"13" січня 2011 р.справа № 2а-3097/10/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.
при секретарі судового засідання: Алтуховій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Ленінського районного суду м. Кіровограда, третя особа: Державне казначейство України, про невиконання посадовою особою органу державної влади конституційних обов'язків та відшкодування державою моральної шкоди,-
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року було відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі, оскільки адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати ухвалу окружного суду, оскільки вона є незаконною та необґрунтованою, і направити справу до суду першої інстанції для розгляду її по суті. Посилався на те, що висновок суду, про відмову у відкритті провадження у даній справі за його адміністративним позовом суперечить нормам чинного законодавства України.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Частиною 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. Частиною 3 цієї статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є незгода позивачів з процесуальними діями Ленінського районного суду м. Кіровограда щодо затримки по відправленню апеляційної скарги позивачів по справах №2-2455/09, 2-2549/09, 2-2662/09, 2-2914/09, 2-3947/09, 2-856/09, що призвело до свавільного порушення прав, свобод і законних інтересів позивачів.
Отже, оскаржувані позивачами дії суду є процесуальними, а не управлінськими, вчиненні при виконанні ним своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, і тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. В порядку адміністративного провадження можуть бути оскаржені лише рішення, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Законність процесуальних актів, дій або бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, положення про те, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ, остаточно закріплено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.199, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 14 січня 2011 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко