24 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 112026152110000014.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 лютого 2026 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 05.04.2026 р. включно, з визначенням застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 грн., за умови внесення якої покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та (або) суду; не відлучатися з місця проживання в АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати визнати підозру ОСОБА_5 - необґрунтованою та скасувати запобіжний захід. Просить дослідити відеозаписи обшуків в автомобілі та квартирі, надані стороною захисту записи з камер відеоспостереження ТЦ «Острів», а також дані про особу підозрюваного.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що ухвалена з порушенням вимог КПК України.
Захисник зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України належно не підтверджена, оскільки наявні суперечності у визначенні розміру шкоди (у витягу з ЄРДР одна сума, у клопотанні слідчого інша, більша), а також слідчим неналежно ідентифіковані вилучені під час обшуку речі (потерпіла, на думку захисту, не зазначала частину предметів, які згодом «упізнала»). Апелянт наголошує, що в матеріалах справи наявний рапорт працівника поліції про встановлення причетності «оперативним шляхом», який, за доводами захисту, не є належним доказом.
Захисник вказує на істотні порушення під час затримання та проведення обшуків ОСОБА_5 , зокрема про фальсифікацію речових доказів, оскільки ювелірні вироби підкинуті в автомобіль, біологічні сліди були нанесені та застосована сила під час фактичного затримання. Захисник посилається на відеозаписи з камер зовнішнього спостереження біля ТЦ «Острів» в м. Одесі, які, на його думку, підтверджують ці обставини. Звертає увагу на невідповідність часу і місця затримання, зазначені у протоколі, фактичним подіям, а також на порушення строку повідомлення про підозру. Вказаним обставинам слідчий суддя не надав належної оцінки і не дослідив відео обшуків у судовому засіданні.
Захисник вважає недоведеним наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Ризик переховування від слідства та суду спростовується тим, що підозрюваний служив у ЗСУ з 2022 року по 2025 рік, звільнений за станом здоров'я, проходив реабілітацію та оформлення інвалідності. Заперечує висновки слідчого судді про відсутність соціальних зв'язків, з огляду на те, що проживання у цивільному шлюбі має сім'ю, удочерив дитину дружини. Доводи про мобільність підозрюваного через нібито зміну місця проживання не доведена, оскільки доказів цього не надано, а сім'я тривалий час мешкає за визначеною адресою в м. Одесі. Ризик знищення або сховання речей є необґрунтованим, а ризик впливу на потерпілу та свідків - надуманим, через те, що анкетні дані учасників розкриті стороною обвинувачення. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не підтверджений оскільки підозрюваний показань не давав, а говорив лише про існування штучних доказів. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не може обґрунтовуватись попередніми судимостями підозрюваного, при цьому остання судимість датована 2014 роком, а провадження 2020-2021 років не завершені обвинувальним вироком суду.
Захисник зазначає, що слідчий суддя не врахував стан здоров'я підозрюваного, його статус ветерана війни, бойові нагороди, поранення та необхідність тривалого лікування, яке неможливо забезпечити в умовах ізоляції.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділенням Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 112026152110000014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 будучи неодноразово судимим та притягуючись до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив злочин майнової спрямованості.
У невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 05.01.2026 р. ОСОБА_5 прибув до м. Первомайська Миколаївської області, з метою підшукування квартири на території міста, звідки можна вчинити крадіжку. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 05.01.2026 р. близько 10.30 год. ОСОБА_5 прибув на вул. Гетьмана Мазепи в м. Первомайську та безперешкодно зайшов до 2 під'їзду будинку АДРЕСА_2 . В ході обстеження під'їзду ОСОБА_5 виявив, що власники квартири АДРЕСА_3 , дома відсутні. В цей же час у нього виник прямий злочинний умисел проникнути до вказаної квартири та викрасти звідти будь-яке цінне майно. Відімкнувши за допомогою невстановленого предмету вхідні двері, ОСОБА_5 незаконно проник до зазначеної квартири, яка належала сім'ї ОСОБА_8 . Оглянувши квартиру, ОСОБА_5 на полиці в шафі-купе у спальній кімнаті побачив металевий сейф. Розуміючи, що у сейфі може знаходитись будь-яке цінне майно та грошові кошти, ОСОБА_5 вирішив його викрасти. Реалізуючи задумане, діючи повторно, з прямим умислом та корисливим мотивом, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та не може чинити перешкоди, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дії та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 в умовах воєнного стану таємно викрав майно ОСОБА_9 , а саме: металевий сейф розміром 30х40 см з кодовим замком, в якому знаходились: грошові кошти у сумі 3000 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту становить 126 882, 6 грн., золоті прикраси 585 проби металу: браслет жіночій у вигляді пірамідок вагою 15 г., що у відповідності до розпорядження Національного банку України «Про закупівельні ціни на дорогоцінні метали в брухті» становить 51 366 грн., браслет у вигляді кільця вагою 9 г. загальною вартістю 30 819,6 грн., браслет жіночій вагою 9 г. загальною вартістю 30 819,6 грн., жіночій перстень «Маркіз» вагою 5 г. загальною вартістю 17 122 грн., 10 жіночих перстнів вагою по 5 г. кожний загальною вартістю 171 220 грн., золотий ланцюжок вагою 23 г вартістю 78 761,20 грн., чотири золоті банківські злитки проби металу 999, 9 два з яких по 20 г та два по 10 г загальною вартістю 351 184, 8 грн., після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 завдав потерпілій майнової на загальну суму 858 175,80 грн.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений, та діяв станом на 05.01.2026 р.
Тобто ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину в умовах воєнного стану.
06.02.2026 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, в умовах воєнного стану.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше судимий, не працює, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням даних про особу підозрюваного та його майнового стану, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані не в повному обсязі, а також не оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів огляду місця події від 05.01.2026 р., допиту потерпілої ОСОБА_9 , впізнання за фотознімками, обшуку від 05.02.2026 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Стосовно доводів сторони захисту про необґрунтованість пред'явленої підозри та існування істотних порушень вимог КПК України допущених органом досудового розслідування під час затримання останнього, апеляційний суд виходить з того, що під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд перевіряє наявність обґрунтованої підозри у значенні п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто наявність сукупності даних, які на даній стадії можуть переконати об'єктивного спостерігача у можливій причетності особи до інкримінованого діяння, але не встановлює винуватість, не здійснює остаточної правової кваліфікації та не надає наперед оцінки допустимості доказів.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема ризик переховування від слідства та суду доведений тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення та можливістю призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, а ризик вчинення іншого кримінального правопорушення - даними про особу підозрюваного, який раніше неодноразово судимий, в тому числі, за вчинення умисних корисливих злочинів.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може застосовуватись лише за умови доведеності того, що жоден більш м'який захід не здатний запобігти ризикам. Саме по собі існування обґрунтованої підозри та наявність ризиків не звільняє сторону обвинувачення від обов'язку обґрунтувати недостатність застосування альтернативних заходів.
Як убачається з матеріалів клопотання та доводів прокурора, належного і конкретного обґрунтування того, чому застосування більш м'якого запобіжного заходу з додатковими обов'язками, у тому числі із застосуванням електронного засобу контролю та здачею паспортних документів, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, стороною обвинувачення не наведено.
Разом з тим апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного, наведені у матеріалах провадження, зокрема те, що ОСОБА_5 є учасником бойових дій, має державні відзнаки, а також стан здоров'я (інвалідність III групи), потребує лікування. Зазначені обставини характеризують підозрюваного та, у сукупності з іншими даними про його особу, підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу і визначенні переліку процесуальних обов'язків.
Отже, з огляду на наведені обставини та встановлені ризики, з метою їх мінімізації, апеляційний суд вважає достатнім застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, з покладенням передбачених КПК України обов'язків, у тому числі носити електронний засіб контролю, здати паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та утримуватися від спілкування зі свідками і потерпілими, що у своїй сукупності здатне забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам без застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, якщо доведено обставини, передбачені пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведено пункт 3 цієї норми.
За наведеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 - частковому задоволенню, клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню частково, із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням певних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області задовольнити частково.
ОСОБА_5 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло цілодобово.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 05.04.2026 р. обов'язки:
- прибувати за всіма викликами слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, крім випадків участі у проведенні слідчих дій у даному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3