Справа № 2-а-132/11
Постанова
14 січня 2011 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі
головуючого судді Шаптала Є.Ю.
при секретарі Яковченко А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, прапорщика міліції ІДПС БДПС ДАІ м. Донецька Мацюк Олександра Олександровича «про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення», -
01.12.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення до відповідачів УДАІ ГУМВС України в Донецькій області та прапорщика міліції ІДПС БДПС ДАІ м. Донецька Мацюк О.О. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.11.2010 року відносно нього за ст. 122 ч. 1 КУпАП винесено постанову № 734939 в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої 21.11.2010 року позивач керував автомобілем ВАЗ 21070 державний номер НОМЕР_1 о 12 годині 00 хвилині по пр. Ілліча, 95-г в м. Донецьку зі швидкістю 82 км/г, чим нібито перевищив встановлену швидкість руху на 20 км/г та, внаслідок чого на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 255,00 грн. З даною постановою позивач не згоден з наступних підстав.
Так, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото, кіно або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За відсутністю таких вимог, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не відповідає вимогам закону та не сприяє виконанню основних завдань міліції і зокрема ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, яка марка приладу, яким вона проводилася, тощо. У відповідності до п. 13.2. Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. У постанові відсутня інформація про співробітників, які вивчили інструкцію та склали заліки з використання цих приладів.
Відповідно до п. п. 12.2. та 12.3. зазначеної інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається включно у випадках руху потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі.
У відповідності до ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами законодавства по справам про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення па транспорті», встановлено, що зміст постанови повинен відповідали вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП, в ньому зокрема потрібно привести обставини відповідно до яких засновано висновок щодо скоєння особою правопорушення та вказати мотиви відхилення тих чи інших доказів, із змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що єдиним доказом скоєння правопорушення є постанова № 734939 по справі про адміністративне правопорушення, яке здійснено з порушенням діючого законодавства. Крім цього інших доказів не додано.
Позивач стверджує, що працівники ДАІ не відібрали у нього ніяких пояснень, крім того, у протоколі відсутні посилання на свідків, які б могли бачити вчинення правопорушення.
Просив визнати дії прапорщика міліції ІДПС БДПС ДАІ м. Донецька Мацюк Олександра Олександровича неправомірними щодо накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у сумі 255,00 грн. та скасувати постанову АН № 734939 про адміністративне правопорушення від 21.11.2010 року відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - УДАІ ГУМВС України в Донецькій області та відповідач - прапорщик міліції ІДПС БДПС ДАІ м. Донецька Мацюк О.О. до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.
На підставі ч. 4 ст. 128 КАСУ у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 312939 від 21.11.2010 року (а. с. 8) вбачається, що позивач ОСОБА_1 21.11.2010 року керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21070» державний номерний знак НОМЕР_1 рухався в населеному пункті по пр. Ільіча біля будинку № 95-г у місті Донецьку зі швидкістю 82 км/годину, чим порушив вимоги п. 12.4. Правил Дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до постанови серії АН № 734939 від 21.11.2010 року по справі про адміністративне правопорушення на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, інспектором ДПС в порушення вимог ст. 251 КУпАП при розгляді справи та складенні постанови, не були прийняті до уваги пояснення позивача, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, не були допитані свідки, які могли б підтвердити скоєння мною правопорушення, а також були відсутні показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху.
Крім того, при винесені постанови інспектором були порушені приписи ст. 280 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, оцінюючи надані суду докази та аналізуючи діюче законодавство, суд приходить до висновку про те, що показники приладу виміру швидкості є безпідставними, у зв'язку з тим, що в них відсутні прив'язка до місцевості та знакам дорожнього руху на вказаній території, які обмежують швидкість руху ТЗ, а також іншим знакам, що забороняють; так, показання приладу «RADIS 2206» не дає доказів приналежності вимірів швидкості саме транспортному засобу позивача. Відповідно, відсутність доказів (показань свідків, очевидців, кадрів відеозйомки) приналежності зафіксованої швидкості транспортному засобу позивача не дозволяє використовувати вказані виміри для його звинувачення у здійсненні адміністративного правопорушення (в порушення п. 2.1. Інструкції «З організації провадження та діловодства по справах про адміністративні порушення правил, норм та стандартів, які відносяться до забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої Наказом МВС України від 22.1.03 р. № 1217). Крім того, відсутні документи про допуск даного засобу вимірної техніки до застосування в Україні, його перевірки, погрішності приладу при вимірах, наявність пломбування на приладі, яким вимірювалась швидкість: типу, серії та номеру засобу вимірювальної техніки, що робить виміри незаконними, відповідно до Закону України від 11.02.1998 року № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність». Отже, не є можливим перевірити законність застосування приладу виміру швидкості. У такому випадку результати виміру як доказ використані бути не можуть. Таким чином, належних та зібраних без порушення закону доказів перевищення позивачем швидкості більше ніж на 20 км/годину 21.11.2010 року не мають місце, а отже, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, у зв'язку з тим, що у судовому засіданні спростовані докази провини позивача та відповідачем не надано інших доказів порушення останнім правил дорожнього руху, суд вважає, що дії прапорщика міліції ІДПС БДПС ДАІ м. Донецька Мацюк Олександра Олександровича щодо накладення стосовно позивача адміністративного стягнення у сумі 255,00 грн. є неправомірними, а постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 734939 від 21.11.2010 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 88 КАСУ суд вважає можливим звільнити відповідача від сплати державного мита на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 33, 34, 35, 122, 276, 280, 287, 288, 289, 291, 293 КУпАП, ст. ст. 17, 18, 19 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, прапорщика міліції ІДПС БДПС ДАІ м. Донецька Мацюк Олександра Олександровича «про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення» - задовольнити.
Визнати дії прапорщика міліції ІДПС БДПС ДАІ м. Донецька Мацюк Олександра Олександровича неправомірними щодо накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у сумі 255,00 грн.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 734939 від 21.11.2010 року у відношенні ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 - скасувати.
Звільнити УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від сплати судового збору на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Пролетарський районний суд м. Донецька. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Шаптала