Справа № 533/58/26
Провадження № 1-кп/533/26/26
05 березня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 42025172010000036 за обвинуваченням:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: село Бреусівка Козельщинського району Полтавської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; працює на посаді агронома ТОВ «Метекс Агро»; освіта повна вища; одружений; раніше не судимий; на утриманні неповнолітніх дітей не має; учасник бойових дій не являється; має статус учасника АТО; не є особою з інвалідністю; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,
У провадженні Козельщинського районного суду Полтавської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України.
За обвинувальним актом, затвердженим 20.01.2026 начальником Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, вчинених, зокрема, за таких обставин.
У статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції чинній станом на 01.04.2021) зазначено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього закону.
Згідно з підпунктом б пункту 1 частини 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього закону, є: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
У відповідності до абзацу 2 частини 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до вимог підпункту 3 п. 5 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (чинного станом на 01.01.2021) суб'єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 закону з додержанням таких вимог: декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду суб'єкта декларування у такій декларації зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади, перебування (проходження) на яких зумовили обов'язок подання такої декларації.
Згідно зі частиною другою статті 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (станом на 01.01.2021) повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
ОСОБА_4 , будучи депутатом Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області відповідно до рішення першої сесії восьмого скликання Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 06 листопада 2015 року, будучи суб'єктом декларування відповідно до підпункту б пункту 1 частини 1статті 3 Закону України « Про запобігання корупції», повноваження якого, у відповідності до вимог частини 2 статті 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», закінчилися у день відкриття першої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №721-р «Про визначення адміністративних центрів та затверджених територій територіальних громад Полтавської області Бреусівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області увійшла до складу Козельщинської селищної ради) тобто, 30 листопада 2020 року, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання декларації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, всупереч вимогам абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», за місцем, на той період часу, свого фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , не подав у період до 00 годин 00 хвилин 1 квітня 2021 року шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2020 рік, після припинення діяльності за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.
Відповідно до інформації Національного агентства з питань запобігання корупції у період з 01.01.2021 по 25.12.2025 ОСОБА_4 ніяких дій в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» для подання декларації не вчинив.
Згідно з реєстром декларація за минулий 2020 рік після припинення діяльності ОСОБА_4 не подана.
За даним фактом органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися в умисному неподанні суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», кваліфіковано за ст. 366-3 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення за ст. 366-3КК України у зв'язку зі закінчення строків давності. Вину свою визнав, каявся.
Прокурор у судовому засіданні погодився зі заявленим клопотанням та не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України. Уважав, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого становить 2 роки, і такий строк закінчився.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд дійшов таких висновків.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим законом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, минуло два роки.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням строків давності застосовується за таких умов:
1) вчинення особою кримінального правопорушення;
2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності;
3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду;
4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Саме такий правовий висновок зробив Верховний Суд при розгляді справи № 192/3301/16-к.
ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, яке відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України віднесено до кримінального проступку, санкцією якого станом на час вчинення діяння було визначено покарання у виді штрафу від двох тисяч п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Судом встановлено, що інкримінований ОСОБА_4 кримінальний проступок, передбачений ст. 366-3 КК України, було вчинено 01 квітня 2021 року; перебіг передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України дворічного строку давності не переривався і не зупинявся, а відтак на цей час строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчився.
Судом належним чином роз'яснені обвинуваченому підстави та наслідки закриття провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, безумовної можливості продовження судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, останній не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав. Також обвинуваченому роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не є реабілітуючою підставою.
Обвинувачений заявив, що підстави та наслідки звільнення за ст. 49 КК України йому зрозумілі і просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності.
Суд приходить до висновку, що обвинувачений, розуміючи зміст процесуальних дій, що відбувалися під час судового засідання, маючи безумовне та гарантоване законодавством право на судовий розгляд провадження та перевірку судом обґрунтованості обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, таким правом не скористався та не заперечував проти закриття провадження з нереабілітуючих підстав.
Окрім того, суд згідно з вимогами ч. 8 ст. 284 КПК України враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав.
На підставі наведеного, приймаючи до уваги, що з часу вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення і по день розгляду справи минуло більше 2-х років, у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про його ухилення від слідства та суду після вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення або про скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що викладені обставини справи у їх сукупності вказують на наявність достатніх правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 366-3 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження № 42025172010000036 від 27.11.2025 у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст. 44, п. 1 ч. 1 ст. 49, ст. 366-3 КК України, ч. 2 ст. 284, 285, ч. 4 ст. 286, 288, 369-372, 392 КПК України суд
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку зі закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 42025172010000036, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити сторонам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1