Справа: № 2а-3405/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
"23" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2008 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, начальника Київського СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області Балдука О.І., про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Генеральної прокуратури України (надалі за текстом -«Перший відповідач») від 21.07.2008 р. про видачу позивача, визнання незаконними дій першого відповідача щодо організації та здійснення передачі позивача правоохоронним органам Російської Федерації, визнання незаконними дії Генеральної прокуратури України та начальника Київського СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області щодо відмови в задоволенні скарги захисника про звільнення позивача з під варти.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2008 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Генеральної прокуратури України про видачу ОСОБА_2 до Російської Федерації від 21.07.2008 р., визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України по видачі позивача до Російської Федерації та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дії Генеральної прокуратури України та начальника Київського СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області щодо відмови в задоволенні скарги захисника про звільнення позивача з під варти.
В апеляційній скарзі Генеральна прокуратура України просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Перевіривши повноту встановлення місцевим судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2007 р. органами МВС України затримано ОСОБА_2, який розшукувався правоохоронними органами Російської Федерації за розкрадання у великих розмірах, вчиненого шляхом шахрайства, та замах на розкрадання шляхом шахрайства в особливо великому розмірі, тобто по обвинуваченню за ч.3 ст.159, ст.30 та ч.4 ст.159 Кримінального кодексу Російської Федерації, що відповідає злочину, передбаченому ч.4 ст.190 КК України, і згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 06.09.2007 р., ОСОБА_2 взято під варту до фактичної передачі правоохоронним органам Російської Федерації.
Перебуваючи у процедурі екстрадиції позивач, звернувся із заявою до Управління міграційної служби у місті Києві про надання йому статусу біженця.
05.03.2008 р. Державним комітетом України у справах національностей та релігій прийнято рішення № 91-08 про надання ОСОБА_2 статусу біженця та 06.03.2008 р. видано посвідчення біженця серії ПБ № 003856.
18.04.2008 р. заступником Генерального прокурора України внесено протест на рішення № 91-08 від 05.03.2008р., який листом заступника Голови Держкомнацрелігії за вих. № 9/1-11-104 від 05.05.2008 р. відхилено.
20.05.2008р. заступником Генерального прокурора України згадане рішення №91-08 оспорено в судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2008 р. Генеральній прокуратурі України відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Генеральної прокуратури України від 21.07.2008 р. санкціоновано видачу (екстрадицію) ОСОБА_2 до Російської Федерації.
28.07.2008 р. за дорученням Генеральної прокуратури України позивача передано представникам компетентних органів Російської Федерації.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2008 р. та ухвалено нове рішення про визнання протиправним і скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій № 91-08 від 05.03.2008 р. про надання ОСОБА_2 статусу біженця.
Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції»від 16 січня 1998 р. № 43/98-ВР визначено, що органами, на які покладаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції в редакції Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції, є Міністерство юстиції України (щодо запитів судів) і Генеральна прокуратура України (щодо запитів органів досудового слідства).
Відповідно до статті 1 цієї Конвенції договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно підпункту «b» пункту F статті 1 Конвенції про статус біженців положення цієї Конвенції не поширюються на тих осіб, щодо яких є серйозні підстави вважати, що вони вчинили тяжкий злочин неполітичного характеру за межами країни, яка надала їм притулок, і до того, як вони були допущені до цієї країни як біженці
Визначення терміну «біженець»дано в статті 1 Закону України «Про біженців»від 21 червня 2001 р. № 2557-III згідно якій -це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до статті 10 згаданого Закону статус біженця не надається особі яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів.
За змістом статті 56 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (набрала чинності для України 14.04.1995 р.) договірні Сторони зобов'язуються за вимогою видавати одна одній осіб, що знаходяться на їх території, для притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення вироку у виконання. Видача для притягнення до кримінальної відповідальності провадиться за такі діяння, які за законами запитуючої і запитуваної Договірних Сторін є карними і за здійснення яких передбачається покарання у виді позбавлення волі на термін не менше одного року або більш тяжке покарання.
Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що спірне рішення та дії Генеральної прокуратури України ґрунтуються на положеннях законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а тому ухвалене у справі судове рішення в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2008 р. в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Генеральної прокуратури України від 21.07.2008 р. щодо видачі ОСОБА_2 до Російської Федерації, визнання протиправними дій Генеральної прокуратури по видачі ОСОБА_2 до Російської Федерації скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Генеральної прокуратури України від 21.07.2008 р. щодо видачі ОСОБА_2 до Російської Федерації, визнання протиправними дій Генеральної прокуратури по видачі ОСОБА_2 до Російської Федерації відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2008 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 28 грудня 2010 р.