05 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15712/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
у складі судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач-2) в якому просить:
визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2024 щодо мобілізації на військову службу ОСОБА_1 , враховуючи порушення права на відстрочку від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ: здобувач освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , враховуючи порушення права на відстрочку від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є студентом денної форми навчання Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» (Спеціальність 029) з 01.09.2023. Рівень освіти, який він здобуває, є вищим за раніше здобутий.
Вказане, на переконання позивача, надає йому право на відстрочку згідно з пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказує, що 05.04.2024, коли він виконував своє робоче завдання з перевезення продуктів, перебуваючи на посаді водія вантажівки, на маршруті Ужгород-Львів його було зупинено на блокпості. Після перевірки документів його було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Його прохання надати час для отримання підтверджуючих документів про навчання було проігноровано. Натомість представники відповідача-1 направили позивача для проходження військово-лікарської комісії. ВЛК провела медичний огляд формально, не врахувавши можливі діагнози та позбавивши позивача можливості надати медичні документи. В той же день (05.04.2024) його було визнано придатним до військової служби.
06.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення про його мобілізацію.
Позивач вважає рішення відповідача-1 щодо його мобілізації неправомірним. Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 цілеспрямовано проігнорував його право на відстрочку від призову під час мобілізації, наявну у нього на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ.
Оскільки його мобілізація проведена з порушенням вимог законодавства, ефективним способом захисту своїх прав ОСОБА_1 вважає прийняття судом рішення про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2024 щодо його мобілізації на військову службу та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ІНФОРМАЦІЯ_2 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечив.
У поданому до суду відзиві від 19.01.2026 представник даного відповідача зазначив, що на момент призову у позивача не було належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу. Із заявами про її надання він не звертався.
Довідку та наказ про зарахування його як здобувача освіти було оформлено вже після мобілізації.
Стверджує, що позивач прибув до ТЦК добровільно (не затримувався та не доставлявся), подав заяву про взяття на військовий облік і був скерований на військово-лікарську комісію. Медичний огляд пройшов відповідно до вимог Положення №402, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у картці обстеження.
Вказує, що наказ про мобілізацію позивача є індивідуальним актом, дія якого вичерпується одноразовою реалізацією. Відтак скасування такого наказу не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби.
Окремо звертає увагу суду на пропуск строку на звернення до адміністративного суду із даним позов.
Відповідач-2 також подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що перевірка підстав для відстрочки особи від призову на військову службу не входить до компетенції військової частини. Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вважає свої дії щодо зарахування позивача до списків особового складу правомірними.
Зазначає, що наказ про мобілізацію та призов має індивідуальний характер і є актом разової дії, який вичерпує свою юридичну силу після реалізації (фактичного призову та направлення на службу). В свою чергу, скасування такого акту після його виконання порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
Звертає увагу суду, що законодавством не передбачено можливості звільнення військовослужбовця шляхом скасування судом наказу про його призначення до військової частини. Вважає, що такий спосіб не є юридично ефективним та не призведе до поновлення порушеного права позивача.
Порядок звільнення з військової служби регламентовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, і якщо позивач не може проходити службу за станом здоров'я, він має ініціювати процедуру звільнення на підставі відповідного висновку військово-лікарської комісії. Позивач із рапортом про звільнення до командира Військової частини НОМЕР_1 не звертався.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №36709 від 07.06.2024 ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю «029. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Ступінь-рівень освіти - бакалавр, послідовність здобуття освіти не порушується. У графі номер та дата наказу зарахування у вказаній довідці зазначено «№251-с від 15.05.2024». Дата початку здобуття освіти - 01.09.2023, дата завершення здобуття освіти - 30.06.2026 (а.с.24).
Згідно із даних облікової картки ОСОБА_1 , 05.04.2024 позивач взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.87).
Як підставу для взяття ОСОБА_1 на такий облік, відповідачем-1 до матеріалів справи долучено особисту заяву позивача від 05.04.2024 (а.с.87зворот).
Як слідує з відомостей картки обстеження та медичного огляду та довідки військово-лікарської комісії, 05.04.2024 позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами якого останнього визнано придатним до проходження військової служби (а.с.88-89).
Наказом №287 від 05.04.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» солдата ОСОБА_1 з 05.04.2024 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації у складі команди НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) (а.с.90).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2024 за №98 ОСОБА_1 з 06.04.2024 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с.75).
Не погоджуючи із призовом на військову службу під час мобілізації та зарахуванням до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на час вирішення справи судом.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Частиною першою статті 39 Закону №2232-XII унормовано, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-XII унормовано, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно зі статтею 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік підстав для надання деяким категоріям військовозобов'язаних відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого встановлено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:
фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;
здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За приписами пункту 14 Порядку №1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов'язані та резервісти працюють (навчаються).
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних (Пункт 23 Порядку № 1487).
Підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України (частина 8 статті 5 цього Закону).
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина 9 статті 5 Закону №1951-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема:
12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада);
16) відомості про освіту та спеціальність.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також повноваженнями щодо оформлення для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
Водночас відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закон №2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
З метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальні місце проживання, праці, навчання.
Суд звертає увагу, що процес надання відстрочки від мобілізації регулюється Законом України №3543-XII і здійснюється до призову військовозобов'язаної особи на військову службу. У зв'язку з цим існує чітко визначений порядок дій, який має бути виконаний заздалегідь особою, що вважає, що вона має право на таку відстрочку.
Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. Реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 01.10.2024р. у справі №200/4189/22 та у справі № 160/10728/23.
Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ініціюється військовозобов'язаним, і лише в її рамках у комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки існує обов'язок перевірити підстави щодо надання військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Лише за умови дотримання вказаного порядку у відповідного органу виникає обов'язок розглянути заяву та прийняти рішення щодо можливості надання відстрочки відповідно до встановлених законодавчих підстав.
Суд наголошує, що надання відстрочки від призову на військову службу не є автоматичним наслідком наявності у особи відповідного права. Відповідно до вимог чинного законодавства, для реалізації права на відстрочку особа зобов'язана самостійно звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із належним клопотанням (заявою) та відповідними підтвердними документами.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Суд підкреслює, що законодавство України, яке регулює засади здійснення військового обліку громадян України, зокрема, щодо призову на військову службу під час мобілізації, не містить норм щодо комунікації призовників, резервістів, військовозобов'язаних з відповідними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в інший спосіб, ніж вчинення відповідних дій особисто, в тому числі, шляхом повідомлення військовозобов'язаним інформації про зміну персональних даних та надання підтверджуючих документів.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із навчанням на денній формі навчання до дати призову на військову службу (06.04.2024).
Отже, відсутні належні та допустимі докази того, що позивач скористався передбаченим законодавством правом на звернення із відповідною заявою до компетентного органу.
Факт неподання такої заяви свідчить про те, що на вказану дату у відповідача-1 не було юридичних підстав для розгляду питання щодо можливого надання відстрочки.
З огляду на зазначене, судом відхиляються доводи позивача про те, що на нього поширювався імунітет від призову на військову службу, передбачений у статті 23 Закону №3543-XII.
Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2024 щодо мобілізації ОСОБА_1 на військову службу не підлягають до задоволення.
З урахуванням висновку суду про правомірність оскаржуваного наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.04.2024 про призов позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 з подальшим виключенням його зі списків особового складу даної військової частини.
Суд відхиляє доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність залишення даного позову без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку на звернення до адміністративного суду, з огляду на наступне.
В силу приписів частин 1, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим суд враховує, що проходження військової служби під час воєнного стану суттєво обмежує кожного військовослужбовця у можливості розпоряджатися своїм часом, а також реалізовувати свої права в повному обсязі. Основне і першочергове завдання військовослужбовця захист безпеки держави.
Суд зауважує, що враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Проходження військової служби суттєво ускладнює доступ до правосуддя, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 в справі №120/359/24.
Зважаючи на викладене, суд, врахувавши наведені позивачем причини пропуску строків звернення до суду з цим позовом, визнав їх поважними та поновив такі строки ухвалою суду від 31.12.2025, тому правові підстави для залишення позову без розгляду, відсутні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідачами доведено правомірність оскаржуваних наказів та дій в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
З огляду на відмову у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 05 березня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Н. В. Стецик