Справа: № 2а-2585/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипчук Н.Г.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"24" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,
ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідачів по справі: Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України, апеляційного суду Вінницької області щодо допущення заборгованості по заробітній платі, щомісячному грошовому утриманню з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати і щомісячного грошового утримання працюючих суддів та стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь 124 427 грн. заборгованості по заробітній платі та 212 407 грн. заборгованості по щомісячному грошовому утриманню з урахуванням компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.07.2008 р. по 01.06.2010 р., а всього 336 834 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 в повному обсязі заробітної плати і щомісячного грошового утримання з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати і грошового утримання; визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2008 -2010 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. «Про оплату праці суддів»; стягнуто з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2008 р. по 01.06.2010 р. та щомісячному грошовому утриманню за період з 01.01.2006 р. по 01.06.2010 р. з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та частини щомісячного грошового утримання на користь позивача в загальній сумі 336 834 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Державне казначейство України, Міністерство фінансів України та Державна судова адміністрація України, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду від 30 серпня 2010 р. та ухвалити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Міністерство фінансів України подало апеляційну скаргу 23.09.2010 р. З урахуванням того, що копію оскаржуваної постанови відповідач отримав 15.09.2010 р., колегія суддів приходить до висновку про те, що строк апеляційного оскарження постанови суду від 30.08.2010 р. апелянтом не пропущено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилаються відповідачі, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Державного казначейства України, Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України задовольнити частково, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 р. змінити виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 11.05.1986 р. по теперішній час працює суддею Апеляційного суду Вінницької області.
Відповідно до розрахункових листів позивачем визначений розмір заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2008 р. по 01.06.2010 р., який склав 115 252,00 грн., заборгованість по щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів за період з 01.01.2006 р. по 01.05.2010 р. становить 212 407 грн., компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати і щомісячного грошового утримання, всього на загальну суму 336 834 грн.
Вважаючи, що виплата заробітної плати йому проводилась нижче встановленого законом розміру позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.
Аналіз чинного законодавства вказує на те, що 03 вересня 2005 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці судів», якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 Посадові оклади, передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
31.12.2005 р. Кабінетом Міністрів України видано постанову № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865». Серед іншого, постанову доповнено п. 4-1, за змістом якого розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 р. п. 4-1 постанови КМУ № 865 скасовано. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 р. зазначену вище постанову Печерського районного суду м. Києва залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 р. зазначені вище рішення першої та апеляційної інстанцій були залишенні без змін в частині визнання скасування п. 4-1 постанови № 865.
Отже, виплата заробітної плати суддям з урахуванням розмірів визначених п. 4-1 постанови № 865 є незаконною.
Як вбачається з матеріалів справи заробітна плата позивачу виплачувалась з урахуванням п. 4-1 постанови № 865, і без врахування змін розмірів мінімальної заробітної плати, що визначалися Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, що в свою чергу є прямим порушенням закону.
Відповідно до проведених розрахунків, сума заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2008 р. по 01.06.2010 р. становить 115 252 грн.
Сума заборгованості по щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів за період з 01.01.2006 р. по 01.05.2010 р. включно, складає 212 407 грн.
Сума, з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та щомісячному грошовому утриманню за період з 01.07.2008 року по 01.06.2010 року, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 становить 336 834,00 грн.
Відповідачами не надано заперечень щодо правильності проведеного розрахунку по заробітній платі, щомісячному грошовому утриманню, з урахуванням індексації та компенсації.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до абзацу 4 пункту 4 Положення про Державну судову адміністрацію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. N 14 ДСА відповідно до покладених на неї завдань:… 4) виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА;…
Отже, стягнення відповідних сум повинно бути здійснено саме з ДСА України, а не з Міністерства фінансів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині визначення суб'єкта фінансового забезпечення.
Таким чином, судом першої інстанції було правильно вирішено справу, проте у зв'язку з помилковим застосуванням норм матеріального права невірно обрано спосіб захисту прав позивача. В зв'язку з цим апеляційні скарги відповідачів слід задовольнити частково, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2010 р. -змінити.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Державного казначейства України, Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України -задовольнити частково.
Змінити резолютивну частину постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року, виклавши її в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо непогашення заборгованості перед суддею Олексієнком Юрієм Григоровичем по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню, що виникла у зв'язку із застосуванням п.4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2008 р. по 01 червня 2010 р. включно в розмірі 124 427 грн., заборгованість по щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів за період з 01 січня 2006 р. по 01 червня 2010 р. включно в розмірі 212 407 грн., з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та частини щомісячного грошового утримання працюючих суддів, а всього 336 834 (триста тридцять шість тисяч вісімсот тридцять чотири) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 29 грудня 2010 р.