вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/2089/25
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Батуріної Я.Я. розглянувши у попередньому засіданні
заяви 1) ОСОБА_1
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс»
про визнання грошових вимог у справі
про неплатоспроможність ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
У попередньому засіданні брали участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 02.02.2026.
1. Ухвалою Господарського суду Київської області (далі - суд) від 21.07.2025, зокрема: відкрито провадження у справі № 911/2089/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , боржник); введено процедуру реструктуризації боргів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ); призначено керуючим реструктуризацією арбітражну керуючу Кирик Оксану Володимирівну (свідоцтво № 144 від 31.01.2013, далі - керуюча реструктуризацією); постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниці; призначено попереднє засідання на 01.09.2025 та вирішено інші процесуальні питання у справі. Також указаною ухвалою встановлений строк керуючий реструктуризацією до 25.08.2025 надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів.
Як зазначено в абз. 1 ч. 9 ст. 39 КУзПБ з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).
На виконання ухвали від 21.07.2025 та вищевказаного припису, суд у той же день, за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», здійснив офіційне оприлюднення відповідного оголошення, номер публікації якого 76677.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному КУзПБ для юридичних осіб, зокрема, ст. 45 КУзПБ.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже граничним строком для подання відповідних заяв є 20.08.2025.
2. Так у порядку ст. 122 КУзПБ до суду звернулися:
1) 18.08.2025 через канцелярію ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник-1) із заявою (вх. № 5754), в якій просить визнати її кредитором боржника на загальну суму 25 552 105,03 грн, з яких 25 546 049,03 грн - основний борг та 6 056,00грн - судовий збір за подання заяви до суду;
2) 20.08.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (далі - ТОВ «ФК «Фактор плюс», заявник-2) із заявою (вх. № 6987 від 21.08.2025), в якій просить визнати його грошові вимоги у розмірі 40 607 916,02 грн, із яких: 40 601 860,02 грн - основний борг; 6 056,00 грн - судовий збір за подання заяви до суду.
2.1. Ухвалами суду від 25.08.2025 вищевказані заяви призначені до розгляду у попереднє засідання на 01.09.2025 та зобов'язано заявників надати суду у попереднє засідання оригінали документів, доданих до їх заяв про визнання грошових вимог (для огляду).
2.2. 28.08.2025 до канцелярії суду від керуючої реструктуризацією надійшло клопотання № 30-К (вх. № 5468/25), в якому просить поновити їй строк для подачі відомостей про результати розгляду вимог кредиторів та долучити їх до матеріалів справи. Зазначає, що оскільки відповідні заяви кредиторів надійшли на її адресу 20.08.2025 та 21.08.2025, суд прийняв їх до розгляду ухвалою від 25.08.2025, вона не мала об'єктивної можливості подати відомості про результати розгляду таких вимог у строк до 25.08.2025 (строк установлений ухвалою суду від 21.07.2025).
Відповідно до п.6 ч.5 ст.119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про строк подання арбітражним керуючим до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати 30 днів з дня проведення підготовчого засідання суду.
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом із цим, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Як зазначалось вище ухвалою суду від 21.07.2025 на виконання п. 6 ч. 4 ст. 119 КУзПБ судом установлений керуючій реструктуризацією максимальний строк, який передбачений вказаним приписом.
Проте ураховуючи строк визначений ст. 45 КУзПБ (для подання заяв з вимогами до боржника) та обставини, про які зазначає керуюча реструктуризацією, суд дійшов висновку, що останні є поважними, у зв'язку з чим клопотання керуючої реструктуризацією у вказаній частині підлягає задоволенню.
2.3. На підставі ст. 202 ГПК України, за клопотанням керуючої реструктуризацією від 31.08.2025 (вх.11935/25 від 01.09.2025), попереднє засідання, призначене на 01.09.2025 відкладене до 18.09.2025 (протокол судового засідання від 01.09.2025).
2.4. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.09.2025, зокрема, оголошено перерву у попередньому засіданні до 06.11.2025, установлено учасникам справи строк до 09.10.2025 для подачі документів (доказів), явку заявника-2 визнано обов'язковою.
У зв'язку з оголошенням 06.11.2025 у м. Києві сигналу «повітряна тривога», вищевказане засідання не було розпочато та, як наслідок, у встановлений день та час, не відбулося. За таких обставин суд, ухвалою від 07.11.2025 призначив попереднє засідання на 24.11.2025.
