Справа: № 10/493 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
"23" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами прокурора Дарницького району м. Києва, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2009 р. адміністративну справу за позовом прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України до приватного підприємства «Парус-Плюс» про стягнення штрафу,
Прокурор Дарницького району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (надалі за текстом -«Головавтотрансінспекція») про стягнення з ПП «Парус-Плюс» фінансових санкцій в розмірі 1 700 грн., застосованих за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (надалі за текстом -«Закон № 2344-III»).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2009 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційних скаргах прокурор Дарницького району м. Києва та Головавтотрансінспекція просять скасувати ухвалене судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши повноту встановлення місцевим судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений статтею 250 Господарського кодексу України (надалі за текстом -«ГК України») строк застосування адміністративно-господарських санкцій.
Разом з тим, такий висновок не ґрунтується на обставинах справи та положеннях чинного законодавства.
29.12.2007 р. співробітниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Черкаській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Результати перевірки оформлено актом № 012276 від 29.12.2007 р.
За даними цього акта відповідачем надавались послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом без ліцензійної картки та з використанням подорожнього листа у якому відсутні дані про проходження передрейсового медичного огляду водієм.
На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято постанову від 12.02.2008р. № 035459 про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень урегульовані Законом № 2344-III.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв.
Статтею 48 цього закону визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-III. Зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому зазначене порушення було виявлене 29.12.2007 р., а постанова про застосування фінансової санкції прийнята 12.02.2008 р., тобто в межах термінів встановлених статтею 250 ГК України.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом спору у цій справі є не застосування адміністративно-господарської санкції, а її стягнення та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги прокурора Дарницького району м. Києва, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2009 р. скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Парус-Плюс»в доход бюджету через Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України фінансові санкції в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 28 грудня 2010 р.