Справа № 715/221/26
Провадження № 2/715/252/26
04 березня 2026 року с-ще. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Цуркана В.В.
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши на підготовчому засіданні в залі суду в с. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 12 листопада 1996 року її мати ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 в порядку приватизації державного житлового фонду. У зв'язку з тим, що у вказаній квартирі, крім її матері, були зареєстровані та проживали також її батько ОСОБА_3 та вона - вказана квартира була приватизована на трьох осіб без визначення часток кожного співвласника. З метою оформлення права власності на свою частку у спільному майні вона звернулась до Сучевенської сільської ради щодо присвоєння поштової адреси та отримала рішення виконкому та витяг з РБД про присвоєння вказаній квартирі поштової адреси - АДРЕСА_2 . Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , вона складається з 3-х кімнат житловою площею 43,5 кв.м., загальна площа квартири 74,90 кв.м.
При поданні документів до державного реєстратора відділу ЦНАП Сучевенської сільської ради, останній витребував додатково підтвердження про реєстрацію права власності на вказану квартиру з Чернівецького КОБТІ, де була проведена первинна реєстрація права власності, про що зазначено у свідоцтві про право власності на житло, а саме - у реєстровій книзі за № 404, книга 3 сторінка 62. Відповідно до відповіді Чернівецького КОБТІ № 1562 від 30.10.2025 року - через відсутність інвентаризаційної справи на нерухоме майно, надати таку довідку ЧКОБТІ не має можливості .
У зв'язку з вищевказаним державним реєстратором відділу ЦНАП Сучевенської сільської ради Костецькою Г.В. їй було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за її заявою. Одночасно держаним реєстратором їй було роз'яснено, що у наданому Свідоцтві про право власності на житло частки співвласників не визначені, що унеможливлює реєстрацію за нею права власності на 1/3 частки вказаного нерухомого та рекомендовано їй звернутись в суд для визначення та визнання за нею права власності на конкретну частку спільної квартири. На підставі викладеного, просить суд визнати за нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частку нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_3 .
02.02.2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні. Згідно якої просять суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_3 та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_3 .
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2026 року, прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
На підготовче засідання позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не з'явилася. однак подала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти задоволення зустрічної позовної заяви. Справу просила розглядати у її відсутності.
Відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяви, згідно яких первісні позовні вимоги визнають повністю, зустрічні позовні вимоги підтримують повністю та справу просять розглядати у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 11 березня 1978 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції, був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 428. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_5 .
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 12.11.1996 року, квартира, яка розташована в с. Корчівці Глибоцького району належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та член її сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Рішенням виконавчого комітету Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 16 травня 2025 року № 127, на підставі заяви ОСОБА_1 , квартирі, яка розташована в с. Корчівці присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 ,вартира 3 Чернівецького району Чернівецької області.
Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 , вона складається з 3-х кімнат житловою площею 43,5 кв.м., загальна площа квартири 74,9 кв.м.
З відповіді Чернівецького КОБТІ № 1562 від 30.10.2025 року , вбачається, що в Чернівецькому КОТІ відсутня інвентаризаційна справа на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .
Як вбачається із рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Костецької Г.В. про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82641561 від 26 грудня 2025 року, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено в державній реєстрації права власності на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_4 . При поданні документів до державного реєстратора відділу ЦНАП Сучевенської сільської ради, останній витребував додатково підтвердження про реєстрацію права власності на вказану квартиру з Чернівецького КОБТІ, де була проведена первинна реєстрація права власності, про що зазначено у свідоцтві про право власності на житло, а саме - у реєстровій книзі за № 404, книга 3 сторінка 62. Відповідно до відповіді Чернівецького КОБТІ № 1562 від 30.10.2025 року - через відсутність інвентаризаційної справи на нерухоме майно, надати таку довідку ЧКОБТІ не має можливості. Одночасно держаним реєстратором було роз'яснено, що у наданому Свідоцтві про право власності на житло частки співвласників не визначені, що унеможливлює реєстрацію за ними права власності на 1/3 частки вказаного нерухомого майна.
Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 355, ч. 1, 2 ст.356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Положення ч. 1 ст. 368 ЦК України зазначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ч. ч. 1 та 2 ст. 370 ЦК України зазначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.
Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
За приписами ст. 358 ч. 3 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Так, згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.
Суд також враховує, що відповідачі за первісним позовом та відповідач за зустріним позовом подали заяви про визнання позову.
Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, з врахуванням визнання первісного та зустрічного позовів, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 206, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_5 , право власності на 1/3 частку нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителькою с. Корчівці Чернівецького району Чернівецької області, право власності на 1/3 частку нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_6 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителем с. Корчівці Чернівецького району Чернівецької області, право власності на 1/3 частку нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.