Справа: № 2а-497/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
"11" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Приходько Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ДПІ в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року в справі за позовом ТОВ «Інтерформ»до ДПІ в Обухівському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення: № 0001512301/0/3021 від 24.07.2008 року на суму 130546,00 грн., № 0001512301/0/3022 від 24.07.2008 року на суму 75796,00 грн., № 0001512301/1/3917 від 13.10.2008 року на суму 75796,00 грн., № 0001512301/1/3916 від 13.10.2008 року на суму 130546,00 грн., № 0001502301/2/65 від 15.01.2009 року на суму 130546,00 грн., № 0001512301/2/64 від 15.01.2009 року на загальну суму 75796,00 грн., № 0000072301/2/63 від 15.01.2009 року на загальну суму 113137,5 грн. та зобов'язання провести звірку взаєморозрахунків з позивачем з податку на додану вартість за 2008 рік, а також кошти, які були стягнуті за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, повернути на розрахунковий рахунок TOB «Інтерфом»(п/р 26004301270218 у філії «Відділення ШБ у м. Українка Київської області», МФ0321262).
26.04.2010 року адміністративна справа № 2а-497/10/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001512301/0/3021 від 24.07.2008 року, № 0001512301/0/3022 від 24.07.2008 року, № 0001512301/1/3917 від 13.10.2008 року, № 0001512301/1/3916 від 13.10.2008 року, № 0001502301/2/65 від 15.01.2009 року, № 0001502301/2/64 від 15.01.2009 року, № 0000072301/2/63 від 15.01.2009 року об'єднана для спільного розгляду з адміністративною справою № 2а-768/10/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000422301/0/2021 від 06.05.2008 року, № 0000422301/0/2021 від 06.05.2008 року, № 0000442301/0/2022 від 06.05.2008 року, № 0000651701/0/2027 від 06.05.2008 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 07.03.2008 року № 000887/59 та від 08.04.2008 року № 000943/94, виданих ДПІ в Обухівському районі Київської області в період з 11.03.2008 року по 21.04.2008 року була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності TOB «Інтерфом».
За результатами вказаної перевірки, було складено акт № 918/231/24593200 від 21.04.2008 року «Про результати виїзної планової перевірки TOB «Інтерфом»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року».
На підставі акту № 918/231/24593200 від 21.04.2008 року, 06.05.2008 року відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
Податкове повідомлення - рішення № 0000432301/0/2020 форма «Р»від 06.05.2008 року, за порушення TOB «Інтерфом»п. 4.2. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, у зв'язку з чим було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) сплатити донараховану суму податку на додану вартість на загальну суму 44017,00 грн., з яких 29344,00 гривень - за основним платежем та 14673,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.
Податкове повідомлення - рішення № 0000422301/0/2021 форма «Р»від 06.05.2008 року, за порушення TOB «Інтерфом»п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3., пп. 5.2.9 п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР), у зв'язку з чим було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) сплатити донараховану суму податку на прибуток спільних підприємств на загальну суму 131216,00 грн., з яких 102830,00 гривень - за основним платежем та 28386,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.
Податкове повідомлення - рішення № 0000442301/0/2022 форма «В1» від 06.05.2008 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за грудень 2007 року у розмірі 6855,00 гривень.
Податкове повідомлення - рішення № 0000651701/0/2027 форма «Р»від 06.05.2008 року, за порушення TOB «Інтерфом»ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889 від 22.05.2003 року, у зв'язку з чим було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) сплатити донараховану суму податку з доходів найманих працівників на загальну суму 31871,79 грн., з яких 10623,93 гривень - за основним платежем та 21247,86 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.
Посилання відповідача про заниження TOB «Інтерфом»податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік на загальну суму 10623,93 грн., яке відбулось внаслідок неутримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходу за придбаний автомобіль громадянину ОСОБА_2 судова колегія виходить з наступного.
Відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є вартість легкового автомобіля, який відчужується, розрахована за звичайними цінами.
Згідно з актом перевірки ринкова вартість даного автомобіля станом на 06.06.2007 року становить 70826,25 грн. (згідно звіту про оцінку), а договірна - 1000,00 грн. (згідно біржового договору).
На підставі вищевикладеного, відповідачем встановлено порушення п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та TOB «Інтерфом»укладено договір купівлі-продажу № 06-89/2007к від 05.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 продав позивачу автомобіль, що був у використанні, марки CHRYSLER Town, номер кузова НОМЕР_1, 2001 року випуску. Відповідно до розділу 2 договору, вартість зазначеного автомобіля складає 1000,00 грн.
Згідно з п. 4.1 розділу 4 договору купівлі-продажу № 06-89/2007к перехід права власності на товар здійснюється у момент оформлення довідки-рахунку (біржового договору) та акту прийому - передачі товару.
Між ОСОБА_2 та TOB «Інтерфом»укладено біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу № 000813 від 06.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 продав позивачу автомобіль (CHRYSLER Town, номер кузова НОМЕР_1, 2001 року випуску) за ціною 1000,00 грн. Згідно з п. 4 біржового договору № 000813 від 06.06.2007 року право власності на транспортний засіб переходить покупцю в момент підписання цього договору.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, є доходами з джерелом його походження з України (п. 1.3 (ж) ст. 1).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Як було зазначено вище, ОСОБА_2 продано транспортний засіб марки CHRYSLER Town, який придбано TOB «Інтерфом».
Отже, доход у розмірі 1000,00 грн., одержаний ОСОБА_2 від продажу зазначеного транспортного засобу є об'єктом оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, як доход з джерелом його походження з України.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону, тобто 15 відсотків.
Як виняток із п. 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення (п. 12.2 ст. 12).
Таким чином, ставка в розмірі 1 відсотка від вартості об'єкта рухомого майна застосовується за умови наявності одночасно наступних умов: продавець отримує доходи від продажу транспортного засобу не частіше одного разу протягом звітного податкового року та продавцем сплачено суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.
В матеріалах справи відсутні нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу і відповідно документи про сплату фізичною особою державного мита (послуг нотаріуса).
Таким чином, при нарахуванні податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб відсутні нормативні та документальні підстави для застосування ставки в розмірі 1 відсоток до вартості транспортного засобу, який проданий (придбаний) відповідно до умов договору купівлі-продажу № 06-89/2007к від 05.06.2007 року та біржового договору № 000813 від 06.06.2007 року.
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, ст. 12 не містять норм, відповідно до яких об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є вартість легкового автомобіля, який відчужується, розрахована за звичайними цінами.
Таким чином, розмір податку з доходу ОСОБА_2 одержаного ним від продажу зазначеного транспортного засобу, складає 150,00 грн. (1000,00 грн. х 15%).
Згідно з вимогами п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлює, що при здійсненні операцій з відчуження рухомого майна податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу, вважаються: юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або представництво нерезидента, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом такої особи (п. 12.3. ст. 12 Закону); нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору (п. 12.5 ст. 12 Закону).
Отже, нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не передбачено, що покупець транспортного засобу вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Відповідно, суд першої інстанції встановив, що TOB «Інтерфом»не є податковим агентом ОСОБА_2 стосовно доходів у розмірі 1000,00 грн., отриманих ним від продажу транспортного засобу марки CHRYSLER Town, номер кузова НОМЕР_1, 2001 року випуску.
Судом встановлено, що купівля-продаж транспортного засобу здійснена на товарній біржі «Альянц»(біржовий договір № 000813 від 06.06.2007 року).
Відтак, при здійсненні вищезазначеної операції податковим агентом ОСОБА_2 є товарна біржа «Альянц».
Зважаючи на вищевикладене, висновки, викладені в акті від 21.04.2008 року за № 918/231/24593200 щодо заниження TOB «Інтерфом»податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб по операції з купівлі-продажу транспортного засобу за 2007 рік на загальну суму 10 623,93 грн. суд вважає нормативно та документально не підтвердженими.
Стосовно визначення звичайної ціни суд зазначає наступне.
Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткував прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, встановлено, що, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.
Як вже було зазначалося вище, TOB «Інтерфом»придбано майно за вартістю, встановленою біржовим договором № 000813 від 06.06.2007 року.
Статтею 2 Закону України «Про товарну біржу»№ 1956-ХІІ від 10.12.1991 року визначено принципи, за якими товарна біржа здійснює свою діяльність, а саме: рівноправність учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових) цін; публічне проведення біржових торгів.
Відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про товарну біржу», товарна біржа забезпечує регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі та збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.
Таким чином, ціни, що формуються при продажу товарів на товарній біржі враховують кон'юнктуру та ціни ринку під час торгів.
Положеннями пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.
Таким чином, ціна, що отримана в результаті біржових торгів з використанням біржової пропозиції, є звичайною ціною відповідно до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки звичайною ціною визнана ціна на підставі звіту про оцінку майна № 008365 від 06.06.2007 року, складеного спеціалістами TOB ФПК «Добромиль», згідно з висновком якого ринкова вартість автомобіля марки CHRYSLER Town, номер кузова НОМЕР_1, 2001 року випуску складає 70826,25 грн., в тому числі з ПДВ.
Згідно з положеннями пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав, застосовуються для доказів обгрунтування рівня звичайної ціни, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту (пунктів 1.20.1-1.20.5).
Як зазначено вище, вартість майна визначена з використанням норм пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відтак, встановлена на підставі біржового договору № 000813 від 06.06.2007 року ціна є звичайною ціною відповідно до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, відповідно до акту перевірки № 918/231/24593200 від 21.04.2008 року, встановлено заниження суми валових доходів підприємства за період 4 квартал 2006 року - 2007 рік на загальну суму 327379,00 грн., в тому числі по періодах: за 4-й квартал 2006 року на суму 83943,00 грн., за 1-й квартал 2007 року на суму 76870,00 грн., за півріччя 2007 року на суму 148703,00 грн., за три квартали 2007 року на суму 228861,00 грн., за 2007 рік на суму 327379,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період березень - грудень 2007 року на загальну суму 36199,00 грн. (29334,00 + 6855,00), в тому числі по періодах: за березень 2007 року на суму 4960,00 грн., за квітень 2007 року на суму 4864,00 грн., за червень 2007 року на суму 13960,00 грн., за липень 2007 року на суму 5555,00 грн., за грудень 2007 року на суму 6855,00 грн.
Висновки відповідача щодо заниження валових доходів та податкових зобов'язань обґрунтовано наступним.
Щодо операцій з надання послуг по перевезенню працівників, то підприємством не включено до об'єкту оподаткування податком на прибуток та занижено базу оподаткування ПДВ за рахунок послуг з перевезення працівників підприємства, які надано безоплатно, а саме: до валових доходів не віднесено 257553,00 грн., в тому числи по періодах: за 4-й квартал 2006 року на суму 83943,00 грн., за 1-й квартал 2007 року на суму 76870,00 грн., за півріччя 2007 року на суму 78877,00 грн., за три квартали 2007 року на суму 159035,00 грн., за 2007 рік на суму 257553,00 грн.
До податкових зобов'язань з ПДВ не віднесено 22234,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2007 року на суму 4960,00 грн., за квітень 2007 року на суму 4864,00 грн., за липень 2007 року на суму 5555,00 грн., за грудень 2007 року на суму 6855,00 грн.
Висновки відповідача щодо заниження позивачем об'єкту оподаткування податку на прибуток та заниження бази оподаткування ПДВ на 69826,25 грн. по операції придбання транспортного засобу в червні 2007 р. в акті перевірки та запереченнях обгрунтований тим, що ринкова вартість даного автомобіля станом на 06.06.2007 року становила 70826,25 грн. (згідно звіту про оцінку), а договірна - 1000,00 грн. (згідно біржового договору). За результатами виявленого порушення відповідачем встановлено заниження в червні 2006 року валових доходів на 69826,00 грн., податку на додану вартість на 13965,00 грн. На підставі вищевикладеного встановлено порушення пп. 4.1.1 та 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Внаслідок виявленого порушення підприємству донараховано податок на прибуток за 2007 рік у розмірі 102830,00 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, липень 2007 року на суму 29344,00 грн. та за грудень 2007 року на суму 6885,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи між приватним підприємцем ОСОБА_3 та TOB «Інтерфом»(замовник) укладено договір № 08-108/2002 від 08.07.2002 року, відповідно до предмету якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по транспортному обслуговуванню замовника, а саме по доставці його робітників до місця роботи в ранкові часи, обслуговування на протязі робочого дня та повернення їх з місяця роботи в вечірній час.
Відповідно до предмету договору № 01-08/2005К від 03.01.2005 року, укладеного між ВАТ «Автомобіліст»(перевізник) та TOB «Інтерфом»(замовник), перевізник зобов'язується забезпечити замовника технічно справним та чистим автотранспортом для перевезення працівників та вантажів підприємства, а замовник зобов'язується вчасно, напередодні дня перевезень, подавати заявку на виділення автотранспорту, правильно оформляти товарно-транспортні документи та своєчасно здійснювати оплату.
Обсяг та вартість виконаного замовлення, відповідно до умов вищезазначених договорів, оформлювалися талонами замовника, на яких проставлено штамп TOB «Інтерфом»та які підписані від імені уповноважених представників сторін.
Між ВАТ «Автомобіліст»(перевізник) та TOB «Інтерфом»(замовник) щомісяця складався акт здачі-прийняття робіт про те, що ВАТ «Автомобіліст»проведені роботи (надані автопослуги). За результатами співставлення даних актів здачі-прийняття робіт та рахунків-реєстрів встановлено, що загальна вартість послуг, яка зазначена в актах здачі-прийняття робіт, визначена на підставі талонів замовника.
Згідно з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що керівник та бухгалтер підприємства несуть відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах і звітних документах.
Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством за звітний період, з облікових регістрів переноситься до бухгалтерської та податкової звітності.
Згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку (оборотної відомості) рахунку 377/6 «Розрахунки з іншими дебіторами», які складені на підставі первинних документів, за період 4 кварталу 2006 року та 2007 рік, ПП ОСОБА_3 та ВАТ «Автомобіліст»надано послуги з перевезення працівників TOB «Інтерфом»на загальну суму 407853,42 грн., крім того ПДВ - 81830,49 грн., разом з ПДВ 489383,91 грн., а саме: ПП ОСОБА_3 на загальну суму - 158567,67 грн., крім того ПДВ 36700,00 грн., разом з ПДВ - 220201,20 грн., ВАТ «Автомобіліст»на загальну суму 224352,41 грн., крім того ПДВ 44830,30 грн., разом з ПДВ - 269182,71 грн.
Відповідно до податкових накладних, наданих ПП ОСОБА_3 та ВАТ «Автомобіліст», до вартості послуг з перевезення працівників в 509844,68 грн., отриманих (оплачених) TOB «Інтерфом», включений податок на додану вартість в розмірі 84974,11 грн., в тому числі за послуги, надані (оплачені): ПП ОСОБА_3- 235600,01 грн., в тому числі ПДВ - 39266,67 грн., ВАТ «Автомобіліст»- 274244,68 грн., в тому числі ПДВ -45707,45 грн.
Отже, суд вважає документально підтвердженим факт, що за період 4 кварталу 2006 року та 2007 рік, TOB «Інтерфом»придбано (оплачено) у ПП ОСОБА_3 та ВАТ І Автомобіліст»транспортні послуги (перевезення та доставка працівників підприємства на роботу та з роботи) на загальну суму 509844,68 грн., в тому числі ПДВ - 84974,11 грн.
Також судом встановлено, що між TOB «Інтерфом», представленим по дорученню засновників генеральним директором (надалі - адміністрація) та трудовим колективом TOB «Інтерфом», представленим членами ради трудового колективу (надалі - РТК), укладено колективний договір трудового колективу TOB «Інтерфом»на 2007 рік, який зареєстрований в Управлінні праці та соціального захисту населення Обухівської держаної адміністрації за № 093 від 27.12.2006 року (надалі - Колективний договір).
В п. 4 розділу 1 «Загальні положення»колективного договору сторони визнають, що на підставі цього договору будуть здійснюватись регулювання всіх соціально-економічних та трудових відносин на підприємстві на протязі всього періоду його дії.
Відповідно до п. 3 розділу VI «Соціально-трудові пільги»колективного договору, зважаючи на віддаленість підприємства, адміністрація зобов'язується за рахунок TOB «Інтерфом»забезпечувати доставку працівників підприємства на роботу та з роботи по маршрутах: м. Обухів - TOB «Інтерфом»- м. Обухів; м. Київ - TOB «Інтерфом»- м. Київ; м. Українка - TOB «Інтерфом»- м. Українка.
Таким чином, між працівниками та адміністрацією підприємства в межах соціально-економічних та трудових відносин, які регулюються колективним договором, укладена угода, яка регулює цивільні (майнові та немайнові) відносини - адміністрація підприємства за рахунок TOB «Інтерфом»зобов'язалась надати працівникам підприємства послуги з перевезення.
Підпунктом 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Отже, відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», операції з надання працівникам підприємства послуг з перевезення є операціями з продажу результатів робіт (послуг) і відносяться до валових доходів підприємства.
Крім того, п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що до об'єктів оподаткування відносяться операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до абзацу 1 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно з ч. 3 п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»операції з надання працівникам підприємства послуг з перевезення відносяться до операції з поставки товарів та послуг.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що операції з надання працівникам підприємства послуг з перевезення працівників підприємства є операціями з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, і, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Проте, як встановлено судом, забезпечення доставки працівників підприємства на роботу та з роботи здійснюється за рахунок TOB «Інтерфом»на підставі колективного договору, що укладений між адміністрацією та трудовим колективом підприємства. Колективний договір не передбачає надання працівниками TOB «Інтерфом»будь-якої компенсації підприємству вартості наданих працівникам послуг, що зазначені вище, або зобов'язання працівників підприємства щодо повернення підприємству цих послуг. Отже, відповідно до норм законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»операції з надання працівникам позивача послуг з перевезення робітників до місця роботи і назад, є операціями з безоплатної передачі послуг.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ні нормативно, ні документально висновки акту перевірки щодо заниження підприємством валових доходів підприємства за 4 квартал 2006 року - 2007 рік та податкових зобов'язань з ПДВ за період березня, квітня, липня та грудня 2007 року на загальну суму 36199,00 грн. не підтверджені.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовим доходом розуміється загальна сума доходу платника від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить визначення поняття «доход». Економічний зміст поняття «доход»визначений положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87. Згідно з п. 4 зазначеного положення, «доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників)».
Оскільки, операція з безоплатного надання послуг (надання працівникам TOB «Інтерфом»послуг з перевезення робітників до місяця роботи і назад) не призводить до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу підприємства, то при наданні цих послуг у підприємства не виникають доходи.
Відповідна позиція знайшла своє відображення в листі Вищого господарського суду України від 29.08.2001 року № 01-8/935.
Крім того, згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід - це дохід, який обов'язково має бути отримано (нараховано) в одній із трьох форм: грошовій, матеріальній або нематеріальній.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не визначено, за якою вартістю (звичайна, балансова чи будь-яка інша вартість) має бути відображено валовий доход, при здійсненні операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Такі ж вимоги щодо документів та господарських операцій наявні і у положенні «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704.
Відповідно до ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідачем не надано суду доказів того, що у позивача відсутні вищезгадані документи. Наявність у позивача таких документів та правильність їх складання та заповнення підтверджується наявним у матеріалах справи висновком судово-бухгалтерської експертизи від 15.03.2010 року № 9593/9594.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, нормативно та документально не підтверджуються висновки акту перевірки щодо заниження суми валових доходів підприємства по операціях з надання послуг з безоплатного перевезення працівників підприємства за період 4 квартал 2006 року - 2007 рік на загальну суму 257553,00 грн.
Щодо висновку акту перевірки в частині заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає, що відповідно до п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Нормами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Підпунктом 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Згідно визначення, що наведене в пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Нормами цього ж підпункту визначено, що однорідні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Відтак, звичайна ціна для TOB «Інтерфом»по операціях з надання послуг з перевезення робітників до місця роботи і назад визначається з використанням норм пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі наявності укладених на момент продажу таких послуг договорів з продажу ідентичних (однорідних) послуг у співставних умовах.
Отже, норми пп. 1.20.3, 1.20.4, 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають застосуванню при визначенні звичайної ціни на послуги з перевезення робітників TOB «Інтерфом»до місця роботи і назад.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган в порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податків податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу 1 пп. 1.20.1 цього пункту.
В матеріалах акту перевірки відсутнє обґрунтування звичайної ціни, яка встановлена відповідачем.
Тому, згідно з пп. 1.20.1 та 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайна ціна з надання робітникам послуг перевезення з місця роботи і назад становить 0 грн.
Таким чином, база оподаткування податком на додану вартість операцій по наданню працівникам послуг з перевезення виходячи із фактичної ціни операції, але не нижче за звичайні ціни, яка дорівнює 0 грн. Відповідно податкове зобов'язання по цій операції складає 0 грн.
Зважаючи на вищевикладене, нормативно та документально не підтверджуються висновки акту перевірки щодо заниження TOB «Інтерфом»податкових зобов'язань з ПДВ на суму 22234,00 грн.
Крім того, суд зазначає про те, що згідно з пп. 4.2.9 «а»п. 4.2 ст. 4 Законом України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п. 4.3 цієї статті), у вигляді використання житла, інших об'єктів матеріального і нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до Закону, у встановлених ним межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток.
Як зазначено вище, TOB «Інтерфом»є платником податку на прибуток. Виходячи з зазначеного, вартість витрат по доставці працівників TOB «Інтерфом»до місця роботи і назад не розглядається як одержане такими працівниками додаткове благо і не оподатковується податком з доходів фізичних осіб.
Відповідна позиція знайшла відображення у листі Державної податкової адміністрації України № 23054/7/17-3117 від 25.11.2004 року.
Посилання відповідача викладене в акті перевірки та запереченнях щодо заниження підприємством в червні 2007 р. валових доходів підприємства на 69826,00 грн. та податкових зобов'язань з ПДВ на 13965,00 грн., обґрунтовані тим, що ринкова вартість придбаного автомобіля станом на 06.06.2007 року становить 70826,25 грн. (згідно звіту про оцінку), а договірна - 1000,00 грн. (згідно біржового договору) колегія суддів вважає необгрунтованим, виходячи з наступного.
Як вже зазначено вище, між ОСОБА_2 та TOB «Інтерфом»укладено договір купівлі-продажу № 06-89/2007к від 05.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 продав позивачу автомобіль, що був у використанні, марки CHRYSLER Town, номер кузова НОМЕР_1, 2001 року випуску. Відповідно до розділу 2 договору, сума зазначеного автомобіля складає 1000,00 грн.
Згідно з п. 4.1 розділу 4 договору купівлі-продажу № 06-89/2007к перехід права власності на товар здійснюється у момент оформлення довідки-рахунку (біржового договору) та акту прийому - передачі товару.
Тому між ОСОБА_2 та TOB «Інтерфом»укладено біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу № 000813 від 06.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 продав позивачу автомобіль (CHRYSLER Town, номер кузова НОМЕР_1, 2001 року випуску) за ціною 1000,00 грн.
В матеріалах справи наявний звіт про оцінку майна № 008365 від 06.06.2007 року, складений спеціалістами TOB ФПК «Добромиль», згідно з висновком якого ринкова вартість автомобіля складає 70826,25 грн., в тому числі ПДВ.
Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових доходів підприємства відноситься вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Операція з придбання TOB «Інтерфом»транспортного засобу відповідно до умов договору купівлі-продажу № 06-89/2007к від 05.06.2007 року та біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу № 000813 від 06.06.2007 року не є безоплатно наданими товарами.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість»не містить норм стосовно того, що до валових доходів підприємства та до об'єкту оподаткування податком на додану вартість включається різниця між ринковою вартістю придбаного підприємством транспортного засобу та вартістю цього транспортного засобу, який зазначено в біржовому договорі (договорі купівлі-продажу).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки № 918/231/24593200 від 21.04.2008 року та не спростовано доводи адміністративного позову, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 18.06.2008 року № 001016/192, виданого ДПІ в Обухівському районі Київської області, в період з 19.06.2008 року по 02.07.2008 року була проведена позапланова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності TOB «Інтерфом».
За результатами вказаної перевірки було складено акт № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року «Про результати виїзної позапланової перевірки TOB «Інтерфом»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.03.2008 року по 30.03.2008 року».
Не погоджуючись з зазначеними в акті 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року, висновками, 11.07.2008 року позивачем було надіслано заперечення № 02/527 з проханням до відповідача переглянути зазначені висновки, на що відповідач 24.07.2008 року у відповіді за № 1698/10/232-115 відмовив позивачу через відсутність підстав для перегляду результатів перевірки.
На підставі п. 4 акту № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року, 24.07.2008 року відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
Податкове повідомлення-рішення № 0001512301/0/3021 форми «Р», за порушення TOB «Інтерфом»п. 4.2 ст. 4, пп.7.3.1, 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем за березень 2008 року у розмірі 130546,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення № 0001512301/0/3022 форми «Р», за порушення TOB «Інтерфом»п. 4.2 ст. 4, пп.7.3.1, 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, у зв'язку з чим було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) сплатити донараховану суму податку на додану вартість на загальну суму 75796,00 грн. з яких 54140 грн. за основним платежем та 21656,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з п. 4 акту № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року, податковими повідомленнями-рішеннями № 0001512301/0/3021 від 24.07.2008 року та № 0001512301/0/3022 від 24.07.2008 року, позивачем 07.08.2008 року, було надіслано скаргу №01/592, у якій він просив відповідача переглянути дані податкові повідомлення-рішення.
18.08.2008 року відповідач своїм рішенням про продовження строку первинної скарги за № 1852/10/25-018, продовжив строку розгляду первинної скарги до 12.10.2008 року.
Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги за № 2223/10/25-22-0189 від 10.10.2008 року, первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0001512301/0/3021 від 24.07.2008 року та № 0001512301/0/3022 від 24.07.2008 року - без змін.
13.10.2008 року на підставі акту № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року та за результатами розгляду первинної скарги позивача було видано наступні податкові повідомлення-рішення № 0001502301/1/3916 форми «В1»та № 0001512301/1/3916 форми «В1», згідно яких позивачем було порушено п. 4.2 ст. 4, пп.7.3.1, 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем за березень 2008 року у розмірі 130546,00 грн. та визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) сплатити донараховану суму за податком на додану вартість на загальну суму 75796,00 грн.
