"20" грудня 2010 р. справа № 2а-4329/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Проценко О.А. Католікяна М.О.
при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі № 2а-4329/10/0470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»
до Прокуратури Дніпропетровської області
третя особа -Дніпропетровська філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам
третя особа -Приватне підприємство «Агрофірма «Борисфен»
про визнання дій протиправними та скасування протесту,
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, та просив визнати дії прокуратури Дніпропетровської області щодо скасування розпорядження директора Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»від 18.03.2009 року № 26-н та скасування законної реєстрації 95 договорів оренди землі, укладених між громадянами та ТОВ «Славутич»- протиправними; скасувати протест прокуратури Дніпропетровської області від 08.12.2009 року № 07/1-1178 вих-09 на розпорядження «Про поновлення державної реєстрації 95 договорів оренди ТОВ «Славутич»№ 26-Н від 18.03.2009 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. При цьому суд виходив з того, що ТОВ «Славутич»не має правових підстав для оскарження протесту прокуратури, оскільки, він міг бути відхилений органом, на адресу якого був внесений -Дніпропетровською регіональною філією ДП «Центр ДЗК». Суд також дійшов висновку, що відносини, пов'язані з набуттям та припиненням права користування ТОВ «Славутич»земельними ділянками, є господарськими, що виключає розгляд спору в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі посилається не неповне з'ясування обставин справи, зазначає, що прокуратурою було проведено неякісну перевірку Дніпропетровської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам, в наслідок котрої було незаконно опротестовано розпорядження директора філії від 18.03.2009 року.
В судовому засіданні представник апелянта Галушка В.В. доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник відповідача Киричок О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на врегулювання правовідносин Законом України «Про прокуратуру».
Представник третьої особи -Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»покладався на розсуд суду, вважає, що діяв відповідно до закону, оскільки виконував вимоги прокурора.
Представник третьої особи - ПП «Агрофірма Борисфен»вважала апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши дотримання судом норм матеріального і процесуального права, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником прокурора Дніпропетровської області 08.12.2009 року за номером 07/1-1178 вих-09 внесено протест на адресу начальника Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», в якому вимагає скасувати розпорядження директора Дніпропетровської РФ ДП «Центр ДЗК»№ 26-Н від 18.03.2009 року як незаконне; поновити права громадян шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди їх земельних ділянок з ТОВ «Славутич».
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції), компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, виноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку виноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
На думку колегії суддів, як слід з аналізу зазначених норм, протест прокурора не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який має обов'язкову силу для виконання, він не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, крім обов'язку відповідного органу щодо його розгляду. При цьому Закон не позбавляє особу, якій принесено протест, дискреційності її повноважень, оскільки в неї залишається право прийняти за наслідками розгляду протесту відповідне рішення на власний розсуд, або не приймати його взагалі. Правовими наслідками такої повединки кореспондуються з передбаченим Законом правом прокурора на звернення до суду з позовом про визнання опротестованого акта незаконним.
Отже, в такому випадку протест прокурора не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, зокрема за позовом особи, якій не адресований цій протест. В такому випадку їй належить право оскаржити відповідне рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суди розглядають спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.
Таким чином суд першої інстанції мав закрити провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.
Колегія суддів також приймає до уваги, що позивачем було заявлено вимогу про визнання дій щодо скасування розпорядження та скасування реєстрації договорів протиправними. Проте, як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень представника апелянта в судовому засіданні, ці дії полягали у винесенні протесту, тобто, обидві заявлені вимоги є за своїм змістом тотожними.
За таких обставин,колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції помилково розглянуто справу по суті за наявністю підстав для закриття провадження в ній.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процессуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі № 2а-4329/10/0470 скасувати.
Провадження в справі закрити.
Ухвала набирає законної сил из моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий О.М.Панченко
Судді М.О. Католікян
О.А.Проценко
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: М.О. Католікян