Справа № 527/3489/25
Провадження № 2/533/132/26
05 березня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14 листопада 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором від 22.01.2023 № 574983 у загальному розмірі 21419,93 грн.
Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень; розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач просив витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію.
Процесуальні дії/рішення у справі
Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2025 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області.
29 грудня 2025 року цивільна справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Козельщинського районного суду Полтавської області від 29.12.2025 справу розподілено головуючій судді Козир В.П. (а.с. 69).
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 05 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 05 березня 2026 року (а.с. 70-72).
Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» інформацію.
19.01.2026 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 82-85).
19.01.2026 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 88-89).
28.01.2026 від позивача надійшли письмові пояснення (а.с.90-96).
Представник позивача у судове засідання 05.03.2026 не з'явився, у письмових поясненнях просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.77), у відзиві на позовну заяву просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити, розгляд справи провести без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 1-5, 90-96)
22.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 (надалі - відповідачка) укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 574983 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти у розмірі 2500,00 грн, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.
Однак відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору.
01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 574983, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит».
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідачки перед позивачем становить 21419,93 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2499,98 грн та заборгованість за процентами - 18919,95 грн.
Також, позивач зазначав, що відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення заборгованості.
Не погодившись з аргументами відповідачки, викладених у відзиві на позовну заяву, у письмових поясненнях позивач зазначав, що укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідачки, оскільки саме вона зареєструвалась в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Селфі Кредит», заповнила заявку, встановленої форми на сайті для отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище, ім'я та по-батькові, податковий номер, контактні дані, адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, а також інші точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію є належним та допустимим доказом укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою не був би укладений.
ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 . Довідка про ідентифікацію так само підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначав, що у справах про стягнення заборгованості довідка про ідентифікацію - це документ, що підтверджує зв'язок особи (позичальника, боржника) з певним ідентифікаційним номером (кодом), або документ, що містить інформацію для ідентифікації особи в банківських, фінансових чи юридичних процесах. У даному випадку - зв'язок позичальника із кредитним договором. Дана довідка про ідентифікацію є належним та допустимим доказом, містить усі необхідні реквізити, та засвідчена підписом та печаткою уповноваженої на це особи, директором ТОВ «Селфі Кредит».
Щодо нарахування заборгованості, позивач звертав увагу суду, що детальний розрахунок заборгованості, який є додатком до поданої товариством позовної заяви, містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такого, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже місить відомості про позичальницю та номер і дату кредитного договору.
Також позивач зазначав, що внесення платежу відповідачкою можна вважати як дії щодо визнання боргу та погодження з умовами кредитного договору. Окрім того сторони чітко і недвозначно визначили в умовах кредитного договору № 574983 від 22.01.2023 можливість нарахування процентів. Отже, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору.
Для спростування викладених зауважень відповідачкою щодо неповідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором позивача зазначав, що 14.11.2025 відповідачці було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яку було додано до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 574983 від 22.01.2023. У досудовій вимозі, позивачем зазначалося, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 01022024 від 01.02.2024.
При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 129 Конституції України, статтю 47, 205, 207, 509, 512, 526, 625-629, 638, 639, 652, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статті 12, 81, 133, 141, 175, 211 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та правові висновки Верховного Суду у справі №404/502/19 (постанова від 23 березня 2020 року), у справі №732/670/19 (постанова від 09 вересня 2020 року), у справі № 204/7787/21 (постанова від 11 вересня 2024 року).
Позиція відповідача (а.с. 82-85)
Відповідачка не погодилась з позовними вимогами та просила суд позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, судові витрати та витрати на професійну правову допомогу залишити за позивачем.
У відзиві на позовну заяву відповідачка навела свої аргументи проти позовних вимог, які є такими:
1)позивач не надав доказів переходу права вимоги за її кредитними зобов'язаннями, оскільки надані позивачем копії документів не можуть підтвердити факту переходу права вимоги, щодо кредитних зобов'язань; сумнів у дійсному переході права вимоги виникає у зв'язку з тим, що вона не отримувала повідомлення ні від фактора, ні від клієнта, хоча відповідно до додаткової угоди клієнт зобов'язаний був це зробити; матеріали справи не містять копій платіжних документів щодо оплати від фактора за відступлення права вимоги, як це передбачено розділом 3 договору факторингу;
2)жоден із кредитних договорів не підписаний нею, матеріали справи не містять будь- які докази укладення електронних договорів з нею. Вона не підписувала ніякі договори, що додані до позовної заяви, з їхніми умовами не знайома, заперечує факт отримання одноразового ідентифікатора, факт заповнення заявок та взагалі входу на сайт кредитодавця, внаслідок чого обставини щодо надсилання та введення одноразового ідентифікатора, чи надсилання на електронну адресу договору підлягають доказуванню позивачем. Вважає, що факт укладення договорів, що є підставою даного позову, не є доведеним позивачем;
3)позивач не надав розрахунків заборгованості по кредитному договору, з наданих позивачем документів неможливо встановити порядок нарахування заборгованості, а саме нарахування відбувалося поза межами строку договору, а вимоги щодо стягнення з неї інших платежів, взагалі- безпідставні.