27.10.2008 року позивачем було надіслано скаргу за № 02/791 до ДПА Київської області, у якій він просив переглянути податкові повідомлення-рішення № 0001502301/1/3916 та№ 0001512301/1/3916 від 13.10.2008 року.
14.11.2008 року ДПА Київської області своїм рішенням № 1346/10/25-017/288-2012 продовжила позивачу строк розгляду скарги № 02/791 до 29.12.2008 року.
Рішенням № 1562/10/25-017/288-1162 від 26.12.2008 року ДПА Київської області податкове повідомлення-рішення № 0001502301/0/3021 від 24.07.2008 року залишено без змін та збільшено на 75425,00 грн. донараховану суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, та збільшено на 37712,50 грн. суму застосованих штрафних санкцій визначених у податковому повідомленні-рішенні № 0001512301/0/3022 від 24.07.2008 року.
На підставі акту № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року та за результатами розгляду вторинної скарги, 15.01.2009 року за порушення позивачем п. 4.2 ст. 4, пп.7.3.1, 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001502301/2/65 на суму 130546,00 грн., № 0001512301/2/64 на загальну суму 75796,00 грн. та № 0000072301/2/63 на загальну суму 113137,5 грн.
Судом встановлено, що на підставі акту № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року, були винесені всі оспорюванні податкові повідомлення-рішення.
Згідно з зазначеним актом, TOB «Інтерфом»було порушено порядок ведення податкового обліку, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року та порушено п. 4.2 ст. 4, пп.7.3.1, 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що виражено в заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 188170,00 грн.
У відповідності до ч. 2 п. 2.5 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001 року податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.
Згідно з пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав - не передбачено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підставою для визнання недійсним всіх оспорюваних податкових повідомлень-рішень ДШ в Обухівському районі Київської області може бути визнання акту № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року таким, що не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що результати виїзної позапланової перевірки TOB «Інтерфом»оформлені без дотримання норм вказаного порядку, зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, які підтверджують безоплатну передачу товарів (робіт, послуг), не наведено розрахунків визначення сум заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість з відповідним зазначенням документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують наявність викладених фактів та не розглянуті господарські операції, які за твердженням відповідача, були неоподатковані та не визначено, щодо яких операцій мав виникати об'єкт оподаткування, відповідно не визначено і базу оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 01.10.2008 року № 001016/192, виданого ДПІ в Обухівському районі Київської області, головним державним податковим ревізором на підставі п. 4 ч. 4 ст. 11і Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до наказу ДПІ в Обухівському районі Київської області від 30.09.2008 року № 358 була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово господарської діяльності TOB «Інтерфом»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року на рахунок платника у банку.
В акті № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року зафіксовано, що згідно з поданою TOB «Інтерфом»до ДПІ в Обухівському районі Київської області декларацією з податку на додану вартість за березень 2008 року (вх. від. 21.04.2008 року № 11228) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банк складає 130546,00 грн.
Що стосується даних, отриманих при порівнянні доходу TOB «Інтерфом»з понесеними витратами згідно з даними бухгалтерського обліку судом встановлено, що витрати підприємства сформовані по рахунках 90101, 90102, 90103 (собівартість реалізованої продукції), 92 (адміністративні витрати), 93 (витрати на збут), 94 (інші витрати операційної діяльності) перевищують дохід (к-т 791 - фінансові результати) на суму 940849,59 грн., крім того ПДВ становить 188169,92 грн.
Перевіркою встановлено, що при порівнянні доходу, отриманого позивачем з понесеними витратами згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що витрати підприємства сформовані по рахунках: 90101, 90102, 90103 (собівартість реалізованої продукції), 92 (адміністративні витрати), 93 (витрати на збут), 94 (інші витрати операційної діяльності), перевищують дохід (к-т 791 - фінансові витрати) на суму 940849,59 грн., крім того ПДВ 188169,92 грн.
Вказані дані не відповідають дійсності, оскільки наведені дані є фактичними доходами та витратами підприємства. Фактичні витрати сформовані по рахунках 92, 93, 94 не можна вважати валовими і такими, які безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, а отже і порівнювати з рахунком 791 - фінансові витрати.
Рахунки класу 9, до яких належать вказані вище рахунки, призначені для узагальнення інформації про витрати за всіма видами звичайної діяльності та видами операцій, пов'язаними з надзвичайними подіями.
