Номер провадження: 11-сс/813/521/26
Справа № 946/37/26 1-кс/946/86/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025162150001636 від 28.12.2025 відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2026 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, до 29.03.2026, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді мотивована наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятою слідчим суддею ухвалою, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з доповненнями.
В апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Зазначає, що ОСОБА_6 не має будь-якого наміру переховуватися від органів досудового розслідування, суду. Вказаний ризик є голослівним та не підтверджено будь-якими доказами. Про складення відносно нього повідомлення про підозру від 12.12.2025 (мабуть описка, події були 27.12.2025), яку вручили його матері 30.12.2026 йому стало відомо наприкінці січня 2026 року і одразу укладено договір з адвокатом та направлено повідомлення слідчому і прокурору про наміри з'явитися для дачі показань. ОСОБА_6 має місце реєстрації та мешкання, навчається, позитивно характеризується за місцем мешкання.
Також ОСОБА_6 не має наміру незаконно впливати на свідків/експертів по цьому кримінальному провадженню, оскільки повідомив, що про зазначені події йому відомо із мережі Інтернет та слухів, ОСОБА_10 та допитаних слідчим свідків він не знає.
Стороною захисту надано позитивну характеристику за місцем мешкання ОСОБА_6 , довідку з місця навчання, посвідчення батька інваліда 3 групи, проте всі ці дані про особу підозрюваного залишилися поза увагою суду.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період.
В судове засідання апеляційного суду учасники провадження, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не з'явилися.
Захисник ОСОБА_7 та прокурор ОСОБА_9 надали заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Зважаючи на наведені вище обставини, апеляційний суд вважає за можливим провести апеляційний розгляд без участі сторін та у відповідності до вимог ч. 4 ст.107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджують долучені до клопотання слідчого докази, а саме: протокол огляду місця події від 28.12.2025; протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.12.2025 та 29.12.2025; протоколи огляду відеозапису від 29.12.2025 та від 02.02.2025.
Одночасно, апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене, всупереч доводам апеляційної скарги, свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України).
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, шляхом прохань або погроз змушувати надати суду неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин.
Апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується зі слідчим суддею щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, зокрема, з метою приховування обставин вчиненого ним злочину у рамках цього кримінального провадження.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваної кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Обставини, передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені не були.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, за даних обставин є недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно визначення розміру застави, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Слідчий суддя в своєму судовому рішенні послався на ч. 4 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому ним розмір застави не визначався.
Апеляційний суд у даному контексті враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства або погрозою його застосування, його характер, тяжкість та зухвалість, той факт, що злочин вчинений у період дії воєнного стану, а також наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, апеляційний суд, констатує, що можливість суду не визначати розмір застави у визначених наведеною вище нормою випадках, є правом суду, а не його обов'язком.
Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення Конституційного суду країни від 19 червня 2024 року №7-р(II)/2024).
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце мешкання, де позитивно характеризується; навчається в Ізмаїльському агротехнічному фаховому коледжі; має незадовільний стан здоров'я; його батько є інвалідом 3 групи. Крім того, суд враховує, що згідно акту прийому-передачі житлового приміщення від 11.11.2025, ОСОБА_6 орендував квартиру у м. Ізмаїл та проживав там до затримання. Дані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, його сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає доцільним визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 грн, яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваним і виконання ним відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який буде з одного боку утримувати підозрюваного ОСОБА_6 від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою клопотання слід задовольнити частково та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 грн, оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025162150001636 від 28.12.2025 відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025162150001636 від 28.12.2025 відносно ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком до 29.03.2026, в межах строку досудового розслідування, з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , з-під варти та покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_6 фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, які будуть визначені прокурором або слідчим в ході досудового розслідування;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- прибувати до старшого слідчого групи слідчих у кримінальному провадженні ОСОБА_8 за кожною вимогою.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії обов'язків становить до 29.03.2026.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4