18.02.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2465/22 (905/128/20)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2025 (суддя Ніколаєнко Р.А.)
у справі № 908/2465/22 (905/128/20)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця»
про стягнення штрафу
в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 1762294,70 грн штрафу.
Ухвалою від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Позивача за позовом), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.
Ухвалою від 28.05.2025 у справі № 905/128/20 Господарський суд Донецької області задовольнив клопотання Позивача про передачу справи за підсудністю та справу №905/128/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Запоріжжя, до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 1 762 294,70 грн. штрафу передав на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Вивченням матеріалів справи суд з'ясував, що до Господарського суду Донецької області АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» надало відзив (від 17.04.2020 № 71Юс-А-17.04.20-1) та подала заяву (від 17.04.2020 № 71Юс-А-17.04.20-1), у якій просила зменшити розмір штрафу до 5% від ціни позову
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.08.2025 у справі №908/2465/22(905/128/20) позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (вул.Привокзальна, буд. 22, м.Лиман, Донецька обл., 84404, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129) 1 472 202 /один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі двісті дві/ грн 81 коп. штрафу, 22 083 /двадцять дві тисячі вісімдесят три/ грн 31 коп. відшкодування судового збору та 18 673 /вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят три/ грн 24 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством “Українська залізниця» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить повторно розглянути заяву та доповнення до відзиву відповідача в частині зменшення суми штрафу та задовольнити їх. Змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2025 по справі №908/2465/22 (905/128/20) в частині стягнення штрафу у розмірі 1 472 202,81 грн., зменшивши суму штрафу до 73 510,15 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- на теперішній час основні негативні наслідки від бойових дій для позивача припинилися і не мають тенденції до їх збільшення. А негативні наслідки від бойових дій для відповідача як розпочалися 24.02.2022 так і тривають по теперішній час, та систематично збільшуються через проведення обстрілів залізничної інфраструктури, рухомого складу, інших об'єктів залізниці. Викладені обставини підтверджують, що суд першої інстанції не врахував всі обставини впливу бойових дій на діяльність та фінансовий стан сторін;
- суд має повноваження щодо зменшення розміру штрафу, в тому числі і визначеного Статутом залізниць України. А обставини справи, в тому числі відсутність збитків, військовий стан, фінансові показники та ін., були достатніми для застосування судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України;
- незважаючи на тимчасову окупацію міста Маріуполь, зміни закону України «Про виконавче провадження» та відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Укрзалізниця» виконує судові рішення, ухвалені на користь ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Так лише по справам АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 24.02.2022 та по теперішній час за судовими рішеннями на користь ПрАТ «ММК ім. Ілліча» було сплачено 4298,6 тис. грн., в тому числі:- 3057,8 тис. грн. в добровільному порядку після 19.08.2022 (набуття чинності п.10-3 Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про виконавче провадження»), з них 2366,5 тис грн. також в добровільному порядку після 19.08.2022 (відкриття провадження у справі №908/2465/22). Викладені обставини підтверджують партнерські відносини сторін та виключають висновок суду про прояв неповаги до позивача;
- так як основною метою Кодексу України з процедур банкрутства є задоволення грошових вимог кредиторів за зобов'язаннями боржника у якомога більшому розмірі, то рішення суду про стягнення з кредитора на користь боржника суми штрафу у повному обсязі не тільки не призведе до задоволення вимог залізниці як кредитора, але і завдасть їй додаткових збитків. Крім того по справі №908/2465/22 (905/128/20) вирішується питання про стягнення штрафу, а не основного боргу. А допущені залізницею порушення строків доставки вантажу не завдали збитків ПрАТ «ММК ім. Ілліча»;
- рішення суду про стягнення штрафу у розмірі 1472202,81 грн. та відмова в задоволені заяви залізниці про зменшення суми штрафу (навіть часткового) ухвалено без забезпечення балансу інтересів сторін та обставин справи про банкрутство ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 18.02.2026 брав участь представник відповідача (апелянта). Позивач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2026 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення штрафу у розмірі 1 472 202,81 грн., зменшивши суму штрафу до 73 510,15 грн.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 1 762 294,70 грн штрафу.
