справа № 554/4878/24
Провадження № 2/554/1603/2026
05 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 , відповідачки - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Юрій Володимирович, про стягнення заборгованості спадкодавця із спадкоємця, -
Позивач ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , у травні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Юрій Володимирович, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості спадкодавця із спадкоємця за борговим зобов'язанням (розпискою) від 11 серпня 2010 року у розмірі 792 740 грн., судовий витрат, які складаються із судового збору у розмірі 7 927 грн. 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування позову вказав, що 11.08.2010 року ОСОБА_6 отримала у борг від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, які зобов'язалася повернути на першу вимогу. Боргова розписка була написана в присутності доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , яка особисто підтвердила факт отримання в борг ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 20 000 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, у зв'язку з чим 01.02.2022 року Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В. зареєстровано спадкову справу за номером у спадковому реєстрі № 69066129. 31.05.2022 року приватному нотаріусу Шкляр Ю.В. було направлено претензію про повернення грошових коштів по борговим розпискам. У відповіді приватний нотаріус Шкляр Ю.В. повідомила, що претензія зареєстрована 02.06.2022, спадкоємцям померлої ОСОБА_6 направлено копію претензії та у супровідному листі їм роз'яснено зміст ст.ст. 1281, 1282 ЦК України. Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що спадкоємцем належного ОСОБА_6 майна є ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки, площею 4,57 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Полтавська область, Полтавський район (до ліквідації - Диканський), Водянобалківська сільська рада, кадастровий номер: 5321082600:00:005:0042, та житлового будинку, загальною площею 86,8 кв.м., із будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_2 01.02.2022, протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини, передбаченого ст. 1270 ЦК України, подала заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, отримала свідоцтва про прийняття спадщини за законом, тому вважається такою, що прийняла у спадщину все майно, в тому числі і зобов'язання. Враховуючи, що до складу спадщини ОСОБА_6 увійшло і невиконане грошове зобов'язання, ОСОБА_2 прийняла спадщину, тому вона зобов'язана і задовольнити вимоги кредитора. На направлену Вимогу про повернення грошових коштів від 13.02.2024 року у строк до 14.03.2024 року ОСОБА_2 не відреагувала. Зазначає, що станом на 02.05.2024 року, відповідно до курсу НБУ, курс гривні щодо долара США, становить 39, 6370 грн., отже 20 000 грн. в еквіваленті до гривні становить 792 740 грн. Враховуючи, що заборгованість ОСОБА_6 залишилася непогашеною, звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 10 травня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
Від відповідача ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_7 , до суду надійшли клопотання про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позов, в якому прохає у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування відзиву посилається на те, що відповідач факт написання розписки та отримання коштів заперечує. Згідно наявних після смерті ОСОБА_6 записів останньої вбачається, що почерку у розписці та особистих записах померлої різний. Сама по собі розписка містить виправлення, не має розшифрування підпису ОСОБА_6 , також у ній не вказано, що кошти беруться саме у борг, як це розписано у претензії та позовній заяві. Вказана розписка є спірною, оскільки написана не ОСОБА_6 , у ній відсутні основні вимоги щодо викладення обставин у розписці, також не зрозуміло хто саме був підписантом вказаної розписки. Вказує, що згідно з розпискою від 2010 року ОСОБА_6 лише зобов'язалася віддати позивачу грошові кошти у сумі 20 тисяч доларів , а не повернути отриману у борг суму коштів, а тому правовідносини за договором позики є недоведеними. Розписка від 2010 року не підтверджує факт отримання ОСОБА_6 коштів у борг, не написана власноручно та має не точні відомості, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів.
Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року продовжено відповідачу строк для подачі відзиву та прийнято відзив, встановлено строки для подачі відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року призначено судову почеркознавчу експертизу, зупинено провадження по справі.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року поновлено провадження по справі для вирішення клопотання експерта.
Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року зупинено провадження по справі до отримання експертного висновку.
Ухвалою суду від 05 січня 2026 року поновлено провадження по справі.
Від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказала, що факт передачі коштів в даному випадку підтверджується розпискою, яку було підписано 11.08.2010 року спадкодавицею ОСОБА_6 . Розписка містить суму отриманих коштів та дату їх повернення (перша вимога). Матеріали справи не містять доказів щодо повернення грошових коштів позичальником позикодавцю, що свідчить що ні в строк передбачений договором, ні на час розгляду справи кошти позивачу ОСОБА_4 не повернуті. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що розписка не відповідає нормам матеріального права, а також, що розписка підписана не ОСОБА_6 , без відповідного її волевиявлення.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях. Також зробила заяву, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані до суду в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засідання пояснила, що у її матері було тяжке матеріальне становища, оскільки хворів її син, а тому вона звернулася до ОСОБА_4 за позикою, оскільки знала його, так як він користувався її паєм. У 2010 році вона дійсно брала у ОСОБА_4 10 000 грн., а у 2015 році ще 15 000 грн., але це не були 20 000 доларів США. В дату написання розписки її мати ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 дійсно заїхали до неї, щоб вона написала розписку, оскільки мати в силу віку цього не могла зробити. Мати їй сказала, щоб вона писала все, що їй скажуть, оскільки дуже потребувала коштів. Розписка була написана дуже швидко, в ній не зазначено, ні де хто живе, міститься помилка в паспорті, всі реквізити не дотримані. В розписці немає посилання, що її мати згодна з текстом розписки, тому така розписка не підтверджує правочину.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що згідно висновку експерта, текст розписки написаний відповідачем, а не складена особою, яка начеб-то її писала. Яким чином виконаний підпис від імені матері відповідача невідомо. Експертизу підпису виконати не змогли, так як зразків підпису ОСОБА_8 немає. Таким чином, розписка є недійсною та нікчемною, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Також заявив, що докази понесених судових витрат будуть надані в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно оригіналу Розписки від 11.08.2010 року, ОСОБА_6 , паспорт НОМЕР_1 виданий Диканським РВ УМВС України 15 жовтня 1998 р. ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , отримала від ОСОБА_4 кошти у сумі 20 тисяч $, які зобов'язаний повернути на першу вимогу. Факт отримання коштів своєї мами ОСОБА_6 у повному обсязі підтвердила ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 код НОМЕР_4 Октябрським РОВД України (а.с.188).
Відповідно до висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Асатурова О.М. № СЕ-19/117-25/24580-ПЧ від 29.12.2025 року, текст розписки від 11.08.2010 року виконаний ОСОБА_2 (а.с.225-233).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла та 01 лютого 2022 року було заведено спадкову справу за № 04/2022 Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В., що слідує із повідомлення Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В. від 02.06.2022 року за № 23/02-14 (а.с.14-15).
31.05.2022 року ОСОБА_9 звернувся із претензією про повернення грошових коштів по борговій розписці від 11.08.2010 року до Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В. (а.с.11-13).
02.06.2022 року за № 23/02-14 Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В. повідомила ОСОБА_4 , що його претензія зареєстрована 02 червня 2022 року у Журналі реєстрації вхідних документів за № 07/02-14 та в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за порядковим номером № 17 та долучена до спадкової справи, а також, що спадкоємцям померлої ОСОБА_6 направлено копію його претензії та у супровідному листі роз'яснено зміст ст.ст. 1281, 1282 ЦК України (а.с.14-15).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 359404742 від 21.12.2023 року, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності частки земельної ділянки площею 4,57 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321082600:00:005:0042, за адресою: Полтавська область, Диканський район, с/рада Водянобалківська, на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1318, виданого 21.12.2023 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В. (а.с.18).
Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1318 від 21.12.2023, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_6 , 1939 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донка ОСОБА_2 , 1959 р.н.. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з частки земельної ділянки площею 4,57 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321082600:00:005:0042, за адресою: Полтавська область, Диканський район, с/рада Водянобалківська (а.с.19).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 359405008 від 21.12.2023 року, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності частки земельної ділянки площею 4,5 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321082600:00:005:0042, за адресою: Полтавська область, Диканський район, с/рада Водянобалківська, на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1319, виданого 21.12.2023 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В. (а.с.20).
Із свідоцтва про право на спадщину за законом №1319 від 21.12.2023, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_6 , 1939 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донка ОСОБА_2 , 1959 р.н.. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з частки земельної ділянки площею 4,57 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321082600:00:005:0042, за адресою: Полтавська область, Диканський район, с/рада Водянобалківська (а.с.21).
Також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 376921737 від 02.05.2024, ОСОБА_2 є власником житлового будинку, загальною площею 86, 8, житловою площею 34.5, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серії та номер 637 від 14.07.2023 року, виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В. (а.с.26-30).
Таким чином, спадкоємцем майна, належного ОСОБА_6 , є її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.
13.02.2024 року ОСОБА_4 направив ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів по розписці від 11.08.2010 року, яка останньою отримана 14.02.2024 року (а.с.22-25).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Так, відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року у справі № 202/7691/17 зазначено, що «правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12».
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц наголошено, що під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 зазначено, що «ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному спорі відповідач ОСОБА_2 заперечує факт отримання коштів у борг спадкодавцем ОСОБА_6 , посилаючись на нікчемність та недійсність розписки, зокрема, через відсутність розшифрування підпису ОСОБА_6 , наявність у розписці виправлень, написання її іншою особою, відсутність вказівки про те, що кошти беруться саме в борг.
Однак, вказані заперечення відповідача судом спростовуються, з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦКУ встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отриман-
ня коштів.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Тож, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.
Враховуючи, що розписка від 11.08.2010 року містить підпис позичальника ОСОБА_6 , що не спростовано відповідачем, зокрема, останньою не ставилося питання щодо належності підпису у розписці ОСОБА_6 під час проведення почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено взяття в борг грошових коштів у розмірі 20 тисяч доларів США ОСОБА_6 у ОСОБА_4 .
Інші доводи відповідача щодо наявності у розписці виправлень, написання її іншою особою, відсутності вказівки про отримання коштів у борг не свідчать, що розписка не містить всіх істотних умов договору.
Дослідивши зміст цієї розписки та її відповідність чинному законодавству, суд вважає, що вона містить всі необхідні умови, притаманні договору позики, а тому доводи відповідача про її нікчемність та недійсність є неспроможними.
Так, зміст розписки є зрозумілим та нею зафіксовано всі основні умови про отримання грошових коштів в позику, на що вказують фрази про отримання коштів у сумі 20 тисяч $ та обов'язок їх повернути на першу вимогу. Під цим змістом розписки стоїть підпис, виконаний ОСОБА_6 , дата отримання коштів, зазначено особу ОСОБА_4 , якому кошти мають бути повернуті. Крім того, у позикодавця до теперішнього часу перебуває оригінал розписки, що свідчить про те, що позика не була повернута, а відсутність відміток на розписці про здійснення платежів свідчить про те, що жодного платежу на погашення позики не здійснено.
Ураховуючи, що саме до обов'язку позивача, як кредитора спадкодавця, належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, а також те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (ч.1 ст. 13 ЦПК України), приймаючи до уваги, що позивач прохає стягнути заборгованість у гривнях еквівалентно до долара США, приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 545 800 грн. ( курс долара США відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.01.2022 року (день відкриття спадщини) становить 27, 2976 грн. за 1 долар США х 20 000 доларів США).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 792 740 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки помилково розраховані станом на час звернення до суду з позовом (02.05.2024), тоді як вірним є стягнення заборгованості на день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суд зазначає, що позивачем пред'явлено вимогу як кредитором спадкодавця до спадкоємця боржника у строки, визначені статтями 1281, 1282 ЦК України, а також до спадкоємця, яка прийняла спадщину. Наявність інших спадкоємців після померлої ОСОБА_6 судом не встановлено.
Вказані обставини відповідачем не заперечувалися.
Також судом встановлено, що відповідач не заперечувала проти обсягу спадкового майна та що його вартість є більшою за зобов'язання спадкодавця, обов'язок доведення чого покладено саме на спадкоємця (див. постанову Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/4108/18).
З огляду на викладене, наявність невиконаних боргових зобов'язань спадкодавця, факт прийняття спадщини відповідачем після смерті позичальника, наявність спадкового майна, ненадання відповідачкою доказів того, що вартість боргу перевищує вартість успадкованого майна, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 545 800 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України та стягує із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам у сумі 5 458, 00 грн. (68, 85 %).
Питання про стягнення витрат на правову допомогу судом не вирішується, оскільки сторонами зроблено заяви про подачу доказів понесення судових витрат в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263,265, 268, 354 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за борговим зобов'язанням (розпискою) від 11 серпня 2020 року у розмірі 545 800 грн. , судовий збір у розмірі 5 458, 00 грн., а всього 551 258 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 05 березня 2026 року.
Суддя Л.І. Савченко