Справа № 945/379/26
Провадження 1-кс/945/53/26
про арешт тимчасово вилученого майна
04 березня 2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, -
встановив:
Прокурор Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні відомості про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 жовтня 2025 року за № 12025152260000330.
У провадженні СВ відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152260000330 від 01.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення про те, що мешканець Миколаївського району Миколаївської області здійснює незаконний збут наркотичного засобу, а саме канабісу.
26.02.2026 у період часу з 12:51 по 16:51 старшим слідчим СВ ВП №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_5 , 1994 р.н. В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: 16 предметів ззовні схожих на набої; 1 предмет ззовні схожий на набої; 4 предмети ззовні схожі на набої; мобільний телефон марки «Nubia V».
Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на майно - мобільний телефон, прокурор посилається на те, що вилучене майно є речовим доказом у справі, і на цьому речовому доказі можливо міститься інформація, яка має суттєве доказове значення.
Прокурор у судове засідання не прибув; про дату та час розгляду повідомлений. 04.03.2026 подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Власник майна у судове засідання не прибув, про дату та час розгляду клопотання повідомлений. 04.03.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_5 , в якій він не заперечував проти арешту.
Дослідивши документи, додані до клопотання, судом встановлено таке.
Тимчасове вилучення майна та арешт майна, на підставі п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Частиною 2 статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У судовому засіданні встановлено достатньо підстав вважати про те, що вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, у зв'язку з чим,
26.02.2026 у період часу з 12:51 по 16:51 проводився обшук, на підставі ухвали слідчого судді, за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_5 , 1994 р.н., під час якого виявлено та вилучено: предмети ззовні схожі на набої та мобільний телефон.
26 лютого 2026 року вилучене майно, відповідно до постанови про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025152260000330.
Отже, при розгляді клопотання встановлено, що тимчасово вилучене майно, під час обшуку, є речовими доказами, і з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення і відчуження, а також для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, необхідно здійснити захід забезпечення кримінального провадження - арешт, а тому наявні достатні правові підстави для задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 172, 173 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно:
- мобільний телефон марки «Nubia V», сірого кольору, IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 із сім картами мобільних номерів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , який поміщений до спец пакету PSP 1061325.
Ухвалу про арешт майна слід виконати шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування таким майном: мобільним телефоном «Nubia V».
На підставі ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала виконується негайно прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
04.03.2026