Справа № 420/5196/26
05 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні пивні технології» про забезпечення його позову до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 22.12.2025 за №1876-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності щодо ліцензії № 990108202400081 на право виробництва алкогольних напоїв від 20.12.2024 (безстрокова) Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ПИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 42305792); зобов'язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію щодо припинення дії ліцензії №990108202400081 на право виробництва алкогольних напоїв від 20.12.2024р. (безстрокова) Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ПИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 42305792).
Ухвалою судді від 27.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.03.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні пивні технології» надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію рішення Державноі? податковоі? служби Украі?ни від 22.12.2025 за № 1876-р/лєр про припинення діі? ліцензіі? на право провадження відповідного виду господарськоі? діяльності щодо ліцензіі? № 990108202400081 на право виробництва алкогольних напоі?в від 20.12.2024 р. (безстрокова) Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ ПИВНІ ТЕХНОЛОГІІ?» (код ЄДРПОУ 42305792) до набрання законноі? сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що предметом позову є те, що ДПС Украі?ни винесло рішення згідно п.7 частини 2 ст. 46 Закону № 3817-ІХ про припинення діі? ліцензіі? на право провадження відповідного виду господарськоі? діяльності у зв'язку з несплатою чергового платежу ліцензіі? у сумі 1200,00 гривень. При цьому, товариство не погоджується з даним рішенням оскільки до прии?няття останнього передує зобов'язання податкового органу формування та надіслання на електроннии? кабінет платника податку повідомлення про дату, з якої буде припинена дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Також позивач зауважує, що підприємство і всі виробничі потужності знаходяться в м. Херсоні і це є територією активних бои?ових діи?. Товариство залишилось єдиним виробничим підприємством у м. Херсоні, а виробництво пива є основним видом господарськоі? діяльності, тому припинення діі? ліцензіі? призвела до повного зупинення виробництва, що в свою чергу унеможливить виплату заробітноі? плати робітникам підприємства, сплату податків до державного та місцевого бюджету, розрахунок з контрагентами, сплату оренди та комунальних платежів. Через це у травні Товариство вимушено буде звільнити людеи? та зупинити свою господарську діяльність. Зважаючи на те, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства до ухвалення рішення в адміністративніи? справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в заявлений позивачем спосіб.
Так, згідно з ч.1, ч.2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).
Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
Такий правовий висновок міститься зокрема у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
Так, позивач посилається на можливість зупинення виробництва, втрату доходів, необхідність звільнення працівників та інші негативні економічні наслідки. Водночас наведені обставини носять прогностичний характер та не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість відновлення порушених прав у разі задоволення позову.
Суд звертає увагу, що у випадку визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування правовий статус ліцензії підлягатиме відновленню в установленому законом порядку. Сам по собі факт можливих фінансових втрат або ускладнення господарської діяльності не свідчить про неможливість виконання майбутнього судового рішення або про втрату ефективності судового захисту.
При цьому заходи щодо забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Забезпечивши позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності спірному акту, який є предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Варто врахувати, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не встановлює правомірність чи неправомірність оскаржуваного рішення по суті. Для застосування цієї підстави необхідною є наявність очевидних, беззаперечних ознак протиправності акта. Натомість доводи позивача зводяться до незгоди з правовою оцінкою відповідачем обставин щодо несплати чергового платежу та дотримання процедури повідомлення. Зазначені аргументи потребують дослідження доказів та правової оцінки під час розгляду справи по суті й не свідчать про очевидність протиправності рішення.
Також суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі № 160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб'єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 150 КАС України підстав для застосування заходів забезпечення позову, а заявлений спосіб забезпечення не відповідає критеріям необхідності та співмірності. У зв'язку з цим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні пивні технології» про забезпечення його позову до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк