вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2026 р. Справа № 910/1239/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро"
про стягнення грошових коштів,
Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - позивач; АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"; Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" (надалі - відповідач; ТОВ "ТД Старт Агро"; Товариство; апелянт; скаржник; заявник) про стягнення штрафних санкцій в сумі 2 117 289,59 грн, з них: 2 023 008,09 грн - штрафу за прострочення поставки товару та 94 281,50 грн - штрафу за поставку товару неналежної якості.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умом договору поставки в частині поставки товару в обумовленій договором кількості та поставки частини товару неналежної якості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ТД Старт Агро" на користь АТ "Укртатнафта" 2 023 008,09 грн штрафу за прострочення поставки товару та 94 281,50 грн штрафу за поставку товару неналежної якості.
За висновками місцевого господарського суду, відповідачем не виконано зобов'язання за договором щодо поставки товару в строки в обумовленій кількості за період серпень - листопада 2024 року, встановлені умовами договору. Таким чином, відповідачем порушено негрошове зобов'язання. Згідно з розрахунком суду, розмір нарахованої неустойки в вигляді штрафу в розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого порушено становить 2 023 008,09 грн. Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Також суд першої інстанції зазначив, що наявними у справі доказами підтверджений факт, що 22.08.2024 при прийманні партії товару в кількості 22,802 тонн була виявлена невідповідність якісних показників товару вимогам пункту 2.1 договору та ДСТУ 3057-95, у зв'язку з чим покупець відмовився від його прийняття. Неякісна партія товару була замінена постачальником, що відповідачем не заперечується. Водночас, в обґрунтування заперечення проти позову, відповідач вказував, що він не погоджується з тим, що зазначена партія товару не відповідала встановленим нормам, оскільки ця невідповідність позивачем не підтверджена належним чином, а саме: не надано належних результатів досліджень акредитованої лабораторії які б засвідчували дані обставини, або висновки відповідних експертів чи установ. Відповідно до пункту 2.2 договору аналізи товару на відповідність якісним характеристикам, зазначеним у пункті 2.1 договору, проводяться лабораторією АТ "Укртатнафта". У матеріалах справи наявна довідка № 21 якості від 22.08.2024 лабораторії АТ "Укртатнафта" про невідповідність метанолу вимогам СТП 01.04.08:2024 за показниками по пп. 1, 2, 4. Таким чином, за висновками суду, в погоджений між сторонами спосіб позивачем доведено поставку 22,802 тонн метанолу неналежної якості. Місцевий господарський суд підкреслив, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, а саме: акт розпломбування автоцистерни з метанолом від 22.08.2024; лист № 37/05-144 від 22.08.2024 позивача; довідку № 21 якості від 22.08.2024 лабораторії АТ "Укртатнафта"; відсутність будь-яких письмових заперечень відповідача щодо заміни товару, - суд дійшов висновку, що обставини поставки неякісного товару в кількості 22,802 тонн метанолу, є доведеними. За розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, вартість поставленої неякісної продукції становить 942 815,04 грн, відповідно сума штрафу становить 94 281,50 грн (942 815,04 грн х 10%). Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 94 281,50 грн штрафу за поставку товару неналежної якості є обґрунтованою.
Окремо суд 1-ої інстанції виснувався про те, що наданий відповідачем висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 23.10.2024 № 531/03.23 не є належним доказом існування обставин непереборної сили згідно умов договору та чинного законодавства. Крім того висновок не відображає причинно-наслідкового зв'язку між викладеними у висновку обставинами та неможливістю виконання умов договору, містить суперечливі висновки. У висновку зазначено, що несвоєчасне виконання договору не пов'язане з недбалістю або відсутністю турботи з боку відповідача. Проте, у висновку також йдеться про те, що на запланований період поставки припадали свята та відповідні обмеження на території Польщі. Суд зауважив, що відповідач, який провадить оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, міг, мав змогу і повинен був з розумною обачністю врахувати щорічні обмеження, загальнонаціональні свята та вихідні дні. Водночас щодо стихійного лиха чи страйків, ні пояснення відповідача ні зміст Висновку не містіть ні доказів, ні їх оцінки, що мало місце дійсне перешкоджання руху транспорту відповідача (його перевізників/постачальників).
В частині клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд 1-ої інстанції вказав, що під час розгляду даної справи не встановлено невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором, які потягли за собою подальше невиконання обов'язків відповідачем. При цьому, суд звернув увагу відповідача, що в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити постанову, якою апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю № 565/1/2120 від 06.08.2024 задовольнити частково в розмірі 105 864,48 грн, з яких неустойки за прострочення поставки товару - 101 150,41 грн, штраф за поставку неналежної якості - 4 714,08 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неповного їх дослідження та неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.
Апелянт зазначає, що в цілому відповідач не заперечував, що умови договору не виконані, однак, по-перше, вони не виконані з вини обох сторін, а по-друге, існували об'єктивні обставини, які суттєво вплинули на можливості виконання зобов'язань суворо на умовах договору. В решті-решт, на думку скаржника, наявні підстави для зменшення відповідальності останнього аби відповідати меті застосування неустойки - мати компенсаторний характер, а не стягнення за наявності ознак каральної санкції для відповідача.
Відповідач звертає увагу, що поставки, що відбулися в рамках договору, здійснювалися виключно за усними заявками позивача та виключно з виявленням доброї його волі, та на власний ризик можливої відмови від прийняття товару позивачем без чіткого розуміння по кількості поставки товару. Це фактично свідчить про порушення положень спірного договору. Однак, це не може нівелювати необхідність дотримання умов договору, яких досягнуто при його укладанні. І навіть у цих умовах відповідач докладав всіх належних зусиль для суворого дотримання всіх без виключення умов договору. Так, зі свого боку відповідач щоразу за 1 календарний день надавав письмове сповіщення покупцю про дату та час надходження до нього товару відповідно до п. 5.4.1 договору (постачальник зобов'язаний щоразу за 1 (один) календарний день до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару). Апелянт акцентує, що в розумінні ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Скаржник вказує, що судом не враховано умови листа від 06.08.2024 № 37/05-131. Так, після детального вивчення та співставлення умов договору та листа від 06.08.2024 № 37/05-131, стає очевидним, що цей лист не є заявкою, в розумінні п. 5.4 договору, а є повідомленням про погодження ТОВ «ТД Старт Агро» в якості постачальника 1 500,00 тонн товару та укладання з ним договору, а також порядком дій здебільшого в частині транспортування товару, а не його поставки в цілому (починаючи з моменту закупівлі і закінчуючи дотриманням строків та обсягів поставки). Заявки, що, на підставі п. 5.4 договору, подаються в рамках графіка за п. 1.2 договору, з визначенням як мінімум дня поставки та обсягу поставки в цей день, - відсутні як в матеріалах справи, так і взагалі. Більше того, лист від 06.08.2024 № 37/05-131 не може розглядатися в якості заявки, передбаченої договором, а додатково підтверджує невизначеність самого позивача щодо строків та обсягів поставки в рамках розмірів партій, передбачених п. 1.2 договору. Від визначеності та заявок напряму залежать подальші умови і можливості закупівлі товару у його оптових постачальників, що є інтересом відповідача, який не врахований і порушений з боку позивача під час укладання та виконання договору. Таким чином, встановити момент прострочення виконання договірного зобов'язання відповідачем, - не можливо, як і безпідставно покладати весь тягар негативних наслідків і вину за начебто невиконання виключно на відповідача в повній мірі.
Також на думку апелянта заміна постачальником неякісної партії товару свідчить про добросовісність дій відповідача під час виконання умов договору та наміри його виконати в повному обсязі та належним чином.
Окремо відповідач підкреслив, що в зв'язку зі значним збільшенням біржових котирувань на метанол він звертався до позивача з проханням збільшити ціну товару в договорі, який підлягає допоставці, еквівалентно збільшенню біржових котирувань (лист від 08.11.2024 № 08/11-1). Листом № 37/05-212 від 19.11.2024 позивач повідомив, що не має підстав для перегляду ціни. На момент укладання договору відповідач був готовий до коливання ціни, однак, значне збільшення цін - більше ніж на 30%, розрахувати або спрогнозувати в умовах воєнного часу, та нестабільного стану світової економіки - неможливо. Тому на момент укладання договору відповідач виходив з того, що така зміна обставин не настане. Так само ні позивач, ні відповідач не могли передбачити стихійні явища у Республіці Польща, де ТОВ "ТД Старт Агро" закуповувало товар, та введення надзвичайного стану у Республіці Польща, що також ускладнило та збільшило час переміщення автоцистерн до кордону з Україною.
Згідно тверджень скаржника, на виконання умов договору відповідач почав поставляти товар на адресу позивача. За серпень 2024 року поставлено 46,70 тонн товару. В процесі виконання взятих на себе зобов'язань по договору мали місце об'єктивні обставини, на які відповідач не мав змоги вплинути, і через які не зміг у повному обсязі здійснити поставки в серпні. У зв'язку з зазначеним, враховуючи умови договору та усталену практику, відповідач звернувся з відповідним листом (№ 02/10/-1 від 02.10.2024) до позивача з проханням внести зміни до графіку поставки товару. На підтвердження обставин викладених у листі № 02/10/-1 від 02.10.2024, відповідач листом від 23.10.2024 № 23/10/-1 надав Висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 531/03.23 від 23.10.2024, яким засвідчено обставини унеможливлення своєчасного виконання зобов'язання за договором, спричинене істотною зміною обставин. Зокрема, Висновком ТПП констатовано наявність об'єктивних обставин затримки поставки товару, що знаходяться не лише поза межами зони відповідальності відповідача, а й поза волею постачальників відповідача (у зв'язку з національними святами у Польщі та Литві, які припадали на серпень, пов'язані з забороною руху вантажівок у святкові дні, а також по п'ятницям та вихідним у літній період). Також констатовано стихійні явища у Республіці Польща, де відповідач закуповував товар. Зокрема, 16.09.2024 через масштабні повені Рада Міністрів Польщі прийняла ухвалу, яка вводить на 30 днів стан стихійного лиха на деяких частинах території республіки Польща, що також ускладнювало переміщення автоцистерн до кордону з Україною. Цим висновком Київська обласна (регіональна) ТПП засвідчила об'єктивні факти затримки поставки згідно узгодженого графіку в договорі.
Крім того, для підтвердження і обґрунтування збільшення ціни на ринку ТОВ "ТД Старт Агро" звернулось до торгово-промислової палати з проханням визначення середньої ринкової вартості Метанолу та проведення порівняльного аналізу його вартості в період з серпня по листопад 2024 року з зазначенням відсотку коливання ціни в даному періоді. В результаті торгово-промислова палата надала висновок за результатом цінового моніторингу № Ц-1228 від 11.11.2024, яким за результатом незалежної експертизи шляхом аналізу цінової пропозиції, опрацювання наданих пропозицій від учасників ринку, вивчення кон'юнктури цін з відкритих джерел та порівняльного аналізу встановлено збільшення вартості ціни товару (Метанол) на ринку на рівні 32,74%.
Як зазначає Товариство, незважаючи на всі зусилля вжити реальних та дієвих заходів, направлених на виконання договору, позивач відмовив в такому погодженні (як приклад, лист позивача від 05.12.2024 № 14/02-1046).
Додатково апелянт зазначив, що позивачем у позовній заяві не заявлено та, відповідно не доведено, завдання йому будь-яких збитків або іншого виду шкоди. Фактично, враховуючи, що оплата позивачем не здійснювалася авансуванням, то і збитки навряд чи існують. Цей факт також залишився не дослідженим та необґрунтованим судом першої інстанції, що, як вважає відповідач, потягло за собою сприяння позивачеві у досягненні саме отримання невиправданих додаткових прибутків для останнього за рахунок застосування штрафних санкцій як каральних, а не компенсаторних.
Підсумовуючи викладене скаржник висновується, що з огляду на вимоги закону та судову практику, що склалася у подібних правовідносинах, враховуючи дійсні обставини справи, дії відповідача (зокрема, заміну начебто неякісного товару, вчасні повідомлення про неможливість виконання умов договору на укладених раніше умовах, отримання підтверджень про об'єктивність свої вимог та пояснень тощо) у разі всебічного її розгляду, переслідуючи мету неустойки (стимулюючий та компенсаторний характер, а не каральний захід) у правовідносинах, що стали предметом розгляду у цій справі, відповідач вважає за можливе та цілком справедливим просити суд апеляційної інстанції зменшити штрафні санкції, стягнуті рішенням, до 5%, що становитиме 105 864,48 грн, з яких би неустойка за прострочення поставки товару склала - 101 150,41 грн, а штраф за поставку товару неналежної якості - 4 714,08 грн.
До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно аргументів Компанії, на виконання вимог пункту 5.4 договору 06.08.2024 о 14:53 АТ «Укртатнафта» направило на електронну пошту ТОВ «ТД Старт Агро» rg@startglobal.trade (зазначену у розділі 15 Договору «Місцезнаходження і реквізити сторін») лист-заявку від 06.08.2024 № 37/05-131 на постачання метанолу згідно графіку, визначеного пунктом 1.2 договору, - не більше п'яти авто на добу, у робочі дні до 16:00, з наданням заявок на кожне авто для оформлення перепусток через блокпости. Тобто, фактичні дії сторін, спростовують доводи ТОВ «ТД Старт Агро», що викладені в апеляційній скарзі про відсутність заявок АТ «Укртатнафта», про прострочення кредитора у зобов'язанні, про постачання метанолу без чіткого розуміння по поставці кількості товару.
Позивач зазначає й те, що засвідчення обставин непереборної сили здійснюється торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом видачі висновку, довідки, звіту, тощо. Так, за висновками Компанії, висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 23.10.2024 № 531/03.23, не може бути врахований як належний доказ істотної зміни обставин або як підстава звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
АТ «Укртатнафта» акцентується також на тому, що укладаючи договір, останнє обґрунтовувано розраховувало на отримання 1 500,00 тонн метанолу, необхідного для виробництва нафтопродуктів у серпні - листопаді 2024 року, і на рівні з ТОВ «ТД Старт Агро» несло ризики настання несприятливих наслідків у разі зміни кон'юнктури ринку, тощо. Укладаючи договір, сторони усвідомлювали, що ціна метанолу може як збільшитися, так і зменшитися. Листом від 05.12.2024 № 14/02-1046 АТ «Укртатнафта» вимагало повного виконання зобов'язань ТОВ «ТД Старт Агро» щодо постачання всього обсягу товару, узгодженого сторонами у договорі. Але ТОВ «ТД Старт Агро» не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання своїх зобов'язань - остання партія метанолу була передана 07.10.2024. Ініціювання ТОВ «ТД Старт Агро» лише 02.10.2024 змін до графіку постачання договору та 19.11.2024 змін до ціни товару вже після невиконання обсягу постачання метанолу в серпні та вересні 2024 року, було спрямовано виключно на захист інтересів ТОВ «ТД Старт Агро» і покладали виключно на АТ «Укртатнафта» всі негативні наслідки від затримки поставки товару, що порушує принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків від зміни обставин, якими сторони керувалися на момент укладення правочину.
