Справа: № 2а-14021/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"24" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Шурко О.І., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою міністерства Вугільної промисловості України на ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 р. адміністративну справу за позовом Міністерства вугільної промисловості України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та вимоги,
Міністерство вугільної промисловості України звернулось до суду з позовом про скасування постанови про відновлення виконавчого провадження, скасування вимоги державного виконавця та про зобов'язання відповідача прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що 06.08.2010 р. відповідачем було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Петровського районного суду м. Донецька від 28.07.2010 р. про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора -голови правління державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс». За твердженням позивача зазначене рішення виконано виданням наказу № 77/к від 12.08.2010 р., що стало підставою для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.08.2010 р. Далі позивач зазначає, що 03.09.2010 р. відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, а 10.09.2010 р. -вимогу про поновлення ОСОБА_2 посаді директора -голови правління ДВАТ «Стахановпромтранс». Вважаючи, що такими діями державний виконавець порушив положення Закону України «Про виконавче провадження», позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 р. відмовлено у відкритті провадження у справі. Ухвалу мотивовано тим, що оскільки виконавчий лист видано на виконання судового рішення ухваленого за правилами Цивільного процесуального кодексу України, зазначену справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено, зокрема, розділом VII ЦПК України. Відповідно до статті 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Таким чином, спори з приводу виконання рішень, ухвалених відповідно до правил ЦПК України від 18 березня 2004 р. № 1618-IV, який набрав чинності з 1 вересня 2005 р., підлягають розгляду відповідним місцевим загальним судом за правилами ЦПК України.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції стосовно того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом неправильно застосовано норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 199, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства вугільної промисловості України залишити без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя О.І.Шурко
Ухвала складена в повному обсязі 29 грудня 2010 р.