Справа № 712/2774/26
Провадження № 1-кс/712/1239/26
02 березня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 , за погодженням прокурора Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Черкаського регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250310004270 від 28.12.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До суду звернувся старший слідчий слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_4 з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № №12025250310004270 від 28.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Клопотання мотивує тим, що 25.01.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено призов ОСОБА_5 на військову службу за призовом під час мобілізації.
У подальшому ОСОБА_5 проходив службу на різних посадах, поки наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2023 № 1-РС, його було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , постановлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-слюсаря відділення слюсарно-механічних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця та почав проходити військову службу за мобілізацією, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від неї свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
В силу вимог ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», з метою забезпечення безпеки управління транспортного засобу за управлінням якого знаходився ОСОБА_5 , останній повинен був достовірно знати, неухильно додержуватись та керуватись Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Згідно пункту 2.3. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водій перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно пункту 10.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Проте, ОСОБА_5 , 28 грудня 2025 року, близько 17 години 45 хвилини, керуючи автомобілем марки Hyundai Santa FE, р.н., реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СТ/008Е-26 від 12.01.2026 року - до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмової системи автомобіля Hyundai Santa FE, р.н., реєстраційний номер НОМЕР_3 перебували в працездатному стані, та рухаючись в cелі Слобода Черкаського району по проїзній частині вулиці Перемоги зі сторони вулиці Чигиринський шлях в напрямку до вулиці Надії Крупської поблизу будинку №7, що по вулиці Перемоги, проявив неуважність та порушив вимоги: - пп. 2.3.б), 10.1,10.2 Правил дорожнього руху України. Так він, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, рухаючись на автомобілі Hyundai Santa FE, р.н., реєстраційний номер НОМЕР_3 в cелі Слобода Черкаського району по проїзній частині вулиці Перемоги зі сторони вулиці Чигиринський шлях в напрямку до вулиці Надії Крупської, поблизу будинку №7 по вулиці Перемоги, не впевнився в безпеці свого руху, не дав дорогу пішоходам, що рухалися в зустрічному напрямку за межами проїзної частини, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав за межі лівого краю проїзної частини по напрямку руху до вулиці Надії Крупської, та допустив наїзд на пішоходів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухалися по узбіччю зі сторони вулиці Надії Крупської в напрямку до вулиці Чигиринський шлях. Після наїзду на пішоходів водій ОСОБА_5 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/24 від 15.01.2026, отримала тілесні ушкодження: травма лівого колінного суглобу з переломом внутрішнього виростку стегнової кістки, розривом внутрішнього меніску суглобу, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/44 від 12.01.2026, отримала тілесні ушкодження у вигляді: синця на лівій верхній кінцівці, синця в ділянці лівого стегна та лівого кульшового суглоба, синця на тулубі, переломів лівих сідничної та лобкової кісток, розриву селезінки (за клінічними даними), крововиливів в м'які тканини спини. Вказана сполучена травма тулуба та кінцівок відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Сполучена травма тулуба та кінцівок, у своєму перебігу призвела до тромбоемболії легеневих артерій та розвитку серцево-легеневої недостатності. Між сполученою травмою та настанням смерті існує причинний зв'язок.
Спричинення потерпілій ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала її смерть, та спричинення потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, знаходиться в причинному зв'язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №17/26-23 від 16.01.2026, з порушенням водієм автомобіля Hyundai Santa FE, р.н., реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 вимог пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, уродженець с. Дмитрівка Знам'янського р-н Кіровоградської області, розлучений, військовослужбовець призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді водія-слюсаря відділення слюсарно-механічних робіт ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 у військовому звані солдат, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- протоколом ОМП з план-схемою та фототаблицею до протоколу від 28.12.2025;
- протоколом ОМП та фототаблицею до протоколу від 29.12.2025;
- протоколом ОМП та фототаблицею до протоколу від 09.01.2026;
- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СТ/008Е-25 від 12.01.2026
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 від 09.01.2026;
- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 від 09.01.2026 з план-схемою та фототаблицею до протоколу;
- протоколом ОМП та фототаблицею до протоколу від 09.01.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 09.01.2026;
- висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_7 № 03-01/44 від 12.01.2026;
- висновком судово-медичної експертизи тілесних ОСОБА_6 № 02-01/24 від 15.01.2026;
- висновком судової автотехнічної експертизи №17/26-23 від 16.01.2026;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України, 02.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в пп. 1,3, 5 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що підозрюваний, усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3-х до 8 років (тяжкий злочин), може ухилятись від явки до органів досудового розслідування та суду. Також, останній з місця вчинення злочину втік намагаючись уникнути відповідальності, що також є підставою вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. На даний час, відносно останнього Держаним бюро розслідувань розслідується кримінальне провадження за фактом самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 , що мало місце 11.10.2024 року, що також обґрунтовує наявність вказаного ризику, оскільки більше року останній переховується від органів військового правопорядку.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду, оскільки він особисто їх знає та серед свідків допитана його рідна дочка.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний є військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, та на даний час відносно останнього Держаним бюро розслідувань розслідується кримінальне провадження за фактом самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 , що мало місце 11.10.2024 року, тобто ОСОБА_5 28.12.2025 фактично вчинив нове кримінальне правопорушення в якому на даний час підозрюється. Також, враховуючи обставини при яких було вчинено вказане кримінальне правопорушення, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія та зникнення з місця вчинення кримінального правопорушення, вважаю що ОСОБА_5 схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень. Також, на даний під час розслідування кримінального провадження перевіряється можливий факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'янінням, оскільки згідно показів свідків є ознаки того, що останній на момент вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп'янінням, що в свою чергу підтверджує наявність вказаного ризику, щодо вчинення нових кримінальних правопорушень.
Оцінюючи особу підозрюваного, з врахуванням вимог ст. 178 КПК України, можна дійти висновку, що характер та обставини вчиненого підозрюваним правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави
у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, оцінюючи сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме - вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки лише такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував проти причетності до кримінальног о правопорушення, вказав, що розуміє, що має понести відповідальність.
Дослідивши матеріали, заслухавшидумку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення за наступних підстав.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується: рапортами, протоколом ОМП з план-схемою та фототаблицею до протоколу від 28.12.2025 р., протоколом ОМП та фототаблицею до протоколу від 29.12.2025р., поясненням від 28.12.2025 р., актами прийому-передачі, протоколом ОМП та фототаблицею до протоколу від 09.01.2026, висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СТ/008Е-25 від 12.01.2026р., протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 від 09.01.2026 р., протоколом ОМП та фототаблицею до протоколу від 09.01.2026 р., протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 від 09.01.2026 р. з план-схемою та фототаблицею до протоколу, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 09.01.2026р., висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_7 № 03-01/44 від 12.01.2026 р., висновком судово-медичної експертизи тілесних ОСОБА_6 № 02-01/24 від 15.01.2026 р., висновком судової автотехнічної експертизи №17/26-23 від 16.01.2026 р.
02.03.2026 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків переховуватись від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків слід, враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Суд також враховує, що ризики здійснення підозрюваним спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини відповідно до ст. ст.177, 178 КПК, суд приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування продовжують існувати ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, перешкоджання досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальними та існуючими, враховуючи також ступінь стійкості соціальних зв'язків підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, так як наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання підозрюваного під вартою, при цьому менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи обставини кримінального правопорушення у контексті воєнного стану в державі та ступінь ризиків на початковому етапі досудового розслідування.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застав и, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на 01 січня 2026 року становить 3328 гривні.
При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважається за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, майнового стану підозрюваного, визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом запобігання порушенню процесуальних обов'язків підозрюваним. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 132, 176 - 178, 183-184, 194, 196-199, 369-372, КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця с. Дмитрівка, Знам'янського району, Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 80 мінімальних прожиткових мінімумів в розмірі 266 240 грн.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим кримінального правопорушення.
Строк тримання під вартою підозрюваному рахувати з 02 березня 2026 року по 30 квітня 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, особою, яка тримається під вартою - з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_9
Повний текст ухвали проголошено 04 березня 2026 року о 12 год. 50 хв.