2.5. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 24.11.2025, зокрема: частково задоволено клопотання керуючої реструктуризацією від 17.09.2025 № 32-К (вх. № 12819/25) та витребувано у ОСОБА_1 документальне підтвердження фінансової спроможності позикодавця ( ОСОБА_3 , далі - ОСОБА_3 ) станом на дату видачі позики у січні 2020 року, які б підтверджували наявність у ОСОБА_3 готівкових коштів у розмірі 183 000,00 дол.США (розписка від 09.01.2020); зобов'язано ТОВ «ФК «Фактор плюс» надати суду докази, а саме виписки з банківських рахунків, що підтверджують відсутність сплати грошових коштів боржником за основним зобов'язанням (Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівник-2013», далі - ТОВ «Будівник-2013») та ОСОБА_2 після отримання ним вимоги (виникнення у нього зобов'язання за договором поруки); оголошено перерву у попередньому засіданні до 15.12.2025.
2.6. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 15.12.2025, зокрема: зобов'язано ТОВ «ФК «Фактор плюс» виконати вимоги ухвали суду від 24.11.2025, докази чого подати суду у строк до 07.01.2026; уставлено іншим учасникам справи строк до 15.01.2026 для подачі додаткових пояснень (доказів); оголошено перерву у попередньому засіданні до 19.01.2026.
2.7. 16.01.2026 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» від керуючої реструктуризацією надійшов відзив на пояснення ОСОБА_1 від 15.01.2026 № 36-К (вх. № 767/26 від 16.01.2026), який на підставі ст. 118 ГПК України, залишається судом без розгляду, оскільки поданий з порушенням строку, встановленого протокольною ухвалою від 15.12.2025.
2.8. На підставі ст. 216 ГПК України у попередньому засіданні 19.01.2026 оголошено перерву до 26.01.2026, яке, у свою чергу, не відбулося у зв'язку із відсутністю технічної можливість провести судове засідання у режимі відеоконференції (акт суду від 26.01.2026), де мав брати участь представник боржника. За таких обставин черговий розгляд справи у попередньому засіданні призначений на 02.02.2026 (довідка про час і дату засідання, розміщена на офіційних сайтах Судової влади та суду).
2.9. У попереднє засідання керуюча реструктуризацією не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Ураховуючи, що явка останньої судом обов'язковою не визнавалась, суд на підставі ст. 42 ГПК України визнав за можливе провести попереднє засідання без її участі.
3. Так відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 922/1675/24).
У свою чергу, тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами, відповідно і обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.02.2025 у справі № 910/628/20).
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
3.1. Щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 .
3.1.1. Як зазначає заявник-1 у своїй заяві, грошові вимоги у загальному розмірі 25 546 049,03 грн виникли на підставі розписок від 09.01.2020, від 17.05.2020 та довідки про коло спадкоємців від 05.01.2023 № 01/01-16.
На підтвердження вказаних обставин надає, зокрема копії: розписки від 09.01.2020, розписки від 17.05.2020, свідоцтва про шлюб від 11.07.1980 серії НОМЕР_2 , свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 08.10.2021 серії НОМЕР_3 , довідки про коло спадкоємців від 05.01.2023 № 01/01-16, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2024 у справі № 361/1231/23 та постанови Київського апеляційного суду від 26.05.2025 у справі № 361/1231/23; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; договорів банківського вкладу із додатковими угодами та відповідними квитанціями; відповідні свідоцтва на спадщину та витяги про реєстрацію у спадковому праві.
3.1.2. За результатами розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 (повідомлення від 25.08.2025 № 26-К), керуюча реструктуризацією прийшла до висновку про відхилення таких грошових вимог, оскільки вважає, що вимоги до боржника в розмірі 25 546 049,03 грн виникли на підставі боргових розписок, на підтвердження реальності (дійсності) таких зобов'язань, кредитору необхідно падати документальне підтвердження фінансової спроможності позикодавця ( ОСОБА_3 ) станом на дату видачі позики (2020 рік). Адже є сумніви щодо наявності у фізичної особи позикодавця ( ОСОБА_3 ) готівкових коштів у січні-травні 2020 року у сумі 653 000,00 дол.США.
