Справа № 2а-6411/10/2570
11 січня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
при секретарі - Дурицькій К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А4245 Тітлова Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.12.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до командира військової частини А4245 Тітлова Олександра Володимировича та просить:
1. Визнати неправомірною бездіяльність командира військової частини А4245 Тітлова Олександра Володимировича в частині ненадання, у визначений законом термін, ОСОБА_1 завірених належним чином копій наказів військової частини 39205 щодо нього.
2. Зобов'язати командира військової частини А4245 надати ОСОБА_1 завірені належним чином копії наказів військової частини 39205 щодо нього.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що заявою від 06 вересня 2010 року він звернувся до відповідача та просив надати йому завірені належним чином копії наказів військової частини 39205 які приймались відносно нього. До цьго часу вказані документи не були надані позивачу. Таким чином, вважає, що відповідач порушив ст.40 Конституції України, ст.20 Закону України “Про звернення громадян ”
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, одночасно зазначив, що позивача цікавить інформація в наказах що стосується тільки його.
Командир військової частини А4245 Тітлов Олександр Володимирович до суду не з'явився, надіслав письмові заперечення до позову, в яких просив справу розглянути без його участі та одночасно пояснив, що відповідь на заяву позивача була направлена на його адресу 14.09.2010 р. Також, просив повернути позовну заяву позивачу на підставі п.5 ч.3 ст.108 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.09.2010 р. позивач звернувся до командира військової частини А 4245 із заявою, в якій просив надати завірені копії всіх наказів військової частини 39205, які приймались відносно нього. Вказана заява була зареєстрована 06.09.2010 р. за вх. №183/2.
Відповідач надав суду копію листа від 14.09.2010 р., яким ОСОБА_1 було надано відповідь на заяву від 06.09.2010 р. та відмовлено в наданні завірених копії наказів військової частини 39205, які приймались відносно позивача.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. №2657-ХІІ всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно ст. 1 Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України “Про звернення громадян” заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 15 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно ст.119 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вивчення й перевірки, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, командир встановлює новий строк, про що сповіщається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч зазначеним нормам, відповідач не надав суду жодних доказів направлення відповіді на заяву позивача від 06.09.2010 року та доказів її отримання.
В копії наданого суду листа, відповідач посилаєть на неможливість надання копій наказів, у зв'язку з тим, що в них міститься інформація, яка стосується повсякденної діяльності військової частини 39205, а також інших військовослужбовців частини. Дане посилання є неправомірним, осільки обмежує право позивача вільного доступу до інформації, гарантованого Законом України «Про інформацію». Крім того, в даному випадку передбачена можливість надання заявнику витягів з наказів щодо нього.
Що стосується посилань відповідача на необхідність повернення позовної заяви на підставі того, що Чернігівським окружним адміністративним судом вже розглядалась дана справа, то суд зазначає, що підставою для повернення позовної заяви відповідно до п.5 ч.3 ст.108 КАС України, є крім іншого однаковий предмет позову, який відсутній в даному випадку.
Відповідно до ч.1. ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності свої дій.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до командира військової частини А4245 Тітлова Олександра Володимировича підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до командира військової частини А4245 Тітлова Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність командира військової частини А4245 Тітлова Олександра Володимировича в частині ненадання, у визначений законом термін, ОСОБА_1 завірених належним чином копій витягів з наказів військової частини 39205 щодо нього.
Зобов'язати командира військової частини А4245 надати ОСОБА_1 завірені належним чином копії витягів з наказів військової частини 39205 щодо нього.
Стягнути на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судових витрати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д'яков В.І.