Справа: №2-а-5-1/10 Головуючий у 1- й інстанції Мельник А.В.
Суддя - доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
24 грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Шурко О.І., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2010 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до прокурора м. Києва, прокуратури м. Києва про оскарження неправомірних дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до прокурора м. Києва та прокуратури м. Києва про оскарження неправомірних дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2010 р. позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з тим, що позивач повторно не прибув в судове засідання.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду від 23.09.2010 р., посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається апелянт, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2010 р. оголошено перерву в розгляді справи до 23.09.2010 р. до 16 год. у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.
21 вересня 2010 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що на 23.09.2010 р. на 16 год. 05 хв. призначено розгляд справи за її апеляційною скаргою на неправомірні дії Мінпраці.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2010 р. причину неприбуття позивача в судове засідання визнано неповажною з підстав ненадання ним доказів причин неявки, а також враховуючи, що неприбуття особи до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 128 КАС України, у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ця норма кореспондує з п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Повторне неприбуття в судове засідання зазвичай пов'язане із втратою інтересу позивача до вирішення справи.
У цій справі позивач мала намір прийняти участь у розгляді своєї справи та звернулась з заявою про відкладення її розгляду.
За таких обставин, суд повинен був вирішити питання про поважність причин, з яких позивач не з'явився в судове засідання, тобто оцінити чи мала особа реальну можливість прибути для участі в розгляді її позову та прийняти рішення з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення цього питання.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 7 липня 2010 р. № 2453-VI кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
З огляду на цю норму висновок суду першої інстанції про те, що позивач зобов'язана була з'явитись в судове засідання, оскільки в суді апеляційної інстанції справа могла бути розглянута і без її участі не узгоджується з конституційним правом особи на судовий захист.
Судова колегія зазначає, що сама по собі участь позивача в розгляді іншої справи не є поважною причиною для неприбуття в судове засідання. На переконання суду апеляційної інстанції позивач самостійно визначає для себе пріоритетність справ і не може зобов'язувати суд узгоджувати з ним дату та час розгляду справи.
Разом з тим, поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин.
У цій справі колегія суддів бере до уваги, що позов ОСОБА_2 не знайшов свого вирішення з 2004 р.
Судами першої інстанції не вжито заходів для своєчасного розгляду справи, натомість за цей період справа 4 рази переглядалась в апеляційному порядку у зв'язку з оскарженням позивачем ухвал, які перешкоджали подальшому провадженню у справі.
Протягом майже 6 років ОСОБА_2 своєчасно з'являлась в судові засідання, а розгляд справи відкладався у зв'язку з неприбуттям представників відповідачів чи у її розгляді оголошувалась перерва з ініціативи суду.
З урахуванням цих обставин суд мав виходити з приписів статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 128 КАС України та залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без розгляду.
Керуючись статтями 160, 199, 204, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2010 р. скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя О.І.Шурко
Ухвала складена в повному обсязі 29 грудня 2010 р.