Відтак, Компанія вважає спростованими доводи ТОВ «ТД Старт Агро» про наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) для внесення змін до договору, його розірвання або звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань за договором. Також спростовуються посилання ТОВ «ТД Старт Агро» на неможливість виконання умов договору внаслідок дій АТ «Укртатнафта». Наявна відсутність дієвих та реальних заходів з боку ТОВ «ТД Старт Агро» щодо належного виконання зобов'язань за договором в частині передання кількості товару, якої не вистачає.
Додатково позивач звертає увагу, що листом від 22.08.2024 № 37/05-144, АТ «Укртатнафта» відмовилося від приймання партії метанолу в кількості 22,802 тонн, у зв'язку з чим неякісна партія була замінена ТОВ «ТД Старт Агро». Обставини поставки неякісного метанолу у вказаній кількості тонн є доведеними. Листом від 05.12.2024 № 14/02-1046 АТ «Укртатнафта» вимагало від ТОВ «ТД Старт Агро» повного виконання зобов'язань у частині узгодженого до постачання обсягу товару, тобто вимагало передати кількість товару, якої не вистачає. Втім, вимога безпідставно не була виконана ТОВ «ТД Старт Агро».
Водночас, позивач зазначає, що в прохальній частині скарги, ТОВ «ТД Старт Агро» зокрема вказує про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю № 565/1/2120 від 06.08.2024 в розмірі 105 864,48 грн, (5%) з яких неустойка за прострочення поставки товару склала 101 150,41 грн, штраф за поставку товару неналежної якості - 4 714,08 грн, що, на переконання Компанії, не відповідає розрахункам, принципам верховенства права, усталеній судовій практиці та конкретному випадку. Відтак, повністю відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ТД Старт Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТД Старт Агро" на користь АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 101 150 (сто одна тисяча сто п'ятдесят) грн 41 коп штрафу за прострочення поставки товару, 4 714 (чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн 08 коп штрафу за поставку товару неналежної якості та 1 270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн 37 коп судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "ТД Старт Агро" на користь АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 36 205 (тридцять шість тисяч двісті п'ять) грн 65 коп судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 02.10.2025 касаційну скаргу АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 у справі № 910/1239/25 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 апеляційну скаргу в справі № 910/1239/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 справу № 910/1239/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Розгляд справи № 910/1239/25 призначено на 01.12.2025.
До суду апеляційної інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких Компанія звернула увагу, що за даними реєстру власників іменних цінних паперів АТ «Укртатнафта», з 06.11.2022 акціонерами товариства є: Держава Україна (керуючий рахунком держави - суб'єкт управління об'єктами державної власності: Міністерство оборони України за цінними паперами у кількості 843 533 210 шт., що становить 56,946373% у статутному капіталі); НАК «Нафтогаз України» з пакетом акцій у кількості 637 743 210 шт., що становить 43,053626% у статутному капіталі. На підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпрому) від 15.03.2023 № 26-ДР діяльність АТ «Укртатнафта» з переробки нафти та газового конденсату з виробництвом нафтопродуктів (бензини, дизельне паливо, авіаційне паливо) були віднесені до товарів, робот і послуг оборонного призначення. Тобто, починаючи з 06.11.2022 основним напрямком діяльності АТ «Укртатнафта» стало забезпечення потреб Збройних Сил України у нафтопродуктах (включаючи бензини, при виробництві яких використовується, у тому числі, метанол). Відповідно, порушення постачальниками строків чи обсягів постачання сировини, реагентів або компонентів, необхідних для виробництва нафтопродуктів, зачіпає не лише майнові інтереси АТ «Укртатнафта», але й безпосередньо впливає на інтереси Держави у сфері обороноздатності.
Позивач просить врахувати, що обсяг невиконаного ТОВ "ТД Старт Агро" зобов'язання з поставки метанолу за договором становить 842,66 тонн загальною вартістю 36 127 699,24 грн, що складає 56,2% від загального обсягу зобов'язання (обсяг виконаного 43,8%). Вказані відомості ґрунтуються на наявних у матеріалах справи первинних документах, згідно яких відповідач поставив позивачу лише 657,34 тонн метанолу належної якості з обумовлених договором 1 500,00 тонн. Вартість однієї тонни метанолу для поставок у вересні-листопаді 2024 року була визначена пунктом 3.1 договору на рівні 42 873,40 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем 56,2% зобов'язань з поставки метанолу за договором, з метою недопущення зупинки виробничої діяльності та зриву поставок нафтопродуктів для потреб оборони, позивач змушений був терміново укласти договір на постачання метанолу з іншим постачальником. Відповідний договір від 31.12.2024 № 1211/1/2120 був укладений з ТОВ «ХЗНВ», за умовами якого постачальник зобов'язався поставити на АТ «Укртатнафта» 150 тонн метанолу (+/- 10 %) за ціною 62 719,20 грн (з ПДВ) за одну метричну тонну, що вбачається з пунктів 1.1, 1.2 та 3.1 вказаного договору. На виконання умов вищевказаного договору, ТОВ «ХЗНВ» терміново організувало та 13.01.2025 поставило, а АТ «Укртатнафта» - прийняло та оплатило 147,180 тонн метанолу на загальну суму 9 231 011,85 грн, що підтверджується актом приймання-передачі метанолу від 13.01.2025 № 1, рахунками на оплату від 13.01.2025 № 5 (на суму 1 668 330,72 грн), № 6 (на суму 1 477 664,35 грн), № 7 (на суму 1 480 173,12 грн), № 8 (на суму 1 481 427,50 грн), № 9 (на суму 1 561 708,08 грн), № 10 (на суму 1 561 708,08 грн), та платіжною інструкцією від 07.02.2025 № 0000038896 (на суму 9 231 011,85 грн). У свою чергу, вартість 147,180 тонн метанолу за ціною, що була визначена пунктом 3.1 договору з ТОВ "ТД Старт Агро" (42 873,40 грн/тонна), повинна була дорівнювати 6 310 107,01 грн. Тобто, сума фактично понесених прямих матеріальних збитків АТ «Укртатнафта» внаслідок невиконання ТОВ "ТД Старт Агро" зобов'язань з поставки метанолу за договором при придбанні аналогічної продукції у іншого постачальника становить 2 920 904,85 грн (різниця між вартістю 147,180 тонн метанолу за договором з відповідачем (6 310 107,01 грн) та за договором з ТОВ «ХЗНВ» (9 231 011,85 грн)).
Відтак, як констатує позивач, у результаті невиконання відповідачем зобов'язань за договором позивачу були нанесені не лише збитки у вигляді неотримання 842,66 тонн метанолу на загальну суму 36 127 699,24 грн, на отримання яких АТ «Укртатнафта» правомірно розраховувало після підписання договору, але й прямі збитки у розмірі 2 920 904,85 грн у результаті витрачання грошових коштів на закупівлю метанолу в іншого постачальника понад суму, заплановану до сплати за договором.
Позивач переконаний, що відповідач самостійно, в односторонньому порядку відмовився від виконання обов'язку за договором, що призвело до застосування неустойки, незважаючи на можливість вчинення альтернативних дій, наприклад: 1) змінити ціну або строк постачання метанолу у договірному або у судовому порядку; 2) поставити метанол у кількості та за ціною, обумовленою договором, незважаючи на зменшення власного прибутку або на можливі збитки, - що також свідчить про відсутність наміру відповідача до виконання зобов'язання або зменшення обсягу його невиконання. Неналежне планування ТОВ "ТД Старт Агро" власної господарської діяльності в частині контрактування необхідної кількості метанолу та неврахування можливих змін котирувань на метанол на міжнародному ринку не можна визнати належною підставою для зменшення розміру неустойки.
До додаткових пояснень Компанією долучено нові докази, зокрема: договір про закупівлю № 1211/1/2120 від 31.12.2024 з ТОВ «ХЗНВ»; рахунки на оплату; платіжну інструкцію.
До апеляційного господарського суду відповідачем подано додаткові пояснення, в яких Товариство зазначило, що протягом розгляду справи позивач здебільшого доводив певними доказами лише наявність підстав для застосування штрафних санкцій та факту порушення відповідачем договірних зобов'язань. Доводи відповідача про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, позивачем не спростовувалися і не спростовані належними та допустимими доказами, які навіть не подавалися. Заперечення останнього будуються здебільшого на загальних обставинах і свідченнях або мотивовані подіями, що не мають причинно-наслідкового зв'язку. Окрім цього, позивачем жодного допустимого та належного доказу про те, що невиконання умов договору відповідачем потягло за собою настання конкретних збитків, шкоди або інших негативних наслідків і в яких саме розмірах, - не надано. Саме відповідач наводив підстави, що стали об'єктивною неможливістю виконати взяті на себе зобов'язання, крім відсутності завданої шкоди таким невиконанням, оскільки докази знаходяться в розпорядженні позивача, що так і не були надані протягом всього періоду розгляду справи.
Також акцентує, що відомості позивача про передачу його акцій та права корпоративного управління в управління Міністерства оборони України взагалі не має жодного відношення до предмета розгляду справи і питання, поставленого відповідачем в апеляційній скарзі. Отже, причинно-наслідковий або доказовий характер така інформація в собі не несе. Також інформація про укладені інші правочини позивачем не є належним доказом у справі (копія договору з ТОВ «ХЗНВ» не була додана до матеріалів справи).
У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання у даній справі, яке було призначене на 01.12.2025, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 призначено на 12.01.2026.
У судовому засіданні 12.01.2026 оголошено перерву до 04.02.2026.
Представник апелянта в судовому засіданні 04.02.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
У судовому засіданні судом апеляційної інстанції оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголошення його в судовому засіданні 11.02.2026.
В судове засідання 11.02.2026 з'явились представники сторін.
Апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Щодо долучених позивачем до додаткових пояснень нових доказів, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України дозволяє зробити висновок, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, надані позивачем нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх отримання та подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідного заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює стороні більш сприятливі умови в розгляді конкретної справи.
Тому, долучені позивачем на стадії апеляційного розгляду нові докази, а саме: договір про закупівлю № 1211/1/2120 від 31.12.2024 з ТОВ «ХЗНВ»; рахунки на оплату; платіжну інструкцію, - не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні 04.02.2026 пояснення представників сторін щодо суті спору, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро", виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 06.08.2024 між ТОВ "ТД Старт Агро", як постачальником, та АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", як покупцем, укладено договір про закупівлю № 565/1/2120 (скорочено - Договір) за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в строк до 30.11.2024 (включно) поставити покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити метанол (код ДК 021:2015:24320000-3 "Основні органічні хімічні речовини", код УКТ ЗЕД 2905110000) (далі - товар) загальною кількістю 1 500 тонн.
Товар, відповідно до п.п. 1.2, 5.1, 5.2, 5.3 та 5.8 Договору, передається партіями згідно з графіком поставки: серпень 2024 року - 400,00 тонн; вересень 2024 року - 300,00 тонн; жовтень 2024 року - 400,00 тонн; листопад 2024 року - 400,00 тонн; автотранспортом на умовах DDP - естакади зливу АТ "Укртатнафта" та/або в вагоно-цистернах на умовах DDP - ст. Кагамлицька Південна залізниця, що надаються постачальником; передача партії товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару; датою поставки товару є дата акта приймання.
Відповідно до п. 2.2 Договору аналізи товару на відповідність якісним характеристикам, зазначеним у пункті 2.1 договору, проводяться лабораторією АТ "Укртатнафта". У разі невідповідності якості товару вимогам згідно пункту 2.1 договору покупець має право відмовитись від прийому товару та/або вимагати його заміни на товар належної якості, якщо інше не буде обумовлено сторонами додатково.
Ціна однієї тонни товару визначена пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.09.2024, укладеною у зв'язку з набранням чинності Законом України від 18.07.2024 № 3878-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку"): для поставок у серпні 2024 року 41 347,91 грн (з ПДВ); для поставок у вересні - листопаді 2024 року 42 873,40 грн (з ПДВ).
Постачальник, згідно з вимогами пункту 6.1.2 Договору, зобов'язаний забезпечити поставку товару в кількості та в строки, встановлені договором.
Відповідно до вимог пункту 6.1.3 Договору на постачальника покладено обов'язок забезпечити поставку товару, якість якого відповідає вимогам, встановленим даним договором. Відповідні якісні показники товару погоджені сторонами у пункті 2.1 договору повинні знаходитись в межах, визначених класифікацією відповідно до ДСТУ 3057-95.
Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність постачальника за прострочення поставки товару та/або партії товару - сплата неустойки у розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення.
Водночас, пунктом 7.3 Договору передбачена відповідальність постачальника за поставку товару неналежної якості - сплата штрафу в розмірі 10% від вартості такого товару.
Договір, згідно п. 11.1, набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
На виконання умов Договору постачальник поставив покупцю товар у обсязі 657,34 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі метанолу: № 1 від 20.08.2024 (23,44 тонн); № 2 від 22.08.2024 (23,26 тонн); № 3 від 04.09.2024 (23,90 тонн); № 4 від 10.09.2024 (70,76 тонн); № 5 від 12.09.2024 (23,22 тонн); № 6 від 13.09.2024 (24,12 тонн); № 7 від 17.09.2024 (45,58 тонн); № 8 від 18.09.2024 (22,32 тонн); № 9 від 19.09.2024 (74,62 тонн); № 10 від 01.10.2024 (72,44 тонн); № 11 від 01.10.2024 (23,16 тонн); № 12 від 04.10.2024 (161,88 тонн); № 13 від 07.10.2024 (68,64 тонн).
Вищевказані обсяги фактично поставленого товару були прийняті покупцем без зауважень та оплачені в повному обсязі.
22.08.2024 при прийманні партії товару в кількості 22,802 тонн була виявлена невідповідність якісних показників товару вимогам пункту 2.1 договору та ДСТУ 3057-95, у зв'язку з чим покупець відмовився від його прийняття. Неякісна партія товару була замінена постачальником.
За твердженнями позивача, в порушення умов Договору постачальник не виконав взяті на себе зобов'язання як в частині кількості товару, так і його якості. Зокрема, з обумовлених договором до постачання 1 500,00 тонн товару постачальник поставив покупцеві лише 657,34 тонн (43,8%) товару належної якості. Незважаючи на вимогу покупця про передачу обумовленої договором кількості товару, постачальник до закінчення строку дії договору не передав кількості товару, якої не вистачає - 842,66 тонн (56,2%). Водночас, кількість товару неналежної якості, заміненого постачальником, становить 22,802 тонн.
У зв'язку з недопоставкою товару в встановленій Договором кількості та поставці товару неналежної якості, позивач нарахував відповідачу штраф у порядку п.п. 7.2 та 7.3 Договору. За розрахунками позивача, розмір неустойки у вигляді штрафу 0,1% за прострочення поставки товару 842,66 тонн становить 2 023 008,09 грн розрахований за період з 01.09.2024 по 03.09.2024 на суму боргу 14 608 216,60 грн щодо недопоставки товару 353,30 тонн; з 04.09.2024 по 09.09.2024 на суму боргу 13 620 001, 55 грн щодо недопоставки товару 329,40 тонн; з 10.09.2024 по 11.09.2024 на суму боргу 10 694 223,44 грн щодо недопоставки товару 258,64 тонн; з 12.09.2024 по 12.09.2024 на суму боргу 9 734 124,97 грн щодо недопоставки 235,42 тонн; з 13.09.2024 по 16.06.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 8 736 813,38 грн щодо недопоставки 211,30 тонн; з 17.09.2024 по 17.09.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 6 852 175,65 грн щодо недопоставки 165,72 тонн; з 18.09.2024 по 18.09.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 5 929 290,29 грн щодо недопоставки 143,40 тонн; з 19.09.2024 по 30.09.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 2 843 909,25 грн щодо недопоставки 68,78 тонн; з 01.10.2024 по 03.10.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 11 712 155,41 грн щодо недопоставки 273,18 тонн; з 04.10.2024 по 06.10.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 4 771 809,42 грн щодо недопоставки 111,30 тонн; з 01.11.2024 по 31.12.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 17 149 360,00 грн щодо недопоставки 400,00 тонн; з 01.12.2024 по 31.12.2024 на вартість невиконаного зобов'язання 17 149 360,00 грн щодо недопоставки 400,00 тонн.
Також, за розрахунком позивача, підлягає нарахуванню штраф 94 281,50 грн - 10% від вартості неякісного товару (942 815, 04 грн х 10%).
У зв'язку з неможливістю врегулювання спору щодо сплати штрафних санкцій у розмірі 2 117 289,59 грн за порушення договірних зобов'язань у позасудовому порядку, АТ "Укртатнафта" передано даний спір на вирішення суду.
Відповідач для можливості виконання договору про закупівлю № 565/1/2120 мав чинний контракт 07-05/1 від 07.05.2025 укладений з Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Бравіка" UAB "Bravika", іd3003190006 Республіка Литва. В межах контракту 07-05/1 між відповідачем та UAB "Bravika" укладені чотири специфікації № 7 від 12/08/24 на поставку 250 тонн +/-15%, № 8 від 28/08/24 на поставку 300 тонн +/-15% , № 9 від 16/09/24 на поставку 400 тонн +/-15% та № 10 від 23/09/24 на поставку 100 тонн +/-15%.
Згідно ВМД 24UA 903220014069U0 вантажовідправник UAB "Transoila" поставив вантажоодержувачу ТОВ "Нафтостарттрейд" (код 45030716), 22,802 тонн метанолу.
За твердженнями позивача, наявна бездіяльність відповідача щодо поставки товару в обумовленій Договором кількості та поставці товару неналежної якості.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказавши, що обставини викладені не в повному обсязі, без додавання всіх письмових доказів, що мають значення для справи і для прийняття об'єктивного та обґрунтованого рішення судом. Позивач належить Державі, під час закупівлі товарів, робіт та послуг він керується Законом України "Про публічні закупівлі" та Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 471); таким чином, в будь-якому випадку або під час проведення відкритих торгів, або шляхом укладання договорів без проведення процедур закупівель, позивач у своїй діяльності використовує власні розроблені проекти договорів з власними умовами. Позивачем за весь період постачання жодного разу не надано відповідачу письмові заявки на поставку товару, чим не лише порушено п. 5.4 Договору, а й нівельовано власне ж право для нарахування штрафних санкцій саме з дат, зазначених у розрахунках, доданих до позову. Відповіддю від 22.01.2025 № 22/01/25-1 на претензію позивача відповідач вказував на відсутність будь-яких письмових заявок на постачання, що є підставою для подальшого замовлення товару у постачальників, однак, зазначене позивачем залишене без уваги і виконання, що саме і свідчить про передбачений ст. 616 ЦК України випадок, коли останній "…сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення…". Невиконання зобов'язань відповідачем на свій страх та ризик без отримання письмових заявок від позивача також викликане обставинами, що визнані уповноваженим органом такими, що не залежали від волі відповідача (форс-мажорними). На підтвердження обставин викладених у листі № 02/10/-1 від 02.10.2024 відповідач листом від 23.10.2024 № 23/10/-1 надав висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 531/03.23 від 23.10.2024, яким засвідчено обставини унеможливлення своєчасного виконання зобов'язання за договором, спричинене істотною зміною обставин. Також на момент укладання Договору відповідач був готовий до незначного коливання ціни, однак, значне збільшення цін - більше ніж на 30%, розрахувати або спрогнозувати в умовах воєнного часу та нестабільного стану економіки - неможливо, тому на момент укладання договору відповідач виходив з того, що така зміна обставин не настане. Незважаючи на всі зусилля відповідача вжити реальних та дієвих заходів, направлених на виконання договору, позивач відмовив в погодженні збільшення ціни договору, вочевидь, переслідуючи мету не виконання договору, а подальше притягнення до відповідальності відповідача, не виявляючи при цьому нагальну потребу в отриманні товару, хоч би й на змінених не з вини відповідача умовах. Щодо партії товару 22,802 тони, що постачався 22.08.2024, то позивач відмовився приймати товару посилаючись на невідповідність якісним показникам, а отже відповідач був фактично вимушений замінити товар, що придбаний для реалізації на користь позивача у вищевикладених умовах. Однак відповідач не погоджується з тим, що зазначена партія товару не відповідала встановленим нормам, оскільки невідповідність позивачем не підтверджена належним чином, а саме: не надано належних результатів досліджень акредитованої лабораторії які б засвідчували дані обставини, або висновки відповідних експертів або установ.
Крім цього, у відзиві відповідач заявив клопотання про зменшення розміру санкцій до 1 000 грн, у разі задоволення позову.
Подібні за змістом доводи та заперечення наведені сторонами у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
За ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові, серед іншого, вказав, що:
«Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Верховний Суд відмічає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки, судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Колегія суддів касаційного суду зазначила, що як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд не навів належного обґрунтування власному висновку про те, що сума штрафних санкцій є надмірно великою. Крім того, зміст постанови суду апеляційної інстанції не містить належного аналізу фактичних обставин та доказів, у підтвердження доводів заявника, у цьому випадку відповідача, що сприяли застосуванню судом дискреційних повноважень у вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 95%. Також не містить мотивування винятковості цього випадку та будь-яких посилань на конкретні обставини, які мають юридичне значення для зменшення штрафних санкцій.
Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд (у цьому випадку - апеляційний господарський суд) повинен вирішувати відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
Втім, наведеного вище суд апеляційної інстанції не врахував, адже зменшуючи заявлені до стягнення боржником у справі розмір штрафних санкцій на 95%, апеляційний суд виходив лише із наявного приватного інтересу однієї юридичної особи (відповідача), однак не врахував приватного інтересу іншої особи - позивача.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій на 95% у цілому є передчасним.
Оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає, оскільки апеляційним господарським судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин, що стосуються наявності/відсутності правових підстав для зменшення з урахуванням його дискреційних повноважень на зменшення штрафних санкцій на 95%».
З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.10.2025 у даній справі, судовою колегією зазначається таке.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з поставки товару в установлений укладеним між сторонами правочином строк та у визначеній кількості, а також поставці товару неналежної якості, у зв'язку з чим позивач пред'явив до стягнення з відповідача штрафні санкції на підставі п.п. 7.2 та 7.3 Договору.
Як вже зазначалось, на виконання умов Договору постачальник поставив покупцю товар у обсязі 657,34 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі метанолу: № 1 від 20.08.2024 (23,44 тонн); № 2 від 22.08.2024 (23,26 тонн); № 3 від 04.09.2024 (23,90 тонн); № 4 від 10.09.2024 (70,76 тонн); № 5 від 12.09.2024 (23,22 тонн); № 6 від 13.09.2024 (24,12 тонн); № 7 від 17.09.2024 (45,58 тонн); № 8 від 18.09.2024 (22,32 тонн); № 9 від 19.09.2024 (74,62 тонн); № 10 від 01.10.2024 (72,44 тонн); № 11 від 01.10.2024 (23,16 тонн); № 12 від 04.10.2024 (161,88 тонн); № 13 від 07.10.2024 (68,64 тонн).
Відповідні обсяги поставленого товару були прийняті покупцем без зауважень та оплачені в повному обсязі.
22.08.2024 при прийманні партії товару в кількості 22,802 тонн була виявлена невідповідність якісних показників товару вимогам пункту 2.1 договору та ДСТУ 3057-95, у зв'язку з чим покупець відмовився від його прийняття. Неякісна партія товару була замінена постачальником.
Вказані обставини сторонами по суті не заперечуються.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність постачальника за прострочення поставки товару та/або партії товару - сплата неустойки у розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення.
Крім того, пунктом 7.3 Договору передбачена відповідальність постачальника за поставку товару неналежної якості - сплата штрафу у розмірі 10% від вартості такого товару.
Як вже акцентувалось, при прийманні партії товару в кількості 22,802 тонн покупцем була виявлена невідповідність якісних показників товару вимогам пункту 2.1 договору та ДСТУ 3057-95, у зв'язку з чим останній відмовився від його прийняття. Судова колегія звертає увагу, що відповідно до норм пункту 2.2 Договору аналізи товару на відповідність якісним характеристикам, зазначеним у пункті 2.1 договору, проводяться лабораторією АТ "Укртатнафта". У матеріалах справи наявна довідка № 21 якості від 22.08.2024 лабораторії АТ "Укртатнафта" про невідповідність метанолу вимогам СТП 01.04.08:2024 за показниками по пп. 1, 2, 4.
Тобто, в погоджений між сторонами спосіб позивачем доведено поставку 22,802 тонн метанолу неналежної якості.
Поряд із цим, колегією суддів враховується, що неякісна партія товару була замінена постачальником.
Тому, обставини поставки неякісного товару в кількості 22,802 тонн метанолу слід вважати доведеними з боку покупця.
Про це, як вважає колегія суддів, правильно висновувався суд першої інстанції.
Окрім цього, згідно матеріалів справи відповідачем не виконано в повному обсязі зобов'язання за Договором щодо поставки товару в строки в обумовленій кількості за період серпень - листопад 2024 року, встановлені умовами Договору.
Протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, відповідачем порушено негрошове зобов'язання за Договором.
На це, за висновками судової колегії, вірно вказав місцевий господарський суд.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, що передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Отже, з огляду на факт прострочення відповідачем виконання договірних зобов'язань перед позивачем по Договору, зокрема в частині поставки товару в обумовленій договором кількості та поставки частини товару неналежної якості, перевіривши здійснені останнім розрахунки відповідних різновидів штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. Крім цього, колегія суддів вважає такі розрахунки (а.с. 8 т. 1) арифметично вірними (аналогічні висновки зазначені й місцевим господарським судом), що становить: 1) розмір нарахованої неустойки у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від вартості товару, строк поставки якого порушено - 2 023 008,09 грн; 2) сума штрафу з вартості поставленої неякісної продукції - 94 281,50 грн.
Поряд із цим, судом попередньої інстанції надано оцінку запереченням відповідача щодо: змісту та суті укладеного між сторонами Договору; регулювання спірних відносин Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі"; відсутності письмових заявок покупця на поставку метанолу; наданого постачальником висновку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 23.10.2024 № 531/03.23.
В цих частинах виснувано, що: Договір укладено в той час, коли тривало повномасштабне вторгнення понад 2 роки, а тому, станом на момент укладення договору відповідач, як суб'єкт з основним видом діяльності оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, міг передбачити коливання цін на ринку. При цьому, обсяг замовленого за специфікаціями №№ 7-10 у UAB "Bravika" товару не забезпечував повного і своєчасного обсягу поставки, ні у серпні, ні в цілому за договором про закупівлю № 565/1/2120, а поставка неякісного товару в кількості 22, 802 тонн метанолу за рахунок ввезеного згідно ВМД 24UA 903220014069U0 вантажовідправник UAB "Transoila" вказувала на можливість виконання відповідачем договору про закупівлю № 565/1/2120 і за рахунок інших джерел окрім в межах контракту 07-05/1 відповідача з UAB "Bravika"; котирування Platts це передбачувані проектні ризики зміни ціни, які власне можна передбачити або оцінити з певним ступенем впевненості на основі аналізу ринку та інших факторів; за повідомленою сторонами інформацією під час розгляду справи, договір на поставку було укладено не за результатами проведення публічного тендеру; наданий відповідачем висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 23.10.2024 № 531/03.23 не є належним доказом існування обставин непереборної сили згідно умов договору та чинного законодавства.
Тому, як підкреслено місцевим господарським судом, ці обставини, фактичні дії сторін спрямовані на виконання Договору, спростовують доводи відповідача про відсутність заявок позивача, про прострочення кредитора у зобов'язанні, про постачання метанолу без чіткого розуміння по поставці кількості товару, а також не є належним доказом існування обставин непереборної сили згідно умов договору та чинного законодавства.
Окремо суд 1-ої інстанції зазначив, що наданими відповідачем доводами, запереченнями та доказами, які досліджені судом у сукупності, не доведено наявність підстав для зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу, а тому відхилив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов'язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19; пункт 6.18 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19; пункт 49 постанови Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19; пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21, пункт 5.12 постанови від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20).
Правова оцінка, що наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов'язковою для суду. Саме по собі запровадження карантинних заходів (в Україні та інших країнах) не є безумовною підставою для внесення змін до договору, оскільки наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими заходами та неможливістю виконання договірних зобов'язань у встановлений строк підлягає з'ясуванню і доведенню в загальному порядку (пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21).
Висновок ТПП про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення сторони від доказування цих обставин. Такі обставини доводяться в загальному порядку і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21.
З огляду на вказане, судовою колегією приймається до уваги вірне врахування судом першої інстанції того, що наданий відповідачем висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 23.10.2024 № 531/03.23 не є належним доказом існування конкретно обставин непереборної сили згідно умов Договору та чинного законодавства.
Водночас, у межах здійсненої судом попередньої інстанції оцінки зазначених вище в справі доказів з огляду на позиції сторін, а також наданої правової оцінки фактичним обставинам справи з відповідним мотивуванням, як наслідок і подальшої оцінки клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу з огляду на таке.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 463/13099/21, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, у постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 у справі № 466/3398/21).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 ЦК України).
Добросовісність - це відповідність дій учасників правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).
Керуючись таким критерієм як "добросовісність", який належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), суд не може тлумачити або застосовувати його формально. Добросовісність має оцінюватися з урахуванням усіх обставин справи, відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності в цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 910/15705/21, від 01 лютого 2023 року в справі № 914/3203/21, від 22 травня 2024 року в справі № 911/95/20, від 18 грудня 2024 в справі № 921/320/24). При цьому розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема в постановах: від 05 вересня 2023 року в справі № 907/583/22, від 28 листопада 2023 року в справі № 916/1504/22, від 03 грудня 2024 року в справі № 904/872/24, від 03 грудня 2024 року в справі № 909/321/24.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.11.2023 у справі 916/1504/22 - зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року в справі № 911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 ГК України та частини третьої статті ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Тотожні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 15.01.2026 у cправі № 910/9629/23, від 27.01.2026 у cправі № 925/47/25, від 29.01.2026 у cправі № 910/6337/23.
Отже, судова колегія враховує, що висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач, серед іншого, вказав, що відповідач вчинив усі можливі та достатні зі свого боку дії аби виконати умови Договору та вчасно поставити товар на адресу позивача. При цьому, на думку заявника, позивачем вжито всіх можливих заходів, направлених на доведення до неможливості виконання умов Договору належним чином, незважаючи на положення законодавства. За твердженнями відповідача, позивачем у складі позовної заяви не заявлено та, відповідно не доведено, завдання йому будь-яких збитків або іншого виду шкоди. Фактично, враховуючи, що оплата позивачем не здійснювалася авансуванням, то і збитки навряд чи існують. Таким чином, відповідач зазначав, що пред'явлення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів замість зобов'язання, наприклад, відповідача поставити товар, свідчить ні про що інше, ніж намагання позивача збагатитись за рахунок існування обставин, що не залежать ні від одної зі сторін правочину.
За положеннями ст. 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі доказів. Доказами ж є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює відповідні обставини. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 10.02.2021 у справі № 916/1709/19, закріплений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).
Колегія суддів, враховує, по-перше, що позов обґрунтований наявністю правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки товару та штрафу за поставку товару неналежної якості через неналежне виконання постачальником умов Договору. В свою чергу, позивачем не наводиться обставин отримання ним збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, як і не долучено доказів спричинення збитків покупцю.
По-друге, як вбачається з матеріалів справи, у листі № 37/05-151 від 04.09.2024 позивач проінформував відповідача про те, що фактично у серпні поставлено 46,70 тонн метанолу. Тобто, відставання від графіку склало 353,30 тонни. Несвоєчасне постачання метанолу може суттєво вплинути на технологічні процеси. Беручи до уваги вищезазначене та з метою зменшення суми неустойки, яка буде нарахована на об'єм недопоставки відповідно до п. 7.2 Договору, Компанія просила Товариство в найкоротший термін виконати поставку метанолу.
Також у відповідь на лист ТОВ "ТД Старт Агро" від 09.09.2024 № 09/09-1 щодо перегляду ціни на метанол по договору № 565/1/2120 від 06.08.24 Компанія повідомила, що Товариство не виконало свої зобов'язання по поставці метанолу у серпні 2024 року, тому АТ «Укртатнафта» не має підстав для перегляду ціни на об'єм, який був недопоставлений у серпні 2024 року. Рішення щодо ціни на метанол у кількості 1 100 тонн, поставка якого згідно п. 1.2 Договору запланована на вересень-листопад 2024 року, буде прийнято найближчим часом.
02.10.2024 відповідач звернувся до позивача з листом № 02/10/-1, у якому зазначив, що:
«Під час виконання умов Договору мали місце обставини на які ТОВ "ТД Старт Агро" не мало змоги вплинути, зокрема: мало місце поставка неякісного товару з терміналу Литви, у зв'язку з чим, для уникнення подальшої поставки неякісного товару, у ТОВ "ТД Старт Агро" виникла необхідність заміни свого постачальника товару. Також були затримки поставки товару в зв?язку з національними святами у Польщі та Литві, які припадали на Серпень місяць, зокрема це також було пов?язано з забороною руху вантажівок у святкові дні, а також по п?ятницям та вихідним у літній період. Також просимо звернути увагу, що з 01.09.2024 вступив в силу закон № 3878-IX, про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку, збільшено ставки акцизного податку на Метанол (код УКТЗЕД 2905 11 00 00), що в свою чергу спричинило додаткове фінансове навантаження на ТОВ "ТД Старт Агро" та у зв'язку з чим у товариства виникла гостра необхідність в додаткових грошових коштах на митне очищення товару. До того ж вони звернулись з листом змінити ціну товару у договорі, шляхом підписання додаткової угоди у зв'язку з підвищенням ставок акцизу, але на даний момент ця додаткова угода не підписана. Мають місце також стихійні явища у Республіці Польща, де товариство закуповує товар. Зокрема 16.09.2024 через масштабні повені Рада міністрів Польщі прийняла ухвалу, яка вводить на 30 днів стан стихійного лиха на деяких частина території республіки Польща, що також ускладнює переміщення автоцистерн до кордону з Україною. На підставі вищевикладеного звертались з проханням внести зміни в графік поставки товару, а саме викласти п. 1.2 договору № 565/1/2120 від 06 серпня 2024 року в наступній редакції: серпень 2024 року - 50; вересень 2024 року - 300; жовтень 2024 року - 350; листопад 2024 року - 350; грудень 2024 року - 350».
Листом № 23/10/-1 від 23.10.2024 відповідач направив позивачу копію висновку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 23.10.2024 № 531/03.23.
У відповідь на лист № 23/10/-1 від 23.10.2024, у своєму листі № 14/02-953 від 01.11.2024 позивач повідомив відповідачу, що ініційовані ТОВ "ТД Старт Агро" зміни до договору від 06.08.2024 № 565/1/2120 обумовлені порушенням строків та обсягів поставки товару постачальником, спрямовані виключно на захист інтересів Товариства та покладають виключно на АТ «Укртатнафта» всі негативні наслідки від затримки поставки товару, що порушує принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків від зміни обставин, якими сторони керувалися на момент укладення договору.
08.11.2024 відповідач направив до позивача лист № 08/11-1, у якому звертався до останнього з проханням змінити ціну товару в договорі, який підлягає допоставці, шляхом підписання додаткової угоди, на нову ціну 44 659,79 грн без ПДВ за одну тонну, крім того ПДВ (20%): 8 931,96 грн, разом 53 591,75 грн з ПДВ (20%), що еквівалентно збільшенню біржових котирувань.
У відповідь на лист № 08/11-1 від 08.11.2024, у своєму листі № 37/05-212 від 19.11.2024 позивач повідомив відповідачу, що не має підстав для перегляду ціни, оскільки умовами Договору не передбачено коригування ціни. Зазначив, що станом на 19.11.2024 сума неустойки за несвоєчасне постачання передбачених графіком об'ємів товару за серпень жовтень 2024 року складає 675 309,34 грн.
29.11.2024 відповідач звернувся до позивача з листом № 29/11/-1, у якому звернув увагу, що для підтвердження збільшення ціни на ринку ТОВ "ТД Старт Агро" звернулось в торгово-промислову палату з проханням визначення середньої ринкової вартості метанолу та проведення порівняльного аналізу його вартості в період з серпня 2024 року по листопад 2024 року з вказанням відсотку коливання ціни в даному періоді. В результаті чого торгово-промислова палата надала висновок за результатом цінового моніторингу № Ц-1228 від 11.11.2024, в якому зазначається, що за результатом незалежної експертизи яка здійснювалась шляхом аналізу цінової пропозиції, опрацювання наданих пропозицій від учасників ринку, вивчення кон?юнктури цін з відкритих джерел та зроблений порівняльний аналіз встановив збільшення вартості ціни товару (метанолу) на ринку на рівні 32,74%. ТОВ "ТД Старт Агро", беручи до уваги те, що АТ «Укртатнафта» не приймає ані збільшення вартості товару, що обумовлені об'єктивними обставинами, ані зміну графіку поставок, просило, відповідно до п. 11.2 Договору та статті 652 ЦК України, розірвати Договір за взаємною згодою сторін не маючи одна до одної взаємних претензій, шляхом укладання додаткової угоди до договору № 565/1/2120 від 06 серпня 2024 року. До листа долучено копію висновку за результатом цінового моніторингу № Ц-1228 від 11.11.2024, складеного Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.
У відповідь на лист № 08/11-1 від 08.11.2024, у своєму листі № 14/02-1046 від 05.12.2024 Компанія зауважила, що AT «Укртатнафта» відхиляє пропозицію ТОВ "ТД Старт Агро" про розірвання договору від 06.08.2024 № 565/1/2120 за взаємною згодою сторін, та наполягало на повному виконанні зобов'язань Товариством за вказаним договором в частині узгодженого до постачання обсягу товару.
03.01.2025 позивач направив відповідачу претензію № 14/05-04, у якій вимагав сплатити штрафні санкції у сумі 1 959 997,39 грн, з них: 865 715,89 грн неустойки згідно пункту 7.2 Договору; 94 281,50 грн штрафу згідно пункту 7.3 Договору.
У відповідь на претензію, у своєму листі № 22/01/25-1 від 22.01.2025, Товариство, серед іншого, вказало, що зі свого боку намагалось виконати умови Договору та зробило всі необхідні дії для виконання взятих на себе зобов'язань. Однак стороною АТ «Укртатнафта» не приймалися жодних об'єктивних доводів, та не зроблено жодних дій аби постачальник міг поставити товар. Таким чином АТ «Укртатнафта», захищаючи свої власні інтереси, покладає всі негативні наслідки від підняття ціни товару виключно на ТОВ "ТД Старт Агро", що порушує принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків від змін обставин якими сторони керувалися на момент укладання договору. Товариство акцентувало, що Компанією не приймалось жодних об'єктивних доводів щодо коригування ціни та графіків поставки, що пропонувалися. Товариство не погоджувалось з штрафними санкціями.
По-третє, за п.п. 11.2, 11.3 Договору дострокове розірвання договору можливе лише за взаємною письмовою згодою сторін. Строк дії договору та строк виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке порушення, у тому числі непереборної сили, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у п. 3.2 Договору.
Тобто, колегія суддів акцентує, що сторонами Договору погоджено умову про можливість продовження строку виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару в разі виникнення об'єктивних обставин, що спричинили таке порушення. До таких відносяться й обставини непереборної сили, що окремо врегульовано згідно розд. 9 Договору.
При цьому, головним критерієм такого продовження є документальне підтвердження як об'єктивних обставин, так і обставин непереборної сили.
Таким чином, судова колегія висновується, що об'єктивні обставини підлягають доведенню в загальному порядку.
З урахуванням наведеного колегією суддів зазначається, що висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 23.10.2024 № 531/03.23 хоч і не виступає прямим доказом існування обставин непереборної сили в розрізі питання підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення Договору, та не є обов'язковим для суду (про що вірно зазначено судом попередньої інстанції), однак опосередковано виступає доказом підтвердження виникнення будь-яких об'єктивних обставин (п. 11.3 Договору) (факторів ускладнення логістичної складової імпортованого товару) загалом, зокрема, через підтвердження викладених у ньому певних обставин/фактів, який, у свою чергу, є документальним їх підтвердженням.
Поряд із цим, документальним підтвердженням виступає й висновок за результатом цінового моніторингу № Ц-1228 від 11.11.2024 (обставини біржових котирувань на імпортований товар - метанол), складений Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою.
Тобто, надання постачальником покупцю за Договором документального підтвердження виникнення об'єктивних обставин, що вплинули на строк виконання постачальником зобов'язань за Договором щодо поставки товару, не нівелює повністю доказову силу такого документального підтвердження, оскільки об'єктивні обставини підлягають доведенню в загальному порядку, а в силу ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідне узгоджується й з положеннями п. 11.3 Договору.
Вищевказане, з огляду на зазначені положення Договору, свідчить про нез'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.
Крім того, судовою колегією вказується, що з одного боку, за існування відповідних об'єктивних обставин відповідач просив позивача: 1) внести зміни в графік поставки товару; 2) змінити ціну товару в Договорі; 3) за взаємною згодою розірвати Договір.
З іншого боку, позивач: відмовив у внесенні змін до Договору в частині змін до графіку поставки товару, та у внесенні змін до ціни товару в Договорі; відхилив пропозицію про розірвання Договору.
Тобто, у спірних правовідносинах має місце ситуація, за якої в межах строку виконання обов'язку з поставки товару постачальник звертався до покупця щодо внесення змін до графіку поставки товару та про розірвання Договору, надаючи документальне підтвердження об'єктивних обставин, що впливали на строк виконання постачальником зобов'язань за Договором щодо поставки товару, однак на свої звернення не отримував погодження з боку покупця, який насамкінець в січні 2025 року звернувся до Товариства з претензією про сплату штрафних санкцій у сумі 1 959 997,39 грн, з них: 865 715,89 грн неустойки згідно пункту 7.2 Договору; 94 281,50 грн штрафу згідно пункту 7.3 Договору. Тоді як Договором передбачено механізми врегулювання продовження строку виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару та його розірвання в цілому.
По-четверте, судовою колегією враховується добровільне здійснення відповідачем заміни поставки неякісного товару в кількості 22,802 тонн, після звернення позивача з відповідною вимогою про це.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Отже, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, зважаючи на оцінку наданим сторонами доказів як окремо, так і в їх сукупності, - на переконання колегії суддів свідчить про винятковість випадку для зменшення штрафних санкцій. При цьому, приймаючи також до уваги дії, які вчинялися, як позивачем так і відповідачем, як сторонами Договору задля уникнення негативних наслідків їх впливу, а також добросовісність сторін, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору або погіршення матеріального стану Компанії саме у зв'язку з діяльністю Товариства, враховуючи ступень виконання зобов'язання відповідачем (поставки товару в обсязі 657,34 тонн, близько 44% поставки за Договором), беручи до уваги принципи справедливості, пропорційності в цивільному праві та збалансованості інтересів Товариства та Компанії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 56%, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача підлягають 931 607,42 грн, з яких: 890 123,56 грн - неустойка за прострочення поставки товару, 41 483,86 грн - штраф за поставку неналежної якості.
З огляду на викладене, за висновками суду апеляційної інстанції, наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи є частково обґрунтованими.
Поряд із цим, апеляційним господарським судом відхиляються, як необґрунтовані, доводи позивача щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної та резолютивної частин в редакції цієї постанови про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" про стягнення грошових коштів, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.
Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору, в т.ч. понесені стороною в суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".
Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 910/1239/25 - змінити, виклавши мотивувальну частину, в межах питання розгляду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у відповідній редакції цієї постанови.
Резолютивну частину викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" (адреса: 03039, м. Київ, просп. Лобановського Валерія, буд. 119, каб. 22; ідентифікаційний код - 42439740) на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (адреса: 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3; ідентифікаційний код - 00152307) штраф за прострочення поставки товару - 890 123,56 грн (вісімсот дев'яносто тисяч сто двадцять три гривні 56 копійок), штраф за поставку товару неналежної якості - 41 483,86 грн (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят три гривні 86 копійок) та судовий збір - 11 179,29 грн (одинадцять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 29 копійок).
У іншій частині позову відмовити».
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (адреса: 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3; ідентифікаційний код - 00152307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Старт Агро" (адреса: 03039, м. Київ, просп. Лобановського Валерія, буд. 119, каб. 22; ідентифікаційний код - 42439740) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 25 153,40 грн (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят три гривні 40 копійок).
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
5. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.03.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак