133/145/26
3-зв/133/4/26
Іменем України
04.03.26 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дурач О.А., з участю секретаря Блащук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Гуменюка Олександра Олександровича у справі № 133/145/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, -
Автоматизованою системою документообігу суду судді Дурач О.А. розподілена для розгляду заява судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Гуменюка Олександра Олександровича у справі № 133/145/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП. Заява мотивована тим, що потерпілий по провадженню, ОСОБА_2 є працівником Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на посаді судового розпорядника., з метою виключення сумнівів в законності прийнятого рішення.
Суддя та інші учасники процесу в судове засідання не з'явились. Належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Суд вважає можливим розглянути заяву про відвід за відсутності вказаних учасників судового розгляду, оскільки вони повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання та їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Дослідивши матеріали провадження, у тому числі матеріали у справі № 133/145/25 в межах, необхідних для перевірки доводів заяви, судом встановлено наступне.
Згідно з вимогами статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
В Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала самовідвід/відвід судді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме норми КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно із частиною 1 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Згідно зі ст.15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Cтаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Разом із тим, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, у судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (зокрема, ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19.
Розглядуючи подану заяву про самовідвід , суд звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що дійсно, в штаті Козятинського міськрайонного суду Вінницької області на посаді розпорядника суду перебуває потерпілий по провадженню, ОСОБА_2 , але за своїми посадовими обов'язками дана посада підпорядкована Керівнику апарату суду. Тобто, розпорядник суду за посадою не є підлеглим або підзвітним судді відповідного суду. Таким чином, перебування ОСОБА_2 саме по собі, не є підставою для сумніву в упередженості судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якій він є потерпілою особою. Будь-які інші об'єктивні дані, які би були підставою для самовідводу головуючого судді по провадженню не надані та під час розгляду даної заяви не встановлені.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення самовідводу судді Гуменюка О.О. по адміністративній справі № 133/145/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245 КУпАП, ст.76 КПК України, суддя,-
У задоволенні заяви судді Гуменюка О.О. про самовідвід у справі № 133/145/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП- відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: О.А. Дурач