Дата документу 03.03.2026Справа № 554/2352/26
Провадження № 3/554/413/2026
«03» березня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ГУ ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, 36014) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, заступника генерального директора по реалізації ТОВ «Сенча», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
- за ч.1 ст. 155-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу №1094 від 16.02.2026 року, за результатами фактичної перевірки магазину, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського, 11, та належить ТОВ «Сенча», ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді заступника директора по реалізації ТОВ «Сенча», порушив встановлений законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: 22.01.2026 не забезпечив проведення розрахункової операції через РРО на повну суму покупок та не видав розрахункових документів.
Відповідно до протоколу №1096 від 16.02.2026 року, за результатами фактичної перевірки магазину, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 41/28, та належить ТОВ «Сенча», ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді заступника директора по реалізації ТОВ «Сенча», порушив встановлений законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: 22.01.2026 не забезпечив проведення розрахункової операції через РРО на повну суму покупки.
Відповідно до протоколу №1106 від 16.02.2026 року, за результатами фактичної перевірки магазину, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка,78А, та належить ТОВ «Сенча», ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді заступника директора по реалізації ТОВ «Сенча», порушив встановлений законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: 22.01.2026 не забезпечив проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО на повну суму покупки.
Дії особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_2 не визнав вину у вчиненні адміністративних правопорушень та заявив клопотання про закриття провадження по справі за відсутності в його діях складу правопорушення, зазначивши, що він не є суб?єктом відповідності, оскільки він займає посаду заступника керівника і в його посадові обов?язки не входить забезпечення проведення розрахунків, на підтвердження своїх доводів просив долучити посадову інструкцію.
Суд, вислухавши доводи правопорушника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За приписами ч. 1 ст. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або нес бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість об?єднання адміністративних матеріалів №554/2352/26 (провадження №3/554/413/2026), №554/2364/26 (провадження №3/554/415/2026) та №554/2417/26 (провадження №3/554/417/2026) у відношенні ОСОБА_1 в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру №554/2352/26 (провадження №3/554/413/2026) та розглядати вказані справи одночасно.
Підставами для складання протоколів про адміністративне правопорушення № 1094, № 1096, № 1106 стосовно ОСОБА_1 були виявлення випадків порушення проведення у магазинах, що належать ТОВ «Сенча», розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
Частиною 1 ст. 155-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Об'єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій.
Об?єктивна сторона правопорушення виражається полягає у порушенні встановлених законом правил проведення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Це охоплює невикористання РРО/ПРРО, невидачу чеків, неналежне ведення обліку або звітності
Суб?єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суб?єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов?язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до суду направлені наступні матеріали: протоколи про адміністративне правопорушення № 1094 від 16.02.2026, № 1096 від 16.02.2026 та № 1106 від 16.02.2026, акти фактичної перевірки та пояснюючі записки до них.
Проте, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу, який б підтверджував, що ОСОБА_2 є особою, яка здійснює розрахункові операції чи є посадовою особою, на яку покладено відповідні обов?язки.
При цьому, відповідно до посадової інструкції заступника генерального директора по реалізації, затвердженої генеральним директором Ю. Колєсніком 24.07.2024 року, визначено обов'язки останнього, серед яких відсутня організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Крім того, генеральним директором ТОВ «Сенча», а отже керівником товариства є ОСОБА_3 .
Суд зауважує, що сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Крім того, обов?язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка складає відповідний протокол та не може бути перекладено на суд.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому усі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Враховуючи наведене вище та розглядаючи справу на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, які є конституційними засадами судочинства, суд приходить до висновку, що доказами, які містяться в матеріалах справи, не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Згідно зі статтею 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 36, 155-1 ч.1, 245, 247, 251, 272, 283, 284, 294 КУпАП -
Об?єднати адміністративні матеріали №554/2352/26 (провадження №3/554/413/2026), №554/2364/26 (провадження №3/554/415/2026) та №554/2417/26 (провадження №3/554/417/2026) у відношенні ОСОБА_1 в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру №554/2352/26 (провадження №3/554/413/2026).
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА