Справа № 569/24568/25
1-кс/569/1889/26
03 березня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майорf поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025181110000252 від 15.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_6 , переслідуючи корисливі мотив і мету, направлені на отримання грошової винагороди, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 26 вересня 2025 року, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, організувала незаконне переправлення через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час, за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
Зокрема, протягом вересня 2025, ОСОБА_6 , в ході телефонних розмов в мессенджері «WhatsApp» та особистої зустрічі, яка відбулась 26 вересня 2025 року у м. Сарни Рівненської області, детально роз'яснила ОСОБА_8 , що він разом з ОСОБА_9 зможуть безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану в напрямку республіки білорусь за грошову винагороду в сумі 7000 доларів США з кожного, за умови дотримання заздалегідь розробленого плану, який полягав у об'їзді контрольно-пропускних пунктів, розташованих в напрямку республіки білорусь, в тому числі, який розміщений між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району Рівненької області, передачі грошових коштів за вказані послуги та подальшу організацію їхнього перевезення ОСОБА_5 з с. Біле Сарненського району Рівненської області до державного кордону України поза пунктами пропуску.
При цьому, на виконання загального плану з організації незаконного переправлення ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 через державний кордон, ОСОБА_6 , надала вказівку останнім прибути 1 жовтня 2025 року в с. Орв'яниця Сарненського району Рівненської області, де вона мала їх зустріти для подальшої організації незаконного переправлення через державний кордон України в напрямку республіки білорусь.
Згодом, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , виконуючи вказівки ОСОБА_6 , 1 жовтня 2025 року близько 08 години 52 хвилин, прибули до заздалегідь обумовленого місця по вул. Центральна в с. Орв'яниця Сарненського району Рівненської області, де зустрілися з ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_6 , дотримуючись плану з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усунула перешкоди на їхньому шляху, а саме польовими дорогами пішим ходом провела ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повз контрольно-пропускний пункт Державної прикордонної служби України, який розміщений між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району Рівненької області.
Продовжуючи свою злочинну діяльність та реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_6 , з метою конспірації діяльності щодо незаконного переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через державний кордон України та мінімізації ризиків бути виявленими працівниками правоохоронних органів, залучила до своєї діяльності ОСОБА_7 , яка не була обізнана про корисливий мотив вчинення злочину, однак обізнана про намір ОСОБА_6 щодо незаконного переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через державний кордон України, на прохання ОСОБА_6 на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з НОМЕР_1 , прибула на окраїну с. Берестя Сарненського району Рівненської області, де знаходились ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та, дотримуючись заздалегідь розробленого плану ОСОБА_6 , перевезла останніх до місця проживання ОСОБА_6 в с. Берестя Сарненського району Рівненської області, чим усунула перешкоди шляхом об'їзду польовими дорогами контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби України, який розміщений між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району Рівненької області.
В подальшому, перебуваючи у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , який відповідно до попередньої домовленості мав безпосередньо сприяти у переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України поза межами офіційних пунктів пропуску в сторону республіки білорусь, провела інструктаж ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , надала детальні вказівки щодо їх подальших дій та порядку переходу через державний кордон України, тим самим запевнивши останніх у серйозності намірів їх переправлення через державний кордон України, маршрут руху та вид транспорту, якими вони будуть пересуватись і зазначила, що вони повинні передати їй за це грошові кошти в сумі 14000 доларів США в якості оплати вищевказаних послуг.
При цьому, ОСОБА_5 , дотримуючись плану з організації та сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , 1 жовтня 2025 року близько 10 години 00 хвилин прибув до заздалегідь обумовленого місця в м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, де чекав вказівок від ОСОБА_6 щодо подальшого отримання грошових коштів, особистих речей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та подальшого їх перевезення в напрямку республіки білорусь іншим шляхом з метою конспірації та мінімізації ризику виявлення працівниками правоохоронних органів.
Далі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на виконання вимог ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: с. Берестя, вул. Незалежності, буд. 17 Сарненського району Рівненської області, 1 жовтня 2025 року о 09 годині 52 хвилини передали останній грошові кошти в сумі 14000 доларів США в якості оплати послуг з організації незаконного переправлення через державний кордон України, після чого ОСОБА_6 була затримана працівниками правоохоронних органів.
25.02.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_2 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Крім того в ході проведення досудового розслідування встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває нерухоме майно, зокрема:
?земельна ділянка з кадастровим номером - 5621886400:03:015:0005, площа (га): 0.25, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2209351856218;
?будинок, житловий з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 29931562.
Покликаючись на вищевикладене, санкцію ч. 3 ст. 332 КК України, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вказане майно підозрюваного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З урахуванням неявки та заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025181110000252 від 15.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
У рамках вказаного кримінального провадження, за вищевказаних обставин, 25.02.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Санкцією ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває нерухоме майно, зокрема:
?земельна ділянка з кадастровим номером - 5621886400:03:015:0005, площа (га): 0.25, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2209351856218;
?будинок, житловий з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 29931562.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Одночасно з цим, вимоги ч.1 ст. 173 КПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України слід застосовувати у сукупності із приписами ч. 11 ст. 170 КПК України. Так, заборона або обмеження користування, розпорядження майном застосовується лише у разі, коли вже існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. В той же час, для накладення арешту шляхом заборони відчуження об'єкту (зміни власника) достатньо встановити наявність у особи правомочності відчужити та можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити відповідне майно.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно підозрюваного, відносно якого існує сукупність підстав застосування конфіскації майна як виду покарання, відповідно до санкції ч. 3 ст. 332 КК України, із забороню відчуження та розпорядження будь-яким чином вказаним майном, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до зникнення, втрати відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, санкцію ч. 3 ст. 332 КК України, що передбачає конфіскацію майна, слідчий суддя з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, з метою забезпечення конфіскації майна, як можливого призначення виду покарання ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зокрема:
?земельна ділянка з кадастровим номером - 5621886400:03:015:0005, площа (га): 0.25, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2209351856218; будинок, житловий з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 29931562, із забороною будь-яким особам розпоряджатись та відчужувати його будь-яким чином вказане майно.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -