"05" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4466/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
при розгляді справи за позовом: Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04071, місто Київ, вул. Електриків, буд. 14)
до відповідача: Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Залізнична, буд. 8)
про стягнення 547 102,43 грн
13.10.2023 Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 436 932,30 грн, пеню в сумі 86 102,40 грн, відсотки річних в сумі 8853,49 грн, інфляційні втрати в сумі 15 214, 24 грн.
Ухвалою суду від 18.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4466/23 за правилами загального позовного провадження.
17.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить суд зупинити провадження у справі №916/4466/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначає, що фактичної передачі теплоходу "Домбай" у володіння та користування КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" на підставі договору бербоутного чартеру теплоходу "Домбай" від 23.05.2022 не відбулось, рівно як і не виникло будь-яких інших фактичних правовідносин, пов'язаних з дією та виконанням договору бербоутного чартеру теплоходу "Домбай" від 23.05.2022.
При цьому, місцезнаходженням КП “Херсонський комунальний транспортний сервіс» на момент укладення договору була тимчасово окупована територія, що підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309. Отже, такий договір, в силу положень ч.2 ст.13 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є нікчемним, що свідчить про відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, виклавши його у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23.
Натомість, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2024 року справу № 908/1162/23 з подібними правовідносинами було передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зазначена ухвала була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з відповідним мотивуванням: “з огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 908/1162/23 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною другою статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України".
Таким чином, відповідач вважає, що у справі №916/4466/23, як і у справі №908/1162/23, та справі № 910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в усіх цих справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року.
З огляду на викладене, відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.
В судове засідання 20.05.2024 з'явився позивач та відповідач.
У судовому засіданні відповідач подане клопотання про зупинення провадження у справі підтримав. Представник позивача заперечував проти поданого відповідачем клопотання з підстав відсутності на момент укладення договору відповідного рішення компетентного органу щодо статусу м.Херсон як окупованої території.
Ухвалою суду від 20.05.2024 заяву Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" задоволено та зупинено провадження у справі №916/4466/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Як встановлено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімк" залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, у справі № 908/1162/23 залишено без змін.
При цьому, об'єднана палата зазначила, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Таким чином, огляду на те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №916/4466/23, усунено, суд зазначає про наявність підстав для поновлення провадження у даній справі.
Керуючись ст.230, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі №916/4466/23 поновити.
2. Призначити судове засідання по справі №916/4466/23 на "06" квітня 2026 р. о 15:00.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань №13 (5 поверх), тел. 0(482)307-950.
3. Про час та місце судового засідання повідомити сторін шляхом направлення ухвали суду.
4. Повідомити учасників справи про те, що інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.
Ухвала набрала чинності 05.03.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.М. Щавинська