05 березня 2026 року Справа № 640/28146/20 ЗП/280/298/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (вул. Грушецька, 9, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 33096208)
до - Державної служби експортного контролю України (вул. Кирилівська, буд. 19-21, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 00010300)
про визнання протиправною та скасування постанови від 14.05.2020 р. № 20/20, -
Постановою Держекспортконтролю № 20-20 від 14.05.2020 р. встановлено, що ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» вчинило порушення вимог законодавства у галузі державного експертного контролю, передбаченого абзацом 2 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», здійснивши міжнародну передачу товару на користь іноземної компанії без дозволу Держекспортконтролю, за що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 25 вказаного Закону накладено на позивача штраф у розмірі 100 % вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі, що становить 269 953,36 грн.
ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» подало до голови Державної служби експортного контролю України скаргу на постанову № 20-20 від 14.05.2020 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю.
Постановою голови Держекспортконтролю від 20/20/1 від 19.08.2020 подану ПрАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись із постановою Держекспортконтролю № 20-20 від 14.05.2020, позивач звернувся з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 14.05.2020 № 20/20 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу в розмірі 269 953,36 грн за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
В позовній заяві Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (далі по тексту позивач) до Державної служби експортного контролю України (далі по тексту відповідач) позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 20/20 від 14.05.2020 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю;
- стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що Державною службою експортного контролю України (далі Держекспортконтроль або відповідач) винесена постанова № 20-20 від 14.05.2020 про накладення на позивача, як на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю, передбаченого абзацом 2 статті 23 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання». Вказана постанова обґрунтована тим, що позивач здійснив поставку клапану запобіжного на користь російської іноземної компанії без дозволу Держекспортконтролю, чим порушив вимоги законодавства.
Позивач не погоджується із винесеною постановою, вважає її протиправною, оскільки поставлений ним товар (клапан запобіжний УФ53070-015-07 в кількості двох штук) за технічними характеристиками, описом, сферою використання та призначенням не відповідає ознакам товарів у Списках товарів, що підлягають державному експертному контролю, а тому в нього був відсутній обов'язок отримувати від Держекспортконтролю дозвіл на поставку клапану запобіжного.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на законність та обґрунтованість прийнятої постанови № 20-20 від 14.05.2020, якою позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 269 953,36 грн, оскільки на думку відповідача позивач був належним чином повідомлений про необхідність отримання дозволу від Держекспортконтролю на поставку клапану запобіжного до іноземної російської компанії. Однак, позивач здійснив відповідну поставку товару на користь російської компанії без отримання дозволу Держекспортконтролю, чим фактично і порушив вимоги законодавства у галузі державного експортного контролю.
Також представники позивача та відповідача подавали до суду письмові пояснення по суті спору, в яких підтримували свої правові позиції.
12.11.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху.
22.12.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ та відповідно до «Порядку передачі судових справ нерозглянутих Окружним адміністративним судом м. Києва», затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 справа № 640/28146/20 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від справу № 640/28146/20 передано на розгляд судді Сацькому Р.В.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами КАС України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
В Україні правове регулювання діяльності, пов'язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях регулює Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» № 549-ІV від 20.02.2003 (надалі також Закон № 549-ІV).
Позивач зареєстрований суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів у Реєстрі суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів Держекспортконтролю, про що отримав Посвідчення про реєстрацію як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів вiд.07.06.2017 № 2004/21/2020 терміном дії до 07.06.2020.
В статті 1 Закону № 549-ІV термін «товари» визначено як товари військового призначення та подвійного використання.
Товари військового призначення в сукупності чи окремо - це: вироби військового призначення - озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів;
Послуги військового призначення - надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт.
Товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов'язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 8 Закону № 549-ІV передбачено, що Порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.
Процедури здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення визначає Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 (далі Порядок № 1807).
Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з положень частини 1 статті 10 Закону № 549-ІV, якими встановлена можливість застосування процедур державного експортного контролю з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, засобів її доставки та звичайних озброєнь, щодо товарів, не внесених до контрольних списків.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 10 Закону № 549-IV державний експортний контроль здійснюється також і стосовно експорту, імпорту або тимчасового вивезення товарів, не внесених до списків, у разі, коли:
такі товари ввозяться на територію України з наданням міжнародного імпортного сертифіката на вимогу держави-експортера;
експорт або тимчасове вивезення таких товарів за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об'єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів.
Якщо будь-якому суб'єкту господарювання повідомлено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, або йому стало відомо іншим шляхом про можливість повного чи часткового використання будь-яких товарів, що передбачаються для експорту або тимчасового вивезення до інших держав, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки, або для військового кінцевого використання у державах, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об'єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання товарів військового призначення, цей суб'єкт зобов'язаний звернутися до спеціально уповноваженого органу з питань державного експортного контролю за отриманням дозволу на право здійснення експорту цих товарів незалежно від того, зазначені вони у списках чи ні.
Керівництвом Держекспортконтролю отримано повідомлення Служби безпеки України від 27.02.2020 № 2/4/1-2218нт «Щодо можливого порушення законодавства», відповідно до якого Департаментом контррозвідки Служби безпеки України повідомлено, про отримання даних щодо можливого порушення службовими особами позивача чинного законодавства в сфері здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, на підставі якого Держекспортконтролю було проведено перевірку та винесено Постанову № 20-20 від 14.05.2020.
Однак вказане повідомлення Служби безпеки України не містить інформацію про наміри або можливість використання експортованих позивачем клапанів запобіжних УФ53070-015-07 (надалі Товар), не внесених до списків, у державах, що є їх кінцевими споживачами, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки.
Також судом встановлено, що станом на дату експорту позивачем Товару ембарго на постачання Товару позивача до російської федерації не було встановлене (як умова отримання дозволу Держекспортконтролю на експорт згідно ч. 2 ст. 10 Закону № 549-IV).
Позивач у наданих суду поясненнях зазначив, що йому не стало відомо раніше і невідомо дотепер про можливість повного чи часткового використання клапанів запобіжних УФ53070-015-07 для військового використання чи стосовно зброї масового знищення або засобів її доставки. Вказане підтверджується і листом Державної служби експортного контролю України від 20.03.2020 № 1801/30-20 стосовно клапанів запобіжних УФ53070-015-02, які є за технічними характеристиками, описом, сферою використання та призначенням ідентичними клапанам запобіжним УФ53070-015-07, в якому зазначається, що у центральних органів виконавчої влади та інших державних органів немає інформації щодо існування можливості військового кінцевого використання таких клапанів.
Як зазначено в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/19697/19 від 11 травня 2023 р. (і на яку посилається відповідач у своїх додаткових поясненнях) «таким чином, запровадження державного експортного контролю з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, засобів її доставки та звичайних озброєнь відбувається з визначених законом підстав та щодо товарів незалежно від того чи зазначені вони у списках товарів, що підлягають державному експортному контролю».
Виходячи з аналізу ст. 10 Закону № 549-IV підставами для запровадження Держекспортконтролю зазначеного контролю є:
- інформація центральних органів влади про наміри або можливість використання товару, не внесеного до списків, у державах, що є їх кінцевими споживачами, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки;
- наявність повного або часткового ембарго на постачання конкретного виду товару (продукції) (частина 2 ст. 10 Закону № 549-IV) до відповідної держави (в даному випадку - до російської федерації).
Як з'ясовано судом із наявних матеріалів справи лист Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 27.02.2020 № 2/4/1-2218 нт, не містить інформації про наміри або можливість використання поставленого позивачем Товару для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки. Також листом від 08.05.2020 № 2/4/1-3811нт Служба безпеки України надала висновок про те, що дії позивача не призвели до завдання шкоди національним інтересам України та не порушили міжнародні зобов'язання України. Відповідачем не надано суду документів, які містять інформацію про наміри або можливість використання поставленого позивачем Товару для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки.
Судом встановлено, що станом на дату поставки позивачем Товару не було встановлено повного або часткового ембарго на поставку Товару до російської федерації.
Як зазначено в Інформаційному листі Державної служби експортного контролю України від 21.06.2019 № 953/14-19ДСК експорт зазначених у зверненні позивача (контрольна картка № 29233300) товарів здійснюється без дозволу Держекспортконтролю. Одним із товарів у згаданому зверненні було також вказано клапан запобіжний УФ53070-015-02, який за технічними характеристиками, описом, сферою використання та призначенням є ідентичними клапанам запобіжним УФ53070-015-07.
Щодо посилання відповідача в постанові від 14.05.2020 № 20/20 на факт обізнаності позивача про порядок отримання дозволу на експорт Товару на підставі Листа-роз'яснення відповідача від 30.01.2019 № Р-67/19 до Посвідчення про реєстрацію позивача як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів від 07.06.2017 № 2004/21/2020, а також на підставі інших листів відповідача, судом встановлено наступне.
Відповідачем було надіслано позивачу наступні листи:
- Лист-роз'яснення від 30.01.2019 № Р-67/19 - відносно обов'язку позивача звертатися до Держекспортконтролю за отриманням дозвільних документів на експорт Товарів;
- Лист № 2254/30-19 від 06.06.2019 - щодо надання позивачем відповідачу сертифіката кінцевого споживача чи іншого документа про гарантії;
- Лист № 2036/14-17 від 13.06.2017, яким позивачу (його уповноваженим особам) роз'яснено, що на підставі ст. 10 Закону № 549-ІV, Указів Президента України від 27.08.2014 № 691/2014, від 24.09.2014 № 744/2014, від 28.08.2015 № 522/2015, від 17.10.2016 № 467/2016 ПрАТ «КЦКБА» зобов'язане звернутися до Держекпортконтролю за отриманням дозвільних документів на експорт товарів для ядерних реакторних установок енергоблоків АЕС;
- Лист № 3232/14-19 від 08.08.2019 щодо застосування відповідачем відносно позивача ст. 15 Закону № 549-ІV.
Як вже було встановлено судом підставою для застосування Держекпортконтролю статті 10 Закону № 549-ІV є одна з наступних підстав:
- отримання центральними органами виконавчої влади, що здійснюють державний експортний контроль, інформації про наміри або можливість використання будь-яких товарів, не внесених до списків, у державах, що є їх кінцевими споживачами, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки;
- товари ввозяться на територію України з наданням міжнародного імпортного сертифіката на вимогу держави-експортера;
- експорт або тимчасове вивезення таких товарів за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об'єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів.
З наявних в матеріалах справи документів, в тому числі наданих відповідачем, відсутня інформація щодо підтвердження існування будь-якої із вказаної підстави для застосовування до позивача статті 10 Закону № 549-ІV.
Позивач, як розробник та виробник Товару, зазначив про те, що йому невідомо про можливість повного чи часткового використання Товару для військового використання чи стосовно зброї масового знищення або засобів її доставки, і експортований Товар в принципі не може бути використаний для виробництва, розповсюдження чи переміщення зброї масового знищення. Товар призначений виключно для захисту обладнання і трубопроводів від перевищення тиску понад допустимого в системах і устаткуванні атомних електростанцій. Відповідачем не надано жодних доказів та/або інформації на спростування цього твердження.
До того ж в Інформаційному листі відповідача від 21.06.2019 № 953/14-19ДСК щодо ідентичного до Товару за технічними характеристиками, описом, сферою використання та призначенням клапану запобіжного УФ53070-015-02 вказано, що експорт таких запобіжних клапанів здійснюється без дозволу Держекспортконтролю.
Суд зазначає, що статтею 10 Закону № 549-ІV та іншими нормативно-правовими актами не встановлено конкретної форми та вимог до рішень, які приймаються Держекспортконтролем та якими встановлюються певні обмеження або зобов'язання суб'єктів, що мають намір здійснювати експорт певних товарів військового призначення. Однак відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що форма, у якій суб'єкти владних повноважень в межах своєї компетенції приймають рішення (нормативно-правові акти, або акти індивідуальної дії) встановлюється законодавством.
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою.
Лист не є нормативно-правовим актом та може носити лише роз'яснювальний, інформаційний, рекомендаційний характер, не повинен містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси осіб.
Роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Відносно посилання в своїх поясненнях на його дискреційні повноваження суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до частин 3-5 статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
1) дискреційне повноваження передбачено законом;
2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Адміністративний орган, що порушив право, свободу чи законний інтерес особи, зобов'язаний за власною ініціативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний інтерес, не чекаючи подання скарги чи пред'явлення позову та запобігаючи повторенню порушення у майбутньому.
В Додаткових поясненнях Відповідач, крім іншого, посилається на постанову Верховного Суду від 15.12.2021 по справі № 1840/2970/18 як на підтвердження наявності у нього дискреційних повноважень на застосування до позивача ст. 10 Закону № 549-ІV. Суд зазначає, що відповідач не вказав основоположний висновок, зроблений у вказаній постанові Верховного Суду, а саме те, що «дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (п. 45 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 по справі № 1840/2970/18).
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 160/5982/19, де зазначено що «коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб'єктом владних повноважень, такі суб'єкти зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень».
У рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Як зазначено в п. 85 Постанови Верховного Суду від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21 характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Натомість, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов (зокрема, вказаних в статті 10 Закону № 549-ІV), відповідач має право до вчинення конкретних дій - застосовувати до таких товарів процедури державного експортного контролю.
Судом було встановлено відсутність настання визначених статтею 10 Закону № 549-ІV умов для застосовування Держекспортконтролю до Товару позивача процедури державного експортного контролю.
Суд звертає увагу на те, що реєстрація позивача на виконання вимог статті 12 Закону № 549-ІV суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів у Реєстрі суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів Держекспортконтролю, автоматично не встановлює для нього обов'язок отримувати дозвіл Держекспортконтролю на експорт всіх вироблених ним товарів. Законом № 549-ІV не заборонено здійснювати добровільне отримання дозволу Держекспортконтролю на експорт окремих товарів, які не підлягають обов'язковому отриманню дозволу Держекспортконтролю (що періодично і робилось позивачем з метою уникнення можливих негативних наслідків для своєї господарської діяльності). До того ж як зазначалось вище відповідач Інформаційним листом від 21.06.2019 № 953/14-19ДСК повідомив позивача про те, що експорт аналогічного до Товару запобіжних клапанів УФ53070-015-02 здійснюється без дозволу Держекспортконтролю.
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для застосування Держекспортконтролю процедур державного експортного контролю до Товару, поставленого позивачем.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 197,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1345 від 12.10.2020.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 197,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державною службою експортного контролю України.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» (вул. Грушецька, 9, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 33096208) до Державної служби експортного контролю України (вул. Кирилівська, буд. 19-21, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 00010300) про визнання протиправною та скасування постанови від 14.05.2020 № 20/20 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України № 20/20 від 14.05.2020 про накладення на Приватне акціонерне товариство «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю в розмірі 269 953,36 грн.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» сплачену суму судового збору в розмірі 2 197 (дві тисячі сто дев'яносто сім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби експортного контролю України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 05 березня 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький