Справа № 2а-6417/10/2570
12 січня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Галенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до командира військової частини А1479 ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, -
23.12.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до командира військової частини А1479 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) про визнання неправомірними дій командира військової частини А 1479 ОСОБА_2 щодо створення перешкод ОСОБА_3 в належному, вільному проживанні у житловому містечку м. Ічня-2 Ічнянського району Чернігівської області та вільному користуванні особистим майном. Свої вимоги мотивує тим, що командиром військової частини А1479 ОСОБА_2 створено перешкоди в належному проживанні позивача у житловому містечку м. Ічня-2 Ічнянського району Чернігівської області. За вказаним місцем проживання (реєстрації) до позивача вільно не допускаються його друзі, родичі та знайомі, та позбавлений можливості вільно користуватися своїм майном, яке знаходиться на території житлового містечка м.Ічня-2 Ічнянського району Чернігівської області. Вказані дії вважає неправомірними та такими, які порушують ст. 21, 24, 32, 33, 47, 48 Конституції України.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких в задоволенні вимог позивача просив відмовити, оскільки ОСОБА_3 та члени його сім'ї проживають у військовому містечку, що розташоване на адміністративно-господарчій території військової частини А1479, мають постійні перепустки у військове містечко, що розташоване на адміністративно-господарчій території військової частини А1479, що дає їм право безперешкодно пересуватися та вільно користуватися своїм майном, яке знаходиться у військовому містечку, що розташоване на адміністративно-господарчій території військової частини А1479. На протязі 2010 року заяв від позивача щодо допуску його друзів, родичів та знайомих у військове містечко, що розташоване на адміністративно-господарчій території військової частини А1479 не надходило, відповідно, перешкоди йому не створювалися .
Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - №1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Стаття 3 Закону №1382-IV передбачає, що свобода пересування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати.
Згідно статті 12 Закону № 1382-IV свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено:
у прикордонній смузі;
на територіях військових об'єктів;
у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;
на приватних земельних ділянках;
на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;
на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.
Як вбачається з пояснень позивача, командиром військової частини А1479 ОСОБА_2 створено перешкоди в належному, вільному проживанні позивача у житловому містечку м.Ічня-2 Ічнянського району Чернігівської області.
Вказаний факт, також підтверджено в судовому засіданні свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначили, що неодноразово приїзжали в гості до позивача, але на територію житлового містечка м. Ічня-2 не були допущені.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на Інструкцію з організації пропускного режиму на арсеналах, базах та складах Збройних Сил України, на яких зберігається озброєння, ракети, боєприпаси і вибухові речовини», відповідно до якої особи, які прибули до родичів, що мешкають на адміністративно-господарській території, допускаються за списком, що складається комендантом частини на підставі заяв родичів, що проживають на адміністративно-господарській території, оскільки особи бажали пройти до житлового містечка, а не до адміністративно-господарської території військової частини. В житловому містечку не можуть зберігатися озброєння, ракети, боєприпаси і вибухові речовини. Положення Інструкції стосуються саме пропускного режиму на арсеналах, базах та складах Збройних Сил України, на яких зберігається озброєння, ракети, боєприпаси і вибухові речовини, а не житлового містечка при військовій частині.
Таким чином, твердження позивача про суттєві порушення відповідачем його права у належному, вільному проживанні у житловому містечку м. Ічня-2 Ічнянського району Чернігівської області та вільному користуванні особистим майном, не спростовані відповідачем, підтверджуються матеріалами справи, показами свідків.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до командира військової частини А1479 ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до командира військової частини А1479 ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії командира військової частини А 1479 ОСОБА_2 щодо створення перешкод ОСОБА_3 в належному, вільному проживанні у житловому містечку м. Ічня-2 Ічнянського району Чернігівської області та вільному користуванні особистим майном.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.