Позивач у позовній заяві зазначив, що протягом серпня 2019 року Залізниця здійснила на адресу ПрАТ «ММК ім.Ілліча» доставку вантажів (сировини для металургійного виробництва) по таких залізничних накладних: №34136812, 34136978, 34258244, 34275347, 34276295, 34287862, 34292722, 34321679, 34330522, 34334599, осн.34334599 дос.45586260, 34338756, 34343970, 34343988, 34355115, 34359208, 34361949, 34361956, осн.34361956 дос.45618972, 34370387, 34375675, 34375725, 34375758, 34383448, 34386292, 34387936, 34395012, 34431486, 34432831, осн.34432831 дос.34569400, 34432849, осн.34432849 дос.51153310, 34433417, 34436774, 34437434, 34446229, 34453084, 34453118, 34460147, 34460204, 34460246, 34460303, 34465864, 34465898, 34472480, 34472563, 34486563, 34486811, 34491225, 34491233, 34509877, 34511352, 34522177, 34527747, 34539775, 34539791, 34542639, 34562751, 34563015, 34563890, 34599829, 34600999, 34611921, 34615427, 34625681, 34625699, осн.35005446 дос.35012145, 35005768, 35019090, 35022839, 35024215, 35067826, 35069038, 35069046, 35077775, 35077783, осн.35082346 дос.41262114 дос.45618980, 35089416, осн.35129360 дос.34478040, 35160795, 35160837, осн.35194422 дос.35229806, 35197300, 35198944, осн.35198944 дос.35262385, осн.35198944 дос.35262385 дос.35293687, 35201706, 35204908, осн.35262690 дос.41675141, 35365063, 35385228, осн.39047998 дос.34579417, осн.39281670 дос.34435446, 39913876, 39927173, 39927215, 39928379, осн.39964044 дос.45453255, осн.39964044 дос.45522919, осн.40436834 дос.47909452, осн.40944316 дос.45443157, 40727760, 40923997, 41113598, 41120171, 41126061, 41155664, 41155672, осн.41249996 дос.45612520, 41257015, 41319740, осн.41326521 дос.45699782, 41327057, 41347097, 41347105, 41365974, 41382219, 41382227, 41382235, 41382243, 41382250, 41463936, 41463944, 41463951, 41468547, осн.41468547 дос.46127700, 41469495, 41472465, 41472481, 41472499, 41472507, 41472515, 41472523, осн.41513433 дос.51078269, 41517285, 41525023, 41526658, 41546912, осн.41546938 дос.45922804, 41732538, 41732553, 41757626, осн.41763392 дос.46133146, осн.41772096 дос.46139663, 41772104, 41779869, 41779877, 41784364, 41784406, 41867912, 41867920, осн.41867920 дос.46361259, осн.41867920 дос.51262962, 41893819, 41914847, 42570010, 43350404, 43389139, 43392372, 43409572, 43415389, 43416809, 43420678, 43430362, 43444413, 43445345, 43456268, 43457654, 43457738, 43463975, 43558121, 43558147, 43565134, 43624154, 43660208, 43660257, 43662147, 43665157, 44312684, 45067840. 45097656, 45230182, осн.45316908 дос.45355765, осн.45344157 дос.45381498, осн.45344157 дос.45382926, осн.45344165 дос.45381506, осн.45375961 дос.45382231, осн.45413119 дос.45295409. 45425568, 45436532, 45440237, осн.45440237 дос.50987114, осн.45441078 дос.45462959, осн.45441367 дос.45463577, 45441656, 45445145, 45451325. 45462892, осн.45501152 дос.45523511, осн.45502903 дос.45552742, 45522679, осн.45529179 дос.45577822, осн.45530573 дос.45549839, 45534955, 45535069, 45541828, 45552858, 45566486, 45568342, 45568490, 45568599, осн.45574167 дос.45625332 дос.50944040, 45574753, 45578721, осн.45597085 дос.45656279, осн.45609005 дос.45624087, 45617404, осн.45625274 дос.45654035, осн.45625274 дос.45688512, осн.45670387 дос.45713104, 45670569, осн.45671419 дос.45712510, 45671476, 45674652, 45676749, 45676780, 45688470, 45690831, 45690849, 45692399, 45693140, 45694379, 45694387, 45694395, 45699121, 45756822, 45756889, 45756897, 45757135, 45757143, 45757150, 45757168, 45770328, 45774361, осн.45779865 дос.45824471, осн.45781168 дос.45806577, 45782935, 45782984, 45783016, 45788866, 45788882, 45798055, 45798071, 45798097, 45798105, 45798113, 45798154, 45818879, 45818911, 45838802, 45839032, 45839073, 45839099, 45839107, 45839123, осн.45840758 дос.45852209, осн.45840758 дос.45852217, осн.45840758 дос.45852241, 45841202, осн.45858479 дос.45884608, 45868296, 45868304, 45880176, 45884475, 45885340, 45885357, 45885399, 45885431, 45891348, 45896313, 45912987, 45912995, 45913019, 45932977, осн.45932977 дос.51220127, 45936002, 45957537, 45957784, осн.45992138 дос.46053609, осн.45992153 дос.46053583, 46009940, осн.46014452 дос.46110789, осн.46015798 дос.46081782, осн.46018420 дос.46032660, осн.46032645 дос.46081790, осн.46032645 дос.46081790 дос.51184935, 46040366, 46040424, 46040432, 46051744, 46051751, 46051769, 46051785, 46052429, осн.46080388 дос.46129490, осн.46080388 дос.46293320, 46081832, 46112793, 46117628, 46119459, 46119509, 46119541, 46119558, осн.46169876 дос.46205035, осн.46170221 дос.46180014, 46171104, осн.46171617 дос.46186367, осн.46172250 дос.46312666, осн.46172300 дос.46133203, 46175832, 46181533, осн.46182713 дос.46216321, 46184057, 46187423, 46193942, 46193975, осн.46198057 дос.46308136, осн.46198057 дос.46315255, осн.46200150 дос.46308144, 46203063, 46215273, 46226627, 46226650, осн.46270096 дос.46284873, 46271052, 46271557, осн.46277307 дос.46309530, 46283180, 46300679, 46300802, осн.46302113 дос.46305967, осн.46302113 дос.46338935, осн.46302493 дос.46320768, 46307880, 46318796, 46318812, 46319000, 46319182, 46324430, 46324448, 46346151, 46361432, 46403671, 46403689, 46403697, 46403705, осн.47696919 дос.47763008 дос.47833082, осн.47844469 дос.47875141, осн.47890876 дос.47915855, осн.47890876 дос.47915863, 50685437, 50752369, 50770528, 50775089, 50784420, 50803212, 50811678, 50900927, 50900950, 50907484, 50916295, 50916345, 50924901, 50930684, 50947837, 50947845, 50947852, 50952407, осн.50996800 дос.45826401, 50996826, 50998699, 51029593, 51032522, осн.51069540 дос.51075521, 51102648, 51106086, 51119162, 51197531, 51239101, 51241172,
В обґрунтування позовних вимог Позивач пояснив, що Залізниця за всіма вказаними накладними допустила прострочення нормативно встановлених термінів доставки вантажів, загальна сума розрахованих штрафних санкцій за такі порушення склала 1 762 294,70 грн.
Ухвалою від 28.05.2025 у справі № 905/128/20 Господарський суд Донецької області задовольнив клопотання Позивача про передачу справи за підсудністю та справу №905/128/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Запоріжжя, до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 1 762 294,70 грн штрафу передав на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
До Господарського суду Донецької області АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (далі, також - Відповідач, Залізниця) надало відзив (від 17.04.2020 № 71Юс-А-17.04.20-1).
Відповідач за змістом відзиву, доводи якого підкріплені у поданих безпосередньо до Господарського суду Запорізької області доповненнях до відзиву та заяви (вих.№ 2022/86 від 27.06.2025), вважає завищеною заявлену до стягнення суму штрафу на 290091,89 грн та просить відмовити в позові в цій частині. Також Відповідач у цих доповненнях підтримав заявлення про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів - до 5% від обґрунтованої суми позову (до 73 510,15 грн).
Також Залізниця подала заяву (від 17.04.2020 № 71Юс-А-17.04.20-1), у якій просила зменшити розмір штрафу до 5% від ціни позову.
В свою чергу, ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (далі, також - Позивач) подало відзив на відзив та заяву про зменшення розміру штрафу (від 14.05.2020 №905/128/20), відповідно до якого на заявлених вимогах наполягає та просить задовольнити позов у повному обсязі, підстав для зменшення розміру штрафу не вбачає.
Крім того, з'ясовано, що Позивач у позовній заяві заявив про стягнення з Відповідача 22 352,45 грн витрат на професійну правничу допомогу, надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а також одночасно подав і докази в підтвердження отримання послуг на професійну правничу допомогу та їх вартості.
Відповідач у відзиві просив в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Судом встановлено, що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України (ЦК України), діючого на час спірних відносин Господарського кодексу України (ГК України), Статуту залізниць України, Закону України «Про залізничний транспорт», відповідних нормативних Правил, зокрема - Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.
У п. 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У п.1.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, підкріплено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Таким чином, залізничні накладні є свідченням укладення між вантажовідправником і перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача.
Представлені у справу копії електронних залізничних накладних свідчать про здійснення протягом серпня 2019 року Залізницею - перевізником доставки вантажів на адресу ПрАТ «ММК ім.Ілліча» - вантажоодержувача.
Залізничні накладні є належно оформленими, в тому числі містять відомості про вантаж, тип відправки, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття та видачі вантажу, суми провізної плати тощо. Є заповненими графи 51 «Календарний штемпель прибуття вантажу», 52 «Календарний штемпель видачі вантажу», 56 «Календарний штемпель станції відправлення», 53 «Підтвердження одержання вантажу» з ЕЦП одержувача.
Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Статтею 313 ГК України унормовано, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно з п. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 116 Статуту залізниць України встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
У п. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу встановлено, що залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 150 км.
Відповідно до 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Згідно з п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
За положеннями п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відтак, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш, ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
При цьому у п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, у разі переадресування вантажів.
Крім того, згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Перелік причин затримки, визначених у пункті 2.9 Правил, не є вичерпним.
Позивач представив розрахунок суми штрафу за прострочення доставки вантажу (далі - Розрахунок Позивача ) по вище перелічених залізничних накладних з урахуванням досильних документів, з відображенням у ньому визначених вихідних даних для розрахунків по кожній з накладних, зокрема, дат приймання вантажу до перевезення та дат доставки до пункту призначення, періодів доставки, періодів та кількості діб прострочення, тарифів та вирахуваних сум штрафів за несвоєчасну доставку (у розмірі 10%, 20%, 30% від провізної плати).
Частково заперечуючи позовні вимоги, Відповідач зазначив, що по 116 перевізним документам або відсутні підстави для нарахування штрафу, або його розмір є завищеним, з урахуванням чого з нарахованої Позивачем по цим накладним суми штрафу в розмірі 278006,3 грн загалом штраф завищено на 177 325,8 грн, а обґрунтованим є штраф в сумі 100680,5 грн. Зокрема:
- штраф по накладній №35067826 Позивач нарахував в розмірі 10% від провізної плати 43 957,0 грн за прострочку доставки вантажу на 2 доби - 4 395,7 грн. Вантаж прийнято до перевезення 27.07.2019, відстань перевезення складає 1715 км. Вантаж прибув на станцію призначення 08.08.2019, одержувача повідомлено о 10 год. 45 хв. Нормативний строк доставки - 10 діб (9 діб - по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу) розпочався 28.08.2019 та сплинув 06.08.2019. Таким чином, прострочка склала 1 повну добу, що виключає нарахування штрафу за таке порушення, а, отже, нарахування штрафу в сумі 43 957,0 грн по цій накладній є безпідставним;
- штраф по накладній №43457654 Позивач нарахував в розмірі 20% від провізної плати 18 573,0 грн за прострочку доставки вантажу на 3 доби - 3 714,6 грн. Вантаж прийнято до перевезення 02.08.2019, відстань перевезення складає 635 км. Вантаж прибув на станцію призначення 10.08.2019, одержувача повідомлено о 18 год. 47 хв. Нормативний строк доставки - 5 діб (4 доби - по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу) розпочався 03.08.2019 та сплинув 07.08.2019. Таким чином, прострочка склала 2 повні доби і штраф в цьому випадку складає лише 10% - 1 857,3 грн, а Позивач помилково збільшив суму штрафу у два рази;
- штраф по накладній №43457738 Позивач нарахував в розмірі 20% від провізної плати 18 573,0 грн за прострочку доставки вантажу на 3 доби - 3714,6 грн. Вантаж прийнято до перевезення 02.08.2019, відстань перевезення складає 635 км. Вантаж прибув на станцію призначення 10.08.2019, одержувача повідомлено о 18 год. 47 хв. Нормативний строк доставки - 5 діб (4 доби - по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу) розпочався 03.08.2019 та сплинув 07.08.2019. Таким чином, прострочка склала 2 повні доби і штраф в цьому випадку складає лише 10% - 1857,3 грн, а Позивач помилково збільшив суму штрафу у два рази.
Свої зауваження в цій частині Відповідач відобразив у наданому із відзивом Переліку відправок з невідповідністю між заявленими та розрахунковими сумами штрафу (далі - Контррозрахунок Залізниці № 1), у якому зазначив номери залізничних накладних, вимоги по яких не визнаються повністю або частково, та по кожній з них відобразив необхідні вихідні дані та власно визначені суми штрафів/їх відсутність у порівнянні з заявленими Позивачем сумами, відповідні суми різниці.
Суд першої інстанції, перевіривши Розрахунок Позивача, Контррозрахунок Залізниці № 1 у співставленні з відомостями відповідних залізничних накладних дійшов висновку про правильність зауважень Залізниці та необґрунтованість Розрахунку Позивача по накладних, що відображені у Контррозрахунку Залізниці № 1.
З аналізу розрахунків сторін вбачається, що Позивач залишив поза увагою положення п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу або ж допустив технічні помилки в певних датах.
За таких умов, в цій частині позову є правомірною сума штрафу, визначена Залізницею - в загальному розмірі 100 680,5 грн. В решті - в розмірі 177 325,80 грн нарахування не узгоджується з фактичними обставинам та штраф заявлений до стягнення безпідставно.
Крім того, Відповідач зазначив, по 25 перевізним документам з нарахованої суми штрафу в розмірі 174 226,99 грн не враховано збільшення строку доставки та штраф помилково завищено на 112 766,09 грн, а обґрунтованим є штраф в сумі 61 460,90 грн.
Зведено Відповідач відобразив власний розрахунок з порівнянням та визначенням різниці між заявленими та визнаними сумами штрафів у Переліку відправок з подовженням термінів доставки (далі - Контррозрахунок Залізниці № 2), у якому йдеться посилання на акти Залізниці.
По цих запереченнях господарський суд перевірив Розрахунок Позивача, Контррозрахунок Залізниці № 2 у співставленні з відомостями відповідних залізничних накладних та з'ясував, що у накладних, позначених у Контррозрахунку Залізниці № 2, у графі 49 «Відмітки залізниці» вказано про подовження (збільшення) терміну доставки вантажу на певну кількість діб, підстави того, зазначені реквізити актів Залізниці.
У відповіді на відзив Позивач, наполягаючи на задоволенні вимог в цій частині повністю, підкреслював, що залізничні накладні не містять відмітки про причини затримки вантажу, які б надавали Залізниці право на збільшення термінів доставки.
Водночас, суд першої інстанції не погодився з таким доводом, оскільки стислий зміст у накладних (графа 49) дозволяє дійти висновку, що терміни доставки збільшувались відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, про що складались акти та повідомлявся вантажоодержувач.
Згідно з п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже, на Залізницю покладено обов'язок у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
За вимогами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За правилами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на загальні правила доказування наявність відповідних відміток у графі 49 у залізничних накладних не є автоматичним свідченням про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, не є безумовною підставою для звільнення Залізниці від відповідальності за затримку вантажу, а також не звільняє Відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.
В той же час, у ст. 79 ГПК України визначені положення щодо вірогідності доказів та встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Акти, на які йдеться посилання у графі 49 «Відмітки залізниці», Відповідач суду не представив і суд з'ясував, що безпосередньо в рамках справи № 905/128/20 (до передачі справи до Господарського суду Запорізької області) суд конкретно ці акти не витребовував.
Наразі в Україні триває воєнний стан, який введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Місцезнаходженням Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», якою виконувались перевезення, є м.Лиман Донецької області, вул.Привокзальна, 22, де безумовно здійснювались документообіг, діловодство, зберігалась відповідна документація, т.інш. Наслідки військової агресії рф для певних міст Донецької області, розташованих у них підприємств є загальновідомими.
З цього господарський суд дійшов висновку про достатню ймовірність того, що на цей час надання відповідних актів для Позивача є або ускладненим або взагалі неможливим.
Проте суд не знайшов підстав вважати, що акти, позначені у відповідних спірних накладних та у Контррозрахунку Залізниці № 2 Відповідачем не складались, внаслідок чого, перевіривши необхідні дані та керуючись засадами вірогідності доказів, визнавши обґрунтованими заперечення Відповідача та правильність Контррозрахунку Залізниці № 2, задовольнив позов в цій частині в сумі 61 460,90 грн, в іншій частині (в сумі 112 766,09 грн) вимоги визнані такими, що не підлягають задоволенню.
Крім відображених вище заперечень, у відношенні інших залізничних накладних, по яких нарахований штраф в загальному розмірі 1472202,81 грн, Відповідач обґрунтованих заперечень не надав. Суд першої інстанції, в свою чергу, зазначив, що з аналізу відомостей решти накладних слідує висновок про наявність правових підстав для нарахування штрафів.
З огляду на викладені вище обставини, суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в розмірі 1 472 202,81 грн штрафних санкцій та в цій частині позов задовольнив, в частині суми 290 091,89 грн штрафу суд в позові відмовив.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, визнавши аргументи Відповідача необґрунтованими.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025 лише в частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення суми штрафу до 73 510,15 грн, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішення в іншій (неоскаржуваній) частині.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції зазначив, що обставини АТО, значні негативні наслідки, фінансові труднощі внаслідок подій та обставин, за яких в Україні введений та триває воєнний стан стосуються в рівній мірі обох сторін, а обставини та наслідки військової агресій рф та введеного в Україні воєнного стану закон не визначає підставою для звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу за порушення, що мали місце до настання цих подій.
Також, суд зауважив, що санкція не є договірною, а виникає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу (у п.116). Зазначений штраф, відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, стягується з залізниці (якщо не буде доведено, що прострочення сталося не з її вини) у фіксованому розмірі.
Крім того, господарський суд наголосив, що Залізниця, хоча і має збитки за показниками фінансової звітності, проте здійснює свою статутну діяльність та отримує дохід, на відміну від Позивача, який за наслідками військової агресії рф та тимчасової окупації м.Маріуполя, фактично втратив свої виробничі потужності та можливість здійснювати свою господарську діяльність та наразі перебуває у процедурі банкрутства.
Однак, колегія суддів вважає помилковими висновки щодо відсутності у даній справі виняткових обставин для можливості застосування зменшення розміру неустойки, з огляду на таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норма частини третьої статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц).
На підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (див. постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Як вбачається із встановлених обставин, зобов'язання з доставки вантажів було виконано відповідачем з незначним простроченням (від 1 до 3 діб).
Суд першої інстанції помилково не врахував ту обставину, що хоча доставку було здійснено з простроченням термінів, передбачених статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами, однак саме зобов'язання з доставки було виконано в повному обсязі, тобто поза увагою залишилась ступінь виконання боржником, що слід було врахувати відповідно до положень частини 1 статті 233 ГК України.
Крім того, за змістом норми частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", державні підприємства та територіально-галузеві об'єднання залізниці включені до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.
В умовах триваючого воєнного конфлікту законодавець встановив певні обов'язки щодо виконання юридичними особами військово-транспортного обов'язку.
Приписами частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" унормовано, що військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов'язку визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 04.11.2015 № 891 затверджено Порядок організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 12 Порядку підприємства залізничного транспорту забезпечують: виконання планів військових залізничних перевезень; надання рухомого складу для військових залізничних перевезень; рух військових поїздів залізницею згідно з відповідним графіком; військові ешелони, військовий транспорт, що рухається під охороною військової варти, водою, засобами опалення, освітлення; надання вантажно-розвантажувальних пристроїв та знімного військового обладнання згідно з нормативно-правовими актами; здійснення контролю за переміщенням військових ешелонів, а також в окремих випадках військового транспорту, їх першочергове навантаження та доставку за призначенням.
За пунктом 25 Порядку рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування.
У цьому випадку колегія суддів зазначає, що господарський суд, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, не врахував інших обставин, що мають істотне значення в контексті застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, зокрема, обставини щодо необхідності дотримання відповідачем військово-транспортного обов'язку в умовах воєнного стану (виконання планів перевезення, надання рухомого складу для військових залізничних перевезень, утримання рухомого складу у справному стані, тощо), що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства.
Враховуючи те, що відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, на нього покладено обов'язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, суд першої інстанції області помилково не врахував такі інші обставини, які мають істотне значення, оскільки вони заслуговують на увагу в розумінні частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
При цьому вказані обставині не залежать від того, в який саме період відбувались перевезення вантажів відповідачем (до початку чи після введення воєнного стану в Україні), адже норми права, закріплені у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, не пов'язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій із одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов'язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права.
Таким чином, висновки суду, що обставини та наслідки військової агресії рф та введеного в Україні воєнного стану закон не визначає підставою для звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу за порушення, що мали місце до настання цих подій, не відповідають зазначеним вище приписам законодавства.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 27.03.2023 у справі № 904/934/22, від 30.03.2023 у справі № 904/392/22, від 31.03.2023 у справі № 910/20525/21, від 20.04.2023 у справі № 904/613/22, від 20.04.2023 у справі №904/124/22, від 20.04.2023 у справі № 904/1754/22, від 21.04.2023 у справі № 904/1725/22.
Апеляційний суд зазначає, що відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
При цьому колегія суддів враховує сталу судову практику в питанні зменшення штрафу у подібних правовідносинах, а саме: Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, від 13.02.2018 у справі № 905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України, на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.
У поданих до суду процесуальних документах, які містили клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач звертав увагу суду, що зобов'язання з перевезення виконано в повному обсязі, вантаж доставлено, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» має стратегічне значення для економіки держави, яке зазнало втрат та пошкодження об'єктів залізничної інфраструктури, а його фінансовий стан суттєво погіршився після 24.02.2022.
В результаті проведення бойових дій та систематичних ракетних обстрілів значна частина інфраструктури відповідача була знищена або пошкоджена. Факти ушкоджень та руйнувань залізничних об'єктів в результаті ворожих обстрілів неодноразово висвітлювалися в засобах масової інформації і є загальновідомими. В АТ «Укрзалізниця» облік пошкодженого та знищеного майна товариства здійснюється Департаментом майнової політики. Так за інформацією Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» (лист №ЦКМ-13/628н від 26.05.2025) станом на 30.04.2025 внаслідок збройної агресії російської федерації знищено та втрачено (знаходяться на окупованій території чи в зоні проведення бойових дій) 125 394 майнові об'єкти (первісна вартість 205 342 млн. грн., балансова вартість 13 472 млн. грн), а саме: 7 782 будівлі, 2 503 залізничні колії, 2 809 споруд колійного господарства, 5 137 інших споруд, 2 543 передавальні пристрої (електрифікації та електропостачання), 609 передавальних пристроїв (автоматики та телекомунікацій), 1 186 інші передавальні пристрої, 10 691 одиниця обчислювальної техніки, 3 213 одиниць обладнання (електрифікації та електропостачання), 10 609 одиниць обладнання (автоматики та телекомунікацій), 31 243 машини та обладнання інші, 463 локомотиви, 81 одиниця моторвагонного рухомого складу, 10 349 вантажних вагонів, 565 пасажирських вагонів, 247 одиниць спеціального рухомого складу, 1 329 автотранспортних засобів, 202 інші транспортні засоби, 28 252 одиниці інструментів, приладів та інвентаря, 10 тварин, 1 231 одиниця багаторічних насаджень, 2 165 інших основних засобів, 1 875 одиниць нематеріальних активів, 300 об'єктів незавершених капітальних інвестицій.
Крім того, як слідує з наданих в матеріали справи копій звітів про фінансові результати, за підсумком роботи за 2024 рік АТ «Укрзалізниця» отримало збиток у сумі 2710810,0 тис. грн, а за перший квартал 2025 року обсяг збитку збільшився та складає 6715735,0 тис. грн.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Проте, суд першої інстанції, встановивши факт виконання відповідачем зобов'язання з незначною прострочкою, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні не наведено конкретних мотивів відхилення доводів відповідача щодо таких підстав для зменшення розміру неустойки, як (І) незначний строк прострочення та фактичне виконання зобов'язання (ступінь виконання); (ІІ) важливе стратегічне значення підприємств боржника для економіки, безпеки і оборони держави (інший інтерес, інші обставини); (ІІІ) відсутність збитків у позивача внаслідок допущеного відповідачем порушення зобов'язання, чим суд припустився порушення норм матеріального права, зокрема, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" клопотало перед судом першої інстанції про зменшення розміру нарахованого штрафу до 5% від обґрунтованої суми позову 1 472 202,81 грн - 73 510,15 грн.
Водночас, як встановив господарський суд, в результаті бойових дій та тимчасової окупації м.Маріуполя, ПрАТ «ММК ім.Ілліча» фактично втратило свої виробничі потужності, що призвело його до стану неплатоспроможності та запровадження процедури банкрутства, в межах якої з грошовими вимогами до боржника звернулось більш як 200 кредиторів і, як з'ясовано в ході розгляду справи, у достатній кількості випадків настання строків невиконаних боржником грошових зобов'язань, зобов'язань з постачання ресурсів припав на час подій, за яких в Україні введений воєнний стан.
Дійсно, відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» ніяк не означає втрату цим Товариством інтересу до свого фінансового стану.
Поряд з цим, судом не надано оцінки тому, що позивач вже не здійснює господарську діяльність, на відміну від відповідача, для якого негативні наслідки від збройної агресії рф проти України не припинились та мають тенденцію до їх збільшення, внаслідок обстрілів залізничної інфраструктури, рухомого складу, інших об'єктів залізниці.
Таким чином, апеляційний суд, враховуючи матеріальний стан обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 50% від визначеної судом суми до стягнення (задоволених позовних вимог) - 1472 202,81 грн до 736 101,40 грн.
Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких умов, доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що є підставою для зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2025 як такого, що прийнято з порушенням норм процесуального права, шляхом зменшення присудженого розміру штрафу на 50% до суми 736 101,40 грн. В іншій частині оскаржуване рішення належить залишити без змін.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В той же час, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Так як апеляційну скаргу частково задоволено, проте, з огляду також на те, що спір у даній справі частково виник із неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов'язання щодо своєчасної доставки, суд відповідно покладає витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2025 у справі № 908/2465/22 (905/128/20) задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2025 у справі №908/2465/22 (905/128/20) змінити в частині стягнення штрафу.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (вул.Привокзальна, буд. 22, м.Лиман, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129) штраф в розмірі 736 101,40 грн, про що видати наказ.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 26.08.2025 у справі №908/2465/22 (905/128/20) залишити без змін.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 04.03.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко