04 березня 2026 року № 640/18396/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 04032, код ЄДРПОУ 34967593) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник позивача Фомінової Світлани Іванівни звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-визнати протиправним рішення Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.09.2022 в формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання;
-зобов'язати Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022 № 826/7530/17 щодо стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 6 300,00 грн. судових витрат з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Костенко Д.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 року адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Суд зазначає, що супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2023 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 10.10.2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 52706).
Згідно з Розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 № 461-р/ка “Про розподіл справ» зазначено, що 13.10.2025 проведено розподіл справ, зокрема адміністративної справи № 640/18396/22 із застосуванням комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» між суддями для визначення складу суду у зв'язку з технічною помилкою під час проведення автоматизованого розподілу в комп'ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду».
Таким чином, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду для розгляду зазначеної справи 13.10.2025 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року прийнято до провадження та продовжити розгляд справи № 640/18396/22. Учасникам справи запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали, подати до суду додаткові пояснення по суті спору із доказами їх направлення іншим учасникам справи, з метою уточнення позиції сторін та повного з'ясування обставин справи.
17.10.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду сторона позивача скерувала письмову заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі, із змісту якої встановлено, що представник позивача Фомінової Світлани Іванівни просить розглянути справу за її відсутності та без участі представника, позовні вимоги підтримує, складу суду довіряє, відводів не заявляє.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додатковою постановою Шостий апеляційний адміністративний суд від 11.11.2020 стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6300 грн 00 коп. На виконання зазначеного судового рішення Окружний адміністративний суд міста Києва 15.07.2022 видав виконавчий лист № 826/7530/17. 23.09.2022 позивач направила відповідачу поштою, рекомендованим відправленням, заяву про примусове виконання рішення від 23.09.2022, до якої додала вказаний виконавчий лист. У заяві вона просила надсилати їй копії постанов, зокрема про відкриття виконавчого провадження, а також інші процесуальні документи за зазначеною нею адресою. Представник позивача Фомінової Світлани Іванівни вказує, що 29.09.2022 відповідач прийняв рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та повернув позивачу виконавчий лист Окружний адміністративний суд міста Києва від 15.07.2022 № 826/7530/17. Позивач вважає, що зазначений виконавчий лист відповідав вимогам частини першої статті 4 Закону України “Про виконавче провадження», що підтверджується його змістом. Таким чином, повернення виконавчого документа відбулося за відсутності підстав, визначених пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України “Про виконавче провадження», на які послався відповідач у своєму рішенні. Докази на підтвердження правомірності таких дій у відповідача відсутні. На переконання позивача, відповідач протиправно повернув виконавчий лист, чим порушив її право на примусове виконання судового рішення як завершальну стадію судового провадження у розумінні статті 1 Закону України “Про виконавче провадження». Крім того, представник позивача Фомінової Світлани Іванівни вважає, що пункт 9 частини другої статті 129 та частина перша статті 129-1 Конституції України гарантують принцип обов'язковості виконання судового рішення, який у даному випадку не був дотриманий. Враховуючи наведене, сторона позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 25.01.2026 року копії ухвали суду про прийняття до провадження та продовжити розгляд справи № 640/18396/22, у його електронний кабінет.
Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також суд вважає необхідним зазначити, що учасникам справи, зокрема відповідачу, було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів подати додаткові пояснення, однак відповідач жодних заяв не подав, що унеможливлює встановлення його правової позиції щодо предмета спору.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" Костенка Ігора Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ “КБ “Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;
- зобов'язати відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ “КБ “Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, стосовно включення рахунку позивача до цього переліку з метою виплати гарантованої суми відшкодування у розмірі 200 000 грн;
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21 травня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову.
Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича щодо невключення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ “КБ “Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ “КБ “Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно включення рахунку ОСОБА_1 до цього переліку.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 листопада 2018 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд постановою від 08 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року скасував, а справу у частині розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “КБ “Хрещатик» Костенка Ігора Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії постановлено задовольнити частково.
Стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 6 300 гривень.
Додатковою постановою Шостий апеляційний адміністративний суд від 11 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнено. Прийнято додаткову постанову, якою стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 600 грн.
23.09.2022 позивач направила відповідачу рекомендованим поштовим відправленням заяву про примусове виконання рішення, до якої додала виконавчий лист № 826/7530/17. У зазначеній заяві позивач просила надсилати їй копії постанов, у тому числі про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи за вказаною нею адресою.
29.09.2022 відповідач прийняв рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та повернув позивачу виконавчий лист Окружний адміністративний суд міста Києва від 15.07.2022 № 826/7530/17.
На переконання ОСОБА_1 , відповідач протиправно повернув виконавчий лист, чим порушив її право на примусове виконання судового рішення як завершальну стадію судового провадження у розумінні статті 1 Закону України “Про виконавче провадження», тому остання звернулась до суду із даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Преамбулою Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Частиною 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З матеріалів справи встановлено, що 23.09.2022 позивач направила відповідачу рекомендованим поштовим відправленням заяву про примусове виконання рішення, до якої додала виконавчий лист № 826/7530/17.
29.09.2022 відповідач прийняв рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та повернув позивачу виконавчий лист Окружний адміністративний суд міста Києва від 15.07.2022 № 826/7530/17.
Зокрема, підставою для прийняття вказаного повідомлення стало те, що на думку органу державної виконавчої служби, виконавчий документ не відповідав вимогам статті 4 Закону України “Про виконавче провадження», оскільки боржник, зазначений у виконавчому листі за кодом ЄДРПОУ 21708016 як уповноважена особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких за цим кодом обліковується юридична особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
У зв'язку з установленою, на переконання відповідача, невідповідністю реквізитів боржника вимогам закону, керуючись пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України “Про виконавче провадження», орган державної виконавчої служби дійшов висновку про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (ч. 8 ст. 35 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Таким чином, аналіз вказаних норм Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить про те, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, який діє у межах повноважень, наданих Фондом, за що від Фонду отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як перед сторонами правовідносин за дії такої особи відповідальність несе Фонд.
Як зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні зазначатися: назва та дата видачі документа, найменування органу та посадової особи, яка його видала; дата та номер рішення, на підставі якого видано документ; відомості про стягувача та боржника, включаючи їх ідентифікаційні дані; резолютивна частина рішення, яка передбачає заходи примусового виконання; дата набрання рішенням законної сили та строк пред'явлення до виконання. У разі невідповідності виконавчого документа цим вимогам державний виконавець зобов'язаний повернути його стягувачу без прийняття до виконання.
Суд встановив, що у повідомленні від 29.09.2022 про повернення виконавчого документа зазначено: боржником визначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» з кодом ЄДРПОУ 21708016. Перевірка за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб показала, що зазначений код ЄДРПОУ належить юридичній особі «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», що не відповідає відомостям, зазначеним у виконавчому документі. Тобто виконавчий документ містив невідповідність щодо особи боржника.
Враховуючи положення п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі виявлення таких невідповідностей державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання та повідомляє про необхідність усунення недоліків.
Суд вважає, що старший державний виконавець Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у повідомленні від 29.09.2022 діяв у межах наданих законом повноважень та обґрунтовано зазначив причини повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
З огляду на викладене, дії державного виконавця не можуть бути визнані протиправними, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства та покликані забезпечити належне примусове виконання рішень, унеможливлюючи прийняття до виконання документів із недостовірними або неповними відомостями про боржника.
Таким чином, підстав для задоволення позову щодо визнання протиправним повідомлення від 29.09.2022 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання суд не вбачає.
За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь- які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви доцільно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 2-3, 72-77, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 04032, код ЄДРПОУ 34967593) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.