3.1.3. 16.09.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» представником боржника поданий відзив на грошові вимоги кредиторів (вх. № 12775/25) в якому зазначив, що боржник не визнає кредиторські вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та зазначає, зокрема, що:
із змісту розписки від 17.05.2020 на суму 470 000,00 дол.США неможливо встановити факт передання грошових коштів позикодавцем боржнику, що вказує на її «безгрошовий» характер, а відтак, на неукладеність договору позики і на ненастання за ним юридичних наслідків. На «безгрошовий» характер позики також вказує і те, що заявником-1 не надано суду доказів, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що позикодавець мав фінансову можливість надати позичальникам у борг зазначену суму. Також вказана розписка не містить конкретно визначеного розміру часток кожного із позичальників у борговому зобов'язанні перед ОСОБА_3 , що також унеможливлює стягнення боргу за вищезазначеною розпискою у частках. Стягнення відсотків за користування позикою є необґрунтованим як з огляду на безгрошовий характер розписки, так і з огляду на те, що зі змісту розписки неможливо встановити періоду нарахування процентів;
розписка від 09.01.2020 на суму 183 000,00 дол.США має «безгрошовий» характер, а її зміст є суперечливим та не підтверджує укладення між сторонами договору позики, оскільки не підтверджує факт отримання ОСОБА_4 у борг грошової суми від ОСОБА_3 . Боржником особисто не надавалися ОСОБА_3 ані усна, ані письмова згода на те, щоб виступити поручителем перед останнім за договором позики, який, як стверджує заявниця, нібито було укладено між її покійним чоловіком та ОСОБА_4
14.01.2026 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», в межах строку, встановленого протокольною ухвалою від 15.12.2025, представником боржника подані заперечення на пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначав, зокрема, що:
заявником-1 не надано жодних доказів отримання ОСОБА_3 доходів (прибутків) від здійснення ним підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем так і внаслідок заснування та ведення діяльності ТОВ «Техбуднагляд»;
факт відкриття депозитних рахунків донькою ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не підтверджує джерела походження коштів ОСОБА_3 та його платоспроможність, а підтверджує платоспроможність тільки його доньки і тільки у відповідній сумі депозиту;
наявність у ОСОБА_3 садового будинку, земельної ділянки та автомобілів, які успадкувала ОСОБА_1 , являється доказом напрямів витрачання коштів, а не доказом джерел походження коштів, необхідних для надання позики в розмірі 183 000,00 дол.США.
3.1.4. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні докази суд зазначає наступне.
3.1.4.1. Щодо розписки від 17.05.2020.
Так із змісту розписки вбачається, що 17.05.2020 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали грошові кошти в сумі 470 000,00 дол. США на придбання сільгосптехніки у ОСОБА_3 . Частину коштів зобов'язалися повернути до кінця 2020 року, а решту коштів до кінця 2021 року. За користування коштами зобов'язалися сплачувати відсотки з розрахунку 10 000,00 грн кожні 15 000,00 дол.США.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 08.10.2021 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із змісту довідки про коло спадкоємців від 05.01.2023 № 01/01-16, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О., вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 .
Указані обставини, а також порушення зазначеними особами свого зобов'язання повернути грошові кошти, підтверджуються рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2024, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26.05.2025 у справі № 361/1231/23, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 187 242,00 грн борг за договором позики (розписка від 17.05.2020) та проценти за користування позикою у розмірі 313 333,33 коп. Також стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 508,70 грн.
Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука Сергія Вікторовича (далі - приватний виконавець) від 02.10.2025 № 3695/01-29 убачається, що у нього на примусовому виконанні перебувають виконавчі провадження № 78393428 та № 78393432 з виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області № 361/1231/23, виданого 12.06.2025 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 187 242,00 грн боргу та проценти за користування позикою у розмірі 313 333,33 грн.
Як зазначає приватний виконавець у вищевказаному листі, у ході примусового виконання виконавчого провадження № 78393428 з ОСОБА_4 стягнуто, зокрема, у рахунок погашення боргу - 26 306,15 грн. У ході примусового виконання виконавчого провадження № 78393432 з ОСОБА_2 стягнуто, зокрема, у рахунок погашення боргу - 40 217,45 грн. Інших доказів повного або часткового погашення зазначеної заборгованості боржником суду надано не було.
Отже розмір солідарної заборгованості ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за розпискою від 17.05.2020 становить 17 440 560,43 грн ((17 187 242,00+ 313 333,33+6 508,70)-(26 306,15+40 217,45)).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначених грошових вимог до боржника у розмірі 17 440 560,43 грн.
3.1.4.2. Щодо розписки від 09.01.2020.
Так із змісту розписки від 09.01.2020 убачається, що ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 183 000,00 дол.США та зобов'язується їх повернути до 31.12.2020 разом з відсотками. Поручителем по вказаній згоді є ОСОБА_2 .
Крім того у судовому засідання, яке проведено судом 15.12.2025, ОСОБА_2 не заперечив того, що на відповідній розписці міститься саме його підпис.
На підтвердження фінансової спроможності ОСОБА_3 , заявником-1 надані письмові пояснення та докази (вх. № 14992/25 від 29.10.2025, вх. № 17495/25 від 12.12.2025), в яких зазначає, зокрема, що:
з листопада 2004 року по січень 2009 року ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець;
з жовтня 2009 року та до своєї смерті в 2021 році (11 років) ОСОБА_3 був одноособовим засновником та директором ТОВ «Техбуднагляд»;
щорічний дохід її чоловіка починаючи з 2004 року становив більше 100 000,00 дол.США на рік, проте доказів зазначеного не має можливості надати;
у 2011 та 2013 роках ОСОБА_3 передав частину накопичених у нього грошових коштів в сумі 40 000,00 дол.США та 46 000,00 дол.США своїй доньці ОСОБА_5 , яка в подальшому уклала з ПАТ «КБ «Правекс Банк» договори банківського вкладу від 23.03.2011 № 6839 та від 25.03.2013 № 700141032 відповідно;
особисто ОСОБА_3 укладені: 11.04.2017 з ПАТ «КБ «Правекс Банк» договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в сумі 460 000,00 грн (еквівалент 16 682,00 дол.США); 13.04.2018 з ПАТ «Державний ощадний банк Україна» договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в сумі 500 000,00 грн (еквівалент 19 230,00 дол.США); 20.09.2018 з ПАТ «Державний ощадний банк Україна» Договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в сумі 300 000,00 грн (еквівалент 10 714,00 дол.США); 22.04.2019 з ПАТ «Державний ощадний банк Україна» договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в сумі 500 001,00 грн. (еквівалент 19 230,00 дол.США); 09.10.2020 з ПАТ «Державний ощадний банк Україна» договір банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в сумі 1 000 002,00 грн (еквівалент 35 714,00 дол.США).
Крім того, представник ОСОБА_1 указав, що звертався до ГУ ДПС у м. Києві з адвокатським запитом з проханням надати інформацію про доходи ОСОБА_3 як фізичної особи за період із 18.03.1974 по 08.05.2021, та інформацію про його доходи як фізичної особи - підприємця за період із 08.11.2004 по 29.01.2009. Однак, від ГУ ДПС у м. Києві надійшла відповідь про те, що після смерті фізичних осіб їх ідентифікаційні номери не підлягають використанню, тому надати таку інформацію податковий орган не має можливості.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.
У свою чергу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦКУкраїни).
За змістом ч. 1 ст. 530 вказаного Кодексу якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст. 553 зазначеного Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
У свою чергу порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання (ч. 4 ст. 559 ЦК України).
Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що з 30.10.2023 у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 361/6108/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики. Із змісту ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2023 убачається, що відповідна позовна заява надійшла до суду у липні 2023 року. Договором позики на підставі якого виникла відповідна заборгованість є розписка від 09 січня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_4 отримано від ОСОБА_3 позику в розмірі 183 000 доларів США, а поручителем за цією розпискою є ОСОБА_2 .
Ураховуючи зазначене можна зробити висновок, що ОСОБА_1 дотриманий строк протягом якого остання має право пред'явити вимогу за розпискою від 09.01.2020 до поручителя - ОСОБА_2 .
Згідно з положеннями ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України також передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, що є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Крім того, визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому в зазначеній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Отже, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості (ст. 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів, взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 902/122/25).
Так проаналізувавши вказані пояснення та надані на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку, що такі докази як окремо так і в сукупності не підтверджують фінансову спроможність ОСОБА_3 для надання у 2020 році позики у загальному розмірі 183 000,00 дол.США відповідно до розписки від 09.01.2020, оскільки:
передача грошових коштів близьким родичам у відповідному розмірі, придбання рухомого та нерухомого майна у відповідний період вказує лише на зменшення платоспроможності позикодавця;
наявність депозитних рахунків у банківських установах за період із 2017 по 2020 роки підтверджують наявність грошових коштів у загальному розмірі 65 856 дол.США (у разі відсутності пролонгації депозитів відповідними договорами), тоді як відповідно, зокрема, до розписки від 09.01.2020 розмір позики становив 183 000,00 дол.США (без урахування розписки від 17.05.2020, відповідно до якої у позику безпосередньо боржнику надано 470 000,00 дол. США);
депозитний договір від 09.10.2020, розмір спадкового майна позикодавця та подальші дії із ним не є належними доказами у даній справі, оскільки відповідні дії вчинялись після передання грошових коштів позичальнику (поза межами періоду, який досліджується судом).