Також відповідачка не погодилася зі заборгованістю за відсотками у сумі 18919,93 гривень. Відповідачка уважала, що у кредитному договорі були встановлені процентні ставки за користування позиками протягом 15 днів (у разі вчасного повернення суми позики), а також процентні ставки за понадстрокове користування позиками, тобто процентні ставки, що нараховувалися на прострочені суми позики.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором від 22.01.2023 № 574983, який не деталізований, оскільки не містить інформацію про процентну ставку або ставки, за якими здійснювалися нарахування процентів за користування позикою, період нарахування таких процентів, формулу нарахування процентів тощо.
Відповідно до пп. 9.2. п. 9 договору позики споживач ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, що розміщені на вебсайті, про те з цими Правилами вона не була ознайомлена і їй не було відомо про умови фінансового кредиту, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору а також, щодо процентної ставки за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, щодо пені, % за день та орієнтовна річна процентна ставка.
Тобто позивач при наданні послуг діє не прозоро і маніпулює цифрами і в майбутньому виставляє відсотки, які він забажає, а не погоджені з позичальником, як в її випадку, зазначивши орієнтовну річну процентну ставку - 103110,35, а такі відсотки не обґрунтовані, завищенні і не відповідають здоровому глузду.
Окрім цього, відповідачка звертала увагу суду, що дію карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» з 12.03.2020 продовжено до 30 червня 2023 року.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» звільняє споживача від відповідальності за прострочення зобов'язань за кредитним договором, у тому числі за кредитним договором про споживчий кредит зі строком погашення кредиту до одного місяця на період дії карантину.
При нормативному обґрунтуванні позову відповідачка посилалась статті 625, 1048 та пункт 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (постанова від 05 квітня 2023 року).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
22.01.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» (за договором -товариство) та ОСОБА_1 (за договором - споживач) укладено договір № 574983 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (надалі - кредитний договір), який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), відтвореним шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 1.1, 9.2, 9.6, р. 10 кредитного договору (а.с. 17-27).
Кредитний договір має терміни та визначення:
- Інформаційно-телекомунікаційна система товариства (ITC Товариства) - програмний комплекс, який включає вебсайт, облікову та реєструючу систему товариства та використовується товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення договорів про надання кредитів фізичним особам (споживачу), доступ до якої забезпечується через вебсайт;
- Особистий кабінет - захищена частина вебсайту, яка доступна споживачу для входу через вебсайт після його ідентифікації в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та/або за допомогою паролю до особистого кабінету, в якій споживач має можливість надати товариству свої ідентифікаційні/персональні дані/доступ до ідентифікаційних/персональних даних, укладати з товариством кредитні правочини, отримувати інформацію та документи, пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, інше), здійснювати дії щодо ініціювання продовження строку кредиту.
Згідно з п. 1.1 кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ITC товариства.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з п. 1.3 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 2500,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
У п. 1.4 кредитного договору зазначено, що строк кредиту 210 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.
Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Згідно з п. 1.4.1 кредитного договору у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій, формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до таких умов: стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (п. 1.5.1).
У п. 1.5.2 кредитного договору зазначено, що знижена процентна ставка 0,01 % у день застосовується відповідно до таких умов: якщо споживач до 06.02.2023 або протягом трьох календарних днів що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 кредитного договору).
Згідно з п. 1.7 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 103110,35 % річних (п. 1.7.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 28471,61 % річних (п. 1.7.2).
У п. 1.8 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22300,00 грн (п.1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 21478,75 грн (п. 1.8.2).
Згідно з п. 1.15 кредитного договору перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет, відповідно до п. 1.1 договору та з метою надання фінансових послуг споживачу товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації споживача (в тому числі здійснених з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами) з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:
- отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;
- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;
- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, отр-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;
- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб'єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 …
Згідно з п. 2.2 кредитного договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати 22.01.2023 або 23.01.2023…
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору (п. 2.4 кредитного договору).
Кредит вважається погашеним у день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5 кредитного договору).
У відповідності до п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Згідно з п. 4.1 кредитного договору товариство має право: 1) вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених договором;…3) укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення…
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору споживач зобов'язаний: 1) встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором…
У відповідності до п. 5.1 кредитного договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного у пп.5.3 договору.
Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України, цим договором (п. 6.1 кредитного договору).
У п. 8.2 кредитного договору зазначено, що споживач підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах споживча у розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» договору (або надані споживачем товариству окремо) належать саме споживачу та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні. Споживач погоджується та розуміє, що ці дані можуть бути використані товариством для здійснення взаємодії з ним, в тому числі з метою врегулювання простроченої заборгованості, що може виникнути за цим договором. така взаємодія здійснюється товариством з урахуванням вимог законодавства.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним (п. 9.2 кредитного договору).
У п. 9.6 кредитного договору зазначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронними підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання.
Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір уважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ITC товариства/зазначений в цьому договорі.
Уведення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
У р. 10 кредитного договору зазначено реквізити та підписи сторін договору, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідача « ОСОБА_1 », РНОКПП відповідачки ( НОМЕР_2 ); паспортні дані споживача; місце проживання: АДРЕСА_1 . Підпис електронним підписом одноразовим ідентифікатором 22.01.2023 ОСОБА_1.
Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 574983 від 22.01.2023, який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), передбачено: дату видачі кредиту/дату платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чисту суму кредиту/сума платежу за розрахунковий період, види платежів за кредитом, реальну процентну ставку, загальну вартість кредиту тощо (а.с.27 (на звороті) - 28).
В інформаційному повідомленні від споживача фінансових послуг, який було підписано електронним підписом споживача (відповідача), ОСОБА_1 підтвердила, що у випадку відступлення прав вимог за договором та/або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості за договором, право на взаємодію з третіми особами будуть мати відповідно новий кредитор та/або колекторська компанія, з урахуванням наданих нею підтверджень та інших даних зазначених в цьому інформаційному повідомлені (а.с. 28 на звороті).
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Селфі кредит» підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір № 574983 від 22.01.2023, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснено шляхом направлення одноразового ідентифікатора - К785; час відправки ідентифікатору позичальнику - 22.01.2023; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор, - НОМЕР_8 (а.с. 29).
У паспорті споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)», який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора К785, зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 22.01.2023, інформація зберігає чинність та є актуальною до 22.01.2023 (а.с. 15 (на звороті) - 16).
Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек», на виконання умов договору про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03.05.2022, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 2500,00 грн 22.01.2023, призначення платежу зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_3 (а.с. 30 на звороті).
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) (а.с. 88).
Відповідно до виписки за договором на рахунок ОСОБА_1 22.01.2023 відбулося зарахування переказу на карту № НОМЕР_3 у сумі 2500,00 грн (а.с. 89).
З розрахунку заборгованості за договором № 574983 від 22.01.2023, виконаним первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит», вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань станом на 01.02.2024 утворилась заборгованість у розмірі 21429,93 грн, яка складається зі заборгованості за тілом кредитом - 2499,98 грн; за процентами - 18919,95 грн (а.с. 31-37).
З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалося за 361 день, з яких з 22.01.2023 по 05.02.2023 проценти нараховувалися за ставкою 0,01 % (0,25 грн), а з 06.02.2023 по 17.01.2023 проценти нараховувалися за ставкою 2,2 % (55,00 грн) в день користування кредитними коштами.
Також з розрахунку вбачається, що відповідачкою було сплачено грошові кошти за користування кредитом у загальній сумі 113,77 грн, які були віднесені на погашення заборгованості за тілом кредиту - 0,02 грн та за користування процентами - 113,75 грн.
01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі - фактор) укладено договір факторингу № 01022024 (а.с. 38-42).
Відповідно до п. 6.1 договору факторингу у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.
Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою додатку 2 цього договору та виконання фактором вимог пункту 7.2 договору (п. 6.2.3 договору факторингу).
Згідно з п. 7.2 договору факторингу фактор сплачує клієнту фінансування шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена у пункті 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок протягом 2 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.
Сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2262337,25 грн (п. 7.1 договору факторингу).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 01.02.2024 № 74875 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплатило кошти ТОВ «Селфі кредит» у розмірі 2262377,25 грн відповідно до договору до договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 (а.с. 44).
У відповідності до акту приймання-передачі права вимоги реєстру боржників від 01.02.2024 до договору до договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-капітал» прийняло реєстр боржників кредитора кількістю 11562 (а.с. 43 на звороті).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 22.01.2023 № 574983 у загальній сумі 21419,93 грн, з яких: тіло кредиту - 2499,98 гривень; залишок по відсотках - 18919,95 грн (а.с. 43).
Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду
Відповідно до ст. 205 ЦК України (ЦКУ) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).
У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Карантин, установлений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), діяв на території України з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (тут та надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
За ч. 6 ст. 11 цього ж закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 2500,00 грн.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачки на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між відповідачкою та первісними кредитором не було б укладено.
Підписання договору відповідачкою підтверджується змістом договору та додатків до нього, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідачки; податковий номер відповідачки, серію та номер паспорта відповідачки; номера банківської картки (що за повідомленням банку належать відповідачці).
Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачка суду не надала, про таке не повідомляла та не стверджувала, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надала.
Отже, суд уважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачкою. Такі факти не були спростовані відповідачкою.
Адже заперечуючи факт підписання кредитного договору та отримання нею на номер телефону одноразового ідентифікатора відповідачка не надала жодних пояснень, яким чином її персональні дані (ПІБ, РНОКПП, серія та номер паспорту, номер банківської картки), відображені та зафіксовані у кредитному договорі, потрапили до кредитора в особі ТОВ «Селфі кредит». Також відповідачка не навела жодних розумних та обґрунтованих пояснень щодо походження грошових коштів, що у день укладення кредитного договору надійшли на її банківський рахунок, за реквізитами належного їй платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_3 ) у тій самій сумі, що зазначена у кредитному договорі як сума кредиту - 2500,00 грн. Отримана сума, що дорівнює сумі кредиту, одразу ж була використана відповідачкою на оплату на ігрових сайтах, що вбачається з виписки за договором (а.с. 89), замість того, щоб повернути ці кошти кредитору, якщо не відповідачка, а інша особа підписала договір кредиту від її імені.
Так, з кредитного договору вбачається, що зарахування кредитних коштів у сумі 2500,00 грн мало б відбуватися на банківську картки, зазначену у договорі (п.2.1 кредитного договору).
На платіжну № НОМЕР_3, яка за повідомленням банківської установи належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (у день укладення кредитного договору № 574983) було зараховано 2500,00 грн.
Суд також звертає увагу на те, що заперечуючи позовні вимоги у відзиві на позовну заяву відповідачка не заперечувала сам факт отримання кредитних коштів. Аргументи з боку відповідачки в основному будуються на тому, що позивач не довів чи не надав докази.
Разом з тим суд уважає, що відповідачка не була позбавлена права та можливості (з метою спростування позовних вимог та доведення своїх заперечень, наведених у відзиві на позовну заяву) самостійно надати суду виписку з банківського рахунку або ж довідку з банківської установи на підтвердження того, що за реквізитами платіжної картки, належної відповідачці, 22.01.2023 грошові кошти у сумі 2500,00 грн надійшли від іншої особи, а не від первісного кредитора. На противагу доводам позивача походження цих коштів з боку відповідачки не було підтверджено.
Тож суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою факт видачі первісними кредитором кредиту за спірним кредитним договором у сумі 2500,00 грн та зарахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на поточний банківський рахунок відповідачки за реквізитами платіжної картки, зазначеної у п. 2.1 договору.
Підсумовуючи викладене суд погоджується з аргументами позивача, викладеними ним у позовній заяві та у додаткових поясненнях, та вважає, що позивачем доведено факт укладення договору кредиту з додержанням письмової форми, визначеної законом, з дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». Такий договір підписаний відповідачкою шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 цього закону та умовами договору. Відповідачка отримала за кредитним договором грошові кошти шляхом зарахування таких коштів на її поточний банківський рахунок за реквізитами емітованої на її ім'я платіжної банківські картки, що була зазначена у п. 2.1 кредитного договору.
Доказів повернення відповідачкою коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.
Отже, факт отримання кредиту відповідачкою за спірним договором у розмірі 2500,00 грн є доведеним позивачем та не спростованим відповідачкою. Такий факт ґрунтується на умовах договору кредиту.
Факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.
Заперечення відповідачки, щодо недоведення позивачем факту переходу права вимоги позивачу від первісного кредитора, суд уважає безпідставними.
Позивачем надано всі докази на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором, а саме договір факторингу, платіжну інструкцію про сплату права вимоги за договором факторингу, витяг з реєстру боржників. Такі докази підписані, а їх копії завірені належним чином. Витяг з реєстру боржників належним чином завірений підписом представника позивача, містить підпис особи, що завірила такий витяг та його дату. Копія платіжної інструкції на підтвердження проведення повного розрахунку за набутим правом вимоги також міститься у матеріалах справи (а.с. 44). Ствердження відповідачки про відсутність такого доказу є хибними та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Щодо не отримання відповідачкою повідомлення ні від фактора, ні від клієнта про перехід права вимоги, то дійсно позивачем надано копію досудової вимоги від 14.11.2025 (а.с. 46), яка була адресовані ОСОБА_1 та в якій позивач повідомляв, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу № 01022024 від 01.02.2024, відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 574983 (надалі - кредитний договір), що укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Разом з тим позивачем не надано докази направлення такої досудової вимоги відповідачці. З цих підстав суд відхиляє таку вимогу як доказ повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги за її кредитним договором.
Разом з тим у відповідності до ст. 182 ЦК України невиконання фактором обов'язку з надання доказів відступлення права грошової вимоги факторові, є підставою для виконання боржником (відповідачкою) платіжу клієнтові (первісному кредитору) на виконання свого обов'язку за кредитним договором. Таке виконання боржником (відповідачкою) грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняло би боржника (відповідачку) від його обов'язку перед клієнтом (первісним кредитором). Разом з тим неповідомлення боржника про відступлене право вимоги не звільняє боржника від виконання обов'язку за договором взагалі. Оскільки відповідачка доказів виконання обов'язку за кредитним договором первісному кредитору не надала та про таке у відзиві не стверджувала, щонайменше з дня отримання позовної заяви з додатками знала про факт набуття позивачем права вимоги до неї, але погашення кредиту так і не здійснила, то суд відхиляє її аргументи як безпідставні.
Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за кредитом суд висновує таке.
У дослідженому судом кредитному договорі було встановлено загальний строк користування кредитом - 210 днів з періодичністю здійснення платежів за користування кредитними коштами кожні 15 днів. Саме через 210 днів сума кредиту, отримана відповідачкою від первісного кредитора, мала б бути повернута повністю, а не через 15 днів, як помилково уважала відповідачка.
Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становила 0,01 % до 06.02.2023 та 2,20 % за наступні дні користування кредитними коштами у межах договірного строку кредитування до 19.08.2023.
Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:
«Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».
Крім того ВП ВС у п. 122-128 цієї постанови роз'яснила таке:
«122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
124. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012 (на неврахування якої судом апеляційної інстанції посилається АТ «МР Банк») суд здійснив відповідне тлумачення умов кредитного договору.
125. Зокрема, суд установив, що кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. У випадку порушення позичальником установленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 36 % річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору (пункти 42, 43 вказаної вище постанови).
126. Здійснивши тлумачення умов кредитного договору, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (пункт 50 вказаної вище постанови).
127. Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.
128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).»
Суд уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.
У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови кредитного договору передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом (210 днів) та як міри відповідальності після настання строку погашення кредиту тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума кредиту за договором становить 2500,00 грн; строк правомірного користування кредитом - 210 днів; знижена процентна ставка - 0,01 %; стандартна процентна ставка - 2,20 %.
Відповідно до умов кредитного договору у відповідачки відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлений договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти нараховувалися за 361 день, з яких за період з 22.01.2023 по 05.02.2023 (15 днів) з розрахунку 0,01 % та з 06.02.2023 по 17.01.2024 (346 днів) з розрахунку 2,2 % у день користування кредитом.
Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою було здійснено оплати на погашення заборгованості у загальній сумі 113,77 грн, які первісним кредитором були віднесені на часткове погашення заборгованості за тілом кредиту (0,02 грн) та часткове погашення процентів за перші 17 днів користування кредитом (по 07.02.2023).
З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 2499,98 грн суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.
Також суд ураховує, що відповідачкою сплачено заборгованість за процентами за перші 17 днів користування кредитними коштами, а отже правомірне нарахування процентів можливо було здійснювати ще 193 дні (210-17 = 193).
Отже сума процентів за правомірне користування кредитними коштами буде складати - 10613,07 грн (2499,98 х 2,2 % х 193 = 10613,07).
Решта сума процентів, пред'явлена до стягнення, - 8306,88 грн (18919,95 - 10613,07 = 8306,88) - це проценти, нараховані на прострочену суму кредиту поза межами строку кредитування.
У період нарахування позивачем процентів за понадстрокове користування відповідачкою кредитом за кредитним договором введено військовий стан на території України.
Посилання відповідачки на Закону «Про споживче кредитування» та постанову КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» є безпідставним, оскільки карантин станом на дату закінчення строку кредитування (19.08.2023) вже не діяв.
Однак суд частково погоджується, з доводами відповідачки, що нарахування процентів здійснювалося поза межами строку кредитного договору. Однак строк договору становив 210 днів, а не 15 як уважала відповідачка.
Отже, суд зазначає, що відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов'язань за договором кредиту, звільняється від обов'язків сплачувати кредитору інші платежі, сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачкою зобов'язань за таким договором.
Доводи відповідачки про відсутність деталізованого розрахунку заборгованості суд відхиляє, адже позивачем надано повний, детальний, зрозумілий розрахунок заборгованості, перевірити який арифметично суд мав можливість.
Доводи відповідачки про неознаймлення нею з Правилами надання коштів суд уважає слушними та не бере до уваги Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (нова редакція) (а.с.6-15), які долучені до матеріалів справи, оскільки позивачем не доведено, що вони є складовою кредитного договору, а саме те, що вони існували саме в такій редакції у день підписання відповідачкою кредитного договору, і відповідачка розуміла, що саме ці Правила вона мала на увазі, підписуючи кредитний договір. Однак відхилення такого доказу не впливає на висновки суду у даній справі, оскільки текст кредитного договору, який суд уважає належним чином підписаним та укладеним, містить всі основі умови кредитування, обов'язкові для такого виду договорів.
Доводи відповідачки про несправедливі відсоткові ставки процентів за користування кредитом суд відхиляє, адже відповідачка такі умови кредитного договору не оспорювала, зустрічний позов не пред'являла.
Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 22.01.2023 № 574983 у розмірі 13113,05 грн, у тому числі: заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 2499,98 грн; заборгованість за процентами за правомірне користування кредитом - 10613,07 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами у сумі 8306,88 грн суд відмовляє за безпідставністю.
Розподіл судових витрат
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1, 2).
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (61,21 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1482,75 грн (2422,40 х 61,21% = 1482,75).
Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року №0107, укладений між адвокатом адвокатським об'єднанням «Апологет» (виконавець) в особі адвоката Усенка Михайла Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (а.с. 41), відповідно до якого відповідно до якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта (п.1.1); вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000,00 грн (п. 2.3); термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг (п.2.5);
2) детальний опис наданих послуг по акту №760 від 08.12.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року №0107, яка складається з: усна консультація клієнта, щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором -00 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі - 00 годин 30 хвилин; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 03 годин 30 хвилин; подання позовної заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. (а.с.48 на звороті);
3) акт №1297 наданих послуг від 08.12.2025, відповідно до якого адвокатським об'єднанням «Апологет» (виконавець) в особі адвоката Усенка Михайла Івановича надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» прийнято послуги згідно з договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2026 року №0107 відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №574983. Сума наданих послуг складає 8000,00 грн. Відповідно до п. 6 акту клієнт зобов'язаний зробити перерахування суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту (а.с. 48).
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката, договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі.
Відповідачка клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявляла.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (61,21 % від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем, на оплату правничої допомоги у сумі 4896,80 грн (8000,00 х 61,21 % = 4896,80).
Керуючись статтями 12, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 22.01.2023 № 574983 у загальній сумі 13113 гривень 05 копійок, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 2499 гривень 98 копійок; заборгованість за процентами - 10613 гривень 07 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог на суму 8306 гривень 88 копійок - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1482 гривні 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 4896 гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79029; ідентифікаційний код юридичної особи: 35234236; електронна пошта: legal@kredyt-kapital.com.ua; тел.80322989368, 8032298963).
Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович (місцезнаходження: м. Львів, а/с №45, 79029; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_6 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; тел.: НОМЕР_7 ).
Повне рішення складено та підписано суддею 05.03.2026.
Суддя В.П. Козир