Формування інформації про витрати, понесені підприємством у процесі звичайної діяльності, здійснюються у розрізі груп операцій, що належать до звичайної діяльності: промислово-виробничих, торгових і виробничих операцій з виконанням робіт і надання послуг, а також звичайних операцій, не пов'язаних з основною діяльністю підприємства та фінансових операцій.
До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на рахунках 90, 91, 92,93,94.
Фінансові витрати - витрати на відсотки (за користування кредитами, за випущеними облігаціями, за оренду тощо), інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу.
Інші витрати - витрати, що виникають під час звичайної діяльності, але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією продукції: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; собівартість реалізованих майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів; залишкова вартість ліквідованих необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності.
Крім того, рахунок 94 (інші витрати операційної діяльності), понесені у зв'язку із веденням виробничої господарської діяльності, тобто 94902 (розшифровки якого було надано під час проведення перевірки) це витрати операційної діяльності, які не пов'язані з веденням господарської діяльності та не відносяться до валових витрат. Відповідачем при проведенні перевірки не прийнято до уваги вказане, у зв'язку з чим зроблено невірні висновки про порушення норм чинного законодавства позивачем в цій частині.
Позиція відповідача щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями, що відносяться до витрат підприємства є помилковою, оскільки у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»операції із придбання товарів та послуг у третіх осіб формують податковий кредит підприємства із ПДВ, тому що у вартості вже придбаних товарів та послуг сплачено також і ПДВ. Зазначені в акті перевірки операції, за якими податковою донараховано зобов'язань з ПДВ, не є базою оподаткування цим податком.
Висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначені в акті перевірки, документально та нормативно не обґрунтовані.
Згідно з п. 4.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Таким чином, в акті перевірки зазначено, що внаслідок того, що компенсація за витрати, понесені у зв'язку із господарською діяльністю підприємства, не була отримана від покупців, то відповідно товари, роботи послуги, вартість яких не увійшла до ціни продажу вважаються безоплатно наданими та відповідно до п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»повинні включатись до об'єкту оподаткування ПДВ у відповідних періодах.
Суд зазначає, що, як вже встановлено, відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
Пунктом 4.2 ст. 4 цього Закону встановлено, що в разі здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Відповідно до пп. 1.20.8. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу 1 пп. 1.20.1 цього пункту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано відповідний запит TOB «Інтерфом».
Крім того, відповідачем не встановлено безоплатне надання TOB «Інтерфом»товарів (робіт, послуг) та поставку товарів (послуг) за цінами, які нижче за звичайні ціни.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки № 1614/231/24593200 від 07.07.2008 року та не спростовано доводи адміністративного позову, а тому позов підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність донарахування відповідачем суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій TOB «Інтерфом».
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача повернути грошові кошти, стягнуті за податковими повідомленнями -рішеннями, оскільки позивач в свою чергу не довів, що вищевказані кошти бути ним сплачені.
30.11.2010 року в судовому засіданні сторін було зобов'язано надати докази, які свідчать про фактичне стягнення грошових коштів за оспорюваними податковими повідомленнями -рішеннями, на підставі яких було зобов'язано ДПІ в Обуховському районі Київської області повернути кошти ТОВ «Інтерформ»постановою суду першої інстанції від 15.06.2010 року, проте жодних доказів суду апеляційної інстанції сторонами надано не було.
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги зі скасуванням судового рішення в частині повернення ТОВ «Інтерформ»грошових коштів, стягнутих за оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями, оскільки висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають дійсним обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ДПІ в Обухівському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року в частині зобов'язання ДПІ в Обухівському районі Київської області повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерфом»на п/р 26004301270218 у філії «відділення ПІБ у м. Українка Київської області», МФО 321262 грошові кошти, стягнуті за податковими повідомленнями -рішеннями № 0000422301/0/2021 від 06.05.2008 року, № 0000422301/0/2021 від 06.05.2008 року, № 0000442301/0/2022 від 06.05.2008 року, № 0000651701/0/2027 від 06.05.2008 року, № 0001512301/0/3021 від 24.07.2008 року, № 0001512301/0/3022 від 24.07.2008 року, № 0001512301/1/3917 від 13.10.2008 року, № 0001512301/1/3916 від 13.10.2008 року, № 0001502301/2/65 від 15.01.2009 року, № 0001502301/2/64 від 15.01.2009 року, № 0000072301/2/63 від 15.01.2009 року скасувати, прийнявши нову, якою в цій частині позовних вимог відмовити.
В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.01.2011 року.