Інших належних та допустимих доказів (зокрема, фінансової звітності товариства, банківські виписки щодо отримання заробітної плати як директора товариства та дивідендів як власника, правочинів за якими особа отримала грошові кошти у відповідний період ) заявником-1 суду надано не було.
Ураховуючи викладене у своїй сукупності суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не підтверджено реальності грошового зобов'язання, яке зазначено у розписці від 09.01.2020, у зв'язку з чим грошові вимоги у розмірі 8 105 488,80 грн є недоведеними та такими, що не підлягають визнанню.
3.2. Щодо кредиторських вимог ТОВ «ФК «Фактор Плюс».
3.2.1. Як зазначає заявник-2, грошові вимоги у розмірі 40 607 916,02 грн виникли на підставі договору поруки від 11.10.2021 № 11/10-21П, укладеного між ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (кредитор), за яким поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ «Будівник-2013» своїх зобов'язань за договором про врегулювання заборгованості від 26.06.2017 № 26/06-17-1.
На підтвердження вказаного надав, зокрема, копії: договору про врегулювання заборгованості від 26.06.2017 № 26/26-17-01; договору поруки від 11.10.2021 № 11/10-21П та вимоги про виконання зобов'язань за договором поруки від 29.08.2023 № 29/08-23; оборотно-сальдової відомості по рахунку № НОМЕР_5 по контрагенту - ТОВ «Будівельник -2013» та довідки про наявність на балансі непогашеної заборгованості останнього; іпотечних договорів; кредитного договору №457 від 23.10.2015.
3.2.2. За результатами розгляду кредиторських вимог ТОВ «ФК «Фактор плюс» (повідомлення від 28.08.2025 № 27-К), керуюча реструктуризацією дійшла до висновку про неможливість розгляду вимог кредитора, з огляду на те, що кредитором не надано належних та допустимих доказів того, що станом на дату подачі заяви (20.08.2025) заборгованість не погашалася ТОВ «Будівник-2013» - боржником за основним зобов'язанням починаючи з 26.06.2017, ані ОСОБА_2 - поручителем за основним зобов'язанням, починаючи з 11.10.2021.
3.2.3. 16.09.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» представником боржника поданий відзив на грошові вимоги кредиторів (вх. № 12775/25) в якому зазначив, що заперечень щодо грошових вимог ТОВ «ФК «Фактор плюс» в загальному розмірі 40 607 916,02 грн та підстав їх виникнення боржник не має.
3.2.4. 17.09.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» представником ОСОБА_1 подані до суду заперечення на заяву ТОВ «ФК «Фактор плюс» (вх. № 12841/25 від 18.09.2025), в яких просив відмовити у її задоволенні на підставі того, зокрема, що:
ТОВ «ФК «Фактор плюс» не надано до своєї заяви всіх необхідних документів на обґрунтування своїх вимог;
наданий договір про врегулювання заборгованості від 26.06.2017 № 26/06-17-1 не є первинним документом виникнення заборгованості у ТОВ «Будівник-2013» перед ТОВ «ФК «Фактор плюс».
3.2.5. 21.11.2025 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» від ТОВ «ФК «Фактор плюс» надійшли додаткові пояснення у справі № 21/11-25 (вх. № 16344/25), в яких зазначено,зокрема, що:
договором про врегулювання заборгованості від 26.06.2017 № 26/06-17-1 сторони - ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та ТОВ «Будівник-2013» установили нові зобов'язання щодо строків погашення наявності заборгованості, і саме в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Будівник-2013» перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс» в нові строки, встановлені вказаним договором, було укладено договір поруки від 11.10.2021 № 11/10-21П;
станом на сьогоднішній день договір поруки від 11.10.2021 № 11/10-21П є чинним, його не визнано судом недійсним (неукладеним), він не передбачає відчуження майна боржника з метою уникнення виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов'язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у поручителя акцесорного (додаткового) зобов'язання стосовно основного зобов'язання (зобов'язання за договором про врегулювання заборгованості);
відсутній причинно-наслідковий зв'язок між взяттям на себе боржником зобов'язань за договором поруки та його неплатоспроможністю, що настала в 2025 році.
3.2.6. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні докази суд зазначає наступне.
26.06.2017 між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (кредитор) та ТОВ «Будівельник-2013» (боржник) укладений договір про врегулювання заборгованості № 26/06-17-1 (далі - Договір), відповідно до п.п. 2.1.1 та 2.1.2 яких до 31.08.2017 боржник сплачує кредитору кошти в розмiрi 30 529 646,83 грн у рахунок часткового погашення боргу. Решту боргу в сумі 40 601 860,02 грн боржник сплачує до 26.06.2023. Сплата боржником боргу здійснюватиметься на банківський рахунок кредитора.
11.11.2021 між ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (кредитор) укладений договір поруки № 11/10-21П (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником у повному обсязі зобов'язань за договором про врегулювання заборгованості № 26/06-17-1 від 26.06.2017 включаючи додаткові угоди, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.
Розмір зобов'язань боржника перед кредитором за договором про врегулювання заборгованості № 26/06-17-1 від 26.06.2017, за який поручається поручитель становить 40 601 860,02 грн (п. 1.2 Договору поруки).
Порука діє з моменту укладення цього Договору протягом усього часу дії, встановленого основною угодою, та в будь-якому випадку до моменту повного належного виконання зобов'язань боржника за Договором. Непред'явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості боржника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред'явити вимогу поручителю про погашення заборгованості боржника протягом 5 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості боржника (п. 3.1 Договору поруки).
01.09.2023 ОСОБА_2 отримана вимога від 29.08.2023 № 29/08-23-1 про виконання зобов'язань за Договором поруки, в якій ТОВ «ФК «Фактор Плюс» зазначило про невиконання ТОВ «Будівельник-2013» свого зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим вимагало протягом 7 календарних днів з моменту отримання такої вимоги сплатити заборгованість у розмірі 40 601 860,02 грн на відповідний банківський рахунок.
Як зазначалося вище у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України).
Отже, порука за своєю правовою природою має додаткове (акцесорне) зобов'язання до основного договору та напряму залежить від його умов. Загальний розмір заборгованості стосується як боржника, так і поручителя, який несе солідарну відповідальність в межах строку поруки.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 74, 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що з метою повного та всебічного дослідження заявлених ТОВ «ФК «Фактор Плюс» вимог суд ухвалами, які занесені до протоколів судового засідання від 24.11.2025 та від 15.12.2025, зокрема, зобов'язав ТОВ «ФК «Фактор плюс» надати докази, а саме виписки з банківських рахунків, що підтверджують або спростовують наявні оплати ТОВ «Будівельник-2013» та боржника після отримання ним вимоги про виконання зобов'язання за Договором.
Проте ТОВ «ФК «Фактор плюс» вимоги вищевказаних ухвал не виконав, витребувані докази суду не надав.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити: факт невиконання ТОВ «Будівельник-2013» свого зобов'язання за Договором, та, як наслідок виникнення у ОСОБА_2 зобов'язання як поручителя; розмір заявлених кредиторських вимог.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Фактор плюс» не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього кредиторських вимог до боржника у заявленому розмірі, тому останні відхиляються у повному обсязі.
4. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 123 КУзПБ протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 14, 42, 74-78, 118-119, 234-235 ГПК України, ст.ст. 47, 113, 122-123 КУзПБ, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог (вх. № 5231/25 від 18.08.2025) - задовольнити частково.
Визнати вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у розмірі 17 440 560,43грн - основне зобов'язання.
В іншій частині кредиторські вимоги - відхилити.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (код ЄДРПОУ 37881514) про визнання грошових вимог (вх. № 6987 від 21.08.2025) залишити без задоволення.
Кредиторські вимоги у розмірі 40 607 916,02 грн - відхилити у повному обсязі.
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 6 056,00 грн.
4. Вимоги кредиторів, заявлені після спливу строку, встановлено ч. 1 ст. 45 КУзПБ, розглядаються судом у порядку черговості їх отримання та задовольняються в порядку черговості, встановленої ст. 133 КУзПБ.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією надати суду до 25.02.2026: реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.
7. Призначити судове засідання, на якому прийматиметься рішення про застосування до боржника наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі на 02.03.2026 на 10:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 108/16.
Відповідно до ч. 4 ст.9 КУзПБ ухвала набрала законної сили 02.02.2026 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повна ухвала складена 05.03.2026.