05 березня 2026 року м. Рівне№460/1564/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у: внесенні 14.01.2026 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та його розшук; направленні до Національної поліції України звернення щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про військовий облік, оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 : виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та про його розшук з 14.01.2026; повідомити Національну поліцію України про відсутність підстав для адміністративного затримання ОСОБА_1 та доставлення його відповідно до звернення як порушника за статями 210, 210-1 КУпАП. Позов обґрунтований тим, що, як стверджує позивач, з 31.05.2025 він протиправно перебував у розшуку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матеріали у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності у порядку, передбаченому КУпАП, відповідачем не складалися. Дані про закриття справ про адміністративні правопорушення, наявні у розширеному витягу з «Резерву+», відображені відповідачем виключно після вимушеної сплати позивачем двох штрафів. 11.01.2026 ОСОБА_1 через застосунок Резерв + сплатив штраф за правопорушення, якого не вчиняв («Неявка за повісткою»), адже жодна повістка на його адресу, відому відповідачу, не надходила, і був знятий з розшуку, однак через 3-5хв у застосунку «Резерв+» з'явилася відмітка про те, що він знову перебуває у розшуку. Намагаючись працевлаштуватися на КАТП 1728, позивач 14.01.2026 вдруге вимушено визнав правопорушення (вже в «Резерві+» підставою розшуку визначалося: «Не проходження ВЛК»), строк притягнення до адміністративної відповідальності за яке сплинув 05.09.2025 (оскільки особи, які раніше були визнані обмежено придатними, мали за законом пройти ВЛК до 05.06.2025), і вдруге сплатив та був знятий з розшуку на 3 хв, зі спливом яких знову (втретє) з'явилася відмітка про перебування його в розшуку. Жодних законних підстав для оголошення позивача, на його думку, у розшук після сплати двох штрафів в установленому законом порядку 14.01.2026 у відповідача не було. На усний запит (при особистому відвідування 14.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 ) адвоката позивача, представники відповідача зауважили, що позивач, незалежно від сплати штрафу, перебуватиме розшуку до особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходження військово-лікарської комісії. Такий підхід суперечить принципу, за яким за одне правопорушення не можна двічі притягти до відповідальності. Із застосунку «Резерву+» позивача вбачається, що позивач з 14.01.2026 перебуває у розшуку знову за не проходження ВЛК, тобто за правопорушення, за яке ним уже сплачено штраф. ОСОБА_1 вважає незаконним розшук, у який його оголошено 14.01.2026 після двох сплат штрафу - саме цей незаконний розшук став підставою для звернення його суду. Просить позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти вимог. Свої заперечення аргументує тим, що позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 3387133, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10 год 00 хв 21.05.2025 (копія повістки долучається). Однак Позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув та про причини неприбуття не повідомив. Згідно з постановою № R289702 від 11.01.2026, винесеною керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 , на громадянина ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Дане зобов'язання Позивач виконав самостійно, сплативши суму штрафу в повному обсязі. Постановою № R294293 від 14.01.2026, винесеною керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 , на громадянина ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Дане зобов'язання Позивач також виконав самостійно, сплативши суму штрафу в повному обсязі. Отже слід вважати, що Позивач був обізнаний про порушення ним правил військового обліку, проте не вжив жодних заходів для його усунення. Також позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 6540616, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10 год 00 хв 12.02.2026. Станом на момент подання відзиву, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибував, а отже своїми діями продовжує порушувати вимоги чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій на спростування доводів відзиву стверджує, зокрема, що підстав для повторного виклику позивача з метою уточнення даних не існувало, оскільки відповідне уточнення ним вже було здійснено у строки та у порядку, визначені законодавством. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 постанови № 560, який прямо пов'язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином. Таким чином, формування та направлення повістки позивачу з метою, яка не передбачена законодавством, а також за відсутності правових підстав для повторного уточнення його персональних і військово-облікових даних, слід визнати протиправним, а занесення відомостей про неприбуття за таким викликом та пов'язані з цим дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки такими, що вчинені на підставі документа, який не породжує юридичних наслідків.
Ухвалою від 30.01.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, долученими судом до справи, суд враховує наступне.
ОСОБА_1 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 3387133, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10год 00хв 21.05.2025 для проходження медичного огляду.
Однак позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув та про причини неприбуття не повідомив, що не заперечується учасниками справи.
Згідно з постановою № R289702 від 11.01.2026, винесеною керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Дане зобов'язання позивачем виконано самостійно, сплативши суму штрафу в повному обсязі.
Постановою № R294293 від 14.01.2026, винесеною керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за не проходження ВЛК.
Дане зобов'язання позивач також виконав самостійно, сплативши суму штрафу в повному обсязі.
В подальшому, позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 6540616, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10 год 00 хв 12.02.2026 для уточнення даних.
Однак позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 також не прибув та про причини неприбуття не повідомив, що не заперечується позивачем.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення 14.01.2026 відомостей до ЄДРПВР про порушення правил військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов'язані та резервісти.
У відповідності з частиною першою статті 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2232), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232, військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 3 Закону № 2232 передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 2232, для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.
Закон України від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону № 3543).
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 3543, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду, дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
За змістом ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та виконувати інші обов'язки передбачені законодавством.
Статтею 23 Закону № 3543 встановлено перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Суд нагадує, що наразі воєнний стан у країні не скасований і не припинений.
У контексті наведеного суд звертає увагу, що в умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров'я, безпеку інших громадян і саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов'язку захисту Вітчизни.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення про ТЦК та СП), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:
- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16 травня 2024 року КМУ ухвалив постанову № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Приписами положень пункту 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (Далі Порядок № 560) встановлено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Відповідно до пункту 24 Порядку у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно із вимогами положень пунктів 30-30-3 Порядку, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для оповіщення військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України чи СБУ бланк повістки оформляється зазначеними органами.
Порядок оформлення повісток, їх підпис та реєстрація визначаються розвідувальними органами України, СБУ.
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до положень пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено та наведено вище по тексту, що позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 3387133, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10год 00хв 21.05.2025 для проходження медичного огляду.
Однак позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув та про причини неприбуття не повідомив.
Згідно з постановою № R289702 від 11.01.2026, винесеною керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Дане зобов'язання позивачем виконано самостійно, сплативши суму штрафу в повному обсязі.
Постановою № R294293 від 14.01.2026, винесеною керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивача знову притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за не проходження ВЛК.
Дане зобов'язання позивач також виконав самостійно, сплативши суму штрафу в повному обсязі.
Доказів оскарження цих постав у судовому порядку суду не надано і судом не встановлено.
Отже позивач фактично погодився із тим, що ним порушуються правила військового обліку.
Варто зауважити, що порушення військового обліку, у даному випадку, стосується не проходження позивачем медичного огляду (ВЛК). При цьому, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази про проходження позивачем ВЛК, що є його обов'язком, як військовозобов'язаного згідно чинного законодавства. Такі дані відсутні і у застосунку «Резерв+» позивача.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII), основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.
Стаття 5 Закону № 1951-VIII передбачає таких суб'єктів: держателі, адміністратори, розпорядники та органи адміністрування Реєстру.
Відповідно до ч.9 вказаної статті закону, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч.8 ст.5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі - Закон № 3621).
Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Відповідно до норм пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3621 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Вказана норма права чітко встановлює, що особи визначені у наведеному пункті, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, зобов'язані самостійно звернутися до, зокрема, ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Тобто позивач, у даному випадку, мав самостійно звернутися до, зокрема, ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та пройти ВЛК до 05.06.2025. Проте, як встановлено судом, ВЛК позивач так і не пройшов.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Частиною третьою статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічного змісту приписи містяться у п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, зокрема, Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних, такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Таким чином, оскільки відсутні докази виконання позивачем вказаних вище норм закону, зокрема, проходження позивачем медичного огляду, зокрема, станом на 14.01.2026, суд вважає, що відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача щодо внесення 14.01.2026 відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та відповідного звернення в Нацполіцію, тому в задоволенні таких вимог слід відмовити. Вимоги ж зобов'язального характеру є похідними від вимог протиправності дій. Позаяк в останніх відмовлено, то і похідні вимоги задоволенню не належать.
Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно із вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, тому позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат позивачу у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 05 березня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя Т.О. Комшелюк